Урок зв'язного мовлення " Посадіть калину"

 Посадіть калину коло серця.

Тема. Вступ. Розвиток української мови.

Мета: поінформувати про історичні умови розвитку української мови, ознайомити з тенденціями розвитку української мови; розвивати вміння висловлювати свої думки, будувати діалог з урахуванням вимог до мовлення; виховувати любов та повагу до української мови як мови державної; збагачувати словниковий запас учнів.

Тип уроку: урок формування й удосконалення знань, умінь та навичок.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія. Засвоєння нових слів, прислів’їв, приказок.

Текст ( риторичний аспект). Складання діалогу на запропоновану тему на основі особистих переконань.

Обладнання. Міні-підручник із текстом, світлини, калинові грона, рушники, вишиванки з рослинними орнаментами, український віночок із кетягами калини.

                      Перебіг уроку

  Мотивація.

 Формування позитивної установки.

     Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива й у пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. Росте калина по лісах, у гаях, дібровах, на узліссях – по всій Україні. Її садять коло хати. Калина – неодмінний атрибут оселі українця,  слава рідної землі, отчого краю, батькової хати. Це той символ, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милий край, символ безсмертя, мужності й незламності духу в боротьбі за незалежність.

Опора на суб’єктний досвід учнів.

Учениця.

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля,

Материнський білий цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси пречиста врода,

З неба – почерк журавля.

Посадіть калину коло тину,

Щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі!

Хай вона освятить час!

Рід наш дуже любить волю.

Хай же воля любить нас!

Синє небо, злоте поле...

Посадіть калину коло школи.

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув в спориші,

Посадіте коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

-  Калина „цвіте у душі”. Як розумієте ці слова?

- Чи знаєте ви таких людей, у яких калина цвіте у душі?

Оголошення теми, мети уроку.

       Калина – символ українського роду. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами ( учитель звертає увагу учнів на рушники, вишиванки).

Недаремно й  рідну українську мову ніжно величаємо калиновою – вічною, незнищенною.

Тема уроку – розвиток української мови.

  Етап організації пізнавальної діяльності учнів.

„Плекаймо в серці кожне гроно”

      Цвітом калини на весіллі оздоблюють коровай, гільце, вбрання нареченої, бо в тому цвіті — вічна краса, міцне кохання. Червоні кетяги калини дівчата вплітають у вінки на веселому святі Обжинків. Коли калина одцвітає — то знак печалі; коли хитається без вітру — то дівчина тужить за милим, коли опускає віття — сумує. Ходити по калину — шукати милого, судженого.  За народними уявленнями, калина має чарівну властивість чути, бачити, думати і говорити. Зів’ємо ж і ми із кетягів калини вінок.

Перший калиновий кетяг

      Робота у групах. Кожна група отримує текст, опрацьовує його і презентує основні, найважливіші положення.

Текст № 1.

    Історія нашого народу налічує багато століть. По-різному за той час називали себе наші предки, а сусідні народи називали їх і кіммерійцями, і скіфами-орачами, і венедами, й антами, й руссю ( тобто русами, русичами чи русинами), і козацьким народом, і малоросами, і, нарешті, – українцями.

Нелегкою була їхня доля: багатющі землі, ліси, води й клімат України приваблювали різних завойовників. Тому нашим пращурам постійно доводилося захищати себе, відстоювати своє право бути самими собою.

Текст № 2.

Та все-таки жива українська мова, чи руська, як її називали в давнину, мова хоч важко, але неухильно пробивала собі шлях до визнання. Її елементи відчутні і в „Повісті временних літ” та в інших літописах, і особливо в „Слові о полку Ігоревім”. Усе частіше звучить вона, – хай часом і з різними домішками тієї ж старослов’янської, польської та інших мов, – у багатьох середньовічних творах. Перший запис народної пісні українською мовою відомий з 1571 року ( „Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?”). У 1619 році у Львові було опубліковано дві інтермедії – мова в них українська з певними діалектними особливостями. Українська мова відбита і в старослов’янсько-українському словнику Памби Беринди 1627 року, у граматиці давньоукраїнської мови Івана Ужевича 1643 року, у козацьких літописах, у творах легендарної Марусі Чурай, у народних піснях та думах.

Словник. Інтермедія – у середньовічному театрі – коротенька сценка, гумористично-комедійного характеру, здебільшого вставлена між актами серйозної драми.

Текст № 3.

Проте українська мова була небажаною для різних поневолювачів. Наприклад, російський цар Олексій Михайлович ще понад триста років тому вимагав, щоб українські книги „и их слагатели, також печатники или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были”. Ці заборони на українське слово потім повторювали Петро І, Катерина ІІ,  інші царі, а на західних українських землях – уряди панської Польщі, боярської Румунії тощо.

Текст № 4.

24 серпня 1991 року Україна була проголошена самостійною і незалежною державою. У Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року, записано: „Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України”. Українська мова є мовою державних установ, громадських організацій, науки, вищої освіти. Вона є основою для розвитку національної української культури,  літератури.

Групи представляють основні тези. Учні занотовують. До двох стрічок – жовтої та блакитної – приєднуємо перший калиновий кетяг (це може зробити учень, який відповідав найкраще).

Друге гроно калини

      Пригадаймо милозвучні, барвисті назви: „Ой, у лузі, при дорозі зацвіла калина...”, „Червона калинонька, похиле деревце”, „Ти, червона калинонько, чому листя опускаєш?”, „А у лузі калина, весь луг прикрасила”, „Ой, зацвіла калинонька, з неї цвіток спав”. І нарешті пісню, у якій ідеться про мужність і незламність народу, благородний порив Отже, з калиною в пісенному фольклорі асоціюються патріотичні почуття, любов до рідного краю.

     Прослухайте музичний запис пісні. Які почуття викликала у вас пісня?

ДАЙ УКРАЇНІ ВОЛЮ

Додаємо ще одне калинове гроно до стрічок.

  Контрольно-оцінювальний етап.

Третє гроно – диво калинове

     Прослухайте текст і на основі почутого складіть діалог. Доповніть власними роздумами, переконаннями.

Народна скарбниця

  Пригадайте прислів’я, приказки про калину.

Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Калина – одвічний символ України.

Червона калина – символ України.

Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоним.

У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.

Учитель. Калину дуже любив Великий Кобзар – Тарас Шевченко. Для нього калина – це символ дівочої краси, рідної природи.

    Зауважте: у  “Кобзарі” слово “калина” зустрічається 360 разів! Калина – це поетичний символ материнської любові, нашого краю та всього народу, нашої України. Вона уособлює все те святе, що тримає нас на землі, робить нас людьми. Калина – це й віра в те, що недарма пролито кров за волю, що ми будемо любити рідну землю, мову й боронитимемо свій народ від усіх ворогів.

     До стрічок приєднуємо третій калиновий кетяг.

Домашнє завдання ( на вибір).

Написати мініатюру на тему „Плекаймо в серці кожне гроно”.