Урок "Знайомство з творчістю Т.Г. Шевченко"

М Е Т А :  знайомити дітей в ігровій та сценічній формі  з  поетичною творчістю видатного українського поета Тараса Шевченка. Показати його мудрою, сильною, стійкою людиною, яка любила українську природу, дітей та вміла талановито малювати. Вчити розуміти зв’язок його долі з долею українського народу. Розвивати допитливість, мовлення дітей. Виховувати любов до краси поетичного слова , викликати бажання  вивчати твори поета, розуміти їх зміст.

О Б Л А Д Н А Н  Я : Портрет Т.Г Шевченка, рушники, українські костюми, відео презентація до відповідного тексту конспекту, ілюстрації   до картин та малюнків Т.Г.Шевченка.

ХІД

Вчитель: Діти, в наш час люди можуть мати щасливу родину?А коли  захворіє, чи може піти в лікарню, купити собі необхідні ліки? Чи може придбати теплий красивий одяг? Може навчатися в дитячому садочку, школі, університеті? Дружити с ким бажає? Поїхати в гості до знайомих в інше місто? Але так було не завжди. 200 років тому важкі були часи, тільки багаті люди - пани  були вільними, вони були господарями над бідними людьми, яких називали – кріпаками, бо вони з часу народження й до самісінької смерті належали своєму пану, вони були закріплені за ним на все своє життя. Кріпаки важко працювали на панів, але все напрацьоване відбирав пан, кріпаків жорстоко били, навіть вбивали, дітей від мами відбирали та продавали. Я вам хочу розказати історію про хлопчика, який народився в ті часи в однієї кріпосній родині, назвали хлопця Тарас, його батьки тяжко працювали на пана з ранку до ночі. А вдома їхні діти лишались голодні, голі, босі. Бувало жінки брали немовлят з собою на поле. Покладуть під снопом, а самі жнуть пшеницю. Дитина часто плаче, заливається, а мати і підійти зайвий разочок боїться, бо панський наглядач з кнутом у руках скрізь ходить, дивиться, як працюють.

Інсценіровка вчителя з учнем.

         Одного разу Маленький Тарас розмовляв з матусею…— Мама, а чому так багато зірок на небі?

— Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

— Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

— Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

— Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

— Старайся, мій хлопчику...

           Вчитель: Коли Тарасику було 9 років, від тяжкої праці померла його матуся, потім і тато, залишився Тарасик сиротою.

Учень:   Ой маю, маю я оченята,
Нікого, матінко, та оглядати
Ой маю, маю і рученята...
Нікого, матінко, та обнімати,
Ой маю, маю і ноженята,
Та ні з ким, матінко, потанцювати,
Та ні з ким, серденько, потанцювати!

Нікого серденько обнімати

             Вчитель:  І вже маленьким хлопчиком йому доводилось працювати. Після смерті батька Тарас прийшов до церкви, а при неї  була школа і сказав вчителю:

— Все робитиму для вас: воду носитиму, дрова колотиму, в школі прибиратиму, тільки дозвольте жити в школі і вчитись.

 Був в тій школі, як прислуга, багаті школярі ображали хлопчика. Навчатись йому було не можна, бо він був бідний кріпак, як його батьки. Тарас Шевченко мріяв про той час, коли всі діти вчитимуться, ростимуть на волі. Він завжди закликав, щоб усі навчались:
 

 Навчайтеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь!

           Але Тарас, хоч його на уроки не пускав, тихенько слухав під час своєї роботи, що казав вчитель та навчався читати, писати і малювати.  Це було незвичайне дитяче захоплення... малював вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: і на стінах, і на дверях, на папері. Тарас Шевченко був талановитим художником. (виставка репродукцій картин Т.Г. Шевченка)
 

Гра «Послухай вірш-знайди малюнок»

Вчитель читає уривки з віршів поета, діти знаходять відповідну до тексту ілюстрацію.

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.

Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма

Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає

Фізкультурна хвилинка

 (Всі діти в колі, тримаються за руки. Повторюють слова: «Наші ручки хороші, а у сусіда кращі» - всі беруться за руки, йдуть по колу Потім у віршик, замість слова «ручки» підставляємо «ніжки», «вушка», «лікті», «спинка» і т. д.

 Хлопчик дорослішав і розумів, що бідні люди – кріпаки просто не зможуть змінити свого життя поки будуть боятись панів. Бачив Тарас, що скрізь тяжко працюють люди, як і в їхньому селі. Стрічались йому пани в розкішних каретах, на  годованих конях.

Учень:

Там матір добрую мою
            Ще молодую у могилу
            Нужда та праця положила.
            Там, батько, плачучи з дітьми,
            А ми малі буди і голі,
            Не витерпів лихої долі,
            Умер на панщині,
            А ми-розлізлися межи людьми,
            Мов мишенята…        

               Вчитель:   Замислювався Тарас: чому скрізь одні працюють, а інші тільки гуляють, панують та розкошують. І своїми віршами Тарасу вдалося вмовити кріпаків не боятися, а боротись проти панів.  Отоді він написав багато віршів проти панів. Пани про те дізналися, зненавиділи Тараса Шевченка,  та посадили його у в’язницю.

Учень:

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом

          Вчитель:    І от ці слова: «Вставайте, кайдани порвіте!» — тоді повторювали, передавали один одному як заклик до повстання, революції.
            Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя. Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. Їх називали кобзарями. (запис звук кобзи) А Шевченко писав вірші про народ і тому назвав свою книгу «Кобзар». Ту книжку полюбили всі розумні чесні люди. А самого Тараса Шевченко почали називати Кобзарем. Народ придумав таке прислів’я: « Шевченків Кобзар – обпік панів, як жар», «Шевченко Тарас, наче сонце для нас».

              Настав великий день у житті Тараса.  Зібрались  великі благородні люди, які викупили Тараса і дали йому папір, на якому було написано, що він уже вільна людина. Тарас поцілував той папір і заплакав. І всі ті добрі, славні люди — російські художники, письменники, музиканти, які допомогли йому, — теж плакали і раділи за Тараса Шевченка.

             Ще Тарас дуже любив діточок його друзі розказували, що він дуже часто витрачав свої гроші на гостинці та іграшки для малят. Одним із найкращих дарунків для дітей були книжки для дітей по яким вони могли навчатись грамоті.
                Перед смертю він просив своїх друзів, щоб поховали його на Україні, над Дніпром, як писав він у своєму «Заповіті»:

Учень:
 

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій...

Так і зробили.

Вчитель:Йому поставленні пам’ятники, його ім'ям названі вулиці, парки, школи (розповіді супроводжуються показом ілюстрацій)

     - А про що писав в своїх творах Т.Г. Шевченко?
(відповідь дітей)
(про природу та красу рідного краю, про минуле тяжке життя, про свою сім'ю, про любов до матері, жінки)

           Учень:

           Любий наш Кобзарю!
           На землю, дощиком политу,
           Сонце дивиться з висот
           І пам'ятники з бронзи і граніту
           тобі поставив вдячний твій народ.
           І дорослі і діти всі сюди ідуть.
           І найкращі квіти Кобзарю несуть

(діти до портрета кладуть квіти)
 

Вчитель:Ми сьогодні вклоняємось Кобзарю за його любов до народу, до України і обіцяємо теж любити свою Батьківщину, як любив її він.

Українська народна  гра «Дід» Життя у Тараса було важке, але дитиною він дуже любив гратися, і хто знає, може він теж грав у веселу українську народну гру «Дід»

Лічилкою обирається дитина – «Дід» - діти в колі «дражняться»

Іде,іде, дід, дід,несе, несе міх, міх.

Оттакий окатий, оттакий носатий,

Оттакий вусатий, такий бородатий.

Оттакий пузатий, оттакий плечистий.

Тьху його к нечистій! («Дід» ловить дітей)