Урок. Зображення на площині. Творчий натюрморт. Створення натюрморту на українську тематику

    6 клас

    Тема: «Зображення на площині. Творчий натюрморт.

Створення натюрморту на українську тематику»

    Мета уроку:

• продовжувати ознайомлювати учнів із натюрмортом як жанром образотворчого мистецтва;
• ознайомити з традиціями гончарства в Україні;
• поглиблювати розуміння учнями народного ужиткового мистецтва як особливої загальнолюдської мови;
• розвивати композиційні уміння та навички учнів, комбінаторні здібності, образне, логічне, просторове мислення;
• виховувати естетичне сприйняття учнями навколишнього світу, відчуття прекрасного, стимулювати розвиток допитливості

Тип уроку: комбінований

Міжпредметні зв'язки: історія, українознавство

Обладнання уроку:

Зоровий ряд:

• наочність (керамічні вироби (вази, глечики, куманці тощо; вироби майстрів декоративно-прикладного мистецтва; фотографії із зображенням старовинного посуду);
• презентація «Творчий натюрморт з предметів, що визначають епоху –      « Українська світлиця»;
• малюнки вчителя на дошці і на папері;

Музичний ряд: CD-запис мелодії  Т.Петринка «Україна»

Обладнання: комп’ютерна техніка, проектор, екран, музичний програвач

Матеріали та інструменти:   альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів

Методи роботи:  

• теоретичні: вступна бесіда, розповідь, організація сприйняття, пояснення, інструктаж;
• інтерактивні: робота в групах, метод «Прес», аутотренінг; інсценізація;
• когнітивні: конструювання понять, метод помилок;
• наочні: виконання вправи, творча робота учнів.

Форми роботи: індивідуальна й групова.

Епіграф: "Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду

тільки той віддав всю душу,

Все, що  зміг, народу"

Девіз уроку:   Перш ніж зробити те, що потрібно,         необхідно ясно відтворити це у своїй уяві

 А. Моррісон

ХІД УРОКУ

1.           Організаційний момент

Добрий день, любі діти! Я рада вітати  у класі, що сьогодні перетворився на шкільну світлицю, на кімнату народного мистецтва, усіх  хто любить наш край, хто пишається тим, що народився на цій землі, усіх, кому дорогі прадідівські традиції нашого народу.

Україна – край давньої та багатої культури, де з покоління в покоління зберігалося народним генієм все цінне. Створене, щоб прикрашати життя, народне мистецтво стало складовою частиною національної художньої культури, невичерпаним джерелом її розвитку.

Сьогодні на вас чекає захоплююча подорож  у світ минулого, світ творчості, краси, уяви і фантазії.

Кожний з нас сприймає світ по-своєму,

Хто в кольорових, хто в чорно-білих снах,

Хто на землі калину п’є настояну,

А хто літає в небі, наче птах.

Ми різні всі, дороги різні маємо,

Та матінка-земля у нас одна,

Давайте ж створимо сьогодні так, як мріємо:

Щоб в кожнім серці ожила краса.

2. Актуалізація опорних знань і вмінь

• Аутотренінг

Я – учень

Я – особистість творча

Я – думаю, замислююся

Я – хочу знати

Учитель: Кожна людина за своєю природою - художник. Ще з давніх-давен вона прагнула прикрасити своє житло, знаряддя праці та речі побуту. У все, що її оточує і до чого торкаються її руки, вона намагається внести касу. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці та взагалі ремісники, майстри декоративно-прикладного мистецтва створили справжні шедеври, які ми можемо побачити в музеях.

Найвищим проявом творчості народу є його мистецтво, яке він зберіг і проніс через століття.

• Будь ласка, уважно подивіться на репродукції та скажіть, до якого жанру вони належать.
• Із терміном «натюрморт» ви вже знайомі. Давайте пригадаємо, що називають натюрмортом.

Відповіді дітей.

Якщо бачиш на картині склянку чаю на столі

Чи компот в склянім графині, чи троянду в кришталі,

Може, й керамічну вазу або грушку, або торт,

Навіть все оце відразу, знай, що це є натюрморт.

Учитель.  Натюрморт (фр. nature morte  мертва природа; гол. stilleven – тихе або нерухоме життя) – жанр образотворчого мистецтва, що зображує навколишні речі й предмети в реальному середовищі, організовані композиційно в групу. Окрім неживих предметів, у натюрморті іноді можуть бути зображені й об’єкти живої природи (риба, птах, метелик, квіти). Тому, на мою думку, голландське слово «stilleven» більшою мірою відповідає цьому жанру.

• Про що нам можуть розповісти речі, зображені в натюрмортах?

Відповіді дітей.  Речі розповідають про себе: з якої вони епохи, з якого виготовлені матеріалу,  для чого вони створені. А ще речі можуть розповісти про свого володаря.

Через зображення речей, які оточують людину, художник може відобразити характерні риси їхнього володаря, зовнішні прикмети епохи та етносу, особливо якщо це предмети народно-ужиткового мистецтва. Картини художника – вікно в його час. Вони допомагають краще пізнати епоху, характеризують людину, якій належать, розкривають ставлення автора до зображуваного.

• Які бувають натюрморти за змістом?

• професійні;
• натюрморти, що зображують пори року;
• натюрморти, що зображують свята (Великдень);
• декоративні натюрморти;
• натюрморти із квітами;
• відомі голландські «сніданки» тощо.

• Робота з репродукціями

• Який з наведених у репродукціях натюрмортів можна назвати тематичним?
• З якою ціллю ми малюємо натюрморти?

    IІI. Повідомлення теми, мети уроку

Сьогодні ми з вами вивчимо основні правила складання натюрмортів,знання яких допоможе вам виконати практичне завдання – створити власний  творчий натюрморт. Кожен із вас створить ескіз власного натюрморту на українську тематику. Тому спочатку ми ознайомимося з деякими предметами побуту українського народу. Потім  ви  маєте обрати предмети, що, на вашу думку, допоможуть вам розкрити тему натюрморту, і закомпонувати їх на аркуші відповідно до вашого задуму та вивчених правил. Ви зможете самостійно розташовувати предмети, обирати освітлення, характер колориту і навіть графічні засоби виразності.

IV. Вивчення нового матеріалу

Естетичні якості матеріалу, форма предмета, його колір, візерунок та інші зовнішні ознаки викликають гаму різноманітних почуттів. Якщо річ викликає позитивні, тобто приємні, добрі емоції, почуття, - вона стає не тільки корисною, а й духовно значною.

Отже, як я і казала, для початку ми маємо ознайомитися з деякими речами побуту українського народу. У цьому нам допоможуть народні майстри, що прибули до нас з різних регіонів України.

Визначальною рисою народного мистецтва є спадковість багатовікових традицій. Упродовж віків народні майстри засвоювали секрети технічної майстерності, формотворення, орнаментування, розвитку художніх образів, сюжетів тощо. Ручний характер праці давав можливість імпровізувати, творити неповторне, відпрацьовувати власний почерк. Але що б нового не творив кожен майстер, у своїх пошуках він завжди залишався в межах художніх традицій того осередку, де працював. Художні особливості виробів відображали мислення народу, зв'язок із життям, розуміння нероздільної єдності змісту й форми в мистецтві. У процесі історичного розвитку суспільства народні традиції постійно відновлюються, бо ремісники - це митці, художники. Вони вбирали в себе краще з того, що привозили для обміну чи продажу купці. Та вже на основі своїх народних традицій, національної культури створювали нові зразки. Але визначальні риси, особливості художньої форми в мистецтві зберігалися століттями.

Давайте роздивимось, наприклад, посудини - посуд для збереження рідини. Він характеризується великою різноманітністю форм, розмірів і багатством декорування. В "Енеїді" І. П. Котляревського названі різні типи посуду:

Барильця, пляшечки, носатку,

Сулії, тикви, баклажки

Все висушили без остатку,

Посуду потовкли в шматки.

Його загальною особливістю, попри всю різноманітність типів і форм, є вузенький отвір - звужене горло не дає рідині виплескуватись при переміщенні посудини. Для функції збереження рідини найбільш зручна обтічна, округла форма. Плоске дно дає можливість поставити посудину на площину. Стіни тулова створюють замкнений простір, що здатний вмістити велику кількість рідини.

Матеріал для посудин добирається такий, що може витримати тиск рідини: метал, кераміка, скло та ін. Це стосується всіх посудин загалом.

Але конкретне призначення речі може примусити майстра змінити саму форму. Наприклад:

Наприкінці ХІІІ ст. у побуті східних слов'ян з'являються приставки - невеликі, різні за формою та розмірами посудинки, які служили для всякого роду соусів, приправ, спецій тощо. Для приставок характерна збільшена кількість ручок: від двох до шести. Для чого, на вашу думку, така велика кількість ручок?

Відповіді дітей. Щоб їх можна було брати з різних боків, оскільки приставки - це посуд загального користування.

Ви тільки уявіть собі, наскільки продумані за формою ці стародавні речі! А згадайте сучасний посуд, що є в кожній оселі, - перш ніж опинитися на наших столах, усі предмети та їхні деталі пройшли опробування століттями!

Первісні гончарі формували вироби вручну, обліплюючи кошик, камінь, дерев’яну форму скибками глиняної маси завтовшки у палець або скручуючи за спіраллю стрічку глини, поступово зліплюючи і вивершуючи конусоподібну посудину з гострим дном. Посуд виходив товстостінний, з порушеннями округлості та силуету форми.

Винахід гончарного круга у IV тис. до нашої ери, спочатку ручного повільно обертового, а у середньовіччі швидкісного з ножним приводом, став переворотом у розвитку гончарного ремесла. Посуд, виконаний на крузі, досить легкий, тонкостінний, з гармонійно-симетричними обрисами форми, чіткими орнаментальними смугами, лініями.

З утворенням давньоруської держави у Х столітті поступово зростає виробництво гончарного посуду. Давньоруські гончарі здебільшого виготовляли корчаги для зберігання зерна, миски, горщики, кухлі та глечики.

У ХIV столітті переважно виробляли дешевий і зручний сірий посуд для приготування страв. Його оздоблювали лощенням і дерев’яними штампиками-кілочками у вигляді кружалець з промінчиками, зірочками, зубчиками, листочками тощо.

У  ХVІІ -  ХVІІІ столітті українське гончарство набуло вищого розвитку. Вироби розписували ангобами та емалями, що дало змогу перейти до багатоколірності. Чільне місце посіли рослинні, квіткові орнаменти, фігурне зображення.

До нас завітали майстри з Полтавщини. Слухаємо їх розповідь.

Учні. З-поміж численних полтавських осередків гончарства того часу, таких як Глинськ, Миргород, Ромни, найвизначнішим була Опішня. Тут 1786 року близько 200 ремісників виготовляли різноманітний святковий посуд для напоїв: дзбанки, баклаги, барильця, куманці та декоративний посуд скульптурного характеру: баранці, леви, коники, півні тощо, оздоблені квітковим орнаментом. У Глинську провідною технікою стала фляндрівка іноді у поєднанні з квітковими мотивами.

А тепер послухаємо Подніпровських гончарів.

Учні. Наші гончарні осередки того часу, це – Дибинці, Київ, Ревівка, Сунки та інші – славилися не лише добротним мальованим ужитковим посудом,  а й фігурним для напоїв (у вигляді тварин і птахів).

Учні. А ми з Поділля. У нас гончарний посуд виробляли у Барі, Бубнівці, Гайсині, Смотричі та інших. Бубнівська кераміка, опріч чітких рослинних візерунків, мала ліплені фігурки пташок на покришках дзбанків, ринок тощо.  Тут вперше було запроваджено виробництво червоного мальованого посуду.

Учні.  Провідними осередками гончарства в Західній Україні були Потелич, Яворів, Коломия, Мукачеве та інші. У Коломиї у гончарному цеху, крім посуду, виготовляли свічники і кахлі, прикрашені фляндрівкою та ріжкуванням.

Дякую наших гостей за цікавий екскурс у історію українського гончарного мистецтва. Я гадаю, що отримані знання допоможуть вам сьогодні у виконанні вами практичного завдання – створення тематичного українського натюрморту. 

Кожен художник не просто малює предмети, а намагається в натюрморті передати своє ставлення до них, до часу, у якому він живе, свій настрій.

• Робота з репродукціями

• Що може розповісти цей натюрморт про життя родини, яку ми не бачимо, а тільки відчуваємо?
• Хто ж приготував і так красиво розмістив ці предмети?
• Для кого, у який день приготували квіти?
• Яку пору року зобразив художник?
• Чому ви думаєте, що осінь? Ранню, чи пізню?
• Якби вам подарували такий натюрморт день народження,які б слова ви сказали?
• Як ви вважаєте, чи вдалося донести до глядача свій задум?

• Робота в групах

 Створення натюрморту – творчий процес, у якому виявляються смаки, схильності художника, а також знання певних законів композиції та створення натюрмортів. Натюрморт не може бути складений із випадкових предметів, у будь-якому порядку. Художник ретельно добирає предмети своїх картин, приділяючи значну увагу їхній формі, кольору, розташуванню, адже саме це впливає на кінцевий результат, створює враження цілісності, завершеності.

Метод конструювання понять

Сьогодні ми з вами вивчимо основні правила композиційного складання натюрмортів.

Метод помилок

Законів складання саме натюрмортів не існує, є певні правила, що можуть вам у цьому допомогти. Ви їх відчуваєте, а сформулювати їх ми спробуємо разом. Зараз ви об’єднаєтеся в групи й отримаєте картки із зображенням натюрмортів (правильного і неправильного), які вам необхідно порівняти,  проаналізувати, після чого сформулювати одне з правил побудови натюрморту.

Учні намагаються сформулювати правила, а вчитель допомагає їм, підсумовує відповіді.

1. Усі предмети повинні бути тематично об’єднані за своїм призначенням.

Композиція натюрморту буде виразною лише тоді, якщо вона створюватиме враження природності. Усі предмети мають бути пов’язані між темою, розташуванням, колоритом тощо. Необхідно прагнути до чіткості висловлення теми, а предмети мають ясно читатися, не «розсипатися» на окремі групи.

2. Оптимальні розміри предметів.
3. Урівноваженість композиції (за тоном та розміщенням).
4. Розміщення предметів підпорядковується єдиному змісту.

У натюрморті повинен бути один головний предмет, який за своїм призначенням, кольором, формою, розміром буде центральним, або головним.

5. Правильне передавання глибини простору (багатоплановість, перекривання контурами предметів одне одного).
6. Виразність натюрморту, що досягається різноманітністю форм, матеріалів, фактури, тону, кольору…

Два однакових за розмірами або два дуже різні предмети (наприклад ваза і коробка сірників) не поєднуватимуться вдало. Тоді як розумний ритм і контраст у кольорі, розмірах, тоні створять ураження гармонії та виразності, усунуть різноманітності.

V. Практична  діяльність учнів

• Інструктаж

1. Визначення теми натюрморту

Відбираємо предмети, які доцільно використати та найцікавішу точку зору.

2. Композиційне розміщення

Обираємо формат відповідно до сюжетного задуму. Визначаємо місце розташування, розміри та пропорції предметів, композиційний центр. Постановка натюрморту починається з більших і виразніших предметів. Стежимо за рівновагою предметів.

3. Конструктивна побудова предметів

Виявляючи конструктивну форму предметів, уважно перевіряємо перспективу та конструкцію предметів.

4. Образний зміст натюрморту

Залежно від обраних засобів передаємо образність, цілісність групи предметів; об’єм та освітлення, настрій. У цьому вам допоможуть графічні засоби виразності.

• Осмислення виконання завдання

Учитель. Перед вами стоять предмети українського побуту. Погляньте, з якою любов’ю вони зроблені, оздоблені візерунками!

• Чи можна їх назвати натюрмортом?

Учитель пропонує одному з учнів створити з предметів натюрморт на українську тематику за визначеними правилами. Після виконання завдання йому необхідно прокоментувати свою роботу. (Поки учень виконує завдання, вчитель працює з класом.)

• Які предмети можна обирати для українського натюрморту – ліричного, історичного, святкового, обрядового?

Учні складають словесний натюрморт на теми: «Побутовий», «Ліричний», «Історичний», «Святковий», «Обрядовий».

• Виконання творчого завдання

Учитель пропонує учням скласти ескізи власного натюрморту на теми: «Побутовий», «Ліричний», «Історичний», «Святковий», «Обрядовий».

Учитель: Зараз попрацюємо творчо, як художники. Спробуйте скомпонувати предмети таким чином, щоб натюрморт завдяки ним набув певного настрою, відповідав би часу, конкретній заданій темі. Згадайте для цього і уявіть певні життєві ситуації, в яких може брати участь ваш «головний»  предмет – посуд. Із найцікавіших предметів, визначених вами в малюнках, будемо складати «творити» натюрморт.

VІ. Підсумок уроку

• Презентація учнівських робіт
• Метод «Прес»:  «Сьогодні на уроці я дізнався…»

Учитель. За словами Волкова: «Композиція –  це завжди будівництво (кольорове, лінійне і т. д.), що виявляє смислові зв’язки. Композиція – це завжди тлумачення сюжету». Але було б помилкою зводити творчий процес натюрморту лише до розміщення предметів на аркуші. Адже ми малюємо предмети не заради них самих, а щоб передати своє бачення та ставлення до них. Тому вірте своїм відчуттям, творіть, а правила, з якими ви ознайомилися, допоможуть вам у цьому.

• Домашнє завдання

• Продумати кольорову гаму для свого натюрморту.

• Оголошення завершення уроку