Вечір пам'яті Василя Симоненка

Ведуча: Можна вірить другові чи милій,
Марить наяву чи уві сні,
Білизну червневих ніжних лілій
Заплітать букетами в пісні.

Можна жить, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!

Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого «не можна».

Ведуча: Сьгодоні ми зібралися тут, аби проявити свою шану геніальному українському поету, письменнику… – Василю Симоненку. Й