Урок "Життєвий шлях Тараса Шевченка. Загальна характеристика творчості. Рання творчість. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів. Вісь неперервності історичного часу ("
Мета:
- поглибити знання школярів про біографію Т. Шевченка; з’ясувати основні віхи його творчості; удосконалити аналіз ліричних та ліро-епічних творів;
- формувати навики аналізу поезії та висловлювати власні судження стосовно прочитаного; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення, грамотність у висловлюванні власних думок;
- виховувати почуття поваги до особистості Т. Шевченка, інтерес до історичного минулого, патріотизм, громадянську свідомість та активну життєву позицію.
Тип уроку: урок формування навичок та вмінь.
Методи, прийоми і форми роботи: вікторина, гра «Хто швидше», випереджувальне завдання, пошукова робота, літературознавча робота, робота з підручником, евристична бесіда, метод «Мікрофон», тестування, робота в групах, робота в парах, робота з індивідуальними картками, прийом «Доміно»
Обладнання: портрет і «Автопортрет» Т. Шевченка, виставка книжок митця, учнівська картинна галерея «Герої Кобзаря очима сучасників», фотоілюстрації до життєвого шляху Тараса Григоровича, портрети Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки, діаграми)
Технічне забезпечення: мультимедійний супровід.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь
1. Вікторина «Шануймо постать»
Завдання: упродовж 6 хв надати письмово відповіді на запитання (заповнити бланк):
1. Село, яке письменник вважав своєю батьківщиною. (Моринці)
2. Соціальний стан Тараса у дитячі роки. (Кріпак)
3. Професія батька майбутнього письменника. (Стельмах)
4. Здібність поета у дитинстві. (Малювання)
5. Ім’я художника і написаний ним портрет, який розіграли в лотерею, щоб визволити
Т. Шевченка з кріпацтва. (Художник К. Брюллов написав портрет В. Жуковського)
6. Сума викупу Тараса з кріпацтва. (2500 руб.)
7. Рік і місто видання «Кобзаря». (1840 р., Петербург)
8. Заклад, у якому навчався Тарас Григорович, отримавши «вільну». (Академія мистецтв)
9. Де побував Т. Шевченко разом із науковою експедицією як художник? (На Аральському морі)
10. Хто з родини Шевченків мав ім’я Катерина? (Старша сестра Тараса)
11. Відома поезія митця про безрадісне сирітське дитинство. («Мені тринадцятий минало»)
12. Місце перепоховання Т. Шевченка. (Канів, Чернеча гора)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
Додаток №2
2. Доведіть або спростуйте думку
- «Твори Т. Шевченка ніколи не бувають прочитані до кінця».
- «Видатний Кобзар силою свого поетичного слова намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості».
- «Для Т. Шевченка головним є любов і слава серед співвітчизників»
ІІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку, актуалізація мотивації учіння учнів.
Слово вчителя:
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа,— писав про Тараса Григоровича Шевченка Іван Франко.— Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу силу і всероз-квітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори».
Творчість Шевченка — як вісь неперервності історичного часу, адже вона ввібрала в себе всі досягнення попередників, починаючи від біблійних пророків до Г. Сковороди, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Гоголя, поетів-романтиків. Яка ідейно-естетична цінність перших творів Шевченка? Це пора учнівства, чи одразу зрілість — з’ясуємо на сьогоднішньому уроці.
Додаток №1, слайди 1-2
1.Гра «Хто швидше». Змагання на кращого знавця дат, подій у житті Шевченка.
(На дошці написані з одного боку дата, з іншого — подія. Змагаються три учні — представники ряду, групи або за бажанням.)
1814 р.— рік народження Шевченка
1838 р.— викуп із кріпацтва
1840 р.— вихід «Кобзаря»
1843 р.— перша поїздка в Україну
1845 р.— закінчення Академії художеств, друга подорож в Україну
1847 р.— арешт Шевченка, заслання
1857 р.— кінець заслання
1861 р.— рік смерті Кобзаря
Додаток №1, слайд 3
2. Евристична бесіда.
Назвіть прізвища людей, які сприяли викупові Шевченка з неволі. Що ви знаєте про міф, який говорить, нібито Шевченка викуплено з кріпацтва лише завдяки царській сім’ї?
(Насправді деякі члени царської родини, не знаючи мети цього заходу, брали участь у лотереї, в якій розігрувався написаний Карлом Брюлловим портрет В. Жуковського — відомого російського поета й вихователя царевича.)
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Слово вчителя
Сьогодні ми вирушаємо в подорож шляхами славетного сина України — Тараса Григоровича Шевченка. Кожний із нас має право знати, як склалася прижиттєва й посмертна доля Кобзаря, як він працював, з ким дружив, а кого ненавидів, яким був у побуті та особистому житті, які його погляди, переконання і смаки-вподобання. Доля переслідувала видатного митця в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу...
Про одного з найбільших велетнів світової історії і поведемо зараз мову.
Запршуємо до слова екскурсоводів (пошукова робота).
2. Тарас Григорович Шевченко (09.03.1814–10.03.1861).
Творче життя Кобзаря
Екскурсовод № 1. Дитинство. Важка наука
У селі Моринцях на Київщині в убогій кріпосницькій сім’ї Григорія Шевченка 9 березня (25 лютого ст. ст.) 1814 року народився хлопчик Тарас, майбутній великий народний поет. Коли
він був ще зовсім малий, батьки його переселились у село Кирилівку (нині Шевченкове).
У тяжких злиднях кріпацького життя минало дитинство Тараса. З малих років у хлопця виявився гострий, допитливий розум. Дуже захоплювали малого Тараса дідові оповідання про героїчне повстання народних мас проти польської шляхти в 1768 році. Образи ватажків Коліївщини — Залізняка й Гонти — глибоко врізались у дитячу пам’ять. Хлопець підріс, і батько віддав його в науку до дячка. Важкою була ця наука, але малий Тарас успішно подолав її, переносячи разом з тим мужньо всі суворі кари і знущання деспота-дяка. Коли Тарасові було 9 років, померла його мати. Залишившись із малими дітьми, батько одружився з удовою, яка мала своїх троє дітей, і життя в сім’ї стало ще тяжчим. В 11 років залишився Тарас круглим сиротою. Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях. Побувши короткий час пастухом у дяка Павла, пішов Тарас до дячка Боярського за «школяра-попихача», тобто наймита. Тут він рубав дрова, носив воду школярам, а пізніше став ходити читати Псалтир над покійниками. Постійно п’яний дячок знущався зі школярів взагалі й з малого Тараса зокрема. Довго терпів його приниження хлопець, аби тільки вчитися й малювати (у нього в цей час уже прокинулася любов до малювання. У вірші «А. О. Козачковському» згадував поет, як він мережив книжечки, списував твори Сковороди, колядки й виспівував їх. Нарешті хлопець утік від жорстокого вчителя. Пристрасно бажаючи навчитися малювати, він знову шукав учителів. Побувши три дні в Лисинці у диякона-маляра, який примушував його лише носити воду й розтирати фарби, хлопець пішов у село Тарасівку до відомого в околиці дячка-маляра. Але й тут на нього чекала невдача. Маляр, як розповідає Шевченко в автобіографії, «посмотрел внимательно на левую ладонь бродяги, отказал ему наотрез, не находя в нем таланта не только к малярству или к шевству, ниже к бондарству». Повернувся Тарас у Кирилівку і став пасти громадську череду, не залишивши, однак, своїх мрій про малювання. Коли йому було 14–15 років, він знайшов одного маляра в селі Хлипнівці, який погоджувався взяти його в науку, але зажадав на це дозволу від поміщика. А коли Шевченко звернувся до управителя панських маєтків, той, замість дозволу, послав його на панську кухню кухарчуком.
Додаток №1, слайд 4
Екскурсовод № 2. У пана
Незабаром кухарчука зробили козачком, тобто слугою молодого пана Енгельгардта. Нескладні були обов’язки козачка. Сиди біля дверей панської кімнати і чекай, поки пан гукне подати вогню, щоб закурити люльку, налити води тощо. Та й тут хлопця не покидала пристрасть до малювання: він крадькома змалював олівцем картини, що прикрашали панські покої. Разом із паном Шевченко виїхав до м. Вільно. Тут з ним сталася така пригода. Пан з панею поїхали на бал. Хлопець засвітив свічку і став перемальовувати портрет козака Платова, учасника Вітчизняної війни 1812 року. Він так захопився улюбленою роботою, що не чув, як пани повернулися додому. «Пан,— розповідає Шевченко в автобіографії,— с остервенением выдрал его за уши, надавал пощечин, за то, дескать, что он мог не только
дом — город сжечь».
Додаток №1, слайд 5
Екскурсовод № 3. Наука у Ширяєва. Викуп з кріпацтва
Весною 1831 року опинився Шевченко в Петербурзі, куди переїхав його пан. Наступного року, зважаючи на невідступні благання, пан віддав його в науку до «різних живописних справ цехового майстра» Ширяєва, щоб мати свого дворового маляра. Ширяєв брав численні підряди на розмалювання панських будинків, церков, театрів. Учні його жили на горищі, їх нещадно експлуатували. Їм удавалося трохи вчитися живопису, але треба було виконувати дуже багато технічних малярських робіт. Отже, хоч перебування у Ширяєва і було для Шевченка певною наукою, та вона не задовольняла його художніх запитів. Влітку «білими» петербурзькими ночами він став ходити до Літнього саду перемальовувати статуї. В одну з таких ночей1835 року його зустрів земляк художник Іван Максимович Сошенко, який у цей час закінчував Академію мистецтв. Сошенко помітив у ширяєвського учня справжній художній талант і став йому допомагати. Шевченко почав ходити до художника на квартиру, вчитися у нього малювати. Саме Сошенко знайомить Тараса з О. Венеціановим, Є. Гребінкою, В.Григоровичем, К. Брюлловим, В. Жуковським. Благородні друзі зацікавилися обдарованим юнаком і вирішили докласти зусиль, щоб визолити його з кріпацтва. Почалися переговори з паном Енгельгардтом. Він запросив за кріпака 2500 крб. Щоб роздобути цю значну суму, К. Брюллов намалював портрет В. Жуковського, який розіграли в лотерею, а на виручені гроші викупили Шевченка. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Екскурсовод № 4. В Академії мистецтв. Перші твори
Вийшовши на волю, Шевченко вступив в Академію мистецтв і скоро став улюбленим учнем К. Брюллова. Він навчається не тільки живопису, а й слухає лекції в університеті, студіює історію мистецтва, загальну історію, літературу, фізику, фізіологію, зоологію та інші науки.
У роки навчання в Академії мистецтв Тарас надзвичайно швидко росте і як художник, і як поет. Його світогляд формується під впливом тогочасної революційної думки, що йшла від
Радищева і декабристів, розвивалося далі у творах Бєлінського і Герцена. Молодий Шевченко опановує багатий світ науки, мистецтва і поезії. Упродовж 1839–1841 рр. він одержує три срібні медалі за свої художні роботи. Перші поетичні спроби Шевченка належать ще до часів перебування його в кріпацтві. З цих спроб збереглась і була надрукована одна балада «Причинна». Після викупу Тарас Григорович захоплено віддається поетичній творчості. З-під його пера виходять поеми «Катерина», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та ін. 1840 року перші його твори вийшли невеличкою книжечкою під назвою «Кобзар» (у книжці було вміщено 8 творів). У 1841 році видано було окремою книжкою поему «Гайдамаки». У цей же час Т. Шевченко починає писати і російською мовою (поема «Слепая», драма «Микита Гайдай», з якої 1842 року було надруковано уривок, та інші твори).
Додаток №1, слайд 6
Екскурсовод № 5. Перша подорож на Україну
1843 року Т. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, на Чернігівщині, Полтавщині. Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селянства. Т. Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підлітка-кріпака, а очима дорослої освіченої людини з передовим політичним світоглядом. Побував поет і в поміщицьких садибах, і в кріпосницьких хатах. Картини дикої сваволі й знущання панів над кріпаками ще більше розпалили в серці поета ненависть до поміщиків. Він звертається до разючої зброї сатири, яку спрямовує проти царизму і поміщиків. Важкі враження від подорожі поета на Україну виразно відбились у творах, написаних у той час. На початку 1844 року Т. Шевченко виїжджає з України.
Додаток №1, слайд 7
Екскурсовод № 6. У Петербурзі і знову на Україну (1845–1847)
Повернувшись до Петербурга, Т. Шевченко продовжує навчання в Академії мистецтв. У цей час він пише пристрасну революційну поему «Сон» («У всякого своя доля»). 1845 року митець закінчив Академію мистецтв і поїхав на Україну для постійної роботи. Поет оселився у Києві, але жив тут мало. Він став працювати художником у Київській тимчасовій комісії для розбору стародавніх актів і за дорученням цієї комісії їздив по Україні, змальовував пам’ятки старовини, що збереглися в містах і селах. Побував Шевченко на Київщині, на Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділлі. Це допомогло йому вивчити край і народне життя. У своїх поетичних творах цього часу («Холодний Яр», «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і живим...», «Три літа», «Заповіт» та ін.) поет висловив революційні прагнення народних мас. У цей час у Києві гурток української молоді заснував КирилоМефодіївське товариство (братство). У 1846 році, перебуваючи у Києві, Шевченко зблизився з членами цього таємного політичного товариства і вступив до нього. Весною 1847 року товариство було розгромлено. Царська жандармерія заарештувала членів товариства, і в тому числі й Шевченка, захопивши його на переправі через Дніпро, коли він повертався з Чернігова до Києва.
Екскурсовод № 7. В казематі
Заарештованого Т. Шевченка, як і інших учасників товариства, під конвоєм доставили в Петербург і посадили в каземат. Під час арешту в самого поета та в інших членів Кирило-Мефодіївського братства знайшли в рукописах його революційні твори «Сон», «Кавказ», «Єретик» та ін. Жандарми і цар Микола І, який особисто керував слідством у справі кирило-мефодіївців, виділили з поміж арештованих Шевченка як найбільшого злочинця. Сидячи в казематі, Т. Шевченко не зрікся своїх революційних поглядів. У віршах, написаних в ув’язненні, звучали мотиви стійкості борця і незмінної любові до батьківщини, трудящих. Слідство закінчилось швидко. Вирок у справі Шевченка був такого змісту: «Художника Шевченка за складання бунтарських і найвищою мірою зухвалих віршів як обдарованого міцною будовою тіла віддати рядовим в Оренбурзький окремий корпус з правом вислуги, доручивши начальству мати найсуворіший нагляд, щоб від нього ні в якому разі не могло виходити обурливих і пасквільних творів». На цьому вироку Микола І дописав власною рукою: «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати».
Екскурсовод № 8. На засланні
В Оренбурзі, зустрівшись із земляками, Т. Шевченко читає їм свої революційні вірші («Сон», «Кавказ»), співає пісні. Через кілька днів поет пішки вирушає в Орську фортецю, на місце своєї солдатської служби. Почалося важке життя рядового солдата-засланця. Сувора муштра, жорстокі знущання бездушних командирів не зламали революціонера-демократа. «Караюсь, мучуся... але не каюсь»,— відповідає він тим, хто його засудив. З великою небезпекою для себе Шевченко порушує «височайший указ» — малює й складає вірші, записуючи їх у невелику книжечку, яку носив завжди при собі «за халявою». В Орській фортеці поет написав поеми «Княжна», «Варнак», «Москалева криниця» і низку віршів. У них звучать мотиви боротьби, ненависті до панів, відданості народові, туги за рідним краєм. Поет любив Україну «безталанну», «убогу». Улітку 1848 року Шевченко потрапив до складу експедиції, що мала своїм завданням обслідувати Аральське море. Він як художник повинен був змальовувати береги моря. Восени 1845 року поет повернувся в Оренбург для остаточного опрацювання матеріалів експедиції. Друзі Шевченка клопотали про полегшення його долі, але тут новий удар упав на голову поета. Весною 1850 року за доносом офіцера у нього зробили трус, знайшли зошити з віршами, альбом з малюнками, цивільний одяг і знову заарештували. Понад півроку просидів Шевченко в тюрмі, після чого його заслали в Новопетровську фортецю на березі Каспійського моря. В останні роки заслання поет знову порушив царський наказ і створив низку повістей російською мовою («Художник», «Княгиня», «Музыкант» та ін.). Лише 1857 року закінчилося заслання Шевченка. 2 серпня він покинув Новопетровську фортецю. Десять років заслання підірвали фізичні сили Шевченка, але не зламали його поглядів, його сили як революціонера-борця.
Екскурсовод № 9. Після заслання. Останні роки життя
Весною 1858 року поет прибув у Петербург. Тепло й шанобливо зустріли його друзі й численні прихильники. Він зближається з російськими революціонерами-демократами, які на чолі з М. Чернишевським об’єднувались навколо журналу «Современник». Дружба з цими найпередовішими людьми того часу зміцнила революційні погляди самого Шевченка. Твори, написані поетом після заслання, ще більше загострені проти царизму, проти поміщиків, проти релігії. Весною 1859 року, одержавши після довгих клопотань дозвіл, Тарас Григорович поїхав на Україну. Відвідав Кирилівку, Моринці, побачився з родичами. Побував і в інших місцевостях. Боляче вразила поета картина гіркого життя покріпаченого селянства.
Їдучи на Україну, поет хотів оселитися тут, писати, працювати. Але царська влада і поміщики боялися революційного впливу на селянство і не допустили здійснення цих намірів. В останні роки життя Шевченко хотів улаштувати своє особисте життя й одружитися. Але «земляки й землячки», за висловом поета, перешкодили цьому. Українські пани домагалися, щоб поет одружився з панночкою. Коли ж поет вибрав наречену з простого народу, наймичку, то вони розбили це одруження. 1860 року Тарас Григорович захворів. Стан його здоров’я швидко гіршав, і 10 березня (26 лютого) 1861 року він помер. Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а в травні того ж 1861 року тіло його перевезли на Україну і, виконуючи його заповіт, поховали на горі під Каневом.
Мертвим повернувся Шевченко на Україну, але й могила його наганяла страх на поміщиків. Похорон поета на Україні мав революціонізуючий вплив на народні маси. Серед народу поширювалися легенди, ніби великий поет не вмер, а живий і з’явиться, коли почнеться народне повстання проти поміщиків. Трагічним було життя Шевченка: із 47 років — 24 він провів у кріпацтві, 10 — на засланні, а решту — під наглядом жандармів.
3. Рання творчість Т. Шевченка (випереджувальне завдання)
Перші поетичні спроби письменника почались принаймні з 1837 року. Про них він писав в автобіографії: «В светлые летние ночи бегал в Летний сад рисовать. В этом саду и в то же время начал он делать этюды в стихотворном искусстве, из многочисленных попыток он впоследствии напечатал только одну балладу «Причинна». Після викупу Шевченка охопило творче піднесення і протягом 1838–1840 рр. він пише твори: «На вічну пам’ять Котляревському», «Катерина», «Іван Підкова», «Тополя», «Перебендя», «Тарасова ніч», «Думи мої» та ін. У ранні роки були написані також «Гайдамаки», «Гамалія», «Слепая», «Тризна» та ін. Вже в ранніх творах Шевченко виступив як народний поет, творчість якого відбиває погляди, думки й переживання народних мас і органічно зв’язана з фольклором.
Більшість ранніх творів митця мають романтичний характер. У них виводяться виняткові образи, змальовано надзвичайні події. Романтизм Т. Шевченка революційно спрямований. Поет заперечує тогочасний кріпосницький лад і закликає боротися проти нього. Твори митця відбивають його мрії про вільне, щасливе життя трудящих. Його мрії, як і мрії інших романтиків прогресивного напряму, випереджали життя, відображали революційні настрої передових людей. Ранні твори поета різноманітні щодо жанрів: це ліричні вірші, балади, поеми. Т. Шевченко був: то палким, то ніжним, виступив творцем багатьох дорогоцінних перлин ліричної поезії. Багато його віршів пішло в народ, стало народними піснями. Уже в перший період своєї поетичної діяльності поет написав багато ліричних віршів, які мають важливе значення для розуміння його геніальної особи і цінні як високохудожні твори. У своїх спогадах російський письменник і журналіст І. Панаєв писав: «Малоросійські друзі його вже тоді говорили про нього із захопленням і казали, що Шевченко обіцяє виявити чималий поетичний талант». Основні мотиви його лірики петербурзького періоду — туга за рідним краєм, почуття самотності, сирітства, сумні згадки про страждання покріпаченого народу, визначення завдань поезії.
4. Робота з літературним словником. Теорія літератури
Елегія — один із жанрів лірики медитативного (філософського), меланхолічного, почасти журливого змісту (наприклад, «Думи мої...» Т. Шевченка).
Лірика — 1. Один із трьох родів художньої літератури, у якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. 2. Певний віршований твір або сукупність творів.
Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображувально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого з’являються якісно нові твори (балада, співомовка, поема, роман у віршах).
5. Робота з підручником
(учні самостійно складають хронологічну таблицю основних дат життєвого й творчого шляху Шевченка)
6. Опрацювання поезії Т. Шевченка ранньої творчості «На вічну пам’ять Котляревському»
(1838 р. С.-Петербург).
Слово вчителя:
І. Котляревському, як і Т. Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури. Вони стояли біля її першоджерел. Іван Петрович уперше почав писати живою народною мовою, реалістично змалював життя народу, його побут, звичаї, оспівав його патріотичні почуття, показав його моральну красу і велич. Т. Шевченко вслід за І. Котляревським гостро засудив у своїх творах ненависну народові кріпосницьку дійсність і закликав до боротьби з несправедливим ладом. Тому І.Котляревського вважають зачинателем, а Т. Шевченка — основоположником нової української літератури. Життя цих двох письменників можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо вони врятували український народ і українську культуру й відкрили перед ними шлях у майбутнє.
Ідея: возвеличення краси української літературної мови, яку започаткував видатний полтавчанин.
Основна думка: Будеш, батьку, панувати, / Поки живуть люди, / Поки сонце з неба сяє, / Тебе не забудуть!
Жанр: громадянська лірика.
Римування: перехресне.
Віршований розмір: ямб.
Експозиція: згадування Т. Шевченком солов’я — І. Котляревського, дивлячись на «одиноке гніздечко» птаха.
Зав’язка: розповідь поета про вплив солов’їного співу на почуття людей.
Кульмінація: висловлення суму з приводу смерті «батька» нової української літератури.
Розв’язка: звернення Т. Шевченка до І. Котляревського з проханням надати духовну підтримку під час перебування на чужині.
Додаток №1, слайд 8
7. Опрацювання поезії Т. Шевченка ранньої творчості «До Основ’яненка»
(1839 р. С.-Петербург).
Історія написання твору.
Слово вчителя:
У час написання цього вірша Тарасові Григоровичу було 25 років і він тільки-но почав свій творчий шлях. Поет творив цю поезію в ті часи, коли він, за його словами, «из грязного чердака... на крыльях перелетел в волшебные залы Академии художеств».
Перебуваючи в майстерні К. Брюллова, молодий Т. Шевченко не тільки захоплювався наукою живопису, а й плекав поетичні образи: «Передо мной расстилалася степь, усеянная курганами. Передо мной красовалася моя прекрасная, моя бедная Украина во всей непорочной меланхолической красоте своей. И я задумывался, я не мог отвести своих духовных очей от этой родной чарующей прелести» (Зі щоденника).
Зрозуміло, що поета охоплювало бажання побувати в рідних місцях, за якими він сумував.
Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка зображувати у своїх творах минуле Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для пробудження національної свідомості українців.
Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу.
Жанр: вірш-послання, громадянська лірика.
Віршований розмір: ямб.
Експозиція: розповідь про спустошення Запорозької Січі.
Зав’язка: розмірковування над славою, яку здобули козаки, захищаючи рідний край.
Кульмінація: звертання до Основ’яненка, щоб він уславив героїчне минуле, яке варто шанувати і пам’ятати.
Розв’язка: сум Т. Шевченка за рідним краєм під час його перебування на чужині.
Додаток №1, слайд 9
8. Опрацювання поезії Т. Шевченка ранньої творчості «Думка» («Нащо мені чорні брови...») (1838 р., С.-Петербург).
Тема: розповідь про нещасливе кохання дівчини та її сирітське життя серед своїх.
Ідея: висловлення співчуття героїні твору, яка вимушена страждати, плакати через «зраду чорнявого».
Основна думка: Нащо ж мені краса моя, / Коли нема долі?
Жанр: інтимна лірика.
Римування: перехресне.
Сюжет поезії.
Молода дівчина, героїня твору, плаче, серце в неї «в’яне», вона «нудить світом», оскільки її залишив чорнявий. Тепер вона не бачить сенсу свого подальшого життя. Навіть близькі люди виявляють байдужість до її сліз, квилінь. Дівчина хоче, щоб її сум, жалість «вітри почули і понесли за синєє море, чорнявому зрадливому на лютеє горе».
Додоток №1, слайд 10
V. Первинне застосування нових знань.
1.«Круглий стіл» Обговорення ідейно-художнього змісту поезій
«На вічну пам’ять Котляревському».
- Які думки виникають в автора твору, коли він бачить самотнє солов’їне гніздечко? З чим у вас асоціюється образ солов’я?
- Дослідіть, як поет власне важке сирітське життя намагається поєднати з долею України.
- Чому поет уславлює І. Котляревського і називає його батьком?
«До Основ’яненка»
-
Чому пісня про козацтво у творі порівнюється зі словом Господа?
- Що розповідає Т. Шевченко про своє життя, настрій та переживання? Чим викликаний його сум?
«Думка» («Нащо мені чорні брови...»)
- Якою ви уявляєте героїню твору? Чи є цей портрет типовим для багатьох українок?
- Чи можливо якось зарадити стражданням героїні?
- Якою ви вбачаєте подальшу долю дівчини? Чи співчуваєте їй?
2. Тестування за групами (рядами)
І група – «На вічну пам’ять Котляревському»
1. Поезія починається описом:
а) краси природи рідного краю; б) святкування Великодня; в) портрета І. Котляревського;
г) петербурзького ранку.
2. Пташиний спів на калині залюбки слухали:
а) молодята, що кохалися ввечері біля річки; б) селяни, які йшли на панщину; в) багаті люди; г) розбійники.
3. Т. Шевченко у творі співчуває:
а) дівчині, яка втратила коханого; б) сироті, який вдосвіта підводився працювати;
в) всім тим, хто постраждав від зазіхань злодія; г) напівголодним солдатам.
4. Солов’їне тьохкання «дрібне та рівне», наче:
а) гармонія в душі знедоленого; б) гімн коханню; в) благання до Бога; г) музика життя.
5. Яку кару обіцяє поет злодію?
а) Це буде селянський самосуд; б) його знищить козацтво; в) справедливу, що чинить Всевишній; г) самопозбавлення життя.
6. Ватагою пройдисвітів Тарас Григорович називає:
а) рутульців; б) богів; в) троянців; г) карфагенців.
7. І. Котляревського в поезії названо:
а) сонцепоклонником; б) вільним вітром; в) батьком; г) тим, хто відродив Трою.
8. На думку Кобзаря, видатний полтавчанин увічнив:
а) славу козацьку; б) звичаї та обряди українців; в) красу пісень рідного краю; г) стиль літературного письма.
ІІ група – «До Основ’яненка»
1. Антіп Головатий у творі — запорозький:
а) хорунжий; б) писар; в) кошовий отаман; г) сотенний.
2. За жанровою особливістю «До Основ’яненка» — це вірш-...:
а) медитація; б) прохання; в) трагедія; г) послання.
3. Кого мали на увазі очерети, запитуючи у Дніпра про зникнення дітей?
а) Селян-заробітчан; б) козаків; в) сиріт; г) жебраків і кобзарів.
4. На безлюдному степу можна було побачити тільки:
а) напівзруйновані курені; б) заржавілу зброю; в) могили; г) кістки загиблих.
5. Славу України, на думку Т. Шевченка, містять:
а) кургани; б) пісні українські; в) літописні трактати; г) твори політичного спрямування.
6. Голосною, правдивою, без хитрої мови називає поет:
а) пісню; б) історію рідного краю; в) козацьку традицію; г) Московщину.
7. Народ поважає Основ’яненка за те, що він:
а) міг яскраво відтворити картини природи рідного краю; б) надавав матеріальну допомогу бідноті; в) мав співучий голос; г) із захопленням розповідав цікаві пригоди і бувальщини.
8. Художні засоби, використані поетом у реченні Слава не поляже, / Не поляже, а розкаже, / Що діялось в світі.
а) епітет і анафора; б) повтор і метонімія; в) метафора і гіпербола; г) повтор і метафора.
ІІІ група – «Думка» («Нащо мені чорні брови...»)
1. На початку твору поет описав:
а) страждання дівчини; б) портрет героїні; в) зовнішність чорнявого; г) повсякденну роботу молодиці.
2. Героїня «нудиться світом», як:
а) людина, що втратила фізичне здоров’я; б) особистість, яку не сприйняло суспільство;
в) пташка без волі; г) жебрак серед багатіїв.
3. Молодиці не потрібна її краса, бо вона вважає, що втратила:
а) можливість виявити себе у мистецтві; б) власну долю; в) все, що було в житті; г) віру, надію і любов.
4. Т. Шевченко порівнює дівчину з:
а) жайворонком; б) соловейком; в) голубкою; г) самотньою берізкою серед поля широкого.
5. Що є спорідненим у долях поета і його героїні?
а) прагнення стати людиною творчою і мислячою; б) талановитість у малярстві;
в) сирітство; г) мрія про повалення самодержавства.
6. Додає жалю дівчини те, що вона:
а) не отримала на шлюб батьківського благословення; б) серед своїх людей була як чужа;
в) втратила голос для співу; г) не виявляла бажання виконувати будь-яку роботу по господарству.
7. Поезія написана Т. Шевченком у період, коли він:
а) був пастухом у дядька Павла; б) навчався в Академії мистецтв; в) служив козачком у пана Енгельгардта; г) куховарив в управителя панських маєтків.
8. Страждання молодиці посилюються через:
а) людську байдужість; б) зневагу батьків до неї; в) зимову негоду; г) солов’їне тьохкання.
VI. Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях; творче перенесення знань і навичок у нові ситуації
1. Робота в групах (за рядами)
І група – вказати художні засоби поезії «На вічну пам’ять Котляревському»
Метафори: «Б’ють пороги, місяць сходить», «очерети питають у Дніпра», «сонце гріє, вітер віє», «могили стоять та сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло, сказало...
море», «не вернеться воля», «не покриють Україну червоні жупани!», «слава не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине...», «виллю сльозами», «позички з’їли», «слава стала...», «море грає», «усміхнеться серце».
Повтори: «сходить... сходить», «Вернітеся!», «Не вернуться!», «правда... правда».
Риторичні запитання: «Де-то наші діти ділись, / Де вони гуляють?», «Де наші панують? / Де панують, бенкетують?», «Де ви забарились?», «Чи так, батьку отамане? / Чи правду співаю? /
Та що й казать?».
Порівняння: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче», «Мова... голосна та правдива, як Господа слово».
Риторичні оклики: «Вернітеся!», «Не вернуться!», «Не покриють Україну червоні жупани!», «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава! Слава України!», «Ех, якби-то!», «...батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!».
Гіпербола: «Де кров ляха, татарина морем червоніла».
Звертання: «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава», «Чи так, батьку отамане?», «Тяжко, батьку...», «Батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!», «ти батьку...», «Співай
же їм, мій голубе», «Утни, батьку, орле сизий!».
Епітети: «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая».
Анафори: «Де...», «Не вернуться...», «Без...», «Чи...», «За що...», «Нехай...».
ІІ група –вказати художні засоби поезії «До Основ’яненка».
Метафори: «Б’ють пороги, місяць сходить», «очерети питають у Дніпра», «сонце гріє, вітер віє», «могили стоять та сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло, сказало...
море», «не вернеться воля», «не покриють Україну червоні жупани!», «слава не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине...», «виллю сльозами», «позички з’їли», «слава стала...», «море грає», «усміхнеться серце».
Повтори: «сходить... сходить», «Вернітеся!», «Не вернуться!», «правда... правда».
Риторичні запитання: «Де-то наші діти ділись, / Де вони гуляють?», «Де наші панують? / Де панують, бенкетують?», «Де ви забарились?», «Чи так, батьку отамане? / Чи правду співаю? /
Та що й казать?».
Порівняння: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче», «Мова... голосна та правдива, як Господа слово».
Риторичні оклики: «Вернітеся!», «Не вернуться!», «Не покриють Україну червоні жупани!», «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава! Слава України!», «Ех, якби-то!», «...батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!».
Гіпербола: «Де кров ляха, татарина морем червоніла».
Звертання: «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава», «Чи так, батьку отамане?», «Тяжко, батьку...», «Батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!», «ти батьку...», «Співай
же їм, мій голубе», «Утни, батьку, орле сизий!».
Епітети: «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая».
Анафори: «Де...», «Не вернуться...», «Без...», «Чи...», «За що...», «Нехай...».
ІІІ група –вказати художні засоби поезії «Думка» («Нащо мені чорні брови...»)
Анафори: «Чого...», «Нащо...», «Нема...», «Нехай...», «Щоб...».
Епітети: «літа... веселі», «тяжко жити», «лютеє горе», «вітри буйнесенькі».
Повтори: «літа молодії», «очі плачуть», «чого серце...».
Риторичні оклики: «Нехай плаче сиротина, / Нехай літа тратить!», «Чорнявому зрадливому / На лютеє горе!».
Метафори: «Літа пропадають», «очі плачуть», «серце в’яне, нудить світом», «очі плачуть», «серце хоче... воркує», «вітри почули».
Порівняння: «нуждить світом, як пташка без волі», «як голубка, день і ніч воркує», «свої люди — як чужії», «серце, як голубка... воркує».
Звертання: «плач же, серце, плачте, очі».
Риторичні запитання: «Нащо ж мені краса моя, / Коли нема долі?», «Та й нащо питати?».
Зменшувально-пестливі форми: «буйнесенькі», «чорнявий».
2.Робота в парах.
За допомогою інформаційного ґрона, застосовуючи текст твору, створіть образ головної героїні поезії: «чорні брови від вітру линяють»; карі очі; літа молодії; сирота; красива.
Додаток №3
3. Робота на картках (різного кольору)
1. Чим, на вашу думку, схожі долі героїні твору Т. Шевченка «Думка» («Нащо мені чорні брови») і Ярославни («Слово про Ігорів похід»)? Наведіть переконливі аргументи.
2. Як ви вважаєте, чому слава українського козацтва — у думах і піснях (Т. Шевченко «До Основ’яненка»)? Відповідь обґрунтуйте.
3. Т. Шевченко поетичну творчість І. Котляревського порівнює із («На вічну пам’ять Котляревському»): а) шумом моря; б) солов’їним співом; в) життєдайним джерелом; г) вітром на долині.
1. Чому Т. Шевченко називає простий люд сердегами («На вічну пам’ять Котляревському»)? Відповідаючи, згадайте сирітське життя поета, перебування його у наймах.
2. Вмотивуйте, для чого, на ваш погляд, Кобзар бажає уславити на весь світ запорожців (Т. Шевченко «До Основ’яненка»)? Доберіть виважені факти.
3. Страждаюча дівчина (Т. Шевченко «Думка» («Нащо мені чорні брови»)) хоче, щоб її плач, квилиння почув зрадник-коханець, і просить допомоги у: а) зграї воронів; б) вітрів;
в) дощових хмар; г) синього моря.
1. Дослідіть, що свідчить про зв’язок поезії Т. Шевченка «Думка» («Нащо мені чорні брови») з усною народною творчістю? Свої спостереження узагальніть.
2. Поясніть, що мав на увазі Кобзар, зазначаючи, що в слові І. Котляревського — вся слава козацька (Т. Шевченка «На вічну пам’ять Котляревському»).
3. Про кого Т. Шевченко у творі «До Основ’яненка» зазначив: Нема Січі, пропав і той, / Хто всім верходив? а) Г. Квітку-Основ’яненка; б) Б. Хмельницького; в)А.Головатого;
г) І. Підкову.
Додаток №4
VIІ. Підсумок уроку
1. Прийом «Доміно» - надати відповідь на запитання: «Хто він, Т. Шевченко?»
2. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Продовжіть речення:
«Найбільше з поезії Шевченка мені запам’яталося…»
«Мене вразило…»
«Рання творчість Шевченка, на мою думку,…»
VIІІ. Повідомлення домашнього завдання.
Опрацювати балади Т. Шевченка «Причинна», «Лілея»; підготувати малюнки до творів (за бажанням), дібрати цитати до характеристики головних героїв поезій.
Додаток №1, слайд 11
Урок української літератури в 9 класі на тему:
Життєвий шлях Тараса Шевченка. Загальна характеристика творчості. Рання творчість. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів. Вісь неперервності історичного часу ("До Основ'яненка", "На вічну пам'ять Котляревському" , "Думка" ("Нащо мені чорні брови...").
про публікацію авторської розробки
Додати розробку