УСНИЙ ЖУРНАЛ «Розкажу про Україну»

УСНИЙ ЖУРНАЛ «Розкажу про Україну» 

Мета:

• поглибити знання учнів про Україну;

• прищеплювати любов до рідного краю;

• розширювати знання про національні звичаї;

• сприяти формуванню національної свідомості школярів;

• розвивати мовлення учнів;

• виховувати духовне багатство особистості, патріотичні почуття приналежності до українського народу, України, до традицій свого народу, української пісні.

Свято проходить у формі усного журналу.

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Учитель. Вірш « Різні в світі є країни».

СЛОВО УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНИ

Хто ти, хлопчику маленький?

Син я України-Неньки!

Українцем я зовуся

Й тою назвою горджуся!

А по чім тебе пізнаю?

По вкраїнському звичаю,

В мене вдача щира й сміла,

І відвага духа й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

А скажи, де Край твій рідний?

Там, де неба круг погідний,

Там, де сонце сяє ясне

На вкраїнські діти красні;

Де лани, степи безкраї,

Де орел буйний літає,

Де Карпат вершки високі,

Де потоків дна глибокі;

Де Дністер і хвилі Прута,

Де Дніпро, старий Славута;

Де високії могили,

Що в них голови зложили

Мої предки в лютім бою

За Вкраїну любу свою.

Як поможеш свому люду?

Пильно все учитись буду,

Щоб свої мене любили,

А чужі щоби цінили,

Щоб про мій народ питали,

Україну шанували.

Вчитель:  Подивімось на екран та прочитаймо назву  першої сторінки нашого журналу.

1-ша сторінка — «Це моя країна»

Учні читають вірші про Україну.

Пісня «Синє небо – жовте поле».

А що значить бути українцем? – розказують учні.

 Вірш  «Український менталітет» 

Учитель. Україна! Рідний край! Золота чарівна сторона. Скільки ніжних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до  свого краю. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, звичаї, обряди, обереги.

Люби свій край, моя дитино,

Бо тут з’явився ти на світ.

Це місце зветься — Україна!

І звідси ти почнеш політ.

Так, діти, це наша Україна, яку слід оберігати.  Народна мудрість каже, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти цілющою водою із своїх джерел, але сама себе захистити не може: це свята справа тих, хто їсть хліб, п’є воду, милується красою рідної землі. Тому і стають юнаки в солдатський стрій. Сьогодні багато молодих людей,ризикуючи                         життям ,захищають нашу державу на сході. Серед них є і серединобудці. Нехай вони повертаються живими і здоровими. Нехай  все закінчиться миром для всіх людей.

                         Молитва

Прийми,Святий Отче, молитву від доньки.

Складаю до неба свої я долоньки,

І слізно прошу,Тебе Боже, благаю,

Пошли миру й щастя для нашого краю.

Молюся я щиро за долю Вкраїни,

Щоб більше не впала вона у руїни,

Щоб радісно жили всі твої діти

Й цвіли наче квіти кожного літа.

Й молюся, за те щоб не було війни,

Щоб більше не бились твої сини.

Даруй же нам нині, Боже Єдиний

Любов й благодать по всій Україні.

Вірш «Щаслива країна»

Пісня «Україна»

Учитель.  Усі повинні оберігати, поважати, цінувати та любити свою рідну країну…

Пройди лабіринт

Колосок і калина,                                  

І рушник домотканий,

Хліба чорний окраєць

І розсипана сіль…

Все до болю знайоме –

Обереги домашні,

Пісня й дума народу,

Його радість і біль.

2 - га сторінка “Хата моя, біла хата”…

Учитель. Батьківська хата…Скільки теплоти містять в собі ці слова. Саме тут тебе вчать любити рідний край, батька, матір, дідуся, бабусю, все навколишнє.

ВІДЕО й пісня «До світла тягнеться душа»

         А скільки складено прислів'їв про хату:

• Постав хату з лободи, а в чужую не веди.
• Збудуй хату з маковини та для любої дівчини.
• Дорога моя хатка, де родила мене матка.
• Своя хата –своя правда, своя стріха –своя втіха.
• Люди добрі, хата тепла.
• Чим хата багата, тим і рада.
• Де буть, там будь, а свою хату не гудь.
• Де хата не метена, там дівка не плетена.

Учитель.            

                   Не скупіться на теплі слова,

                   Бо у світі так мало тепла,

                   Лиш від рідної хати

                   Та від лагідних рук мами й тата.

3 – тя  сторінка  “З родини йде життя людини”.

Пісня «Українська родина»

1 учень.   Так, саме з родини починається життя людини. Тут з дитячих років навчають її любити й шанувати свій рід, свої звичаї, привчають до чистоти й святості, благославляють на щасливу дорогу в життя.

2 учень.   З давніх-давен український народ найголовнішою цінністю в житті вважав здоров'я. Навіть, вітаючись та прощаючись, люди бажали один одному здоров'я. “Здоровенькі були!”,  “Дай, Боже, здоров'я!”,  “Здрастуйте!”,  “Бувайте здорові!”,  “На все добре!”.

         І тому, коли народжувалась дитина,  батьки одразу ж дбали про те, щоб вона зросла красивою та здоровою.

Батько.  Велика радість у наш дім прийшла:

               Родилося малесеньке дівча.

               І перший крик її для нас,

               Став піснею на довгий час.

Учень.       Батьки її і вся рідня

                  Плекали, пестили дитя.

                  А щоб красивою зросла,

                  У травах купана була.

(Інсценізація першого купання дитини).

 Дідусь.              Неси, бабо, швидше воду

                            Наливай у миску.

                            Щоб скупати нашу внучку,

                            М'яти дай, любистку.

Бабуся. Виллєм меду, срібла кинем,

              Щоб була багата,

              Щоб росла красива доня

              І раділа хата.

Батько.            Ще у купель покладемо

                         Червону калину,

                         Чебрець, руту та барвінок,-

                         Скупаємо дитину.

Мати.  Щоб коса була у неї

            Гарною, густою,

            В першу купіль покладемо

            Гребінець з щіткою.

3 учень.   Як правило, діти народжуються з коротким волоссям. А якщо дівчина народжувалася з довгим волоссям, то казали, що в майбутньому на неї чекає життя в багатстві та розкоші. З моменту першого купелю починалася турбота батьків про коси дівчини. Стригти дитя не дозволялось до річного віку. Коли дівчині виповнювався рік, влаштовували так званий  “обряд перших пострижин”, який здійснював хрещений батько.

4 учень.   Після перших пострижин волоссячко спалювали, а одне пасмо залишали, як пам'ятку. Якщо хлопчиків стригли часто, то дівчаткам заборонялося після річного віку стригти коси. Матері ретельно стежили за ними: мили в пахучих травах, розчісували, прикрашали стрічками. Коли дівчина підростала, її привчали до самостійності. Це були чи не найперші уроки охайності й працелюбності.

5 учень.   Здавна в Україні у всіх родинах існував непорушний звичай: прокинувшись, дівчина мусила насамперед   “навести лад” на своїй голові, а саме: вмитися, розчесатися і заплести косу. Волосся, що залишалося на гребінці, обов'язково спалювали, бо вірили, якщо із нього зів'є гніздо ворона, болітиме голова.

6 учень.   Вважалося найбільшою неохайністю братися за будь-яку роботу з розпущеними косами. Про таких казали: “У неї на голові сорока гніздо звила”. До того, як  “появитися на людях”, дівчина ретельно заплітала косу, бо знала основний народний закон:  "Яка коса -така й краса",  “Подивися на косу, а подумай про господиню”.

 7 учень.          Ой, рано-рано кури запіли,

                        А ще раніше Ганнуся встала.

                        Ганнуся встала, косу чесала,

                        Косу чесала, двір замітала.

                        Там люди стояли, її питали:

                        “Чи ти попівна, чи королівна?”

                        “Я не попівна, не королівна,

                        Батькова дочка, як ягідочка,

                        Материна дівка, як ясна зірка”.

 Учитель. А яка українська родина без пісні?

О пісне вкраїнська! Дзвінка, невмируща,

Ти муки і радість, ти гнів і любов.

Наснага твоя, чарівна і живуща,     

Ввійшла в нашу душу,

Ввійшла в нашу кров

4  - та сторінка.  Пісня – душа народу

Пісня – душа людини, незмінна її супутниця. Споконвіку в Україні співали – у горі і радості, на сімейних і народних святах , в школі і в церкві. Пісня супроводжувала людину протягом усього життя, допомагала у праці й прикрашала побут.   

Покажіть мені народ, у якого було більше пісень, ніж в українців. Наша Україна дзвенить піснями. Про Україну є безліч пісень

Українська пісня…Хто не був зачарований нею? Але ж звідки в українського народу є такий дорогоцінний скарб? Хто наділив наш народ таким дарунком? Послухайте легенду 

Коли це все було — ніхто не знає,      

Але легенда так розповідає:

Надумав Бог про всіх подбати,

Талантами людей обдарувати.

Французам дав красу та елегантність,

А німцям — дисципліну та педантність.

Любов до моря дарував англійцям.

Росії — владність,

А голландцям — квіти.

Ну, як таким дарункам не радіти!

Підвівся Бог зі свого трону                

Вдоволено поправив він корону.

І тут побачив дівчину в куточку,

Одягнену у вишиту  сорочку.

  - Чом плачеш ти?

  - Як звуть тебе, дитино?

Вона відповіла: Я – Україна.

А плачу, Боже, бо не бачу меж,

Від пролитої крові і пожеж.

Чому, скажи мені, така зла доля?

В своїй землі немає правди й  волі!

 - Так он яка історія твоя!

Та тільки всі роздав таланти я —

 Скоріше треба було підійти...

І тут дівчина вже хотіла йти,                             

Та Бог підняв правицю, зупинив.

І з дівчиною знов заговорив:

— Неоціненний скарб один я маю.

 Уславить він тебе у світі, знаю.

Бери його та бережи.

Це — пісня.

Пісня про Україну «Україно, зорі твої сині»

Україна – житниця Європи.

5 –та  сторінка « Хліб – усьому голова».

 Учитель. Хліб – символ життя. З давніх – давен  він у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до Бога « Отче наш…» люди, як великої милостині, просили не позбавляти їх хліба. Бо він не просто основа життя.

  Споконвіку хліб називають святим. Він завжди лежав на столі.

Яке щастя, яке добро, що він є на світі. Спочатку в землі, потім у борошні,

й, нарешті, на столі. Якби в нас було хліба стільки, що могли б ним прогодувати весь світ, ми все одно  сказали б: бережіть кожну скибочку хліба, кожний колосок,кожну зернину ,бережіть не тому що ми скупі. А тому, що це хліб.  

Якось, за легендою засперечались орач, сівач і пекар. Орач твердив, що хліб творить земля, сівач казав – сонце, пекар – вогонь. Ви забули про людину, хліб – творіння рук людських,- мовив мудрець.

Хліб -святиня столу, оберіг у хаті

 Глава сім'ї, добробуту, життя.

 Так звикли предки хліб наш величати,

 Без нього не існує майбуття.

Наш хліб - це поле житнє, спіле,

 Достаток і добробут у житті,

 Це ниви, що узимку побіліли,

Усе - це наш звичайний хліб.

Без хліба і не можна уявити,

 Як будем жити ти і я,

Тому достатком треба дорожити,

І буде й щастя, і добробут, і сім'я!

 Пісня про хліб

    Не кидайсь хлібом, він святий                        

    В суворості ласкавій,

    Бувало каже дід старий

    Малечі кучерявій

Не грайся хлібом, то ж бо гріх!

Іще до немовляти

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало каже мати.

Відео « Два кольори»

6 – та  сторінка  “Червоний –то любов, а чорний –то  журба”…

Учитель. Кожен народ має своє неповторне індивідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в побуті.

Одним із найдавніших елементів одягу була сорочка. У давні часи вона слугувала як натільним, так і верхнім одягом. Вона ще й була провідником магічної сили, прихованої у людини, тому що безпосередньо облягала її тіло, оберігала її від холоду, і від злого ока. Тому сорочка завжди повинна була бути білого кольору, так як він є символом чистоти, віри в життя. Сорочку не можна було передавати нікому, навіть в сім'ї. Таким чином, дотримуючись своїх сімейних статутів, наші предки, самі того не підозрюючи, оберігали себе від багатьох хвороб, які можна було передати через одяг. Адже раніше з-за бідності одну річ могли носити декілька членів сім'ї. А зараз послухайте легенду.

Існує легенда про те, як на землі лютувала страшна пошесть. Вимирали сім'ї і навіть цілі села. І ось одна жінка, втративши всю сім'ю, крім одного найменшого синочка, молили Бога, щоб він зберіг хоч цю її дитину. І Бог відкрив їй таємницю:

Виший дитині і собі на сорочці хрести –знак для ангелів. Бо на кому нема хреста, той загине. Але нікому не розповідай про це, бо загинеш сама і твій син.

         Жінка зробила все так, як було велено, але не могла дивитися на те, як помирали інші. І ось розповіла вона всім про обереги, та люди не повірили їй. Тоді вона зірвала сорочку із сина, і він помер на очах у всіх.

Учень.   З того часу люди вишивають сорочки. І служать вони оберегами від усякого зла. А чорний та червоний кольори, які здебільшого переплітаються  у візерунках, символізують собою радість і горе, адже все людське життя –це біль і радість. 

   Учитель.    Український народ дуже гостинний, або, як ще говорять,  “хлібосольний. В народі кажуть: “Гість у дім –радість з ним”.

7 - ма сторінка  “І смачного, і здорового”.

4 учень.   Так вітаємо ми всіх, хто приходить до нас з добром. За традицією для гостей відводиться найпочесніше місце, частують їх найкращими стравами і всім, чим хата багата. Кожна господиня вважала справою честі нагодувати й напоїти гостей так, щоб вони лишилися задоволеними. При цьому годилося припрошувати до кожної страви: “Прошу покірно: чим багаті, тим і раді, звиняйте!”

Учень.   Але,  пригощаючись різними стравами, слід пам'ятати про раціональне харчування,  бо їжа є основою життя людини, джерелом енергії, без якої життя неможливе. Сократ говорив: “Їжте, щоб жити, а не живіть, щоб їсти”. Українці дуже любили смачно поїсти, але ця їжа обов'язково повинна була бути корисною. Чим же харчувалися українці?

Учень.   У щоденному харчуванні значне місце посідав хліб. У народі говорили:  “Як є хліб і вода, то й нема голоду”. Хліб відігравав важливу роль у багатьох звичаях та обрядах; він уособлював гостинність, добробут та доброзичливість. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього, як до священного предмета.

Учень.   Найпопулярнішим продуктом є й свинне сало. Його солили і складали у скрині. Сало вживали на полуденок із хлібом, огірками, часником, брали з собою в дорогу. Салом засмажували чи затовкували рідкі страви –борщ, капусняк, юшку .На смаженому салі робили яєшню. Достаток сала вважався у народі за справжній добробут: Якби мені паном бути, то я б сало їв і салом закусював.

Учень.   Знане місце у харчуванні з давнини займає риба .Свіжу рибу смажили, їли гарячою й холодною, додавали до пісного борщу .В'юнів і карасів тушкували у сметані. Риба містить повноцінні білки з амінокислотами.

Порівнянно з м'ясом тварин в рибі майже в 5 разів менше єднальної тканини, що забезпечує легке перетравлення. Риба багата  вітамінами А і Д, також містить різноманітні мінеральні речовини, йод, фтор, мідь.

Учень.   У харчовому раціоні українців чільне місце посідали каші з пшона, гречки, ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи. Готували їх і на сніданок, і на вечерю. Круту кашу засмачували смальцем, олією, маслом, молоком, запивали кисляком. Рідку кашу варили для дітей, хворих або у ті весняні дні, коли кінчалися запаси продуктів. В крупах міститься багато вуглеводів, білків жирів. Вони є джерелом вітамінів В1, В6, РР, магнію, фосфору, калію.

Учень.   В  українській кулінарії є багато страв із борошна: вареники, галушки, затірка, лемішка, пампушки.

Учень.   У раціоні українців важливу роль відігравали овочі та фрукти. Вони є головним джерелом вітамінів С і Р, коротину, а також містять багато води. В овочах та фруктах небагато вуглеводів, але вони дуже різноманітні: фруктоза, глюкоза, крохмаль, пектин, цукроза. Серед овочей на першому місці були буряк, капуста, морква, гарбуз. А серед фруктів –абрикоси, смородина, малина, яблука, сливи, кавун, диня, виноград.

Учень.    З 16-18ст. не менш важливе місце в харчуванні займає олія –джерело жирних кислот. Олія багата фосфатидами, сітостерином, вітаміном Е. Сьогодні важко уявити собі український стіл без неї.

Учень.   Багато вірувань пов'язано з часником, який був своєрідним оберегом від злих сил. Він містить вуглеводи, фіностерини, інулін, мінеральні речовини, вітаміни С, В1, Д1, РР, ефірну олію, глікозід. Часник підвищує опірність організму застудним захворюванням, покращує травлення і роботу серця, володіє болезаспокійливими властивостями.

Учень.   Не менше лікувальних властивостей має і цибуля. Цибуля –добрий вітамінний засіб, який містить мінеральні солі, фруктозу, цукрозу, мальтозу, білки, вітаміни С, В1, В2, В6, Е, РР, каротин.

Учень.   Ну і ,звичайно, жоден український стіл не обходиться без напоїв. Це, перш за все, всім відомий традиційний узвар, який виготовляється влітку із свіжих ягід, а восени, взимку й навесні –з сушених. Узвар ставили у красивому глечику, а поруч у миску накладали вийняті з відвару груші, сливи, яблука.

Учень.  Але не слід забувати і про пости, які виконують у харчуванні розвантажувальну функцію.

8 -ма сторінка  “А ми наших гостей дорогих

                               гей, гей розвеселимо!”

Учитель.   Гість до хати –то сімейна радість! З гостями приходить розрада, пісня, веселий настрій. То ж зараз ми спробуємо вас розвеселити, любі гості.

               ЧАСТІВКИ.

1уч.  Наш Богданчик захворів,

         Бо читав газету.

         І борщу три миски з'їв,

         Й сто одну котлету.

2уч.            Мама мила Люду вранці,

                   Щоб та чистою була.

                   Люда митись не хотіла

                   І від мами утекла.

3уч.  Каже Петя: “Двадцять літ –

         Більше я не житиму,

         Бо ще змалку я курив,

         І курю, й куритиму”.

4уч.            Ворон, любі мої друзі,

                   Кажуть, триста літ живе.

                   А чому? Бо він ніколи

                   І не курить, і не п'є.

5уч.   Наш Іванко стогне, виє,

         Скиглить в тоні фа-дієз.

         Він зубів не чистить, друзі,

         Та й замучив карієс.

6уч.             Як голівка заболить,

                   Чи у спині стане нить,

                   Ти таблетки не приймай,

                   На вулиці погуляй!

7уч.  Ой, складайте, хлопці, книжки,

         Біжіть куртки одягать,

         І підемо усі разом

         Із курцями воювать.

8уч.           Тож давайте усі дружно

                   Погані звички забувать,

                   Щоб життя прожити довго

                   І Вкраїну будувать.

Учитель.    Український народ любить жартувати. Якою б змореною не була людина, але, почувши дотепний жарт, посміхається. І миттєво сум проходить, а замість нього панує веселий сміх. Пожартуємо і ми.

1. - Мамо! Чи ви знаєте, яка в нас оказія була? У діжку з квасом миша впала.

   - Ох, боже мій! Чи ти ж її витяг?

• Еге! Буду я витягать! Щоб вона мене вкусила? Я впіймав кота і вкинув у  діжку, щоб він мишу з'їв.

2. Василько дістав від тітки, що була у них в гостях, кілька солодких пиріжків. Його мама засоромилася, що він не подякував, і нагадала йому:

• Васильку, а що треба говорити, коли пригощають?
• Дайте ще, -відповів хлопчик.

3. Упіймав дядько на яблуні хлопчика:

• Ти що там, шибенику, робиш? – запитує сердито.
• Та упало ваше яблуко, то я його вішав, -не розгубився хлопчик.

4. Про бактерії, мікроби мова йшла у класі,

    На закріплення учитель запитав у Васі:

• Перед тим, як їсти груші, що треба зробити?

   Вася смачно посміхнувся:

• Звісно…потрусити.

5. Андрійко допомагав бабусі садити на городі цибулю, а після цього з брудними руками сів за стіл.

• Ну що в тебе за руки, - дорікнула бабуся.
• Золоті, -гордо промовив онук.

6. - Васильку, куди ти дивишся після вмивання, щоб дізнатися, чисте в тебе обличчя чи ні?

• На рушник, звичайно.

Наше свято закінчується, а ми бажаємо всім бути здоровими!

          Отже, ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато  символів, оберегів, традицій. Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми українці – пишаймося цим. Любіть Україну, любіть українську мову, співайте українську пісню, пишайтесь своїми символами.

Вірш « Ми різні з материнської колиски».

Пісня «Це моя Україна»

Все, що в серці мали,-                        

Вам подарували!

Світлу мрію й казку

Нашу пісню й ласку,

Щебет України, звичаї Вкраїни.

Тож нехай у кожного з вас буде завжди щастя,світла доля у житті!

О люди! Бережімо світ!

Бережім комаху і рослину!

Бережім себе собі навік,

Бережімо в серці Україну!

Щоб нащадки ще у нас були,

Мали корінь, душу і калину,

Щоб вони нас, живучи колись,

Не кляли до сьомого коліна!

Вірш «Дай нам, Боже,…

Учитель. Двадцять перше століття — надзвичайно бурхливий час. Нещадне колесо історії крутиться з особливою швидкістю. Головне, щоб ми у цій круговерті не втратили себе, своєї честі й сумління, відчуття справедливості. Загальнолюдські цінності завжди об’єднували і сім’ї, і нації, і держави. Сьогодні ніщо не може зупинити відродження національного духу. Всім нам треба плекати у серці любов до духовної і культурної

спадщини нашої Батьківщини. І буде вона велика, а з нею Великими будемо й ми.

Уявіть, що ви потрапили в Україну 2020 року. У вас є жовті й блакитні папарці – символічні кольори України. На них спрогнозуйте  майбутнє України за формулою:

Я бачу Україну…

Шануймо себе й свою гідність, і шановані будемо іншими.