"Вчитись жити в мирі й злагоді"

Броварський ліцей №7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Театралізований урок-казка

«Вчитись жити в мирі та злагоді»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель початкових класів

Галуза В.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Бровари

 

Перший в житті урок, на мою думку, повинен стати для дитини незабутньою подією назавжди. Саме на першому уроці дитина повинна зрозуміти, що вона стала школярем і що школа чекала саме на неї. Тільки тоді в дитини виникатиме бажання ходити в школу та навчатись.

Перший урок складається з трьох частин-сходинок, які тісно пов’язані між собою.

 

Тема: «Вчитись жити в мирі та злагоді»

 

Мета: Формувати в дітей тверді переконання в необхідності праці як природної потреби кожної здорової людини. Спонукати учнів до усвідомлення ними необхідності жити в мирі та злагоді з рідними та близькими людьми. Виховувати дружні стосунки між школярами. Розкрити переваги добра над злом, щирості над хитрістю.

 

Хід уроку:

 

Перша частина

Ми вже школярики,

Бо маємо букварики!

 

Перед святковою лінійкою всім учням приколюються невеличкі емблеми. На них зображено сонечко, яке всміхається. Приколюючи емблемку, учитель до кожної дитини промовляє:

̶  Щиро запрошую тебе, маленьке сонечко, до першого класу.

Після лінійки учні заходять до класу і сідають за парти. Але зненацька в клас забігають двоє старших учнів, у яких на голові корони-хмаринки. Починається дощ.

 

Учитель звертається до першокласників:

̶  Ой, діточки! Дощ… Ви взяли з собою парасольки?

 

Діти:

̶  Ні.

 

Учитель:

̶  То тікайте до мене, мої маленькі!

(Діти біжать до вчителя і вчитель пригортає їх всіх до себе)

 

Учитель пригортає дітей і запитує:

̶  А хто вже став мокрим?

 

Діти:

̶̶  Ніхто.

(Раптом відкривають двері і до класу входить старшокласниця, в якої на голові корона-сонечко. Сонечко таке ж, як й дітей на емблемах).

Учитель:

̶  Не лякайтеся, мої маленькі! Це не мокрий дощ, а дощ чарівний. Це дощик радощів та щастя. У ньому купається сонечко.

Ось погляньте. Перед вами сонечко. Воно завітало до вас, щоб привітати своїх маленьких «діточок-сонечок» із сьогоднішнім святом.

(Сонечко з рук висипає на дітей вирізані із паперу дощові краплини).

 

Учитель:

̶̶  Діти, а чи нічого ви не помітили на своїх краплиночках?

 

Діти:

̶̶  Помітили усміхненого смайлика!

 

Старшокласниця:

(Роздає дітям «Буквар»)

̶  Милі мої сонечка!
Пора в Країну Знань на вирушать!
Та закликаю гарно на уроках працювать!
Бо щоб чогось в житті навчитись,
Потрібно добре потрудитись.

(Сонечко прощається з дітьми і виходить)

 

(Діти встають).

Дитина:

̶̶  Миле й ясне сонечок!

Запануй в серденьках наших на усе життя

Хай буде вічним, мирним, світлим і щасливим

Наше майбутнє…

 

Учитель:

̶  Діти, тільки що трапилось щось незвичайне. Трапилося чудо!

Яке саме? Хто помітив? А можливо ви помітили? (Звертається до батьків, які теж присутні у класі).

 

Учитель звертається до дітей:

̶  Діти, а ви вірите в те, що ви вже школярі? То для впевненості давайте промовимо: «Ми вже не школярики, бо маємо букварики!».

(Діти промовляють і сідають)

 

 

 

 

 

Друга частина

Школа  ̶   квітки серединка,

а кожна дитинка ̶  її пелюстинка.

 

Учитель:

̶  Озирніться, діти! Подивіться! Чи багато нас у класі?

 

Діти:

̶̶  Багато!

 

Учитель:

̶  А ви такі гарні та веселі, наче квіточки  ̶  землі квіточки.

̶  А що зібрало нас всіх тут?

 

Діти:

̶  Школа!

 

Учитель:

̶  Діти! Нині нас всіх зібрала школа. Бо школа без діток, як земля без квіток. Ви влилися у нову величезну шкільну родину і школа дуже радіє цьому. Повірте, на кожного зокрема школа з нетерпіння чекала.

(Заздалегідь учитель повинен підготувати вирізані із паперу квіткові пелюстки і серединку. Пелюсток повинно бути стільки, скільки дітей у класі. Перед уроком ці пелюстки слід розкласти на парти. Учитель бере серединку квітки (колір відповідає кольору сонечок, що на емблемках), на якій написано слово «школа» і приколює до дошки).

 

Учитель промовляє:

̶  Велика, світла, добра школо!

̶ Ти наче запашної квітки серединка, а кожна дитинка  ̶  твоя пелюстинка!

Пригорни ж ці пелюсточки до себе, нехай буде ще більша родина у тебе!

(Потім по черзі кожен з дітей виходить до дошки зі своєю пелюсточкою, на якій написано його ім’я, та розповідає про свою родину, приколюючи до середини квітки свою пелюстку. На дошці утворюється величезна квітка.)

 

Учитель:

̶  Тож квітни завжди наша земля!

Буяють хай в квітках ліси і поля…

 

1 учень:

̶  Хай мир буде завжди! Бо хочемо цього тато, мама і я.

 

2 учень:

̶  А жити нас вчить хай школа моя!

 

3 учень:

̶  Бо школа  ̶  це крихітка сонця!

 

4 учень:

̶  Це найсвітліша шибка віконця!

 

5 учень:

̶  Це наша друга сім’я, в яку влились нині ти та я.

 

 

Третя частина

«Вчитися жити в мирі та злагоді»

 

(Під тиху та ніжну мелодію вчитель ходить по класі і сипле на дітей різнокольорові квіточки, вирізані з паперу)

 

Учитель:

̶  «Щоб цвіли на землі квіти, слід їх поливати!

Щоб міцніла сім’я, треба вміти один одного шанувати!"

 

Діти, як ви розумієте цей вислів?

(Діти відповідають).

 

Учитель:

̶  Так, лише тоді кожному з вас буде затишно у нашій шкільній родині, коли будемо поважати один одного, допомагати один одному, співчувати один одному.

 

(Діти встають, беруться за руки, утворюють коло на весь клас.

З допомогою вчителя читають з дошки надруковані слова).

Діти:

̶  Дамо обіцянку…

Ми обіцяєм, що будем в дружбі жити,

Не будемо сваритись, а лише миритись.

Ми запевняємо вас, що так і буде!

Це кажуть вам вже не малята, а дорослі люди.

 

(Відкриваються двері заходить старшокласниця в українській формі.)

Старшокласниця:

̶  Ой, чула я, діточки, гарні слова! - гукає до вас Україна свята.

Як є у вас дружба, то квітну і я, піснею ллється мова моя.

(Вклоняється).

Нас чує наша Батьківщина.

Вона надіється, що будете гарно трудитись, навчатись, бо ви  ̶  наше майбутнє.

Як будемо ми нині плідно працювати,  то нашій Україні лише цвісти та ніколи не відцвітати.

Завжди бачити радість, щастя та мир, не знати біди, не бачити руїн  ̶  сяяти перлиною серед усіх країн!