Великого Кобзаря вшановуймо (есе про Т. Шевченка)

Великого Кобзаря вшановуймо

Твір-есе

У ці весняні дні вся Україна відзначає 206 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Ми шануємо пам’ять Великого Кобзаря та пишаємося тим, що є українцями, як і цей видатний діяч. Шевченківські свята нагадали про колосальну значущість поета, тож, поміркувавши, я припустила, що його можна порівняти з могутнім Дніпром.

Славетний Дніпро є найвеличнішою та найкращою річкою України. Народ із повагою та пошаною ставиться  до нього, вважає символом нашої держави. Але ж мало хто знає, що ця могутня ріка бере початок із невеличкого болітця Смоленської області в Росії, мало хто замислювався, що саме з непримітного та непривабливого джерела може народитися величавий і неповторний Дніпро. Так само й Тарас Григорович пройшов шлях від маленького хлопчика-кріпака до всесвітньо відомого поета, прозаїка та художника.

Т. Г. Шевченка з дитинства переслідувала неволя, бідність, страждання та біль. Але він не падав духом, а, навпаки, як той маленький струмочок, його душа ставала ширшою, талант зростав, прагнув на волю, щоб розлитися могутньою рікою. Як притоки наповнюють Дніпро, так творча наснага Кобзаря живилась українським фольклором, духовністю народу. Попри всі перешкоди Тарас Григорович став геніальним ліриком, потужним та сильним, як хвилі Дніпра. Багато часу минуло після смерті Великого Кобзаря, але й досі його люблять і шанують у всьому світі.