Вечір ліричної жіночої поезії "Таїна ця велика є"

       Заклад загальної середньої освіти 7 Бердянської міської ради

 

 

 

      Вечір ліричної жіночої поезії

            «Таїна ця велика є»

 

 

 

 

           Розробила учитель зарубіжної літератури

                       Тептіна Лучія Тимофіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             Бердянськ 2021

             Вечір ліричної жіночої поезії «Таїна ця велика є»

 

Мета: Через художні твори зарубіжних та українських авторів показати учням цінність щирих людських почуттів, розвивати уміння цінувати їх; створити атмосферу духовного спілкування з літературою, з музикою; допомогти усвідомити й відчути велику силу чистого кохання, яке облагороджує душу; сприяти вихованню в учнів почуття вірності, взаємоповаги, шляхетності у стосунках; розвивати художній смак, удосконалювати навички виразного декламування; формувати почуття людської гідності, формувати стійкий інтерес та пізнавальну активність учнів.

Зал прикрашений квітами, малюнками із зображеннями жіночих силуетів. На заднику сцени назва вечора. На сцені столик, на ньому підсвічники, чоловічий портрет, книга сонетів Шекспіра, квіти, карнавальна маска, бокал. За столиком сидить Поетеса.

Звучить фортепіано, під його звуки дівчата запалюють свічки (мелодія «Історія кохання»)

1 дівчина:

 Как объяснить слепому,

Слепому, как ночь, с рожденья,

Буйство весенних красок,

Радуги наважденье?

2 дівчина:
Как объяснить глухому,

С рожденья, как ночь, глухому

Нежность виолончели

Или угрозу грома?

3 дівчина:

Как объяснить бедняге,

 Рожденному с рыбьей кровью.

Тайну земного чуда,

Называемого Любовью?  (Юлія Друніна)

Ведучий 1

У Біблії про любов написано: "Таїна ця велика є.". У всі часи люди намагалися зрозуміти, що таке любов, за що люди кохають одне

одного. Сперечалися, філософствували, але так і не дійшли єдиної думки.

Ведучий 2

Таємниця любові і донині залишається таємницею за сімома печатками. Ніхто не може пояснити, за якою ознакою людина вибирає одного з десятків і сотень людей? За покликом розуму, душі чи, можливо, тіла? Чому любов виникає окрім нашої волі і проходить без нашого на те бажання? " Таємниця ця велика є".

Поетеса:(Щось пише, кидає, рве і знову пише. Встає, починає нервово ходити).

Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона? Добро? —
Та ж в ній скорбота нищівна. Зло? —
Але ж муки ці солодкі, боже!

 Сонет 132 ("Як не любов, то що це бути може..." з "Книги пісень"Петрарки)

 

Друзі мої, зі мною щось відбувається, в мене якась страшна недуга. За останню добу я не можу написати ні рядочка. Може, я помираю?

Лікаря! Лікаря!

Любов … Хто сказав, що це прекрасне почуття? Дурниця! Голова болить, серце вистрибує з грудей, морозить... Мені погано, душно ...

Когда ты передо мной, - в душе моей волнение,
В крови пылающий огонь!
В очах померкнул свет
В трепещущей груди и скорбь, и наслаждение!

Ни слов. Ни чувства нет! (Сапфо)

Ведучий 1

Про жіночу поезію сказано і написано багато. Від банального «і яка ж дівчина не пише віршів» до серйозного, вдумливого аналізу кращих зразків. Жіноча  поезія вирізняється щирістю почуттів, гнучкою музикальністю, тонкою організацією душевних переживань. Мабуть, без жіночої поезії просто неможливо зрозуміти всю емоційну сутність жінки.

 

Дівчина:(Виходить на сцену із чоловічим піджаком у руках, накидує його на бильце стільця, розглажує)

Откуда такая нежность?
Не первые - эти кудри
Разглаживаю, и губы
Знавала - темней твоих.

Всходили и гасли звезды
(Откуда такая нежность?),
Всходили и гасли очи
У самых моих очей.

Еще не такие песни
Я слушала ночью темной
(Откуда такая нежность?)
На самой груди певца.

Откуда такая нежность?
И что с нею делать, отрок
Лукавый, певец захожий,
С ресницами - нет длинней?  ( М.Цвєтаєва)

 

У виконанні учениці звучить романс «Под лаской плюшевого пледа» (з кінофільму «Жестокий романс»

Ведучий 1

Кохання, поезія, музика…Скільки проникливих слів сказано про їхній зв'язок! Зокрема про те, що кохання – один із стимулів до творчості.

Ведучий 2

 Поетами всіх часів і народів написані десятки тисяч віршованих рядків, продиктованих чистим, глибоким, ніжним почуттям кохання.  І народжуватимуться ще нові і нові рядки, тому що світ любові невичерпний.

Дівчина:

 Обманите меня, обманите,
Я лишь этим обманом жива.
Ядом лжи вы меня отравите,
Сладким ядом меня отравите, -
Я хочу в ваши верить слова.

Не пытайтесь со мною быть честным -
Ваша честность острее ножа.
Обманите меня вашей лестью,
Обманите меня сладкой лестью,
Чтоб моя не болела душа.

Мне не надо ни клятв, ни признаний,
Ни цветов, ни подарков от вас,
Разрешите мне просто быть с вами,
Ах, позвольте мне рядом быть с вами,
Разрешите - хотя бы на час.

Завладейте моими мечтами
И не бойтесь, прошу вас, меня:
Мы сегодня расстанемся с вами,
Очень скоро расстанемся с вами,
А пока - обманите меня!

Дівчина:

Такий чужий

 і раптом — неминучий.

Химери хмар задушать горизонт.

Земля вдихне глибинно і жагуче

на вишняках настояний озон.

Мені нестерпно, душно, передгрозно.

Ліловим чадом туманіє без.

Гудуть ліси, риплять дубові кросна,                    

парчеву зливу виткавши з небес.

Лягла грози пульсуюча десниця

на золоте шаленство голови.

Мені, мабуть, ніколи не досниться

сліпучий спалах чистої жаги.

Гроза мені погрожує громами,

закутий біль спинає на диби.

Нехай смакують почуття гурмани,

а ти стихія — любиш, так люби!

ще тебе недоля не намучила?

Чи не сліпить грозою ткана ніч?

Люблю.

 Чужого.

  Раптом — неминучого.

Тужу тонкою млістю передпліч…   ( Ліна Костенко)

 

Ведучий 1

Ми не вміємо висловлювати свій душевний стан. А коли нам трапляється книжка  віршів про кохання, то невимовне почуття захоплення і поклоніння переживаємо до поета, який так правильно і точно зміг висловити все, що на душі.

Ведучий 2

У Біблії сказано, що кохання дароване людині Богом. Але ж і здатність не лише пережити, а й передати любов у поетичних або музичних рядках - це теж божий дар.

Дівчина:

Нічого такого не сталось.

Бо хто ти для мене? Сторонній.

Життя соталось, соталось

гіркими нитками іронії.

Життя соталось, соталось.

Лишився клубочок болю.

Нічого такого не сталось.

 Ти просто схожий на Долю  (Ліна Костенко)

Дівчина:

А ты думал - я тоже такая,
Что можно забыть меня,
И что брошусь, моля и рыдая,
Под копыта гнедого коня.

Или стану просить у знахарок
В наговорной воде корешок
И пришлю тебе странный подарок -
Мой заветный душистый платок.

Будь же проклят. Ни стоном, ни взглядом
Окаянной души не коснусь,
Но клянусь тебе ангельским садом,
Чудотворной иконой клянусь,
И ночей наших пламенным чадом -
Я к тебе никогда не вернусь.( А. Ахматова)

 

Ведучий

  Так що ж таке кохання? Кохання, про яке мріє кожен, але яке Бог дарує лише обраним?

 

Дівчина:

 

Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати.

Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.

І приходять світанки, щоденних турбот адвокати

І несуть під пахвою тисячі різних справ.

 

Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге!

Урожай суєти — залишається тільки стерня.

Скільки ми милувались!

   І жодного разу — вдруге.

Скільки років кохаю,

 а закохуюсь в тебе щодня.  (Ліна Костенко)

 

У виконанні учениці звучить романс «Белой акации гроздья душистые»(з кінофільму «Дні Турбіних»)

 

Ведучий 1

Так, любов буває різною. Любовь- пристрасть і любов-дружба, любов- ворожнеча і любов-ненависть, любов безмовна і рокова, любов безоглядна, любов всепоглинаюча, сліпа, жертовна, егоїстична, любов - насолода і любов-кошмар, любов-біда і любов-щастя, любов спалах і любов завдовжки в життя, любов з першого погляду і любов до останнього зітхання, любов вистраждана і любов остання.

 

Дівчина:

Люби меня! Застенчиво,
боязно люби,
словно мы повенчаны
богом и людьми...
Люби меня уверенно,
чини разбой —
схвачена, уведена,
украдена тобой!
Люби меня бесстрашно, грубо, зло.
Крути меня бесстрастно,
как весло...
Люби меня по-отчески

воспитывай, лепи,—
как в хорошем очерке,
правильно люби...
Люби совсем неправильно,
непедагогично,
нецеленаправленно,
нелогично...
Люби дремуче, вечно,
противоречиво...
Буду эхом, вещью,
судомойкой, чтивом,
подушкой под локоть,
скамейкой в тени...
Захотел потрогать —
руку протяни!
Буду королевой —
ниже спину, раб!
Буду каравеллой:
в море! Убран трап...
Яблонькой-дичонком
с терпкостью ветвей...
Твоей девчонкой.

Женщиной твоей.
Усмехайся тонко,
защищайся стойко,
злись, гордись, глупи...
Люби меня только.
Только люби! (Римма Казакова)

 

    Дівчина:                                                  

Складало крила дерево у сніг —

А я тобі не вірила до ранку.

І поцілунки нас збивали з ніг,

Лишаючись слідами біля ґанку.

Тихесенько заходило у дім

Повітря — й ворушилося під ліжком.

І усміхалась оком золотим

Маленька чорна стронцієва кішка.

Тремтіли тіні, ніби наші — ті —

Залежали від дотику до тіла.

І золотіли інші — золоті —

 Яким зима довищенту зотліла. ( Маріанна  Кіяновська)

Ведучий 1

Любили в усі часи. І питання "Що таке любов"? задавали у всі часи. А часу загрози не страшні.

Ведучий 2

І відстані, і вік для кохання - не головне. Воно може бути всепоглинаючим і в 12, і у 17, і в 30, і набагато пізніше. . Хтось сказав : "Любви все возрасты покорны". Але перше кохання – найпрекрасніше.

У виконанні учениці звучить романс «А напоследок я скажу» (із кінофільму «Жестокий романс»)

Дівчина:

Было душно от жгучего света,
А взгляды его — как лучи.
Я только вздрогнула: этот
Может меня приручить.
Наклонился — он что-то скажет...
От лица отхлынула кровь.
Пусть камнем надгробным ляжет
На жизни моей любовь.

Не любишь, не хочешь смотреть?
О, как ты красив, проклятый!
И я не могу взлететь,
А с детства была крылатой.
Мне очи застил туман,
Сливаются вещи и лица,
И только красный тюльпан,
Тюльпан у тебя в петлице.

Как велит простая учтивость,
Подошел ко мне, улыбнулся,
Полуласково, полулениво
Поцелуем руки коснулся —
И загадочных, древних ликов
На меня поглядели очи...

Десять лет замираний и криков,
Все мои бессонные ночи
Я вложила в тихое слово
И сказала его — напрасно.
Отошел ты, и стало снова
На душе и пусто и ясно. (А.Ахматова)

 

Дівчина:

Быть просто рядом, просто рядом быть
Тебя утешить, словом или взглядом
Когда ты дремлешь быть с тобою рядом
С тобою неразлучной быть

Не получая ничего взамен - служить
Служить тебе невидимой опорой
Быть медленной на гнев, на мудрость скорой
В твоем дыхании жить

Пройтись, как гребешок, по волосам
Вокруг тебя обвиться теплым пледом
И тенью быть твоей, идущей следом
И быть отрадою твоим глазам

Быть отголоском, быть сердцебиеньем
Быть воздухом, твою наполнить грудь
В тебе укрыться и в тебе уснуть
И быть единым радости мгновеньем.

 

Хореографічна композиція «Кохання» у виконанні учениці.                                     

Ведучий 1

Найкраще, чим володіє кожна нація - це її мова. Найкращою в кожній мові є, звичайно ж, створена цією мовою література. І найкраще у будь-якій літературі - поезія. З цього виходить, що хороший поет є гордістю нації. Тим більше,  якщо такий поет - жінка.

Дівчина:

І як тепер тебе забути?

Душа до краю добрела.

Такої дивної отрути

я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі,

такої спраглої жаги,

такого зойку у мовчанні,

такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші,

такого безміру в добі!..

Це, може, навіть і не вірші,

а квіти, кинуті тобі  (Ліна Костенко)

Ведучий 1

Наше століття нестримно мчить вперед, ось тільки почуття наші дрібнішають. Ми втрачаємо віру в ідеальну, чисту, безкорисливу любов. Ми боїмося розчарувань. Ми не уміємо чекати.

Ведучий 2

Ми боїмося не дочекатися кохання, а тому шукаємо того, з ким простіше, зручніше, спокійніше, а зараз навіть і це вже не головне, зараз ми шукаємо того, хто забезпечить нам матеріальний достаток. І саме з такою людиною ми пов'язуємо поняття "Жити як за кам'яною стіною"

 

Дівчина:

Теперь не умирают от любви –

Насмешливая, трезвая эпоха.

Лишь падает гемоглобин в крови,

Лишь без причины человеку плохо.

Теперь не умирают от любви-

Лишь сердце что-то барахлит ночами,

Но «неотложку», мама, не зови,

Врачи пожмут беспомощно плечами:

«Теперь не умирают от любви…» (Юлія Друніна)

 

У виконанні учениці звучить пісня «После бала» (М.Шипілов)

Ведучий 1

   Любов вимагає великої напруги усіх душевних сил, розчинення в інтересах і думах коханої людини. Цього ми вже не можемо собі дозволити, просто не встигаємо. Потрібно спішити пробитися, прорватися, отримати, мати, жити не гірше...У цих перегонах по колу часом про почуття і думати ніколи. Наше життя підпорядковане зовсім іншим турботам.

 Ведучий 2

Ми так давно біжемо в гонитві за примарним щастям і так багато розгубили на бігу, що все частіше і частіше ставимо під сумнів існування "великої любові". А чи буває? А не чи вигадка? Аж ось вона  не приходить, вона вривається в наше життя, вривається часом так нестримно, що людина, не встигнувши звикнути до свого нового стану, відчуває гострий біль в серці, солодкий, щемлячий і невідступний біль.

Дівчина:

Точно гору несла в подоле-

Всего тела боль!

Я любовь узнаю по боли

Всего тела вдоль.

Точно гору во мне разрыли

Для любой грозы

Я любовь узнаю по дали

Всех и вся    вблизи. (М.Цвєтаєва)

Ведучий 1

Любов - це маленький вогник, що мерехтить вночі. Подивися навкруги - скрізь пітьма, жахливо, холодно. А тут, в серці, тепло. Цей вогник здатний обігріти нас, його вистачить на всіх.

Ведучий 2

У черговий раз перемогла любов. І нехай так буде завжди, бо світ тримається на любові, і якщо вона зникне, то пітьма поглине нас.

Дівчина:

Ведучий 1

А ось наші предки в існування такого кохання вірили, і не просто вірили, а любили, любили так, що світло від їхньої любові здолало століття, воно освітлює і наше життя. І ми, діти жорстокого і безпристрасного часу, байдужі, жорстокі і цинічні, ми підсвідомо все-таки відчуваємо, що наш порятунок в любові, що тільки любов зможе відігріти, оживити нас і зробити щасливими.

Ведучий 2

 Тому ми і відчуваємо тепло чужого вогню і намагаємося відігріти поряд з ним власні душі. Нам дісталися в спадок вірші, пісні, листи про кохання. Сьогодні ми трохи відкриємо цю скарбничку і доторкнемося до того, що називається енергетикою слова і музики. У наш час все стало якось драматичніше, трагічніше. Все менше світлих віршів про коханяя,  частіше біль, надлам, люди проходять один повз одного, страждають від самотності, чіпляються за загалом непотрібні їм стосунки як за соломинку, але розчаровуються, страждають і мучаються.

Дівчина:

Надо было поостеречься.
Надо было предвидеть сбой.
Просто Отче хотел развлечься
И проверить меня тобой.
Я ждала от Него подвоха –
Он решил не терять ни дня.
Что же, бинго. Мне правда плохо.
Он опять обыграл меня.
От тебя так тепло и тесно…
Так усмешка твоя горька…
Бог играет всегда нечестно.
Бог играет наверняка.
Он блефует. Он не смеется.
Он продумывает ходы.
Вот поэтому медью солнце
Заливает твои следы,
Вот поэтому взгляд твой жаден
И дыхание – как прибой.
Ты же знаешь, Он беспощаден.
Он расплавит меня тобой.
Он разъест меня черной сажей
Злых волос твоих, злых ресниц.
Он, наверно, заставит даже
Умолять Его, падать ниц –
И распнет ведь. Не на Голгофе.
Ты – быстрее меня убьешь.
Я зайду к тебе выпить кофе.
И умру
У твоих
Подошв.  (Віра Полозкова)

 

Дівчина і хлопець:

ПІНГ-ПОНГ

 

- добридень -

- здрастуйте -

- як справи? -

-  спасибі - добре - як у вас? -

- робота - літо - спека - спрага -

- а настрій? -

- добре -

- все гаразд -

- неправда - очі -

- вам здалося -

- ви зблідли -

- обережно - м’яч! -

вогнем мовчання зайнялося -

схрестились погляди - пробач -

кажи слова легкі й порожні -

кажи їх знов - кажи їх знов! -

а так дивитися не можна

в настільнім тенісі розмов (Ліна Костенко)

 

У виконанні учениці звучить пісня Новелли Матвєєвої «Моей любви ты боялся зря»

Ведучий 1

І тоді, і зараз аксіомою залишається одне: кохання - це величезне щастя, навіть нерозділене кохання – щастя

Дівчина:

Не бывает любви несчастной.

Может быть она

Горькой,

Трудной,

Безответной,

И безрассудной,

Может быть смертельно опасной,

Но несчастной любовь

Не бывает.

Даже если она убивает.

Тот, кто этого не усвоит

И счастливой любви не стоит. (Б.Заходер)

 

У виконанні учениці звучить романс на вірші М. Цвєтаєвої «Генералам двенадцатого года»

Ведучий 1

Тендітне і крихке почуття кохання! Подібно до полум'я свічки, воно несподівано спалахує і так само легко згасає від щонайменшого протягу. І дуже важливо не пустити в своє серце холодок байдужості, щоб не довелося потім лити сльози. "Якщо хочеш бути коханим - кохай"! - сказав дуже давно філософ Сенека. Як просто! Як просто і як мудро!

Ведучий 2

Олександр Блок сто років тому вигукнув: "Тільки закоханий має право на звання людини". Кохайте ж так, щоб тепло вашої любові зігрівало коханих, не бійтеся віддавати - і тоді ви будете винагороджені за щедрість!

Завершується вечір фортепіанною «Мелодією кохання», під звуки якої дівчата задувають свічки.