Веб-квест у 11 класі Олесь Гончар – геніальний майстер слова (до 100-річчя від дня народження)

О.М. Кизименко, учитель української мови

та літератури, ЗОШ № 142, м. Харків

Веб-квест у 11 класі

 Олесь Гончар – геніальний майстер слова

(до 100-річчя від дня народження)

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, усвідомлювати ідейно-тематичний зміст і проблематику творів Олеся Гончара, розкрити значення творчості митця для української літератури; розвивати інтелектуальні здібності, багатство й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й синтезу прочитаного, самостійного добору інформації, презентації в цікавій формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці; розвивати образне та логічне мислення, творчі здібності учнів; удосконалювати вміння користуватися комп’ютером та роботою в мережі Інтернет; виховувати любов до художнього слова; формувати інформаційну компетентність.

Результат: створення презентацій, проектів.

Обладнання: комп’ютер, програмне забезпечення для демонстрації відео та слайд-шоу, мультимедійний проектор, екран, портрет Олеся Гончара, виставка творів письменника, підручник.

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

О. Гончар – художник світла, його дослідник, зображувач…

М. Бажан

Слово учителя

Є в долі кожної нації люди, яким відведено роль її творців, провідників. Імена цих людей записані в книгу історії кожного народу, вчинки їхні великі, непідвладні ні часові, ні злому слову. Час тільки знімає облуду з людських очей, і тоді вони починають розуміти велику силу Генія. До таких людей, геніїв нашої історії й культури, належить Олесь Терентійович Гончар. Його творчість – цінне надбання української прози. Розквіт його літературної діяльності припадає на післявоєнні роки. Письменник написав багато талановитих творів, які охоплюють широке коло тем, порушують важливі суспільні питання. 

Наш  урок не зовсім звичайний, це – веб-квест. Щоб краще зрозуміти епоху, середовище, у якому жив і творив поет, ми об’єдналися в групи: «Біографи», «Літературознавці», «Журналісти», «Екскурсоводи», «Кінознавці».

Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки. Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете поставити після закінчення доповідей.

ІІІ. Захист творчих проектів

І група – «Біографи».

Завдання: підготувати матеріал про життєвий і творчий шлях письменника, цікаві факти з його біографії (можна виконувати у вигляді презентації або хронологічної таблиці, див. додаток № 1).

ІІ група – «Літературознавці».

Завдання: зібрати матеріал про творчість Олеся Гончара (можна виконувати у вигляді презентації або хронологічної таблиці, див. додаток № 2).

ІІІ група – «Журналісти».

Завдання: скласти інтерв’ю з Олесем Гончаром.

Орієнтовні питання:

1.               Шановний Олесю Терентійовичу, розкажіть нам, будь ласка, про свою родину, батьків?
2.               Якими вам запам’яталися роки навчання?
3.               Якими були роки навчання в Харківському університеті?
4.               Ким ви працювали?
5.               Як розпочалася ваша письменницька діяльність?
6.               Назвіть, будь ласка, свої перші твори.
7.               Творчістю яких авторів ви захоплювалися?
8.               Як ви пережили війну? Які твори написали після неї?
9.               Які ви отримували нагороди, премії?
10.          Якими були останні роки вашого життя?

ІV група – «Екскурсоводи».

Завдання: розповісти про те, як зберігається пам’ять про письменника.

У селі Сухому Кобеляцького району Полтавської області 28 серпня 2000 року було відкрито Державний літературно-меморіальний музей-садибу Олеся Гончара. Щорічно, 3 квітня та 14 липня в музеї проводяться літературно-музичні вечори пам’яті письменника.

19 жовтня 2007 року, за ініціативи адміністрації, учнівського та батьківського колективів у Дніпродзержинській загальноосвітній школі № 25 відкритий літературний музей Олеся Гончара. У створенні музею велику допомогу надала дружина письменника Валентина Гончар, його сестра Олександра Сова, племінниця Гончара Віра Сесь, онука Леся Гончар, які передали музею унікальні експонати: особисті речі, рукописи, фотоматеріали.

На честь Олеся Гончара названі вулиці в містах України: Києві, Харкові, Білій Церкві, Івано-Франківську, Чернівцях. Також є вулиця Олеся Гончара в селі Сухе, де минуло дитинство письменника. 20 травня 2015 року в Полтаві вулицю Енгельса було перейменовано на вулицю Олеся Гончара.

Ім’я Олеся Гончара носять: Спеціалізована школа № 76 в м. Києві, Дніпровський національний університет, Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека, Козельщинська центральна районна бібліотека Полтавської області, Полтавська обласна бібліотека для юнацтва, бібліотека № 155 м. Києва, середня школа № 2 м. Кобеляки Полтавської області.

Засновано чотири державні академічні стипендії імені Олеся Гончара: у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка – дві, у Дніпровському державному університеті – одна, в Харківському нацiональному університеті – одна.

Засновані премії імені Олеся Гончара:

• Міжнародна україно-німецька літературна премія імені Олеся Гончара за найкращий твір молодого автора;
• Державна літературна премія імені Олеся Гончара;
• Літературна премія імені Олеся Гончара – премія Всеукраїнського щомісячника «Бористен»;

31 липня 2000 року Національним банком України у серії «Видатні особистості України» уведено в обіг пам’ятну монету «Олесь Гончар».

У 2013 році у музеї «Літературне Подніпров’я» (Дніпропетровськ) до     95-річчя від дня народження Олеся Гончара було відкрито виставку «Життя як джерело», яка відтворює невідомі й маловідомі сторінки життя і творчості письменника.

Український інститут національної пам’яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс ім’я Олеся Гончара до проекту «Незламні», як видатну людину, що пройшла через страшні 1932-1933 роки та змогла реалізувати себе.

V група – «Кінознавці».

Завдання: розповісти про фільми, які були зняті про Олеся Гончара; твори Олеся Гончара, які були екранізовані.

• «Велетень степів», Дніпропетровський Телетеатр. Фільм-роздум на основі оригінальних текстів щоденників О. Гончара та екранізованих фрагментів роману «Собор».
• «Зодчий душі людської», Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.П. Довженка, 2001 рік.
• «Олесь Гончар. Собор», Національна телекомпанія України, 2008 рік. Головний герой фільму – роман «Собор». Свідки подій піднімають завісу над історією написання роману та наругою тодішньої влади над ним.
• «Олесь Гончар. Журба і радість. Щоденник», телерадіокомпанія «Глас», 2010 рік. Залучені архівні матеріали та сторінки щоденника.
• «Світова зоря Олеся Гончара», студія «Concordant Pictures» та Студентський Інформаційний Канал, 2011 рік. Спогади рідних і близьких людей.
• «Олесь Гончар. Люди і Долі», Херсонська ОДТРК «Скіфія», 2014 рік.
• «Собор» О. Гончара», УТ-1, 1993 рік. Моновистава за романом «Собор» у виконанні народної артистки України Ніли Крюкової.

ІV. Рефлексія. Закріплення вивченого матеріалу

Учитель. А тепер перевіримо, якими уважними ви були сьогодні. Пропоную розгадати цікавий кросворд.

 

	1			7
			2
		3
	4
5
			6

 

По горизонталі:

1.               У якій повісті Олесь Гончар звертається до проблем виховання важких підлітків?
2.               Якому роману О. Гончара у 2018 році виповнюється 50 років?
3.               У якій країні О. Гончару присвоєно почесний ступінь доктора Альтбертського університету?
4.               На сторінках якого журналу з’явилася трилогія «Прапороносці» («Альпи», «Голубий Дунай», «Злата Прага»)?
5.               До якого проекту у листопаді 2016 року Українським інститутом національної пам’яті внесено ім’я письменника?
6.               За який роман письменнику у 1963 році присуджено Ленінську премію?

По вертикалі: 7. Талановитий письменник, публіцист, громадський  діяч, якому виповнюється 100 років від дня народження у 2018 році.

Відповіді: 1. Бригантина. 2. Собор. 3. Канада. 4. Вітчизна. 5. Незламні.                6. Тронка. 7. Гончар.

V. Підбиття підсумків

1) Вправа «Вільний мікрофон»

•                  Я сьогодні…
•                  Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
•                  Найцікавішим було…
•                  Найбільше мене вразило…
•                  Я вважаю, що вивчення творчості Олеся Гончара важливе, тому що…

2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи, відповідно виставляються оцінки за урок).

VІ. Домашнє завдання

1. Скласти ментальну карту «Що я знаю про Олеся Гончара».
2. Створити буктрейлер одного з творів Олеся Гончара.

Підсумкове слово учителя

Не знайти сьогодні на просторах України людини, яка б не знала творчості Олеся Терентійовича Гончара, чи бодай не чула імені цієї людини – талановитого письменника, публіциста, видатного знавця української культури і літератури. Твори Олеся Гончара показують його як непересічну творчу особистість з багатогранним талантом і великим життєвим досвідом.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.               Бабишкін О.К. Олесь Гончар. – К.: Дніпро, 1968. – 322 с.
2.               Бордійчук Н. Собор його душі // Хрещатик. – 2003. – № 51. – Режим доступу: http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2258/art/11258.html.
3.               Галич В. Постать Олеся Гончара в контексті постмодернізму // Дивослово. – 2005. – № 2. – С. 55-57.    
4.               Гончар Олесь (Олександр) Терентійович / Дніпропетровська центральна міська бібліотека. – Режим доступу: http://library.dp.ukrtel.net/view.php?id=41. 
5.               Гончар Олесь Терентійович [Електронний ресурс] / Знаменитості України // Ukrfoto.net. – Режим доступу: http://ukrfoto.net/people_131.html.
6.               Гончар Олесь Терентійович (1918 - 1995) – письменник, громадський діяч // Великі українці. – Режим доступу: http://www.greatukrainians.com.ua/country/ukraine/330.html.
7.               Гончар Олесь Терентійович [1918-1995], письменник: До 90-річчя від дня народження / Херсонська обласна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара. – Режим доступу: http://www.lib.kherson.ua/ukr-znd-2008-04-03.htm.
8.               Гоян Я. Слухаймо Олеся Гончара // Українознавство. – Режим доступу: http://www.ualogos.kiev.ua/text.html?category=9&id=188.
9.               Дякую Богові, що дав мені народитися українцем: До 90-річчя від дня народження О.Т. Гончара / Національна парламентська бібліотека // Календар знаменних і пам’ятних дат. – Режим доступу: http://www.nplu.kiev.ua/uk/events/calendar/2008/text/apr/Gonchar.htm/
10.          Жулинський М. Духовний провідник України, або Чим трепетав дух Олеся Гончара? // Урядовий кур’єр. – 2008. – 23 квітня. – С.17.
11.          Зобенко М. Людина світлої душі // Кримська світлиця. – 2003. –                    4 квітня. – Режим доступу: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=748.
12.          Олесь Гончар: біографія / Бібліотека української літератури. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=102.
13.          Поліщук Т. Людина, яка зберегла собор. Сьогодні Олесю Гончару виповнилося б 84 роки // День. – 2002. – № 61. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/55677/.
14.          Про Олеся Гончара: літературно-критичні статті, листи,                       етюди. – К.: Радянський письменник, 1978. – 428 с.
15.          Рубан Л. Будівничий соборів наших душ. // Дивослово. – 2008. – № 4. – С. 21-28.
16.          Слово про Олеся Гончара: нариси, статті, листи, есе, дослідження. –К.: Радянський письменник, 1988. – 630 с.
17.          Сологуб В. Одухотворені класиком: до 90-річчя від дня народження Олеся Гончара. // Урядовий кур’єр. – 2008. – 3 квітня. – С.10.
18.          Югов В. Час безсмертя: літературні нотатки з приводу останніх нагород Олеся Гончара. // Голос України. – 2005. – 7 вересня (№ 167). – С. 8-9.
19.          «Я й там вас любитиму…», або Зелене свято з Олесем Гончаром: до     90-річчя від дня народження Олеся Гончара // Зоря. – 2008. – 5 квітня. – С. 4.
20.  https://uk.wikipedia.org/wiki/Гончар_Олесь_Терентійович

 

Додаток № 1

(можна виконувати у вигляді презентації або хронологічної таблиці)

Олександр (Олесь) Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року у слободі Суха (тепер Кобеляцького р-ну) Полтавської області у сім’ї робітників Терентія Сидоровича і Тетяни Гаврилівни Гончарів; батько перед війною працював у приміському колгоспі (де й загинув від німецької авіабомби), мати – на заводі металевих виробів.

У 1921 р. померла матір Олександра, хлопець переїхав до бабусі та дідуся (батьків матері), з 1925 р. вчився у рідному селі, потім у с. Хорішках.

У 1933 р. після закінчення семирічної школи в с. Бреусівка Козельщинського району працював у редакції районної газети «Розгорнутим фронтом» (с. Козельщина). Протягом 1933-1937 pоків навчався в Харківському технікумі журналістики ім. М. Островського, по закінченні працював учителем у с. Мануйлівка, потім –  в обласній молодіжній газеті «Ленінська зміна».

З 1937 р. почав друкувати (переважно оповідання) в «Літературній газеті», «Комсомольці України», «Молодому більшовикові». Вступив на філологічний факультет Харківського університету.

У 1938-1941 pоках написав новели «Іван Мостовий», «Черешні цвітуть», «Орля», а також повість «Стокозове поле». У 1941 р. з третього курсу Харківського університету в лавах студентського батальйону добровольцем пішов на фронт, був двічі поранений. Писав поезії (видані 1985 р. окремою книгою «Фронтові поезії»). Нагороджений орденами «Слави» і «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу», медаллю «За оборону Києва».

У 1945 р. демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в Дніпропетровську. У 1946 р. закінчив Дніпропетровський університет, працював асистентом кафедри української літератури цього університету, переїхав до Києва, вступив до аспірантури Інституту літератури імені             Т.Г. Шевченка АН України, почав професійну літературну діяльність, у журналі «Україна» надрукував романтичне оповідання «Модри Камень». Протягом 1946-1947 pоків написав романи «Альпи», «Голубий Дунай» (Державна (Сталінська) премія СРСР, 1948 р.), «Злата Прага» (Державна (Сталінська) премія СРСР, 1949 р.), які склали трилогію «Прапороносці», уперше опубліковану в журналі «Вітчизна».

У 1947-1959 pоках вийшли друком: повість «Земля гуде», збірки оповідань «Новели», «Весна за Моравою», «Південь», «Чари-комиші», «Маша з Верховини», повісті «Микита Братусь» (1951), «Щоб світився вогник», романи «Таврія» (1952), «Перекоп» (1957), книги нарисів «Зустрічі з друзями» (1950, про Чехословаччину).

У 1959-1971 pоках був головою правління Спілки письменників України, у 1959-1986 pоках – секретарем правління Спілки письменників СРСР, депутатом Верховної Ради СРСР та УРСР.

У 1961 р. вийшла книга нарисів «Японські етюди»; 1962 р. – роман «Людина і зброя» (1960 р.). Отримав Державну премію УРСР імені                   Т.Г. Шевченка. 1963 р. – роман у новелах «Тронка» (Ленінська премія,          1964 р.).

У 1966 р. на V з’їзді письменників України виступив з доповіддю «Думаймо про велике». У 1968 р. був опублікований роман «Собор». Протягом 1970-1976 pоків написав: роман «Циклон» (1970), збірник статей «Про наше письменство» (1972), повість «Бригантина» (1973), роман «Берег любові» (1976).

У 1973 р. очолив Український республіканський комітет Захисту миру, став членом Всесвітньої Ради Миру.

У 1978 р. Олеся Гончара обрано академіком АН УРСР, присуджено звання Героя Соціалістичної Праці.

У 1982 р. роман «Твоя зоря» (1980 р.) отримав Державну премію, вийшов збірник статей «Письменницькі роздуми» (1980).

У 1986 р. опубліковані: повість «Далекі вогнища», новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі», повість «Спогад про океан».

У 1990 р. вийшов з КПРС (вступив 1946 р.). У 1991 р. опубліковано збірник статей «Чим живемо. На шляхах до українського Відродження».

У 1992 р. Олесю Гончару присвоєно почесний ступінь доктора Альбертського університету (Канада).

У 1993 р. Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав Олеся Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років».

Олесь Гончар помер 14 липня 1995 р., похований у Києві на Байковому кладовищі. 2001 р. у сквері на перетині вулиць М. Коцюбинського і Чапаєва встановлено пам’ятник О. Гончару.

У 2005 р. Президент України присвоїв Олесю Гончару звання «Герой України» (посмертно).

 

Додаток № 2

(можна виконувати у вигляді презентації або хронологічної таблиці)

Творчість Олеся Гончара – цінне надбання української прози. Розквіт його літературної діяльності припадає на післявоєнні роки. Письменник написав багато талановитих творів, які охоплюють широке коло тем, порушують важливі су​спільні питання. Персонажі його творів – сильні духом, мужні, чесні, працьовиті люди – носії комуністичної моралі.

Як письменник О. Гончар сформувався під впливом творів Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, С. Васильченка,              В. Стефаника, твори яких він полюбив на все життя.

Перші літературні виступи Гончара припадають на 1937 рік, коли в журналі «Радянська література» було опубліковане опо​відання «Черешні цвітуть». Згодом з’явилися на сторінках жур​налів і інші твори. У своїх ранніх оповіданнях Гончар здебіль​шого змальовував людей праці, щасливе життя радянської людини. Напередодні Великої Вітчизняної війни О. Гончар надрукував повість «Стокозове поле», присвячену колгоспному будівництву. Уже ранні твори О. Гончара засвідчили, що в українську літературу прийшов талановитий прозаїк.

У часи Великої Вітчизняної війни Гончар писав вірші і нариси, які кликали до помсти ворогові, вселяли в серця воїнів віру в близь​ку перемогу. О. Гончар брав безпосередню участь у бойових операціях по визволенню рідної Батьківщини і народів Євро​пи –  Румунії, Угорщини,    Чехословаччини – від фашизму.

Багато життєвих вражень і спостережень, винесених з боїв за визволення Румунії та Угорщини, в Трансільванських Альпах і на озері Балатон, в Австрії та Чехословаччині, глибока патріо​тична схвильованість письменника всім пережитим знайшли своє високо поетичне втілення в першому романі Олеся Гончара – трилогії «Прапороносці» (1946-1948), удостоєної Державної премії. Перша частина роману – «Альпи» – була опублікована в журналі «Вітчизна» у 1946 році. На початку 1947 року з’явилася друга   частина – «Голубий Дунай», а в 1948 році – третя          частина – «Злата Прага».

У 1947 році О. Гончар написав повість «Земля гуде», в якій відобразив героїчну боротьбу полтавських комсомольців-підпільників на чолі з Лялею Убийвовк проти німецьких загарбників.

У збірці «Новели», опублікованій 1949 року, Гончар показав гуманізм радянського народу і дружбу з трудящими демокра​тичних країн. У циклі оповідань «Південь» змальовані скромні радянські люди, які своєю натхненною працею примножують багатства рідної Вітчизни.

В оповіданні «Соняшники» (1950) письменник опоетизував творчу працю радянських колгоспників, їх душевну красу, світлі мрії.

У 1952 році був опублікований роман «Таврія», а через кілька                      років – «Перекоп» (1957) – твори, що відображають великий і складний шлях нашого народу до свободи.

В основу оповідання «Людина в степу» (1959) автор поклав реальні життєві факти, в яких розкривається поведінка двох лю​дей у годину життєвої небезпеки.

У 1960 році Гончар опублікував новий роман «Людина і зброя» – твір про Велику Вітчизняну війну. Роман відзначений Державною премією імені             Т.Г. Шевченка.

У 1963 році О. Гончар написав роман «Тронка», який був від​значений Ленінською премією.

У 1970 році письменник опублікував новий роман «Циклон». Ніби продовжуючи твір «Людина і зброя», О. Гончар показує, як передається естафета мужності і радянського патріотизму за нових обставин, зокрема під час боротьби з стихійним лихом – циклоном. У творі утверджується велика сила людського духу, здатна долати будь-які труднощі.

Творчість О. Гончара глибоко реалістична. Як лірик Гончар у своїх оповіданнях, повістях і романах опоетизував характер трудової людини, вихованої радянським ладом, Комуністичною партією.

В українську радянську літературу О. Гончар увійшов як ви​датний представник соціалістичного реалізму, в творах якого щиро і правдиво оспівано моральну красу радянської людини, її силу й енергію.