В пам'ять про Шевченка
«В ПАМ’ЯТЬ ПРО ШЕВЧЕНКА»
Підготувала:
вчитель початкових класів
ОЗ «Колківський ліцей»
НОВАК Євгенія Миколаївна
Хід заходу
♫ Лунає запис пісні «Думи мої...». На фоні пісні слова
https://youtu.be/b8Zr9Ai7fhY?si=hv3gQ-dP_R0UnLFS
1 ВЕДУЧИЙ. Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сили й живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
2 ВЕДУЧИЙ. Щовесни березнева земля
Зустрічає на веслах шевченківську пісню
І спадає світанням на тихі поля,
І лине зорею у сонячну мрію.
Відеоряд – портрети Шевченка
1 ВЕДУЧИЙ. Так уже склалася наша історія, знедоленому, віками бездержавному великому народові українському потрібен був великий муж, щоб один сказав за всіх - за тих, кого любив і плакав, і страждав за тих, хто вперто боровся. Потрібен був речник, Боян, пророк, патріарх подвижник. Потрібен був національний геній. Ним став Тарас Шевченко.
2 ВЕДУЧИЙ. Це ім'я стало символом нашого народу. Його портрети в кожній хаті, його «Кобзар» лежить поруч з хлібом, а його пісні, вишиті на рушниках.
Шевченко був живою піснею, живою журбою і плачем. Він босоніж пройшов по колючих тернях, і весь гніт епохи пав на його голову і в ньому виявився... Усе життя його було важким ланцюгом, ганебним ярмом. Не ударом обуха роздавили його, а тупою дерев'яною пилою щогодини точили його, але й тоді він підносився духом, будив, підтримував і зміцнював у кожному - то піснею, то словом, то власним життям - правду і безмежну любов до людини.
Дитина 1
Гомін лине по країні
Сонячно, крилато.
Гомонить Дніпро із степом
Про велике свято.
Дитина 2
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Інсценізація
(Заходить дівчинка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля хліба та портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)
Хай палає свічка
Хай палає
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають.
Слово й музика нехай єднають нас.
-Мама і малий Тарас сидять на лавочці
Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається? .
Мати. Так, мій синочку, правда.
Малий Тарас кладе голову на коліна матері.
Звучить музика (Зоре моя вечірняя.) https://youtu.be/Uu0srVK_D94?si=HBFsfmg4In_tm79T
-Хлопчик. Мамо, а чому так багато зірок на небі?
-Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
-Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?
-Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.
-Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
-Мати. Старайся, мій хлопчику! (Гладить його по голові.)
Мати йде, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями.
Дитина 3
Ти взяла мене маленького за руку
І хлопця в школу одвела
До п'яного дяка в науку. —
Учися, серденько, колись
З нас будуть люди, — ти казала.
Дитина 4
Ми ще невеличкі-
Вісім років маємо,
Але про Шевченка
Вже багато знаємо.
ВЕДУЧИЙ 1:
В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 210 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.
Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. "Історія мого життя, писав поет, становить частину історії моєї Батьківщини". Тож давайте згадаємо основні віхи його життя. Прошу звернути увагу на екран.
Відеоролик про життя
https://youtu.be/_5WBOI4pfQw?si=NS8KoCG2cvqXeFwd
ВЕДУЧИЙ 1:
Тарас Шевченко… Наш Кобзар… Геній, творець, мислитель, славний син великого народу. Від хлопчака-кріпака до митця епохи – така його життєва дорога. Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу. Тарас Шевченко звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів.
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих
ВЕДУЧИЙ 2:
Пізнавати Шевченка – це пізнавати історію, доходити до найостаннішого кола українського пекла, опускатися в огидні ями національного розбрату, малоросійського плебейства, всього того, що доводиться викорчовувати і випалювати словом Шевченка.
Пізнавати Шевченка – це мучитися, страждати, терзатися думкою, що міг би дати такий талановитий і працьовитий народ, якби був від запровадження кириличного письма самостійним.
ВЕДУЧИЙ 2:
Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту й наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно й морально.
Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні брови
Од вітру линяють.
Серце в'яне, нудить світом,
Як пташка без волі.
Нащо ж мені краса моя,
Коли нема долі?
Тяжко мені сиротою
На сім світі жити;
Свої люде — як чужії,
Ні з ким говорити;
Учень.
Як же далі склалася доля Тараса?
Учениця.
У пана Єнгельгардта
За козачка служив.
Не згинався перед паном –
Служив, як умів.
Скуштував на юнім тілі
Не раз батогів.
Учень.
Чи довіку залишився
Тарас кріпаком?
Чи усе-таки звільнився
Від своїх оков?
Учениця.
О, довіку вдячний
Був Тарас Шевченко,
Що в саду Петербурзькім
Стрів його Сошенко.
Сошенко й Григорович
У розумнім колі
Вирвали талант вкраїнський
З тяжкої неволі.
Учень.
А звільнившись від кріпацтва
Чи став він щасливим?
Учениця.
Не жилось йому спокійно
На білому світі:
Всю неправду, всі нещастя,
Що душили груди
Виливав він на папері
Піснею між люди.
Серце мліло
Від горя людського
Й викресало гордо й сміливо
Тарасове слово.
Учень.
А вже цар
Та пани прелюті
Налякались того слова,
Бо люди розкуті
Підуть волю здобувати,
Кайдани ломати,
Із неволі народ визволяти.
Учениця.
Тому й засудили
Судді-недоріки
І на каторгу заслали
Мало не на віки.
Десять літ пробув Шевченко
На солдатській службі.
Із казахами в їх краю
жив у щирій дружбі.
Повернувсь Тарас з неволі
Вже хворим додому.
Але пісню, але думу
Не забув складати.
Як страждала-горювала Україна-мати.
Сценка «Шевченко та Україна»
Тарас
Світе тихий, краю милий
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано!
За що мамо гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась
Чи ти діточок непевних
Звичаю невчала?
Україна
Молилася, турбувалась
День і ніч неспала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти
Мої добрі діти
Панувала і я колись
На широкім світі.
Тарас
Подивіться на рай тихий,
На свою Вкраїну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі,
В своїй хаті своя правда
І сила, і воля.
Україна
Благослови, батьку рідний
Великий Тарасе.
Слово твоє нести гідно
І з нашого часу
Тарас
Простіть! Я богу помолюсь
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу
Що проклену святого бога
За неї душу погублю!
Україна
Тарасе, батьку! Брате мій і сину!
Я – твоя доля.
Безталанна твоя Україна!
Без тебе я була б безголоса.
Ти дав мені слово.
То ж дай віру у майбутнє.
Тарас
Ми не лукавили з тобою
Ми просто йшли
У нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж доленько моя
Мій друже вбогий, не лукавий.
Україна
Боже! Бачиш – Україна
Це наша країна
Чуєш, брате, пісня ллється.
То – наша родина.
То заплаче, то сміється,
Неначе дитина.
ВЕДУЧИЙ 1
Для кожного покоління Шевченко є чимось особливим, як сила, як мудрість, як поезія, як дух, який в усі часи витав над нами. З цим іменем сьогодні на всій планеті ідентифікується Україна та українці. (аудіочитання вірша)
https://youtu.be/-lJ27x-j6NA?si=CiNs_N8jp43gDDKa
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
ВЕДУЧИЙ 2
Саме у Шевченка ми сьогодні шукаємо підтримки, натхнення, сили духу. За цей час Кобзар став близьким і рідним. Про це свідчить те, що образ поета тепер можна побачити не тільки на портретах в музеях та навчальних закладах, але й на вулиці.
ВЕДУЧИЙ 1
Так, наш улюблений поет став одним із головних героїв вуличної культури. Його образ можна зустріти на стінах будинків, парканах та, навіть, автомобілях. І це не дивно. Адже саме вулична культура, графіті, які з’являються повсякчас, найкраще передають настрої суспільства.
Графіті з зображенням Великого Кобзаря можна побачити в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Кременчуці та на вулицях інших міст України.
Перегляд презентації з графіті, які присвячені Тарасові Шевченку
ВЕДУЧИЙ 1
Минає 210 років із дня народження славного сина України. Шевченко іде по світу. На всіх континентах звучить його слово, на всіх континентах зведено пам'ятники йому. І ніколи не зміліє повноводна ріка шани і любові до поета, як ніколи не згасне вогонь Кобзаря.
Бути ж йому завжди з нами, бути йому завжди сучасним - і вчора, і сьогодні, і завтра.
Шевченко. Я - поет!
Я - Шевченко.
Є пісня у серці моєму,
Несподівана пісня,
Що ляже у інші серця,
Що ніколи не згине,
Ніколи не дійде кінця.
ВЕДУЧИЙ 2 Спи спокійно, Тарасе!
Нащадки твої
Словом шани й любові тебе пом'янули. І народи Вкраїни
Заповітів священних твоїх не забули.
♫ Флешмоб - співається «Заповіт»
https://youtu.be/BHUvN-hyt_I?si=gT9A1ldoQzULAN-D
про публікацію авторської розробки
Додати розробку