Урок за темою: « І хіба мої думки теж не були своєрідним сховком?» / за книгою М.Пруста « На Сваннову сторону»/

 

        « І хіба мої думки теж не були своєрідним сховком?»

                  / за книгою М.Пруста « На Сваннову сторону»/

 

Мета: дослідити художні складники роману М.Пруста

« У пошуках утраченого часу», які характеризують його як модерністський твір; простежити жанрову специфіку, відображення авторської філософії у романі, його специфічний образний світ; формувати естетичне світовідчуття, глибоке розуміння емоційного, почуттєвого світу людини.

Хід уроку

1. Актуалізація опорних знань

• Світоглядні й естетичні засади модернізму.

 

                                Все-у свідомості, а не в об’єкті.

                                                            М.Пруст

…Відтворити те, що любиш ,

                                                          можна лише по

                                                                розставанні з ним. 

                                                                         М.Пруст

2. Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності.

• Повідомлення учениці про життя і творчість Марселя

Пруста.

• Доповнення опонента, учнів класу.

 2. Слово вчителя

   На думку М.Пруста, усе наше реальне життя – це втрачений час. Життя ж справжнє – « тільки у світі уяви», в сновидіннях, мареннях, естетичній відстороненості від життя. І все ж, як не дивно, М.Пруст дійшов висновку, що втрачений час можна віднайти. Його рецепт простий і складний водночас -  це глибини свідомості.

   Тож я пропоную скористатися рецептом Пруста і дослідити, як із філіжанки чаю виринає зниклий світ.

 

3. Бесіда за змістом, дослідження тексту.

1. З’ясування першого враження.

•  Чи сподобався вам  запропонований уривок із роману у перекладі А. Перепаді?

( Так. Цікаво досліджувати заглиблення у внутрішній світ людини, відкривати, здавалось би, найважливіші куточки свідомості)

( Ні. Важко читати, оповідь має описовий характер, мало подій; переклад українською мовою обтяжений архаїзмами, діалектизмами, фразеологізмами, що уповільнює читання).

2. Аналітичне спостереження за текстом роману.

 1. Де відбувалася дія,  чи є посилання оповідача на місце дій?

 / Так. Комбре/

 2. Як проходило життя оповідача у Комбре? / « Вже чимало літ у Комбре для мене нічого, … не існувало…»/

 3. Як ви гадаєте, чому процес лаштування до сну оповідач називає драмою? / Сон, сновидіння – це витіснені культурою у підсвідомість, на дно психіки, бажання / за З. Фрейдом//

 4. Що відбувалося з ним далі? / «… аж це одного зимового дня…»/

 5. Як ви гадаєте, чому саме « зимового дня»? / асоціація 1) сніг-білий – світло; 2) осінь / все відмирає/ - зима-весна /все буяє/, отже зима - проміжний етап, « світлий, чистий», ніби пауза, сон перед пробудженням/

 6. Оповідач « ніколи не любив чаю», то чому ж матері захотілося  почастувати його чаєм? Невже вона про це не здогадувалась?

/ мати – дитина – підсвідомий зв'язок. На рівні інтуїції мати відчула: 1) необхідність « відігріти» сина; 2) син потребує неусвідомленої допомоги;/

                                                                         

 

 

 

 

Минулий час                                             Майбутн. час                      

                               Теперішн. час

 

 

/ теперішній і майбутній час – втрачені/

 

7. Прокоментуйте речення.

« Я спершу відмовився, але потім, хтозна й чому роздумав»

/ 1 част. –« голос» свідомості; але потім – час вагань, підсвідомості; хтозна й чому – несвідоме / Юнг/ чуттєве, неусвідомлене взяло верх над свідомим/

8. До речі, який настрій має оповідач? Як він сприймає реальність? Яким він бачить свій завтрашній день? / « Прибитий понурим сьогоднішнім днем і заповіддю невеселого завтра…»/

9. Чи живе оповідач повноцінним, радісним, емоційним, насиченим життям? Який для нього це час? / Втрачений/

10. Чи може для оповідача « завтра» бути іншим, чим прагне він змін свідомого? / Ні. « Заповідь» - закон-свідомість керує і стримує його бажання. Герой статичний – « машинально…»/

11. Знову протиставлений сполучник. Що сталося з оповідачем? Прокоментуйте:

/ « Та тільки–но чай з розкришеним тістечком торкнувся мого піднебення, я здригнувсь, відчувши , ніби в мені діється щось незвичайне. Якесь окремішнє, невмотивоване раювання наринуло на мене» /

12. Складається враження, що в якусь хвилину оповідач стає стороннім спостерігачем. Чому?

1) Це не є частиною його, не визнано ще ним;

2) Невмотивоване – свідомість «не розпізнала»;

3) « Раювання» наринуло - всеохоплююче відчуття щастя, задоволення.  Я – сам, самостійно, без « дозволу» свідомості.

13.   Які зміни внутрішнього « Я» відчуває оповідач, як зміниться його настрій?

14. Чому оповідач уточнює – «… точніше, есенція ця була не в мені, я сам був цією есенцією».

15. Прокоментуйте: « Я перестав почувати себе пересічністю, нікчемою, простим смертним» / Супер-Его , суб’єкт сприйняття себе, поява центризму, виокремлення себе, піднесення

« колективне не усвідомлене»/

16. Оповідач відчуває якийсь зв'язок між « всесильною радістю» та « смаком чаю з тістечком», але не може це розпізнати і зв’язати воєдино. Чому? / На даному етапі для нього це неможливо, недостатньо суб’єктивного досвіду/

17. Як він намагається втримати ці відчуття?

/ « Я роблю другий ковток, але він не додає нічого нового, третій – ще менше»/

18. Прокоментуйте: « Час зупинитися, напій уже не той. Ясно що істина не в ньому, а в мені»

19. Чи зрозумів оповідач, що з ним відбулося насправді? / Так.

 « Він пробудив істину…»/

20. Прокоментуйте: « Я відставляю філіжанку й іду до голови по розум». Невже герой - оповідач – це «вершник без голови»? (Зрозумів, що отримані враження - це чуттєвий рівень, повторити їх поки що не вдалося, тож намагається пояснити все, розібратися у всьому з раціонального боку)

 21. Чому оповідачеві хочеться повернути це відчуття?(Щоб проаналізувати, зрозуміти, звідки воно вийшло)

  22. Як він намагається допомогти розуму? ( « Прагнучи, щоб його пориву ніщо не гальмувало…»)

  23.Чи виявився цей спосіб результативним? (ні, «зморений…»)

  24. Що змінює оповідач? («… розум, навпаки, пускати блукати манівцями»)

  25. Про що йдеться? ( Намагається зазирнути у світ власного несвідомого, збагнути, що знаходиться на дні психіки; це блукання лабіринтом власної психіки!)

   26. Прокоментуйте абзац: « Атож, те, що тріпоче

всередині мене…» :

        - де « надто глибоко» ?;

        - чому « надто безладно»?;

        - чому « не можу  визначити форму»?

(надто слабкий спогад)

   27. Чи не здаються вам слова оповідача дещо іронічними:

«… пояснити свідчення мені її сучасника, постійного дружка-смаку, попросити викласти мені, про яку саме оказію, про яку минулу добу тут йдеться»? (Скептичне ставлення до духовного світу)

   28. Прокоментуйте абзац: «Чи ж досягне ясної зони моєї свідомості цей спогад…» Чи дійсно прості лінощі втручалися в процес висвітлення спогаду?

( можливо, лінощі - це посил неусвідомленого : «радили пити чай, не думаючи ні про що, крім…»;вивільнення свідомості )

   29. « І нараз спогад воскрес». Чому саме « воскрес», а не з’явився, відновився, увірвався і т. д.?

   30. Що приніс спогад ? (згадку про щонедільний ранок у Комбре…)

   31. Виявляється, що герой досить часто бачив ці тістечка на поличках магазину, але вони йому нічого не нагадували. Чому? Як це пояснює оповідач? ( Виникнення спогаду – це наче формула поєднання звукових, зорових, смакових образів, вплив суб’єктивного досвіду, але ніколи не відомо в якій кількості чого має бути )

   32. Прокоментуйте : « І коли від давньої давнини не залишилося й сліду, коли сконали геть усі люди, а речі порозвалювались, тоді лише запах і смак, вутліші, але живучіші, менш матеріальні, тривкіші, надійніші, довго ще, як душі померлих, нагадують про себе, чекають, сподіваються – на руїнах усього – і невтомно несуть на собі ці зникомі піщинки, величезну одію спогаду»  ( Все тимчасове, вічні тільки пам’ять і мистецтво, яке силою образів допомагає пам’яті все зберегти і за необхідності воскресити )

    33. Як далі розкривається спогад? Яка його направленість?

( розширюється )

     Робота зі схемою ( форма мушлі равлика, розширена догори)

    34. Чому у кінці оповідач підкреслює, що все це зринуло з

 « моєї філіжанки чаю», а не з глибини його свідомості? ( чай – вода ( але «переварена»,очищена, відфільтрована від чогось )- один із чотирьох першоелементів, основа сущого, аналог материнського чрева, з якого твориться світ ;

К.Юнг трактував воду як символ «колективного несвідомого»: «…под её поверхностью скрыты бездонные пучины» і як символ життєвої сили душі;філіжанка – чашка – чаша ( біблійний образ – символ ).

   35. Двічі у тексті мадленки порівнюються з дарами Океану:- з молюсками; - з мушлею. Які ваші думки з цього приводу?

(За тлум. словн.:1.Молюск- тип безхребетних тварин, м’яке тіло яких укрите черепашкою (синонім-м’якун);

                         2.Мушля- тверде захисне покриття деяких безхребетних тварин (слимаків, молюсків тощо) у вигляді стулок або витої (спіральної) коробочки (синонім- черепашка))!!!

   36. Порівняйте стан оповідача на початку твору і в кінці?

   37. Тож в якому художньому просторі розгортається оповідь: у Парижі, в провінції Комбре, у свідомості оповідача?

    38.Хто ж насправді є головним героєм оповіді?

( пам'ять, яка зберігає і продукує спогади )

    39. Яка композиція оповіді? 

4. Підсумок уроку.

5. Домашнє завдання :

   -Чому роман М. Пруста « У пошуках утраченого часу» називають

« суб’єктивною епопеєю»?

   - Літературознавці, зокрема Ніна Головченко, стверджує, що «…роман « У пошуках утраченого часу» - психологічний хронотоп героя – оповідача- автора».Доведіть чи спростуйте це твердження.

   - Модерністські новації, якими М.Пруст збагатив прозу 20 ст..