Усний твір – опис зовнішності людини за картинами українських художників

Тема уроку: УРОК МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ.

Усний твір – опис зовнішності людини за картинами українських художників (С. Васильківського, А. Орленова та ін.)

Інтегрований урок української мови та історії України

Цілі уроку:

Обладнання уроку: підручник, репродукції картин, телевізор, виставка малюнків дітей

Тип уроку: урок мовленнєвого розвитку, інтегрований урок;

Міжпредметні зв’язки: українська література, історія України, образотворче мистецтво;

Компетенції учнів на уроці:

Хід уроку

І. Організація початку уроку

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

Вступне слово вчителя української мови

грає музика, демонструється кліп «Меч Арея» групи «Тінь Сонця». Див. QR-код

Козацтво – слава України

За честь і гідність України,

За волю, правду і добро

Вони боролись щохвилини,

Їх кров лилася як вино!

Всіх ворогів вони долали,

Всі землі наші зберегли,

Завжди від лиха захищали

І гордо прапор наш несли!

Сини твоєї Батьківщини,

В них сила духу непоборна!

Козацтво – слава України,

Це гордість наша всенародна.

                                           Наталія Кіщук

Додаток 1

Запитання до фото-диктанту

1.               Про що йдеться?

Козаки були люди на язик гострі. Тому існують зараз прізвища від назви козацького оселедця: Чубенко, Чупрун, Чуприна, Чубицький.

А на честь чого живуть по світу люди з такими прізвищами: Вусик, Усенко, Чорновус?

2.               «Запорізьке товариство» тягнуло тютюн з «носогрійок». Запорожці вважали її «душею козака». Тому її берегли як своєрідний талісман. Бувало, якщо вона ламалася, господар міг захворіти або навіть померти. Дмитро Яворницький пише, що її розміщували за відворотом шапки.

3.               Ця прикраса в лівому вусі у козака означала, що він один син у матері, у правому – останній чоловік у роду. Якщо козаки набирали воду з незнайомої водойми, то на кілька хвилин опускали до ємкості прикрасу, тому що вона, як правило, була зроблена із срібла, щоб запобігти хворобам.

4.               Про що йдеться?

Запорожці надавали перевагу їй перед будь-якою іншою зброєю, особливо перед рушницею, облагороджуючи її характеристикою «чесної зброї».

Вона здавна вважалася символом козацтва, оскільки козаки завжди з пошаною ставилися до цього виду зброї, називаючи її «сестрицею» чи «жіночкою».

«З бусурманом зустрівалась, не раз, не два цілувалась»

5.               Козаки мали на озброєнні сучасну на той час вогнепальну зброю.

Вона мала декілька модифікацій. Дивіться – одна з них закріплювалася за допомогою гаку за стіну або бік судна. Як вона називалася?

6.               Не всім і на Запорізькій Січі дозволялося носити таку зачіску, котра була своєрідною відзнакою лицарського стану. Її заборонялося носити джурам, селянам-втікачам, недосвідченим воякам, брехунам, боягузам, злодіям та ошуканцям. Для козака вважалося найбільшою ганьбою позбавити його такої ознаки.

Домашнє завдання –

написати твір-опис за картиною (див. QR-код)

Додаток 4

Буденний та парадний козацькі костюми

Козацький костюм поділявся на буденний та парадний. Тому головними якостями буденного костюму були зручність та невисока ціна. Для пошиття буденного одягу використовувалось домоткане полотно, дешеві сорти сукна, шкіра, смушок, недорогі дерев’яні, кістяні та металеві ґудзики. При виготовленні парадного одягу використовувалось хутро соболя, куниці, вивірки, рисі тощо. Тканину, з якої шився такий одяг, привозили з Англії, Нідерландів, Франції, Чехії, а також зі Сходу. Парча, оксамит, штоф прикрашались елементами стилізованого рослинного орнаменту, вписаного у різні медальйони. Ґудзики для парадного одягу часто робилися із срібла, перлів, дорогоцінних каменів і були мистецькими витворами. Дороге взуття шилося із високоякісної шкіри - сап’яну.

Шапка

Парадні шапки мали смушкову околицю, сукняне зелене або червоне дно, прикрашене золотим позументом, китицю та гачок для її підв’язування. Дорожчі шапки шили з парчі або інших багатих тканин, оторочували дорогим хутром. Околиця шапки часто правила козакам за кишеню: вони ховали там кисет, люльку, кресало.

Сорочка

Ширина домотканого полотна (45-50 см) визначала особливості крою сорочок. Вони складалися з трьох частин з асиметричним розташуванням швів. Українські сорочки мали тунікоподібний крій або прямокутні вставки на плечах (полики). Чоловічі сорочки мали на грудях прямий розріз - пазушку. Зав’язки сорочок робились із шовкових шнурів чи стрічок. По поликах, коміру, пазушці та чохлах рукавів сорочки оздоблювались вишивкою. В парадному костюмі іноді поверх сорочки надягалася верхня сорочка - кошуля. Кошулі шилися з високоякісного полотна і оздоблювались вишивкою шовком, сріблом та золотом.

Жупан

Поверх сорочки надягався піджупанник, а потім і жупан. Іноді на сорочку надягалися черкеска, кунтуш або свита. В холодну пору року козаки користувалися кожухами, шубами. Старшина носила кожухи з хутра лисиці, покриті дорогим сукном, або шуби з лисиці, бобра, соболя. У негоду вдягали кобеняки, які захищали від дощу, снігу та великого морозу. Найчастіше в буденні дні та в походах козаки носили кожухи, свити, каптани, жупани. Робочий одяг козаків був ще скромніший. Замість чобіт носили постоли; часто вбирались у саморобні шкіряні куртки.

Пояс

В походах козацький одяг підперізували шкіряним поясом. Пояси мали вигляд шкіряного паска шириною до 4 см і довжиною до 1,5 м. Пряжки таких поясів мали рухомий язичок і робилися із заліза. Деякі пояси виготовлялися з оздобленої тисненням шкіри й мали посріблені пряжки. Дорогі пояси робили із шовку, їх довжина доходила до 10 аршинів, а кінці були оздоблені золотими чи срібними китицями. При надяганні такого пояса без сторонньої допомоги один його кінець козак кріпив до забитого в стіну цвяха, а інший, обертаючись, намотував на себе. На поясі козаки носили сумки, гаманці, порохівниці та шаблі.

Шаровари

Основним елементом козацького костюму були широкі шаровари, які були добре пристосовані до верхової їзди. Козацькі шаровари шилися з чотирикутною вставкою іззаду, що утворювала матню і з’єднувала холоші. На поясі робилася широка вшита складка, в яку затягувався очкур (мотузяний пояс). При цьому утворювалось багато пишних складок, які облягали стан козака. Особливістю козацьких шароварів була їх ширина (іноді для пошиття використовувалось до 10 метрів тканини!!!). Шилися шаровари із сукна або китайки яскравого кольору. Холоші шароварів не заправлялись у чоботи, а прив’язувались зав’язками поверх чобіт.

Чоботи

Чоботи та постоли. Найчастіше чоботи шилися з юхти і мали високі халяви. Ще у середині 17 ст. не у всіх козацьких чоботях підошва мала більший виріз з одного боку (що розрізняло чоботи для правої та лівої ноги). Крім того, вони ще не мали підборів. Замість них до підошви за допомогою трьох металевих шипів кріпилися металеві підківки. Таке взуття було найкраще пристосоване для верхової їзди. Згодом козацьке взуття стали шити з підборами. Вдома чи на роботі козаки носили постоли. Парадні чоботи шилися із сап’яну й мали мідні або срібні підківки.