Урок "Займенник.Розряди займенників за значенням".

 

Тема: Займенник. Розряди займенників за значенням.

Мета: Закріпити та узагальнити знання учнів про займенник та його розряди, вміння безпомилково розпізнавати, до якого розряду відноситься той чи інший займенник; розвивати увагу, мислення, спостережливість; виховувати інтерес до навчання, формувати загальнолюдські риси характеру.

Обладнання: підручник, таблиця «Розряди займенників», аудіозапис казки, перфокартки, аудіозапис мелодій, сигнальні картки, портрет фінського письменника Сакаріаса Топеліуса.

Тип уроку: урок закріплення знань; урок-казка

Епіграф (на дошці): «Казка – це диво, яке зачаровує, допомагає, навчає».

 

Вчитель: Дзвоник щойно пролунав,

 Нас до класу він зібрав –

 Труд наш знову починаєм.

 Тож успіхів побажаєм!

 Чемно, друзі, разом з вами

 Привітаймося з гостями.

 Атмосфера розуміння

 Хай сусідить із умінням!

 Ну ж сусідам усміхнімось

 І до справ своїх берімось!

 

 Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань. Метод «Фотоспалах» (учні дають блискавичні відповіді на поставлені вчителем питання з вивченої теми).

1. Який розділ мовознавчої науки ми вивчаємо?

2. Що вивчає морфологія?

3. На які дві групи діляться частини мови?

4. Які частини мови ми вже вивчили?

5. Яку частину мови почали вивчати?

6. Що таке займенник? З якими частинами мови співвідноситься займенник? Чим він відрізняється від інших частин мови?

7. Чи змінюються займенники за відмінками?

8. Яким членом речення виступають займенники?

 

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

 

ІІІ. Мотивація навчання.

Учень-займенник Я – іменна частина мови,

   Мене займенником зовуть.

   Моє ім’я вам всім не нове,

   Мене ж ви вивчили, мабуть.

   А маю дев’ять я розрядів

   Суворих, ввічливих таких.

   Із ними по життю немало ярдів

   Ви пройдете з знаннями залюбки.

   Хто мене вивчив на «відмінно»,

   Той грамотним завжди буде.

   Моє, його – все буде цінним.

   До знань з охотою ідем!

 

Запитання учням

-Чому займенник має таку назву?

-Для чого ми вивчаємо займенник?

 (Відповіді учнів) 

Учень. Іменника я можу назвати «я», «ти», «ми», «ви», «вони», якщо невизначений, то це «хтось», «щось», «будь-хто», «хто-небудь».

 Замість ознаки предмета я кажу: «мій», «твій», «свій», «якийсь», «котрийсь». Отже, я виступаю замість імен, назв предметів, назв ознак, назв числа. Тому я називаюсь займенником.

Вчитель: А для чого ж ми вивчаємо займенник?

 (Учні відповідають, щоб уникнути повторів)

Вчитель: Прочитайте текст. Знайдіть та виправте недоліки.

 

Струмок хотів якомога далі втекти від снігу, тож побіг швидко-швидко. Це ж був перший весняний струмок, струмок плутав то праворуч, то ліворуч.

По дорозі з-під кори осики вилізла мушка. Мушка розправила крильця, кілька разів змахнула крильцями – це була для мушки ранкова зарядка і спитала:

-То це справді починається весна? Першою серед дерев прокинулася молоденька верба над річкою. Верба була тоненька-тоненька. Вербі було легко. Зараз верба потяглася до сонця. І на гілочках у верби виступили бруньки, немов білі зайчики побігли.

 

Вчитель: Ось навіщо ми вивчаємо займенники.

 

ІV. Сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

 

Знайомство з епіграфом: «Казка – це диво, яке зачаровує, допомагає, навчає.

Слово вчителя про структуру уроку.

Вчитель: Закріпити вивчений матеріал про займенник нам допоможе покладена в основу казка фінського письменника Сакаріаса Тополіуса.

Учень: Розповідь про Фінляндію.   Додаток 1.

Учень: Розповідь про Сакаріаса Топеліуса. Додаток 2.

Вчитель: Отже, вирушаймо шляхами казки.

 

 ...В засніженій Фінляндії на узліссі стояв невеличкий.будиночок. Жив у ньому лісоруб із дружиною та двома діть­ми: Сильвестром та Сільвією. Брат і сестра товаришували з прудкими зайця­ми, довірливими білками і рябенькими  куріпками, вміли діти слухати і лісовий .шум, розуміли нечіткий говір навко­лишнього середовища.

Одного холодного дня діти зупини­лись біля двох велетенських сосен. Сильвестр і Сільвія давно знали їх іме­на. Високу звали Піднебесна, а трохи нижчу - Захмарна. Біля ніг дітей хтось обурено закричав:

- Я тут! Дивіться під ноги! Ви трохи не наступили на мене! Ти диви! Вони ще придивляються, — промовив голосно хтось! - Я - чоловічок-займенник. Бачи­те мене?

Вчитель. Поки діти знайдуть його, да­вайте відгадаємо, який займенник роз­мовляв? (Особовий) Давайте заслухаємо його.

Учень-особовий займенник. Я вказую на особу, яка говорить, на особу, до якої звернене мовлення, на особу чи предмет, про яких говорять. Наприклад: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони. Я зміню­юсь за відмінками і числами, а він - ще й за родами.

Вчитель. Перед нами стоїть завдання. Три учні біля дошки провідмінюють займенники вона, я, ми. Решта учнів списують із переносної дошки приказки, поставивши особові займенники в потрібній формі.

(ти (він) борони від собак, а він (ти) покаже кулак. Ти (він) «стрижене», а він (ти) «голене. Говорити до (він) - як горохом об стінку).

 

Вчитель:  Який висновок зробимо про відмінювання цих особових займенників? (У непрямих відмінках мають іншу основу).

Вчитель: Діти, а який особовий займенник навіть при звертанні до однієї особи пишеться з великої літери і вживається в множині? (Ви)

 - До кого ми звертаємось на Ви?  

Відповіді: - До людини старшої за віком;

                        - до незнайомої людини;

                        - якщо звертаємося з повагою.

Вчитель: Якщо при особових займенниках у непрямих відмінках вживається прийменник, то який звук з’являється?

      (Правило про приставний н)

 

Займенники, що в дужках, поставте у потрібному відмінку і випишіть у дві колонки:

із займенниками, що не мають початкового н;

із займенниками, що мають початковий н.

Спитав у (він), передав через (вони), глянув (вона) у вічі, прийшла до (вона), перед (він), люблю (вони), сміявся з (вони), бачилась із (вона), збудив (вона), згадав про (він), надіявся на (вони), допоможу (вона), в'ється над (воно), зв’язок з (вони), усміхнувся до (він), звільнили (воно), переказала через (вона).

Вчитель: - А тепер, діти, відгадайте загадку про особові займенники.

 Якщо до жарту ви готові, назвіть, кмітливі дітлахи, ті два займенники у мові, що можуть зіпсувати шляхи.

- Які це займенники, що заважають транспортові? (Я – ми)

- А хто з вас, діти, відгадає.

 Як будь-хто, перш, ніж їстиме, трьома займенниками має зробити руки чистими.(Має ви- ми- ти) (або Які три займенники найчистіші?)

Вчитель: Особові займенники ми засвоїли. Слухаємо казку далі, а нам потрібно із по­чутого спіймати, записати один са­мотній займенник. (Звучить мелодія Вівальді «Пори року» Іде аудіодекламація тексту).

Налетіла завірюха, загуділи сосни.

- У-у-у, - стогнала Захмарна, - коби цей вітрюган не зламав мені верхівку!

- Ти ще молода, - відповіла Піднебес­на. Тобі всього 350 років, а я уже біль­ше чотирьох віків стою. Важко, чуєш, як скрипить стовбур?

- А ти не стогни, - сказала молодша сестра-сосна. - Давай під мелодію вітра заспіваємо.

Діти почули трохи пихатий голос:

-  Обережно, сосни, не хитайтесь так, - пролунало десь згори. - Себе люблю, се­бе поважаю, себе бережу.

-  А-а, це мій родич, - промовив осо­бовий займенник.

Вчитель. Він же має ім'я! (Зворотний). Ти хочеш нам щось сказати?

Учень - зворотний займенник. Я вказую на відношення до діючої особи. Не маю називного відмінка, роду і числа.

Вчитель. Діти, чи вивчали ви це?..

Сосни доспівують, а ми швиденько відгадаємо загадки, спробуємо також визначити, в якому відмінку стоятиме зворотний займенник.

Сиві воли безкрає поле собою вкрили.  

                                            (Хмари)

  Сіла баба на грядки, себе закутала в тряпки.                                                        (Капуста)

  Великий, круглий, червоний на собі ви­сить, до каші проситься.                                                                                                                                                                                            (Гарбуз)

  Який ліс не може на собі листя пора­хувати? 

                                                              (Хвойний)

Вчитель. Ми з вами подолали це зав­дання на (високому, достатньому, се­редньому ) рівні.

(Лунає мелодія) (Ганні.Симфонія)

Тріщить мороз, виє вітер…

(Звучить запис казки).

...Діти, затамувавши подих, слухали з новими друзями пісню сосен. Нечутно підійшов лісоруб із сокирою за плечи­ма. Він збирався зрубати сосни.

- Ой! - запищали питальний і віднос­ний займенники. - Хто збирається губи­ти красу? Що за біда? Чий це батько?

- Батьку! Це ж Піднебесна, не чіпай її, - закричав Сильвестр.

- А це Захмарна, - підхопила Сільвія. - Вони співають!

Засміявся лісоруб та й повернув додому...

Вчитель. Хочемо заслухати питально­го і відносного займенників.

Учень-питальний займенник. Я вживаюсь для вираження запитань про осо­бу чи предмет, їх ознаку, кількість предметів. Утворюю питальні речення.

Учень-відносний займенник. Я є відносним, хто, що, який, чий, котрий, скільки вживаються для зв'яз­ку частин складного речення.

 

Вчитель. Наші знання допоможуть швидше дізнатись, що ж буде далі? Ро­бота з деформованими реченнями. Уважно прочитайте заплутані слова і складіть правильно речення. Займенни­ки підкресліть як члени речення.

(На нечутно лісоруб з спині підійшов сокирою. Сосни зрубати збирався він. Наміри любов до природи перемогла але всі його до дітей ).

(Нечутно підійшов ліруб з сокирою на спині. Він збирався зрубати сосни. Але всі його наміри перемогла любов дітей до природи).

Вчитель. Молодці!

(Аудіодекламування тексту).

Діти потоваришували і з цими зай­менниками. 

- За те, що ви врятували нас, обдаро­вуємо вас чарами. Тобі, Сильвестре, Завжди буде світити сонце, - вдячно загула Піднебесна.

- А під поглядом Сільвії відразу танутиме сніг і розквітатимуть квіти, - додала Захмарна.

Пройшов час. Одного разу біля будиночка проїжджала королівська карета. Було холодно. Замерзли король і королева. Сидячи на підніжці, мандруючий заперечний займенник прошепотів:

- Ніхто не врятує, ніщо не допоможе, нічим не нагрієшся.

Напарник - неозначеній займенник - промимрив:

- Хтозна-що робиться! Дехто плакса! Хто-небудь врятує?

Як тільки вигулькнув із хати Сильвестр, зникли хмари, засвітило сонце. Стало тепло.

Вчитель. Гріються наші казкові герої, а ми вислухаємо заперечного займенника.

Учень-заперечний займенник. Я вказую на відсутність особи, предмета, їх ознак чи кількості. Наприклад, ніхто, ніщо, ніякий, нікотрий, ніскільки.

З ні пишусь разом, а якщо між мною та ні є прийменник, то всі три слова - окремо.

Вчитель: Відгадайте запитання – жарт.

- Який займенник у спорті може задовольнити уболівальників                                                                     (нічия)

Вчитель. Слово неозначеному займеннику.

Учень-неозначений займенник. Я вказую на невідомі, неозначені предмети, їхні ознаки, кількість. Із префіксами казна-, хтозна-, будь- та суфіксом –небудь пишуть через дефіс. З префікса­ми аби-, де- - разом.

Вчитель. Турнір розумних і спритних.

На партах маєте дві сигнальні картки. Я зачитую займенники, а ви піднімаєте потрібну за кольором. Синя – заперечний займенник, а жовта - неозначений.

Виграє команда, яка набере більше балів.

    ж            ж        с          ж                 с                с             ж             

(Хтось, чогось, ніщо, що-небудь, ні на кому, нікотрий, декого,

    ж           ж           с             с

нічий, казна-що, ніхто, ні до кого).

Вчитель. Виграла   ...   команда. А в цей час...

(Звучить запис казки).

Ступила на дорогу Сільвія, і розтав сніг, а навколо королеви зацвіли квіти.

- Яке чудове сонце! Які квіти серед зими! - засміялися король з королевою.

- Це моє, моє! - скрикнув присвійний займенник, що спустився на землю ра­зом із сонячним промінням...

Вчитель. Чому так обурився присвійний займенник?

Учень-присвійній займенник? Я вка­зую на приналежність особі. Відмінююсь зa родами, числами й відмінками.

Вчитель. Складіть, будь-ласка, чотири речення із присвійними займенниками і запишіть їх у зошит під заголовком «Творча робота». … А в нашій казці відбулося ось що.

Сильвестр став головним лісничим, а Сільвія - квітникаркою. І відтоді посе­ред засніженої країни ріс пишний густий зелений ліс, посеред якого ви­сочіли дві старі сосни, а люди ходили відпочивати у величезний зимовий квітник. У своєму володінні брат із сестрою знайшли вказівного займеннника. Товаришування із чоловічками-займенниками допомогло дітям стати гра­мотними людьми.

Вчитель, А що робив там вказівний займенник?

Учень-вказівний займенник. Я вказу­вав. Той пень треба викорчувати. Цей старий дуб потрібно підлікувати, такий кущ треба підрізати. Стільки дерев необхідно досадити.

Вчитель. Робота з підручником. Вико­нання вправи колективно.

Робота з перфокартками.

(Дехто, ні з ким, такий, будь-що, ні в кого, мій, себе, кого, хтозна-що, абищо, когось).

Вчитель. Всім було цікаво? Все було зрозуміло? Кожен повинен зробити вис­новок для себе. Запитання кмітливим. Займенники яких розрядів я вжила тільки що? (Означальні, зворотні)

Вчитель. Слово означальному займеннику.

Учень-означальний займенник. Я змінююсь за родами, числами та відмінка­ми. Наприклад, сам, самого, самої; весь, всього, всіх; кожного, кожному.

Вчитель. Ось ми і розглянули розряди займенників. А тепер виконаємо деякі вправи.

Учень виразно читає гумореску П. Глазового «Турок». Діти виписують займенники, визначають розряди.

- Чому автор назвав гумореску «Турок».

- Яка основна думка тексту?

Завдання. Знайдіть «п’яте зайве».

Абихто, дехто, ніхто, казна-хто, хто-небудь.

Мене, тебе, себе, нас, вас

Мій, той, їхній, свій, твій

Завдання. Зредагуйте речення.

У мойого брата канікули вже розпочалися.

Мені здається, що він говорить одне, а думає зовсім друге (інше)

Після того, як діти закінчують малювати, збираю їх і вивішую на дошці.

Колективна робота.

Прослухайте висловлювання та скажіть, чия вина в тому, що виникло непорозуміння. Яка його причина?

Учень майстра. Повчав майстер учня, як обробляти деревину: «Дивись, я обрізую кору, потім покладу деревину на пеньок. Як тільки махну головою, вдар по ній сокирою».

Учень точно виконав вказівку – влучив майстра по голові. Щастя, що не тим боком.

Висновок: Не можна допускати, щоб займенник співвідносився з різними словами.

Завдання. Виправити неточності у вживанні займенників

а) Оля зустріла знайому. Вона засоромилась.

б) Син розповідав про друга. Він учився у ВУЗі.

Вчитель. Любі друзі! Скажіть, будь ласка, які риси характеру людини ви зустріли в казці? Прочитайте, будь ласка, казку Сакаріаса Топеліуса в оригіналі, адже сьогодні ви почули змінений текст.

 

Додаток 1.

Фінляндія – держава, загальною площею 338 тис. км2, розташована на півночі Європи. Столиця – Хельсінки. На півдні і сході межує з Росією, на півночі з Норвегією, на заході з Швецією. Південний берег омивається водами Фінського заливу.

Для клімату характерні м’яка зима і тепле літо.

Населення – 5,117 млн. чоловік. 93% населення – фіни і близько 6% - шведи. В першу чергу Фінляндія славиться своїми ріками та озерами –Меккою водного туризму Європи, гірськолижними курортами. В літню пору року розкішна природа, лабіринти озер, чарівне узбережжя, пішоходні чи велосипедні походи не залишають нікого байдужими.

 

Додаток 2.

Сакаріас Топеліус (1818-1889) – великий фінський письменник кінця ХІХ ст., поет та історик. Писав на шведській мові. Отримав світову популярність завдяки збіркам казок. Відомі казки: «Зимова казка», «Людина і слон», «Принцеса Ліндагуль» та ін..