Урок : " Життя і творчість Богдана Лепкого"

Вшанування памяті Богдана Лепкого (сценарій шкільного ранку)

 

Під мелодію пісні "Журавлі":

Ведучий. Богдан Лепкий...Поет,прозаїк,перекладач,літературознавець,видавець.Його імя,його твори довго блукали світом і нарешті повернулися додому,на золоте Поділля,сином якого  був Богдан Лепкий.

 

Ведучий.  Народився Богдан Лепкий 9 листопада 1872 року в родині сільського священика Сильвестра Лепкого (псевдонім у літературі Марко Мурава) у Крогульці Гусятинського району.Земля ця подільська - край благословенний,щедрий,овіяний легендами.Сам поет напише потім у "Заспіві":

 

      Колисав мою колиску 

      Вiтер рiдного Подiлля 

      I зливав на соннi вiї 

      Степового запах зiлля. 

 

      Колисав мою колиску 

      Звук пiдгiрської трембiти, 

      Що вiд неї зорi меркнуть 

      I росою плачуть квiти. 

 

      Колисав мою колиску 

      Голос недалеких дзвонiв, 

      I веселий спiв весiльний, 

      I сумний плач похоронiв. 

 

      Колисав мою колиску 

      Крик неволеного люду 

      I - так в серце вколисався, 

      Що до смертi не забуду 

Ведучий.Перші уроки освіти Богдан здобув у батьківському домі.Вчитель Дмитро Бахгаловський знайомив його не тільки з основами шкільної наук,а й з усною народною творчістю.

 

Я учивсь рідних слів

Не з пожовклих листків,

Не від книжників хитроучених,

А від темних лісів,

Від квітистих лугів,

Від журливих потоків студених.

Не від шкільних лавок

Я набрався гадок

Про минувшину рідного люду,

А з думок-співанок

Парубків і дівок

В чистім полі, в жнива, серед труду.

Буйний вітер летів

Від далеких степів

На вечірню розмову у хату,

Гомонів та гримів

Про любов і про гнів,

Про криваву народну відплату.

Твої ниви буйні,

Люди тихі, сумні

Стали рідними здавна для мене,

І минуть мої дні,

А й у гробі мені.

Ведучий.Шестилітнім хлопчиком Богдан пішов до Бережанської школи з польської мовою навчання,батьки тоді якраз перебралися з цивілізованого Крогульця до глухого Поручина.

 

Спогад."Поручинські газди ходили в чоботях на підковах,які їм робили місцеві ковалі,носили "куртини" з домашнього сукна,брилися бритвами,зробленої зі старої скошеної коси,жінки вишивали сорочки,мережили їх -одне слово,було це старосівітське село,якого ще не торкнулася культура 19 століття.Веснянки,щедрівки,гагілки,колядки -все як у давніх часах."

 

Ведучий.Далі було навчання у Бережанській гімназії,де формувався характер і світогляд Богдана.Потім - Львівський університет та роки активної громадської діяльності.Вірші Богдана Лепкого зявляються на сторінках періодичних видань.В одній із поезій автор не приховує піднесеності з причини знайомства з Іваном Франком.

 

Сорок літ, як Мойсей по пустині,

Він провадив нарід за собою,

В небо рвалися думи вірлині,

А життя вниз тягло, бо в долині

Бій завзятий кипів з темнотою.

Як мечем, воював він словами:

То пророчив, то вчив, як учитель,

То, як батько помежи синами,

Пробував і творив поміж нами —

Правди й волі досмертний служитель.

Аж зігнувся під праці вагою,

Але долі важкій не піддався.

За добро і за правду до бою

Все готов, він поліг головою,

Але духом в безсмертя піднявся.

Ведучий. У час спілкування Богдана Лепкого з Іваном Франком народжується пісня "Час рікою пливе",яка чарує художніми образами,переповнює хвилюючими переживаннями.

Звучить пісня"Час рікою пливе" на сл. Б.Лепкого

Час рікою пливе,як побачив тебе

на проході в міськім огороді.

І дивився ,дивив,довго очі трудив,

бо пізнати тебе було годі.

Та стать рівна,струнка,

та ж голівка мала.

Очі сиві,палкі,говірливі.

Лиш уста мов не ті,мов чужі не твої

Маломовні,сумні,нещасливі.

Ті дрібонькі уста,

що мов пташка пуста.

Щастя повні були, все розмовні.

Так упрямо мовчать,наче кару терплять,

Що були не досить правдомовні.

На той вид тяжкий сум обгортає мій ум.

Похоронні нути в серцю чути.

Невловимий докір вилітає в простір,

Як ти міг,як ти міг позабути.

Не забув тебе я,хоть взивав забуття

Не було позабути спромоги.

Лиш непривітний час з серця квіти обтряс

І поніс їх на інші дороги.

Ведучий. 1899 рік.Поет покинув рідну землю.З Краковом тепер буде повязане майже все творче життя

Розривалося серце моє,

Як прощавсь я з тобою, мій краю!

Розривалося серце моє

На куски. І бігме, що не знаю,

Чи на світі що гіршого є,

Як туга за тобою, мій краю!

Чи на світі що гіршого є

Понад біль, коли тріскають струни,

Ті, що серце в’язали твоє

Від дитини малої до тру́ни

З всім, що рідне, кохане, своє.

Чи на світі що гіршого є,

Коли рвуться сердечнії струни?..

Ведучий. Настає холод...Ідуть дощі..Прийшла осінь.Відлітають у вирій журавлі.Летять до сонця,тапла,радості і щастя.Та журавлі у Лепкого летять по-іншому,з іншим криком,з іншою надією...

Звучить пісня "Журавлі" у виконанні Квітки Цісик,хореографічний ансамбль виконує танець

 

Ведучий.Похилився поет над минулим, Над життям,що піснями цвіло І думки,мов птахи,поринули У закутане в казку село! Похилився поет над рікою Понад сонячним дзеркалом хвиль, Лиховісною тінню важкою Промайнувся час вічних миль! І подумав поет:все минає, Це відоме,звичайне таке, Похилився поет над минулим, Доторкнувся до споминів струн. Аж раптово над ним промайнуло Старосвітське:"не весь я умру"!

Ведучий.Я пишу те, що чую, бачу,

Що в серце або в мозок впало,

Часом сміюсь, часом заплачу,

Сміху немного, сліз — немало.

Напишу — от і легше стане,

Немов тягар скотився з груди:

А як що вдасться непогане,

То прочитайте, добрі люди!

Ведучий. Ми перегорнули лише маленьку сторіночку життя і творчості Богдана Лепкого.А він людина багатогранного таланту:письменник,перекладач,казкар,художник.Прочитайте його твори,відкрийте для себе величний світ нашого земляка.

Ранок завершується інсценізацією за твором Богдана Лепкого "Мотря"