Вашингтонська конференція

Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.

Вашингтонська конференція 2 Вашингтонська конференція (12 листопада 1921 року – 6 лютого 1922 року) — міжнародна конференція, організована в столиці США, Вашингтоні, для обговорення питань роззброєння, забезпечення миру та стабільності в Тихоокеанському регіоні після Першої світової війни. Перша конференція з питань роззброєння: Вашингтонська конференція була першою міжнародною зустріччю, спрямованою на обмеження військового озброєння. Це стало початком багатьох подібних ініціатив у ХХ столітті.

Загальні відомості Вплив на Китай: Учасники домовилися про повагу до суверенітету Китаю та принцип “відкритих дверей”, що забезпечував рівний доступ усіх держав до китайського ринку. Японські амбіції: Конференція змусила Японію обмежити свої військові витрати та амбіції, але це не зупинило її експансію в 1930-х роках. Скорочення озброєнь на практиці: Вашингтонська конференція спонукала країни демонтувати деякі військові кораблі, які перебували в будівництві, щоб виконати умови договору.3

Загальні відомості Проблеми виконання угод: Хоча конференція була успішною у досягненні згоди, деякі країни згодом шукали способи обійти обмеження. Це стало однією з причин майбутньої гонки озброєнь. Політичний вплив США: Конференція продемонструвала зростання міжнародного впливу США, які виступали ініціатором і головним організатором заходу. Підготовка до нових викликів: Хоча Вашингтонська конференція мала на меті зміцнити мир, багато питань залишилися невирішеними, що врешті-решт сприяло розгортанню Другої світової війни.4

Учасники ОСНОВНІ ДОГОВОРИ ТА РІШЕННЯ: США (ініціатор конференції);Велика Британія;Японія;Франція;Італія;Китай;Бельгія;Нідерланди;Португалія.51. Договір п’яти держав (Вашингтонський договір)• Підписаний США, Великою Британією, Японією, Францією та Італією.• Встановив обмеження на розмір і кількість військових кораблів.• Співвідношення військово-морських флотів головних держав було визначено у пропорціях: США — 5; Велика Британія — 5; Японія — 3; Франція — 1,75; Італія — 1,75.2. Договір чотирьох держав (США, Велика Британія, Японія, Франція)• Угоди про взаємне консультування в разі загрози миру в Тихоокеанському регіоні.• Фактична відмова від Англо-японського союзу.3. Договір дев’яти держав• Учасники визнали територіальну цілісність і суверенітет Китаю.• Встановлено принципи “відкритих дверей” і рівних можливостей для торгівлі в Китаї.

Позитивні наслідки 6 1. Підвищення ролі дипломатії• Конференція продемонструвала, що міжнародні суперечності можна вирішувати через переговори, а не війною.• Вона стала прикладом нового підходу до розв’язання міжнародних конфліктів, який пізніше використовувався в інших форумах, як-от Ліга Націй.2. Економічна вигода• Обмеження на будівництво військових кораблів дозволило значно зменшити витрати на оборону.• Це було особливо важливо для країн, які відновлювали свої економіки після Першої світової війни.• Економічний тиск на держави зменшився, що сприяло відновленню мирного розвитку.

Позитивні наслідки 73. Зміцнення міжнародного співробітництва• Конференція показала, що провідні держави можуть спільно ухвалювати рішення, спрямовані на підтримку миру.• Вона сприяла формуванню основ для міжнародного співробітництва у міжвоєнний період.4. Визнання нових сил у світі• Конференція підтвердила зростання впливу США на міжнародній арені як головного ініціатора та організатора переговорів.• Це також закріпило зміну балансу сил після Першої світової війни, зосереджуючи увагу на Тихоокеанському регіоні.

Негативні наслідки 81. Ігнорування сухопутних озброєнь• Конференція зосередилася лише на морських озброєннях, не встановлюючи обмежень на сухопутні армії чи авіацію.• Це дозволило країнам, зокрема Німеччині, Японії та Італії, розвивати свої сухопутні сили, що пізніше сприяло розгортанню Другої світової війни.2. Короткострокова дія договорів• Угоди, досягнуті на конференції, не мали довгострокового впливу.• Японія вийшла з договорів у 1934 році, порушивши їхні умови й почавши агресивну експансію в Азії (захоплення Маньчжурії у 1931 році).

Негативні наслідки 93. Обхід обмежень• Договори не охоплювали інші типи озброєнь, такі як підводні човни, авіаносці, крейсери чи авіація.• Країни знайшли способи обходити домовленості, зміщуючи акцент на розвиток озброєнь, які не були чітко регламентовані.4. Не вирішено глибоких конфліктів• Конференція не розв’язала ключових геополітичних суперечностей, таких як конкуренція за вплив у Китаї чи питання територій у Тихоокеанському регіоні.• Це лише відтермінувало, але не усунуло потенційні конфлікти між державами.

Негативні наслідки 105. Відсутність ключових країн• Радянський Союз не був запрошений на конференцію, що посилило його міжнародну ізоляцію.• Німеччина також не брала участі, хоча її озброєння залишалося важливим фактором у Європі 6. Неможливість примусового виконання договорів• Конференція не передбачала механізмів для забезпечення дотримання угод.• Учасники могли легко вийти з домовленостей, що підривало їхню ефективність.

Негативні наслідки 117. Ескалація в довгостроковій перспективі• Незадоволення Японії, Франції та Італії умовами конференції стимулювало їхні реваншистські настрої.• Це стало однією з передумов до загострення міжнародної напруги у 1930-х роках і сприяло початку Другої світової війни.8. Консервація старих систем• Конференція зміцнила нерівність у розподілі сил, залишивши впливові держави, як-от США та Велику Британію, у привілейованому становищі.• Це викликало невдоволення серед країн, які прагнули розширення своїх можливостей.

Результати конференції 12• Обмеження гонки озброєнь: Учасники домовилися про обмеження кількості військових кораблів і їхньої тоннажності, що зменшило напругу між державами.• Стабільність у Тихоокеанському регіоні: Було вирішено врегулювати конфлікти мирним шляхом і захищати статус-кво.• Визнання суверенітету Китаю: Це мало зміцнити стабільність у Східній Азії, хоча реальна ситуація залишалася складною.• Послаблення ролі Великої Британії: Угода замінила Англо-японський союз і зменшила контроль Великої Британії в регіоні.

Дякую за увагу!