( Вечір - реквієм, присвячений Дню пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні ). «Голодомор 1932-1933 років… Україна пам’ятає ».

 «Голодомор 1932-1933 років…

                                     Україна пам’ятає »

                ( Вечір - реквієм,  присвячений  Дню  пам'яті  жертв

                          Голодомору    1932-1933  років   в Україні ).       

Мета:  Вшанувати світлу пам'ять безвинно замучених голодом  людей,ознайомити учнів з історичними передумовами виникнення голодомору. Поглибити знання про роки Голодоморів в Україні та їх наслідки для українського народу, виховувати повагу до історичного минулого свого народу, почуття  патріотизму, національної свідомості.

Обладнання:

 1)  по середині сцени - екран проектора, для відображення відео заходу;              2)   на столі - ікона, чорна хлібина, колоски, свічки - лампадки;                        3)   книжкова виставка – роздум "Свічка плакала в скорботі";                

 

                                                   Хід заходу:

                     

                Демонстрація I відео  "Пам'яті жертв Голодомору".

                     На екрані висвітлено ІІ слайд  з презентації 

                                           "Голодомор-85".                                       

 

Вихователь:  Доброго ранку, шановні гості, дорогі учні. Щороку в четверту суботу листопада Україна і світ відзначає  День  пам'яті жертв Голодоморів і політичних репресій. А цього року уже минає 85 років з часу  цієї жахливої трагедії. То ж в  пам'ять про всіх загиблих і присвячується наш захід .

               

                              Слайд 4  "Так знищували Твій народ",

                               який супроводжується музикою.

               Під звуки скорботної мелодії виходять учні із запалиними   

             свічками. Музика стихає з'являється новий  

                            Слайд 5  «Ти кажеш не було голодомору?».

 

   Учень:                                 

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна вимели до тла?

Як навіть вариво виймали із печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі,

із торбиночок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський мотлох світ нам затуляв!

Я бачив сам оту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору?

                        Слайд 6 "Мільйони українців померли від голоду".

Ведуча: На багатих чорноземах України вмирали. Вмирали у полі, на дорозі, під тином. Вмирали поодинці та сім'ями. Вмирали цілі села і славні козацькі роди. Голод забирав тих, хто заради шматка хліба не виривав окрайця з голодних дитячих ротів, не стежив, не доносив на брата, не вмів торгувати совістю. Та про голод заборонено було навіть говорити. І народ мовчав. Мовчав довго…

 Ведучий: Пішла з життя надія нації, її майбутнє. Пішли ті, хто мав би донести до майбутніх поколінь гени розуму, здоров'я, гени всіх людських чеснот і талантів…Із життя пішли діти. Обірвався живий ланцюг поколінь. Нашому народу було завдано жорстокого удару.

Ведуча:. Про це не можна було говорити. Голод замовчувався, і за його прилюдне згадування карали. Понад 60 років люди мовчали. Мовчали та не забували. Голодомор в Україні був справжнім лихом. Вмирали дорослі, старі, діти. Дорослі розуміли, що це голод, що в сім'ї забрали все, що було їстівного. Діти … не розуміли. Уявіть собі горе матері, яка не має чого дати своїй дитині поїсти. Немовляткам не було молока, вони кричали не вгаваючи, а потім…затихали, не маючи сили плакати. Діти не гралися, не ходили по вулицях, а лише мовчки лежали. Голод стер з їхніх облич усі сліди дитинства, перетворивши їх на примар.

                           Слайд 7 "Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!".

Звучить музика. Виходить дитина. Музика стихає.

Дитина:

Бозю! Що там у тебе в руці?!

Дай мені, Бозю, хоч соломинку…

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.

Таж підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачила білого, Бозю.

Я – пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Тато і мама – холодні мерці.

Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!

Холодно, Бозю.

Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?

Дитина сходить зі сцени

                                         Слайд  8 "Голодомор".

Ведучий: В кінці 1932 на початку 1933 рр. в селах  почався масовий голодомор. У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

Ведуча: Масштабний голод в Україні почався наприкінці літа 1932 року, діставши кульмінації напровесні 33-го і лише на початку літа завершився скорботними жнивами.

Ведучий: Впродовж цього року в Україні загинули мільйони людей. Жодна війна не забрала за такий короткий час стільки людських життів.

Ведуча: Під кінець 1932  та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів. Виймали з печей зварену пісну страву: борщ чи кашу - і розхлюпували по долівці.

                    

                 Слайд 9. Демонстрація  II відео "Голодомор 1932-1933рр.".

                 Слайд 10" То був страшний навмисний злочин".

Ведучий: Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні. Чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали солов'ї? Ніхто того не пам'ятає сьогодні. Пам'ятають інше…Ось факти зі свідчень очевидців

 

      Слайд 11.   Демонстрація  III відео  "Голод. Спогади очевидця".

                                   Слайд 12 "Дитина у скорботі".

Учень: В селі Сосонка, неподалік Вінниці сім десятиліть тому в хаті Гугульки тривав бенкет. Бенкет смерті. Тут  вбивали малих дітей. Своїх і чужих. Їх варили і їли. Так баба Гугулька і син Микита рятувалися від голоду.

Учень: До діда і баби прийшов онук, дід відлупцював його за якусь провину. Хлопченя побігло до рідної тітки пожалітися, а коли баба кинулася шукати малого, то донька призналася, що вони його з’їли.

Учень: Мати зарубала свою дворічну дитину і зварила, щоб нагодувати решту дітей. Затьмарився у неї розум…

                             Слайд 13  "Чуєш, Йване?  Чуєш, кличе мама…"

Виходить божевільна мати.

Чуєш, Йване?

Чуєш, кличе мама…

Одягнути чистеньку сорочку.

Білий день.

Така червона пляма.

Озовись, загублений синочку!

Кличе світ тебе за свідка, Ваню!

Хоч одне розплющи, сину, очко…

Божевільна мати…

Біль…

Страждання…

Подивись, зарубаний синочку…

І голодні перепухлі діти.

Не вмирай, зарубаний синочку!

Господи Вседержителю наш! Чи ж ти осліп від горя і людських гріхів? Сину Божий! Ісусе Христе! Спасителю наш! Порятуй від голодної смерті народ мій, у якого дика саранча забрала все до зернини!

                              Слайд 14 "Мати Божа, рятуй Україну!".

Читець 1. Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителько роду нашого! Чого ж ви залишили мою землю  і  нарід мій на поталу червоних дияволів? Чи ж бо не бачите, що вони доточують кров із могутнього українського дерева? Чи ж не бачите криниці повної українських сліз? Чи ж не бачите, що то не Україна вже, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні? Народе небесний неоплаканий!

Читець 2. Прости, народе Божий! Прости цю прокляту землю, цей милий рай на якому оселився диявол усіх нас грішних прости, які мовчали, за упокій твій молебнів не справляли, поминальних свічок не ставили. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий. Царствіє небесне волі, душі убієнні!

Ведуча: Хай хвилина вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років стане актом поминальним, актом покаяння, для всіх людей доброї волі і чистої совісті.

Хай у кожному місті і селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.

  Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

                                    Слайд 15"Хвилина мовчання".

                                   Слайд 16 "Я цілуватиму хліб".

 

Учениця з хлібом в руках.

Учениця 1.  Коли ніхто не бачитиме, я цілуватиму шорстку хлібну скоринку. І молитимуся за тих, у кого її не було на столі у голодному тридцять другому і тридцять третьому. За те, щоб простили матері, яка з’їла свою дитину. За розстріляного діда, що вкрав кілька колосків пшениці. За трирічного хлопчика, який тамував голод тілом ще живого батька… від імені мільйонів українців, яких ми називаємо «жертви голодомору» і яких я ніколи не знала, я цілуватиму хліб. За те, що його маю.

                                       Слайд 17 "Хай не гасне свічка".

Учениця 2.

Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не поодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці!

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас – бо ж ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

                                           Слайд 18  "Молитва".

   Виходить учень з дитиною.                       

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.                            Просимо всіх встати.    

 Всі учасники підходять до переду і дитина читає Отче Наш.

 

                       Слайд 19   «Пам’ятаємо про Голодомор».

 

 

Вихователь: Дякую усім за увагу