Узагальнення досвіду роботи з теми : «Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури»

Узагальнення досвіду роботи з теми : «Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури» Шарніло Вікторія Анатоліївна посада: учитель української мови та літератури педагогічний стаж: 20 років кваліфікаційна категорія: І місце роботи: Костянтинівський заклад загальної середньої освіти І – ІІІ ступенів №16 Костянтинівської міської ради Донецької області

Перед сучасною освітою в усьому світі постало питання урізноманітнення освітнього процесу, стимуляція учнів до активної пізнавальної та творчої діяльності. Діти та молодь ХХІ століття, на мою думку, вже так звикли сприймати готову інформацію, кликнувши на кнопку клавіатури або гаджету, що лінуються та й взагалі вважають не актуальним звертатися за інформацією до словників, енциклопедій, відвідувати бібліотеку, тобто вчитися так, як вчились ми свого часу. Це покоління - діти зовсім іншого складу розуму, а саме тому вчителям треба пристосовуватись до їхнього способу життя, навчання, але при цьому виробляти в них наступні ключові компетентності: 1. Ціннісно-смислову .  2. Загальнокультурну . 3. Навчально-пізнавальну. 4. Інформаційну. 5. Комунікативну . 6. Соціально-трудову . 7. Компетентність особистісного самовдосконалення .

Сучасні здобувачі освіти  не здатні засвоїти навчальний матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає розумового напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань. Виходячи з нових реалій суспільства, ми розуміємо та відчуваємо на практиці: особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя . Тому протягом 2013- 2021р.р. я працюю над методичною проблемою : «Активізація розумової діяльності учнів на уроках української мови та літератури». Сучасні здобувачі освіти  не здатні засвоїти навчальний матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає розумового напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань. Виходячи з нових реалій суспільства, ми розуміємо та відчуваємо на практиці: особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя . Тому протягом 2013- 2021р.р. я працюю над методичною проблемою : «Активізація розумової діяльності учнів на уроках української мови та літератури».

Теоретична основа У концепції сучасної освіти особливо наголошується на проблемі активізації пізнавальної діяльності здобувачів освіти у навчально-виховному процесі. Про активність як один з основних принципів процесу пізнання і необхідність розвитку пізнавального інтересу педагогічна наука говорила вже давно (праці В. Сухомлинського, А. Ковальова, Г. Щукіної, Ю. Бабанського та ін.). Видатні педагоги одностайні в тому, що пізнавальний інтерес формується в організованій навчальній діяльності, спрямованій на оволодіння знаннями й практичними навичками.

вчити продовжувати освіту протягом життя вчити використовувати здобуті знання на практиці підготувати до життя та діяльності в умовах сучасного світу розвивати критичне та образне мислення розвивати творчі здібності допомогти у подоланні труднощів під час вивчення української мови та літератури помітити, зберегти та розвинути індивідуальні здібності здобувачів освіти розвинути та виховати стійкий інтерес до вивчення української мови та літератури, культури свого народу виховувати мовно освічених громадян України виховувати любов до рідної мови та літератури свого народу Мета роботи над проблемою

Проблема активізації розумової діяльності учнів була, є та буде актуальною завжди.  Від її розв’язання залежить ефективність навчальної діяльності, розвиток інтересу до навчання. У педагогічних дослідженнях найчастіше активізацію пізнавальної діяльності розглядають як таку організацію сприйняття навчального матеріалу учнями, при якій засвоєння знань відбувається шляхом розкриття взаємозв'язків між явищами, порівняння нової інформації з відомою, конкретизації, узагальнення, оцінки навчального матеріалу з різних точок зору.   Активність учнів виражається через запитання, прагнення мислити,   пізнавальну самостійність в процесах сприйняття, відтворення, розуміння,  творчого застосування.

Ознаки сформованості активності учнів на уроці: ініціативність характеристика діяльності енергійність інтенсивність ставлення до діяльності добросовісність інтерес самостійність творчість воля наполегливість у досягненні мети

Рівні активності учнів у навчальній діяльності Низький Вчитель повідомляє знання, ставить запитання, дає відповіді, показує як розв’язується завдання, а здобувач освіти слухає, пригадує повідомлене. Середній Завдання розв’язуються спільними зусиллями вчителя та здобувачів освіти , які залучаються у частковий пошук Високий Самі здобувачі освіти здійснюють активний пошук відповіді, знаходять власні способи розв’язання

Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей. На мою думку, найбільше для цього підходять інтерактивні методи навчання. Усім відомо, що інтерактивні методи передбачають самостійні, парні та групові види робіт. Серед них використовую наступні : «Навчаючи - учусь»; «Мікрофон»; «Дерево рішень»; «Займи позицію»; дискусія; «Проєкт»; «Прес; «Мозковий штурм»; «Кубик Блума»; “Снігова куля”; «Шість мислячих капелюхів; «Коло ідей»; “Незакінчене речення”; “Два-чотири-всі разом”; “Спостерігаю. Міркую. Роблю висновки». Додаток 1 Технології реалізації провідної педагогічної ідеї та її компонентів

Діти активно та залюбки включаються в дидактичні ситуативні ігри «Чарівний мішечок»; «Спіймай помилку»; «Третій зайвий»; «Інтерв’ю з героєм»; «Інтерв’ю з автором»; «Уявний діалог між двома героями»; “Знайди помилку”; “Впіймай помилку” ; “Редактор” ; “Так чи ні”; “Кола на воді”; Словесний «Пінг – понг»; «Зламаний мікрофон»; “Вхід в урок; «Естафета»; «Аукціон знань» ; «Доповни речення»; «Знайди пару»; «Графічний редактор» ; «Павутинка» ; «Порушена послідовність»; «Хто швидше?» ; “Мовне лото”; «Сніжки» .

На мій погляд, змушують активно включитись до роботи , активізують пізнавальну діяльність такі індивідуальні форми та методи: складання сенкану; заповнення та створення ментальної карти твору; створення сторінки героя у «Фейсбуці»; заповнення ментальної стрічки часу; створення та пояснення хмаринки слів; створення асоціативного куща або гронування ; створення кластеру ; асоціативний диктант; створення «Кіл Вена» ; заповнення анкети героя; заповнення паспорту твору; створення панбуку; створення лепбуку; створення рекламної листівки, буклету; «Незакінчене речення»; «Рюкзак».

Велику увагу приділяю домашньому завданню. При цьому, обдумуючи напередодні уроку його зміст та обсяг, керуюсь такими правилами: Не переобтяжувати школярів. Завдання має бути цікавим і корисним. Часто задаю домашнє завдання диференційованого характеру або на вибір. При чому одне із завдань - обов’язково творчого характеру.

Таким чином, крок за кроком, день за днем , збираючи «піщинки» досвіду своїх колег, видатних вчених, психологів, педагогів, впроваджую ці форми роботи та методи у власну діяльність , намагаюсь викликати пізнавальний інтерес у здобувачів освіти , спонукаю їх до творчості, готую до подальшого життя, вчу застосовувати отримані знання на практиці, призвичаюю до думки, що навчатись доведеться протягом усього життя, але вміння вчитися вони повинні отримати саме в школі.

Дякую за увагу!