Урок "Життєві форми організмів"

Тема. Життєві форми рослин

 Мета. Пояснити учням поняття “життєві форми рослин” і в зв’язку з чим їх виділяють; які є життєві форми рослин.

Основні поняття і терміни: життєва форма організму, дерева, кущі, кущики, напівкущі, ліани, сукуленти, трав’янисті рослини, фанерофіти, хамефіти, гемікриптофіти, криптофіти, терофіти, життєва форма тварин.

Обладнання: таблиці або малюнки рослин різних життєвих форм (дерева, кущі, кущики, напівкущі, ліани, сукуленти, трав’янисті) та тварин.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Перевірка виконання учнями домашнього завдання.

Самостійна робота

3. Мотивація навчальної діяльності.

Серед пристосувань живих організмів до середовища існування особливе значення мають так звані морфологічні адаптації, тобто зміни у зовнішній будові, що дали змогу жити рослині саме в тому, а не іншому середовищі існування. Певна морфологічна будова рослини, що склалася в процесі еволюції як пристосування до умов середовища, і є життєвою формою рослин. Пригадайте, про які життєві форми рослин ви знаєте з початкової школи. (Дерева, кущі, трав’янисті рослини). Сьогодні на уроці ми ширше розглянемо питання про життєві форми рослин та тварин.

4. Вивчення нового матеріалу

1.Поняття про біоморфи

 Біоморфа – життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ).

  Біоморфи визначають пристосованість організмів до комплексу факторів і зумовлені специфічними умовами їх місцезростання. Характеризуються вони габітусом – своєрідним зовнішнім виглядом, що сформувався в процесі онтогенезу під впливом умов середовища і насамперед ґрунтово-кліматичних.
 Морфологічні зміни пов'язані з функціонуванням організму і його органів, що дає можливість особинам оптимально використовувати зовнішнє середовище і пристосовуватись до нього. Отже, функціональність форми та її адаптивний характер – це дві сторони одного й того самого явища.

 Життєва форма — морфологічна будова рослин, що склалася у процесі еволюції і відображає у зовнішньому вигляді пристосування їх до умов життя. Термін запропонував датський ботанік Е. Вармінг (1884). Є ряд класифікацій життєвих форм рослин, в основі яких лежить різний підхід до їх вивчення. За кордоном широко користуються системою ботаніка К. Раункієра (1905, 1907), яка базується переважно на розташуванні бруньок відновлення щодо поверхні землі. Радянський ботанік І.Г. Серебряков розробив (1952, 1964) найповнішу систему, в основу якої поклав зовнішній вигляд рослини, тісно пов’язаний з ритмом її розвитку. Основні категорії життєвих форм (типи або класи) — дерева, чагарники і трави — відрізняються висотою, ступенем здерев’яніння осьових органів і тривалістю життя надземних пагонів. Вивчення життєвих форм рослин є предметом дослідження окремої галузі ботаніки морфології рослин. Характеристика кожної життєвої форми у вищих рослин складається на основі визначення морфологічних ознак надземних і підземних пагонів та кореневих систем з урахуванням ритму розвитку і тривалості життя. До однієї життєвої форми можуть належати рослини різних видів і родів і, навпаки, рослини одного виду можуть утворювати кілька життєвих форм.

Мал. 195. Життєві форми рослин: деревні (я, б), напівдеревні (в) та трав’янисті (г, д). Дерево (а), чагарник (б), напівчагарник (в), багаторічна (г) та однорічна (д) трав’янисті рослини

Класифікація життєвих форм рослин

Наводимо одну з класифікацій життєвих форм рослин:

1. Дерева - багаторічні рослини з дерев’янистими надземними частинами, чітко вираженим одним стовбуром, не нижче 2 м висоти.

2. Кущі - багаторічні рослини з дерев’яніючими надземними частинами. На відміну від дерев, не мають яскраво вираженого стовбура: кущення починається від самої землі. Тому утворюється кілька рівноцінних стовбурів.

3. Кущики схожі з кущами, але низькі, не вищі за 50 см.

4. Напівкущі відрізняються від кущиків тим, що у них дерев’яніють тільки нижні частини пагонів, верхні часто відмирають.

5. Ліани — рослини зі стеблами, що в’ються і чіпляються за опору.

6. Сукуленти — багаторічні рослини з соковитими стеблами і листками, що містять запаси води.

7. Трав’янисті рослини — багаторічні та однорічні рослини, в яких на зиму відмирають надземні частини (багаторічні, дворічні) або відмирає уся рослина (однорічні).

Класифікація життєвих форм рослин (за Раункієром)

Серед спеціалістів-ботаніків популярна класифікація К. Раункієра за розміщенням бруньок чи верхівок пагонів протягом несприятливої пори року щодо поверхні ґрунту і снігового покриву. Ця ознака має глибокий біологічний зміст: захист твірних тканин рослин, призначених для продовження росту, забезпечує безперервне існування особини в умовах середовища, що різко змінюється.

• Фанерофіти (відкриті) — рослини, бруньки росту в яких розміщені вище за 30 см від поверхні землі. До них належать дерева і кущі.

• Хамефіти (приземисті) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені біля поверхні ґрунту, або не вище 20-30 см від поверхні, взимку можуть перебувати під снігом. Це напівкущі та кущики.

• Гемікриптофіти (приховані) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені на рівні поверхні ґрунту, або у самому поверхневому її шарі, часто вкритому підстилкою. До них належать більшість багаторічних трав.

• Криптофіти (заховані) — рослини, бруньки відновлення яких заховані у ґрунті чи під водою. До цієї групи належать рослини, які мають видозмінені пагони — цибулю, бульбу чи кореневище.

• Терофіти — однорічні рослини, які не мають бруньок, розмножуються лише насінням.

Життєві форми тварин. У зоології термін «життєва форма» почали використовувати пізніше ніж у ботаніці, лише у XX ст. Життєві форми тварин виокремлюють за різними ознаками для різних систематичних груп. Так, для тварин однією з основних ознак для виокремлення життєвих форм, окрім середовища існування, уважають способи пересування (ходьба, біг, стрибки,плавання, повзання).
Наприклад: стрибучі тварини — азіатські тушканчики, австралійські кенгуру, африканські
стрибунці тощо, які живуть на різних континентах, мають компактне тіло з подовженими задніми кінцівками й короткими передніми. У них добре розвинені м’язи — розгиначі спини, що збільшують потужність поштовху. Нарешті, їхній хвіст — це й балансир, і кермо, і додаткова точка опори. Життєві форми птахів розрізняють за типом їхнього середовища існування й способом добування їжі, у риб — за формою тіла й способом добування їжі. У мешканців водойм — за типом їхнього місцеперебування (планктон, бентос).
Класифікація життєвих форм тварин за О. М. Формозовим:
• наземні;
• підземні;
• деревні повітряні;
• водні.
Класифікація життєвих форм за Д. М. Кашкаровим:
• плавучі форми:
а) суто водні;
б) напівводні;
• рийні форми:
а) абсолютні землекопи;
б) відносні землекопи;
• наземні форми:
а) ті, що не роблять нір;
б) ті, що роблять нори;
в) тварини скель;
• деревні повзучі форми;
• повітряні форми.

Серед тварин також виділяють життєві форми за особливостями розмноження, способами руху та добування їжі, пристосованістю до екологічних умов довкілля. За способами руху в довкіллі Д. Кашкаров (1933) виділяє такі життєві форми тварин:

• плаваючі – водні, нектон, планктон, бентос;
• напівводяні (пірнаючі, непірнаючі); тварини, що добувають корм лише з води;
• риючі – абсолютні землериї (усе життя напівземлерийні (виходять на поверхню землі);
• наземні – тварини, що не будують нір (бігаючі, стрибаючі, плазуючі); тварини скель;
• деревні плазуючі – тварини, що іноді злізають з дерев; тварини, що не злізають з дерев;
• повітряні форми – тварини, що добувають їжу в повітрі; тварини, що вишукують їжу з повітря.

Загалом біоценози мають у своєму складі живі організми, які належать до різних життєвих форм. Домінуючі життєві форми є індикаторами довкілля, що має важливе значення в лісівництві, луківництві та пасовищному господарстві. Кожна життєва форма виділяється не тільки зовнішнім виглядом (габітусом), а й характерним ритмом розвитку.

5. Узагальнення і систематизація вивченого.

1. Виконання завдань практичної роботи № 6 в зошиті для практичних робіт ст. 33-37 (І.П.Упатова)

6. Підсумки уроку.

7. Домашнє завдання. Опрацювати відповідний матеріал за підручником.