Виховний захід, присвячений Дню перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Хто підняв праор перемоги над Рейхстагом? Подвиг Олекси Береста

Виховний захід, присвячений Дню перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Матеріал підготовлено у формі, що зручна для публікації в текстовому форматі в чатах спілкування з учнями, на платформі Google Classroom чи для зачитування, що супроводжує презентацію.  Метою заходу є ознайомлення учнів з історією встановлення прапора перемоги над рейхстагом та розвінчування радянських міфів, за якими українця Олексу Береста було вилучено зі списку солдат, що причетні до цієї події; знайомство з подальшою долею героя. Матеріал також познайомить учнів з актуальними сучасними публікаціями на тему Другої світової війни та спонукає до самостійного поглибленого вивчення питання.

Хто підняв прапор перемоги над рейхстагом?

Під час підписання капітуляції нацистської Німеччини. Берлін. 08.05.1945

Джерело http://www.ww2.memory.gov.ua/kinets-vijny-1945/

За даними Українського Інституту національної пам’яті, сукупні демографічні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років наразі оцінюються у 8–10 мільйонів осіб.

Під час відзначення Дня перемоги в Києві, 9 травня 2018 року (фото .radiosvoboda.org)

Цьогоріч в Україні масові заходи до 9 травня обмежили через карантин.

У 2015 році Україна змінила формат Дня перемоги. Тоді 8 травня в Україні визначили як День пам’яті і примирення, а 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (на заміну радянському «Дню перемоги»). Офіційним символом вшанування є червоний мак.

Протягом всіх післявоєнних років засоби масової інформації тиражували повідомлення про те, що прапор Перемоги над Рейсхтагом встановили росіянин Михаїл Єгоров і грузин Мелітон Кантарія.

Історична реальність

У ніч на 1 травня 1945 р., уродженець Сумщини, лейтенант Олексій Берест разом з М. Єгоровим і М. Кантарія встановили прапор Перемоги над рейхстагом. Всі троє були представлені командуванням до звання Герой Радянського Союзу, однак Берест був викреслений з нагородного списку і замовчувався офіційною версією встановлення прапора Перемоги.

У книзі, виданій під редакцією Володимира В'ятровича, "Війна і міф. Невідома Друга Світова" читаємо:

Міф 44. Прапор над Райхстагом підняли Єгоров і Кантарія

Рано-вранці 1 травня на скульптурній групі, що увінчувала фронтон будівлі, вже майорів прапор Перемоги. Його підняли розвідники сержанти М. О. Єгоров та М. В. Кантарія^[1].

Суть міфу

Іще одне табу радянської історії цієї війни: список прапороносців був довший на одне прізвище, з цього переліку викреслили українця Олексія Береста.

Факти стисло

У ніч на 1 травня 1945 року лейтенант Олексій Берест разом із Михайлом Єгоровим і Мелітоном Кантарія встановили прапор Перемоги над Райхстагом. Усі троє були представленні на звання «Герой Радянського Союзу». Проте Олексія Береста викреслили з нагородного списку. За однією з версій, це зробив особисто маршал Георгій Жуков, який не любив політпрацівників. За іншою — фігура українця серед «прапороносців» була небажаною з політичних мотивів, адже український визвольний рух чинив запеклий опір радянській владі на Галичині та Волині. Дехто стверджує, що з цієї причини із цього списку Береста викреслив особисто Сталін.

Продовження та деталізований виклад фактів читайте тут: http://www.ww2.memory.gov.ua/mif-44-prapor-nad-rajhstagom-pidnyaly-yegorov-i-kantariya/

Історія устами героя

- Переді мною командування поставило бойове завдання очолити й забезпечити встановлення Прапора Перемоги. У стрімкому кидку ми увірвались у ледь відкритий прохід центрального входу будівлі, двері якого були підірвані гранатою. Саме тоді за моєї безпосередньої участі прапороносцями, а саме: товаришами Кантарією та Єгоровим, – на одній із колон центрального входу в Рейхстаґ було закріплено армійський Прапор №5. Це сталося вдень, о 14.30, 30 квітня 1945 р.

Проте і командування, і лейтенант Берест розуміли: червоний стяг, закріплений розвідниками на колоні адміністративної будівлі, – це зовсім не те саме, що Прапор Перемоги, який для всього світу майорітиме НАД Рейхстаґом.

Близько 22-ї години того ж таки дня зі штабу 150-ї стрілецької дивізії 3-ї ударної армії надійшов новий наказ. Як саме його виконувати, лейтенанту Бересту дозволили організувати тактично. Командир відділення, українець Петро Щербина відібрав десять бійців, які склали потужну групу бойового прикриття. Аби перенести Прапор №5 із фронтону будівлі на дах, писав у листі до газети “Комсомольської правди” Олексій Берест, “товариші Кантарія та Єґоров відв’язали наш стяг від колони Рейхстаґа. За вогневої підтримки ми почали рухатися гвинтовими сходами на дах. Оскільки артилерійськими обстрілами сходи в окремих місцях було зруйновано, нам доводилося утворювати живу драбину: ставав я, на мене чіплявся товариш Кантарія, а на нас обох – товариш Єґоров. На фронтоні Рейхстаґа радянський Прапор Перемоги замайорів о 22.50”.

Того листа до “Комсомольської правди” ніколи не було надруковано.

Подвиг за подвигом…

…О четвертій годині ранку 1 травня 1945 р. Олексу Береста розбудив командир 1-ї роти, старший сержант Ілля С’янов і радо повідомив:

- Товаришу лейтенанте, німці викинули білий прапор, чуєте? Фріци готові вести переговори, але з офіцером не нижче полковника.

- Ти забув, хто я за званням? – буркнув українець та перевернувся на інший бік.

Того дня під час штурму Рейхстаґа найвищим чином від 150-ї стрілецької дивізії 3-ї ударної армії вважався сухорлявий і невисокий комбат капітан Степан Неустроєв. Він побоявся, що за такої комплекції та зросту гітлерівці просто не повірять, що перед ними – полковник Радянської Армії. Отож на роль кремезного переможця висунули українця – лейтенанта Олексія Береста, котрий насправді видавався билинним героєм – живим втіленням “російського Івана”.

- Треба так треба, – буркнув українець. А сам собі прогарчав:

- Та без нас ви й Гітлера не впіймаєте…

Незабаром вони й почвалали до німців: попереду легендарний “полковник” Олексій Берест, позаду – його капітанистий “ад’ютант” Степан Неустроєв, а за ними – неголений і замурзаний солдат-автоматник Пригунов, котрого на Одері нещодавно звільнили з табору військовополонених, де він добре навчився белькотіти по-німецьки.

… детальніше про хід переговорів ті інші цікаві факти читайте у статті «Олекса Берест – вічний лейтенант» ось тут https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2569694-oleksa-berest-vicnij-lejtenant.html
 

…Після війни

Встановлення прапора над Рейхстагом, та участь в переговорах про капітуляцію фашистської Німеччини у якості парламентера - не єдині подвиги Олексія Береста. Загинув він, рятуючи 12-річну дівчинку з-під поїзда. У статті "Олекса Берест. Вічний лейтенант" читаємо:

О четвертій годині ранку 4 листопада 1970 року, так і не прийшовши до тями, у Ростові-на-Дону пішов із життя колишній воїн «Великої Перемоги», лейтенант у відставці, українець Олексій Прокопович Берест. Вісім місяців він не дожив до свого 50-ліття.

Напередодні, 3 листопада 1970 р., вранці, колишній фронтовик прокинувся в доброму гуморі, сповнений сил та планів на життя. Молодий дід ретельно поголився й навіть відвідав перукарню, наче насправді щось відчував... Надвечір Олексій Прокопович забрав із дитсадка п’ятирічного онука та повів Альошу додому. Попереду героя у справах дріботіла молода жіночка, тримаючи за руку доньку років 12 – мирній ідилії лейтенант запасу тихо усміхнувся.

Близько сьомої години вечора місто щільно вгорнула темрява. На роз’їзді “Сільмаш” вони зупинились, аби обачно перейти залізничну колію. До станції саме прибула міжміська електричка, і величезна юрба метнулась із платформи до автобусної зупинки, аби встигнути на вечірній рейс. Якесь дикунське стадо! Хтось штовхнув дівчинку на рейки, а на зустрічну колію тієї самої миті з-за складів з готовими комбайнами вилетів швидкий поїзд “Москва-Баку”.

Від жаху в дитини відібрало ноги. Багатоголосо загукав натовп, тепер – людськими зойками... Ті, хто на власні очі побачили катастрофу, що розгорталася перед ними, – усі без винятку – заціпеніли. Висмикнувши руку з теплої долоні онука, прожогом Олекса Берест метнувся на порятунок. З-під коліс локомотива дівчинку він встиг виштовхнути, а ось самому часу забракло... До того ж, рятівник зачепився широкою холошею за обшивку вагона, бо ж носив за тодішньою модою широчезні кльоші з трофейного бостону.

Удар виявився настільки потужним, що Олексія Прокоповича відкинуло далеко на перон. Лежав дід якусь хвильку, а потім спробував підвестися, зиркнув на врятовану дитину й ледь чутно покликав:

- Альошо! […]

Продовження історії про останній подвиг Олексія Береста можна прочитати за посиланням: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2569694-oleksa-berest-vicnij-lejtenant.html

Перегляньте відео також про Олексія Береста за посиланнями https://www.youtube.com/watch?v=DHw5mM6YY6k https://www.youtube.com/watch?v=cufSRTKUnZY

^[1] История Великой Отечественной войны Советского Союза