Урок " Зразки образотворчого мистецтва Трипіль¬ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я. "

Про матеріал

8 клас.Урок мистецтва. ТЕМА: Історико- культурна динаміка українського мистецтва. Тема уроку: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль¬ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я. МЕТА: ознайомити учнів із художньою спадщиною предків — скарбами скіфських курганів; вивчати спадщину через пізнання трипільсь¬кої культури; формувати навички відтворення нового матеріа¬лу, що базується на наукових даних; виховувати любов до історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять, естетичне відношення до духовних та матеріальних цін¬ностей свого народу; виховувати розуміння учнями народного ужиткового мистецтва як особливої загальнолюдської мови. Тип уроку: засвоєння нових знань. ОБЛАДНАННЯ: карта світу, фотографії і карти місць розташування трипільських поселень і скіфських курганів, фо¬торепродукції трипільських та скіфських виробів; макаронні вироби, клей, фольга, пластилін, матеріал за вибором, альбом. ХІД УРОКУ І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Оголошення теми і мети уроку. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Запитання до учнів • Хто такі скіфи? (Кочівники, кінні лучники, наші предки.) • Яку територію вони заселяли? (Від берегів Дунаю до Великої Китайської стіни.) Покажіть її на карті. Слово вчителя Розповідь супроводжується показом взірців скіфсько¬го мистецтва. Мистецтво Скіфії Загальною назвою «скіфи» об'єднують різні кочові племена, що прийшли з Азії і протягом деся-тиліть існували на просторах південноукраїнського степу. Скіфів вважали надзвичайно войовничим на-родом. Існує думка, що Велику ки¬тайську стіну було споруджено з метою стримувати їхні набіги. Вони утвори¬ли самобутню цивілізацію — Скіфське царство зі столицею держави Неаполем Скіфським, що простиралося від берегів Дунаю до Великої Китайської стіни, їхня культура — це культура величезного світу: північне Причорномор'я, Ку¬бань, Алтай, Південний Сибір. На півдні вона стикалася з давньогрецькою, на заході — культурою кельтських племен, на сході — культурою народів Передньої Азії та Китаю. ; Розквіт скіфського мистецтва припадає на VII—VI ст. до н. е. У Скіфії бу¬ли тоді лише зачатки державності, рабовласницького ладу, не було чіткого кла¬сового розподілу і писемності. Життя скіфів було яскравим і насиченим, таким було і породжене цим життям мистецтво. Евристична бесіда • Виходячи зі способу життя скіфів, скажіть, який вид мистецтва був най¬більше поширений? • Що або кого вони зображували? • Як вони зображували фігури тварин? Учитель. Скіфське мистецтво — це різьблення по дереву і кістці, а голов¬не — це віртуозна обробка металу. Скіфи володіли секретами багатьох сплавів, займалися литтям, тисненням, карбуванням, знали спайку, зернь, філігрань. Усі предмети виконувались у своєрідній художній манері, наче численні скіфські майстри, домовилися і про сюжети, і про особливі прийоми. У різьб¬ленні по дереву і кістці, литті з бронзи, золота та срібла відтворювались постаті звірів або фантастичних істот. Зображення виконувались у своєрідній художній манері, яка дістала назву «звіриного стилю». Скіфські художники, могли точно виразити сутність кожного звіра. Найбільша у світі колекція скіфських виробів зберігається в Ермітажі — музеї у Санкт-Петер-бурзі. Проблемна бесіда • Спробуйте описати, у чому виявляється скіфський «звіриний стиль»? (Образ реальний, переданий влучно і виразно. Фантастичне перетворення (таємниця, магія).) У V—IV ст. до н. е. скіфське мистецтво змінюється. Фантазія перемагає реальність. В образах, предметах знаходимо більше декоративності, орнаментальності. Фігурки тварин стають пласкими, схематичними, і тепер уже не мож¬на сказати, який саме це звір. Греки і скіфи були сусідами. Скіфи торгували із грецькими містами і часто робили замовлення античним майстрам. Так утворився греко-скіфський стиль. Відбувалося взаємопроникнення двох сусідніх культур. Народжувалися уні¬кальні творіння, що збереглися завдяки скіфським похованням. Яскравий приклад греко-скіфського стилю — Золота царська пектораль знайдена в70-ті рр. XX ст. у Дніпропетровській області (курган Товста Моги¬ла), її вага — 1 кг 150 г, діаметр — ЗО см. Це нагрудна прикраса скіфського ца¬ря; сучасні вчені вважають, що в ній закодований скіфський календар — зодіак, повний своїх таємниць. Усе поле пекторалі розділене на три місяцеподібні яруси за допомогою ду¬же тонких трубочок. Нижній і верхній яруси заповнені скульптурними компо¬зиціями, середній прикрашений рослинним орнаментом, закріпленим на пластині. У центрі нижнього ярусу три сцени боротьби коня із двома грифонами. (Грифон — фантастичний звір, крилатий лев з орлиною головою). Далі — зоб¬раження дикого кабана й оленя з леопардом і левом, за ними показана боротьба собаки із зайцем. Чим ближче до країв, тим менші фігурки і спокійніші сцени боротьби. На середньому ярусі розташовані великі квіти, інкрустовані блакитними емалями, і п'ять скульптурних зображень птахів. Центром усього витвору й се¬редня сцена верхнього ярусу. Двоє роздягнених до поясу скіфів шиють одяг. Золоте руно — центр композиції. Один зі скіфів тримає в руках голку, побачи¬ти яку можна тільки зі зворотного боку. Далі по обидва боки від центра розта¬шувалися скульптурні зображення кобили з лошам, корови з телям, скіфів, що доять корову й овець, за ними — вівці з ягнятами, кози, зайці; закінчують ком¬позицію качки. Пектораль— це не просто прикраса, це ритуальна річ. Як видно, рос¬линний орнамент символізує дерево життя. Ключем до розуміння компози¬ції сюжету є центральна сцена. Двоє скіфів готуються до ритуального свята. Скіфи ніколи не зображувалися оголеними. Навіть греки, виконуючи їхні за- мовлення, одягали фігурки людей. Скіфи ж знімали одяг тільки для риту¬альних дій. Пектораль — унікальна річ. За простотою і виразністю їй немає рівних. От¬же, завдяки творам мистецтва можна скласти уявлення про життя і побут на¬ших предків. Інтерактивна гра «Запитання — відповідь» (Один учень задає питання, спираючись на знання курсу історії чи мистец¬тва, а другий відповідає та задає своє наступному (за власним вибором) учню. Відповідь повинна бути чіткою і короткою.) • Як називається насипний пагорб, під яким покоїться скіфське поховання? (Курган.) • Виходячи зі способу життя скіфів, що або кого вони зображували? (Голов¬ний герой скіфського мистецтва — звір). • Що було головним багатством скіфів? (Коні.) • У яких ще давніх художників звір був головним об'єктом творчості? (У пер¬вісних.) • Де первісні люди зображували звірів? (На стінах печер.) • Скіфи — кочові племена. Де ж можна було побачити їхні витвори? (Вони прикрашали речі, зброю.) Трипільська культура Запитання до учнів • Хто такі трипільці? (Землероби.) • Яку територію вони заселяли? (Біля Києва на теренах села Трипілля) По¬кажіть її на карті. Слово вчителя (Розповідь вчителя супроводжується розглядом взірців трипільської культури.) Яскравою землеробною культурою на території України була трипільська. Назви «трипільська культура», «трипільці» — умовні (за місцем знахідки). У 1890-х рр. археолог Вікентій Хвойка, ведучи розкопки на «Кирилівсь¬ких Висотах» у Києві і біля села Трипілля, несподівано виявив уламки праісто¬ричної кераміки, вкритої мальованим орнаментом, глиняні фігурки та крем'яне і кістяне приладдя. Ці знахідки були зовсім не схожі на інші пам'ятки старови¬ни в Подніпров'ї. В. Хвойка провів дослідження нових поселень і відкрив ши¬роко тепер відому в археології Європи трипільську культуру, датовану 4—2 тис. до н. е. Провідною характеристичною ознакою трипільної культури є кераміка. Во¬на зроблена з добре відмоченої глини, ретельно випалена і цілком заслуговує на ім'я праісторичної української теракоти. Посуд був ліплений руками без гончар¬ного кола, стінки — надзвичайно тонкі. Європейської слави трипільській кераміці принесла її мальована орнамен¬тація. Виділяється посуд із багатобарвним орнаментом: на червоне тло наносили малюнок двома фарбами, чорною і білою, або однобарвним орнаментом. Розпис виконувався одною чорною або темно-гнідою (коричневою) фарбою і часом обводився тонкою білою або червоною лінією. Окрім мальованого орнаменту, був ще орнамент прокреслений або жолоб¬ковий і «продряпаний». «Продряпаний» орнамент виконували кістяним або дерев'яним приладдям із дрібними зубцями, і він укривав усю поверхню. Провідні мотиви розпису трипільської кераміки — спіралі і вісімки, волюти, меандр (безконеч-ник) та стилізовані складні композиції, що зображують жінку і бика, змія, обличчя або очі людини, солярні знаки. Багатство форм трипільської кераміки дуже велике. Вочевидь, воно було викликане формами хатнього господарства, яке вимагало в одному випадку спе¬ціального посуду для зберігання припасів (зерна, муки, овочів) та рідин, а в ін¬шому — посуду та для столового вжитку. Основними видами посуду були глечики, грушоподібні амфори з покриш¬ками, горщики, корчаги, округлотілі напівсферичні миски — чаші. Своєрідним є посуд з антропоморфними підставками, зооморфні посудини. Кольорова палітра розписів посуду трипільців складалась із білого, чорного, ко-ричневого та червоного кольорів. А тло посуду — жовтогаряче, червонувате, біле. Інтерактивна гра «Розшифруй закодоване» У кожного учня на парті лежать малюнки-схеми зразків трипільської кера¬міки. Треба розшифрувати те, що хотів розповісти стародавній майстер. Учитель. Другим виявом трипільського мистецтва була пластика — скуль¬птура (глиняні фігурки людей і тварин). Такі фігурки знаходили також на Криті та у Трої, однак у трипільських поселеннях вони різноманітніші. Трипільські фі¬гурки людей бувають сидячі і стоячі. Перші більш реалістичні і часто сидять на стільцях. Знайдена в Сушківці Черкаської області фігурка матері, яка нахили¬ла голову над немовлям,— найкраще зображення материнства неолітичної доби Європи, котре символізує культ родючості землі, продовжування роду. Трипільська культура проіснувала на нашій території близько півтори ти¬сячі років, а далі занепала. Інтерактивна гра «Запитання — відповідь» • Що таке кераміка? (Кераміка, грецьке keramike,— гончарне мистецтво, від keramos — глина.) • Що ви можете сказати про орнамент? (Орнамент (від латинського ornamentum — прикраса) — це декоративна композиція, яка складається з елементів (мотивів), що ритмічно повторюються.) • Що ви можете сказати про ритм? (Ритм (грецьке «узгодженість») — чергу¬вання, створене закономірним повторенням елементів.) • Від чого залежала форма трипільського посуду? • Якими засобами трипільці розповідали про своє розуміння світу? (Сим¬волічними знаками, з яких вони складали орнамент.) • Які різновиди столового посуду були поширені у трипільців? (Глечики, гру¬шоподібні амфори, округлотілі напівсферичні миски — чаші.) • Якими були кольори розписів? (Білий, чорний, коричневий, червоний. Тло по¬суду — жовтогаряче, червонувате, біле) Творче завдання (на вибір учня) Учитель. Розгляньте зразки трипільського та скіфського мистецтва. Зверніть увагу на сюжети, художні й технічні особливості оздоблення виробів. Отже, сьогодні ви дізналися про багату художню спадщину мудрих та талано¬витих наших предків. А тепер спробуйте виявити свій талант. Кожен із вас від¬творить один з «експонатів» нашої великої спадщини, який йому найбільше запам'ятався. Завдання • Створити скіфську пектораль із макаронних виробів. • Створити рельєф «Кінь» або «Лосеня», який імітуватиме техніку карбуван¬ня на металі (фольга). Спробуйте передати рух тварини. Мистецькі поради роботи з фольгою: — на аркуші паперу намалюйте обраний персонаж; — переведіть, натискаючи, малюнок на фольгу; — виріжте виріб. • Створити модель прикраси (для корони, зброї, шолома) та декорувати рельєфом (пластилін). • Зобразити Грифона, Пегаса чи іншу напівфантастичну тварину у графічній техніці. • Намалювати великий скіфський степ акварельними чи гуашевими фарбами. • Намалювати за зразком трипільський керамічний виріб. III. ПІДСУМОК УРОКУ Учні разом з учителем оцінюють свої роботи. Учитель аналізує кожний із виробів або малюнків і дає можливість кожному учню розповісти про викона¬не ним зображення. Учитель. Отже, зробімо висновок, що у прадавні часи декоративно-ужит¬кове мистецтво та скульптура були найпоширенішими видами художньої твор¬чості на теренах України. IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Підготувати запитання до інтерактивної гри «Запитання — відповідь» за те¬мами: «Мистецтво грецьких міст північного Причорномор'я» та «Художня куль¬тура Київської Русі».

Перегляд файлу

Розділ: Мистецтво країн Далекого Сходу.

Тема уроку: Культура Індії. Музика і танець у мистецтві Індії

Мета: познайомити учнів із своєрідністю мистецтва Індії,

особливостями культури; виховувати естетичний смак,

толерантне ставлення до представників різних культур.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Форма уроку: інтегрований урок

Епіграф: Індія завжди мала один незмінний

ідеал – злиття зі світом.

Рабіндранат Тагор

Обладнання: мультимедійна презентація, відеозапис фільму «Храми

Індії. Тадж- Махал» із серії документальних фільмів

про мистецтво «Найкрасивіші пам’ятки світової

архітектури», реж. Нікола Тома, відеозапис індійського

класичного танцю та пісні з індійського фільму.

Хід уроку:

Організаційний момент.
Актуалізація опорних знань.

– Що вам відомо про Індію?

Слово учителя ( демонстрація слайдів). Уся культура Індії тісно пов’язана з релігією. Нині у Індії панують такі релігії: індуїзм, буддизм, християнство, іслам та джайнізм.
Виступи творчих груп (з демонстрацією слайдів).

Культура Індії - одна з найдавніших культур людства, безперервно розвивається в протягом декількох тисячоліть. Протягом цього часу численні народи, що населяють територію Індії, створили високохудожні твори літератури і мистецтва. Культура Стародавній Індії почала складатися вже в 3 тисячолітті до н.е., в період розкладання первісно - общинного ладу і становлення класового суспільства. Як і в інших країнах Стародавнього Сходу, в Індії процес формування рабовласницького ладу йшов повільно. Пережитки первісно - общинних відносин в Індії збереглися аж до середніх віків.

Мистецтво Давній Індії в своєму розвитку було пов'язане з іншими художніми культурами Стародавнього світу: від Шумеру і до Китаю. У образотворчих мистецтвах і архітектурі Індії (особливо в перші століття н.е.) проявилися риси зв'язку з мистецтвом Древньої Греції, а також з мистецтвом країн Середньої Азії; останні в свою чергу сприйняли багато досягнень індійської культури.

Твори образотворчого мистецтва від кінця 2 до середини 1 тисячоліття до н.е. не збереглися. Зате досить повне уявлення про мистецтво Стародавньої Індії дають пам'ятники починаючи з періоду династії Мауро (322 - 185 рр.. до н.е.). В Індії, що відбила греко-македонський завоювання, склалося потужне рабовласницька держава, займало більшу частину країни (за винятком самої південної частини Декана), від Кабула і Непалу на півночі до Тамільських держав на півдні. Об'єднання країни в одну велику централізовану державу було розпочато Чандрагупта (близько 322 -- 320 рр.. до н.е.) і завершено Ашока (272 - 232 рр.. до н.е.).

Для цього періоду характерно будівництво міст і доріг. За описами літературних джерел, дерев'яні споруди правителів відрізнялися великою пишнотою. Палац царя Ашоки, наймогутнішого з правителів династії Мауро, перебував у столиці держави Магадха Паталіпутре і представляв собою дерев'яна будівля в декілька поверхів, що стояла на кам'яному фундаменті і що мало 80 колон з пісковика. Палац був багато прикрашений скульптурою і різьбленням. Уявлення про його фасаді можна отримати по рельєфу, що його зробив близько 1 ст. н.е., що зберігається в Матхурському музеї. У трьох поверхах один над іншим розміщувалися величезні зали, щедро декоровані живописом, дорогоцінними каменями, золотими і срібними зображеннями рослин і тварин, і т. п. За фасаду тягнувся довгий ряд кілевідних арок, чергувалися з балконами на стовпах. Від палацу до Гангу терасами спускалися сади з фонтанами і басейнами. При Ашоці будувалися численні храми і монастирі, висікалися буддійські моральні приписи і проповіді. У цих культових спорудах широко використовувалися вже сформовані традиції архітектури. У скульптурі, який прикрашав храми, відбилися прадавні легенди, міфи і релігійні уявлення; буддизм увібрав в себе майже весь пантеон брахманських божеств.

Одним з головних видів буддійських культових пам'ятників були ступи. Старовинні ступи були складені з цегли та каменю напівсферичні споруди, позбавлені внутрішнього простору, по вигляду висхідні до найдавніших похоронним горбах. Ступа робив на круглому підставі, по верху якого був зроблений круговий обхід. На вершині ступи ставилося кубічний «божий дім», ілірелікварій з дорогоцінного металу (золота та ін.) Над релікварій піднімався стрижень, увінчаний убуваючими догори парасольками - символами знатного походження Будди. Ступа символізувала нірвану. Призначенням ступи було зберігання священних реліквій. Ступи будувалися у місцях, пов'язаних, за легендами, з діяльністю Будди та буддійських святих. Найбільш раннім і цінною пам'яткою є ступа в Санчі, вибудувана при Ашоці в 3 ст. до н.е., але в 1 в. до н.е. розширена і обнесена кам'яною огорожею з 4 воротами. Загальна висота ступи в Санчі 16,5 м, а до кінця стрижня 23,6 м, діаметр основи - 32,3 м. Лаконічність і монументальність важких і потужних форм характерні як для цього пам'ятника, так і взагалі для культового зодчества періоду Мауро. Ступа в Санчі побудована з цегли і зовні облицьована каменем, на який спочатку був нанесений шар обмазки з вигравіруваними рельєфами буддійського змісту. За ночами ступа висвітлювалася світильниками.

Другим видом монументальних культових споруд були стамбха - монолітні кам'яні стовпи, звичайно завершені капітеллю, увінчаний скульптурою. На стовпі висікалися едикти і буддійські релігійні та моральні приписи. Вершина стовпа прикрашалася лотосовидною капітеллю, що несе скульптури символічних священних тварин. Такі стовпи попередніх періодів відомі за стародавніми зображень на печатках. Стовпи, зведені при Ашоці, прикрашені буддійськими символами і за своїм призначенням повинні виконувати завдання прославлення держави та пропаганди ідей буддизму. Так, чотири лева, з'єднані спинами, на сарнатхському стовпі підтримують буддійське колесо. Сарнатхська капітель зроблена з полірованого пісковика; всі зображення, виконані на ній, відтворюють традиційні індійські мотиви. На абаки поміщені рельєфні фігури слона, коня, бика та лева, що символізують сторони світу. Тварини на рельєфі передані живо, їх пози динамічні і вільні. Фігури левів нагорі капітелі більш умовні і декоративні. Будучи офіційним символом могутності і царської гідності, вони значно відрізняються від рельєфів в Санчі.

Культура Індії не тільки всмоктала досягнення інших культур, а сама не менш віддала іншим світовим культурам. Насамперед, необхідно відзначити, що вся Пів-денно-Східна Азія перейняла велику частину своєї культури з Індії, в цьому регіоні склалися могутні держави з іншими культурами, що залишили такі прекрасні пам'ятники своєї величі, як буддійська ступа Борободур на Яві або шиваїтські храми Ангкора в Камбоджі, Весь Далекий Схід зобов'язаний Індії буддизмом, який сприяв формуванню своєрідних культур Китаю, Кореї, Японії та Тібету.

5. Демонстрація відеозапису фільму «Храми Індії. Тадж- Махал» із серії документальних фільмів про мистецтво «Найкрасивіші пам’ятки світової архітектури».

Значний вплив культура Індії здійснила на Захід; Гете й багато інших письменників початку XIX ст. читали усі Перекладені на той час твори давньоіндійської літератури. Починаючи з Гете, більшість великих німецьких філософів були обізнані в певній мірі з вченням індійської філософії. Шопенгауер відверто зізнавався, що він знаходився під впливом індійської думки й дотримувався істинно буддійських поглядів. Моністичні вчення Фіхте й Гегеля ніколи не набули б своєї форми, якби не існувало перекладу Упанішад. У англомовному світі помітно виділяється у цьому зв'язку Америка, де Емєрсон, Торо та інші письменники Нової Англії жадібно вивчали індійську релігійну літературу, вплинувши у свою чергу на своїх сучасників і послідовників, особливо на Уолта Уітмена. Карлейль та інші мислителі німецької філософії вплинули на Англію, так само як і американці — через творчість багатьох письменників кінця XIX ст., таких, як Річард Джеффсі чи Едуард Карпент’єр.

Індія - визнана академія танцю. Цей вид мистецтва дійшов до наших днів з якнайдавніших часів і фактично залишився незмінним. Перші згадки про нього містяться в «Рігведі». Своє теоретичне обгрунтування танець отримав в трактатах.

Фрески, скульптура і рельєфи стародавніх храмів відтворюють різноманітні танцювальні пози і композиції. Індуська традиція приписує танцю божественне походження. Його творцем і першим виконавцем вважається бог Шива, званий також Натараджа (Цар танцю). У Стародавній Індії танець був обов'язковою частиною релігійного ритуалу. Його виконували храмові танцівниці девадаси («рабині Бога»). Індійський танець підрозділяють на класичний, напівкласичний, народний і естрадний (кінотанець). Танець грає важливу роль в традиційному театрі Індії. Відомі сім стилів класичного танцю - Бхарат Натьям, Катхак, Катхакалі, Маніпурі, Одісси, Мохиніаттам і Кучипуді. Перші чотири форми вважаються основними, інші іноді зараховують до напівкласичного танцю. Головними аспектами всіх класичних стилів є нрітта і нрітья. Нрітта - це чистий технічний танець, позбавлений смислового навантаження.

Нрітья - сюжетний танець - включає також міміку і жестикуляцію.

Мета танцю - занурення глядача в стан екстазу, в якому розчиняється реальність миру. Це - свого роду гіпноз. Погляд танцівниці постійно направлений на глядача. Кожна сюжетна ідея розглядається з погляду різних настроїв. Крізь ауру чарівності розум приходить до розуміння суті стародавніх оповідей.

Цей стан підтримується за допомогою вокального і інструментального акомпаніменту. Він називається «Бхава сангитам» - емоційна музика. Костюм танцівниці - біле сарі із золотою або малиновою облямівкою. Волосся зібране в пучок і прикрашене квітами жасмину. Щоб глядач міг краще бачити міміку, актори виконують ці композиції сидячи. Любовні історії називаються падам. Іноді танцюристи включають в репертуар акробатичні номери - танці на металевій тарілці або з глеком на голові. Костюм і макіяж - традиційні для південноіндійських стилів. Жінки прикрашають зачіску круглим валом, переплетеним шовковою стрічкою. В даний час популярність Кучипуді так зросла, що він увійшов до числа основних неокласичних стилів. Хоча спочатку його виконували тільки чоловіки, сьогодні на сцені з'являються і жінки, завдяки яким танець знайшов новий колорит. До напівкласичних стилів належить Чхау - танець масок. Він присвячений Ардханарішварі - божеству весни, що відроджується, яке символізує творення і родючість. Ардханарішвару почитали як прояв єдиного образу Шиви і Шакті. Танці продовжуються протягом чотирьох ночей свята.

Танцюристи імітують рухи тварин, відтворюють різні побутові і військові сцени. Популярні алегоричні композиції. Відмітною особливістю стилю є відсутність міміки. Вираз обличчя не має значення, оскільки воно закрите маскою, а настрій героя передається за допомогою різких поворотів голови. Маска має символічне значення. Вона не повинна бути схожа на реальний персонаж, тому навіть у тварин - людські риси. Відсутність міміки компенсують рухи рук і ніг.

Техніка Чхау включає кроки і хода, запозичені з системи військових вправ. Якшагана - містеріальная драма штату Карнатака - приклад натья. Їй більше 400 років, вона поєднує спів, діалог і танець. Сюжети п'єс Якшагана черпає з «Махабхарати», «Рамаяни» і «Бхагавата-пурани». Танець представлений динамічними рухами героїчного характеру. Мова жестів практично відсутня, міміка природна. Ритмічні комбінації покликані відобразити настрій героя або зміну ситуації. Костюм і грим нагадують Катхакалі.

6. Демонстрація відеозапису класичного індійського танцю.

З давніх часів танець нерозривно пов'язаний з життям індійців. Але якщо класичне мистецтво завжди залишалося долею професіоналів, то народні танці були зрозумілі і доступні кожному. Сьогодні вони втратили ритуальне значення, але без них не обходиться жодна радісна подія в житті людей, будь то прихід весни, збір урожаю або весілля. В кожному штаті Індії існують свої народні танці. Не дивлячись на свою різноманітність, народні танці мають загальний початок. Основа будь-якого з них - ритм. Ритм породжує відповідні рухи - синхронні, такі, що часто повторюються. Танцюристи рухаються по певних траєкторіях (круги, «вісімки», прямі лінії). Традиції виконання народних танців передаються з покоління в покоління. Естрадний танець (або кінотанець) з'явився одночасно з так званими «комерційними» фільмами. У тригодинних стрічках танцювально-музичні паузи допомагають збудувати сценарій. Популярності кінотанців сприяв прихід в кіноіндустрію професійних танцівниць (Віджаянтімали, Падміні, Хеми Маліні і ін.). Кінотанець є суміш класичних, народних і європейських танців. Він завжди відповідає духу часу, використовує сучасні мелодії і ритми, комп'ютерну графіку і спецефекти.

В наші дні уміння танцювати для акторів комерційного кіно не менш важливий, чим приваблива зовнішність. В Індії мистецтво танцю розвинене, як ні в одній країні світу. Функціонують численні школи і інститути класичного танцю, організовуються виступи популярних артистів, танцювальні мелодії незмінно займають верхні стрічки в хітпарадах. Танці Індії - невід'ємна частина її культурної спадщини, що пов'язує ланку між минулим і сьогоденням.

Індійська музична культура надзвичайно багата по формах і жанрах.

Народна пісня, пісня, супроводжуюча танець, ритуальний спів, інструментального виконання, різноманіття класичних форм музики, які несуть в собі і світське і релігійне начало. Індійська класична музика через її специфічність представляє відому трудність для сприйняття європейцями: її семизвучна гамма ділиться на 22 неоднакових інтервалу, серед яких деякі складають менше чверті тону. Їх комбінації утворюють музичні тематичні схеми-раги. Рага - початкова системна одиниця індійського музичного образу.

Певні поєднання звукового ряду з його складною внутрішньою градацією створюють обширний емоційний набір раг - раги сумуй і розлуки, раги внутрішнього спокою і заспокоєння і т.д. Раги розрізняються за часом доби і по сезонах року, вони можуть бути чоловічими і жіночими.

Виконавець бере якусь основну рагу - тему - і створює залежно від ступеня свого дарування багато орнаментовану, складну по ритміці імпровізацію. Для індійської музики характерне одноголосся. Виконуючий соло інструмент (головні багатострунні - щипкові ситар і провина) підтримується ритмічною орнаментацією ударних (парні барабани-табла і ін.) і фоновим щипковим чотириструнним інструментом - тампурой.

Супроводжуючий ситаріста музикант, що грає на табла, повинен володіти чуйним розумінням імпровізаційного задуму основного соліста, він не тільки підтримує його акомпанементом, але і вплітає у імпровізації своє відчуття провідної мелодії і в представленій йому паузі не допускає порушення загального задуму.

Таким чином, це більше, ніж простій акомпанемент, це - дует, і за вірно знайдену в нім свою лінію виконавець на табла отримує чималу частку подяки дійсних любителів музики. То ж спостерігається, коли таблаїст супроводжує гру на духових - лазнею або шехнаї. Без акцентування звучання супроводжуючих інструментів проходить лише виконання соло співака або співачки.

В цьому випадку співак сам задає потрібний йому ритм невеликими цимбалами - талам (інакше - ченда), або акомпанує собі клавішним інструментом - гармонією, а оркестр, що складається з тих же табла (або двостороннього конусного барабана - мріданга), тампурі, флейти, а зараз нерідко і скрипки, м'яко здійснює необхідний супровід вокального виступу. Класична музика ділиться на північну школу - хиндустані, і південну - карнатік. Друга відрізняється прискореним темпом і підкресленою ритмікою. Школи півночі і півдня мають тривалу традицію розвитку. Викладання співу, інструментального виконання і танцю ведеться представниками каст, що успадковують свою професію протягом дуже тривалого часу.

Тому кожне покоління народжує видатних музикантів, співаків і танцюристів. В даний час неперевершеним виконавцем гри на ситарі є вже протягом декількох десятків років Раві Шанкар. Він не тільки видатний ситарист, але і композитор і наставник молодих виконавців. Його син Шубхендра успадкував талант батька і продовжує удосконалювати свою майстерність. Порівняно недавно європейська скрипка теж стала виконуючим соло і супроводжуючим інструментом. Є і віртуозні виконавці національних мелодій на цьому інструменті.

До них відносяться Л.Джаяраман, Т.Н.Кришнан. Індійські музиканти - віртуози-виконавці і композитори - давно намагаються вирішити проблеми синтезу північного і південного класичних стилів, проблему організації національного симфонічного оркестру з традиційних інструментів і створення творів для такого оркестру.

Аранжування оркестрових творів для інструментів складного звучання і представляє головну перешкоду при створенні великих національних оркестрів, та до того ж і з додаванням європейських інструментів.

І якщо у майстрів високого класу і вдавалися деякі експерименти (типу ситара і скрипки), то це виявилося можливим ще і тому, що на ситарі грав Раві Шанкар, а на скрипці Ієгуді Менухин. Тому, коли сьогодні говорять про класичну індійську музику, то мають на увазі, як правило, соліста-виконавця з невеликим «оркестром фону».І саме така музика отримує широке визнання в самій Індії і за її межами. Слід підкреслити, що особливе місце належить музиці і танцям в індійських кінофільмах. Комерційні стрічки розважального характеру йдуть з обов'язковими музичними і танцювальними вставками, номерами, які стали міцною традицією подібної кінопродукції. Фільми ці, як правило, мелодраматичні і характер ліричних пісеньок - це радість зустрічі закоханих або гіркота розлуки.

На тригодинний двосерійний фільм доводиться 6-7 музичних (пісенних і одночасно танцювальних) вставок.

Пісні виконують за кадром такі популярні співачки, як Лат Мангешкар, Аша і Уша Бхонсле, а в кадрі такі танцівниці, як Віджаянті Мала, або такі відомі кіноактриси і танцівниці, як Рекха, Хема Маліні, а з числа танцюристів, звичайно, «незрівнянний» Мітхун Чакроборті («Танцюрист диско» - його зоряний фільм), Камал Хасан та інші.

Такі музичні номери зазвичай супроводжує джазовий оркестр, і хоча музика вестернізірована, але все таки відмічена національним колоритом, який можна було б назвати стилем «орієнталь». Пісеньки з кінофільмів - в повному розумінні слова, легка, шлягерна музика - дуже популярні в країні, тиражуються мільйонами касет, виконуються часто по радіо, знаходять величезну аудиторію переважно в широкому міському середовищі.

Серед композиторів кіномузики дійсно талановиті, такі, що створюють мелодійні ліричні пісеньки, з яких далеко не всі можуть бути названі одноднівками, що легко запам'ятовуються. Історія музики для кінофільмів знає такі імена, як Аніл Бісвас, Барман, Хеманта Мукерджі, Судхир Пхадке і ряд інших.

7. Демонстрація пісні з індійського фільму.

8. Підсумки уроку.

Любов до природи, схиляння перед її могутністю та багатством, життям, урочистим і прекрасним в усіх його виявах, - ось головна тема індійського мистецтва.

9. Домашнє завдання. Підготувати індивідуальні повідомлення, презентації про визначні особливості різних видів мистецтва Індії.

Додатки

Для наочності на уроці можна використовувати такі матеріали:

Тадж-Махал. Памятник Вечной Любви

http://www.youtube.com/watch?v=1gYyIZ0ERzc

Classical Indian Dance DVD trailers Bharatanatyam Bharatnatyam Bharathanatyam Bharata natyam

http://www.youtube.com/watch?v=pkfJDWwUgMs

Песни из индийских фильмов S

http://www.youtube.com/watch?v=lTgXei1XqlA

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Прокопенко Надія Миколаївна

Пов’язані теми

Мистецтво, 8 клас, Розробки уроків

Інкл

Додано

19 березня 2020

Переглядів

2389

Оцінка розробки

Відгуки відсутні