Вернісаж казкових героїв або казкотерапія для малят

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід на тему:

«Вернісаж казкових героїв

або казкотерапія для малят»

 

 

 

 

       

       

       

       

       

       

       

 

 

Мета:

•              згуртування дітей оздоровчого табору денного перебування;
•              зняття емоційного перевантаження;
•              розвиток вміння виконувати аналіз та знаходити правильну відповідь за короткий проміжок часу;
•              вміння логічно мислити;
•              розвиток навичок роботи у команді;
•              виховання моральних цінностей та духовного розвитку дітей;
•              розвиток креативності дітей.

 

Вправа. Галерея чудес

Мета: створення сприятливих умов для роботи групи; закріплення активних стилів спілкування через методи зворотного зв'яз­ку; гармонізація стосунків.

Перше знайомство з казковою країною

Напевне, немає людини, яка б не любила казку. Ті з нас, хто не цікавиться класичними варіантами казкових історій, дивиться бойовики, фільми жахів, читають детективи, любовні романи, фантастику. Але що це, як не сучасні казки?

Люди обмінюються історіями. Для того, щоб їх розповісти й послухати, ми збираємося за святковим столом, дивимося телевізійні шоу.

Я пропоную вам згадати ту казку, яка вам подобається! І по черзі назвати свою казку, сказати, що вам в ній запам'яталося найбільше? (Учасники по колу протягом 2 — 3 хв. кожний знайомить зі своєю улюбленою казкою.)

У нас вийшла справжня казкова гале­рея! У ній наша любов і тепло. А зараз сядьте зручно, можна закрити очі. У казкову галерею ввійде ще одна казка.

Вправа. Перше знайомство з каз­ковою країною

Мета: аналіз створення казок, розвиток уміння бачити казку з різних сторін, гар­монізація внутрішнього стану.

Включається музика, психолог починає читати казку.

Озеро

Якось після сильного дощу вмите озеро завмерло в очікуванні чуда. Нікого з людей навколо не було. Здавалося, що час зупинився. Аж ось із напіврозкритих квітів, які росли на березі, вилетіли маленькі крилаті створіння. Вони струшували з себе дощові краплинки й посміхалися один одному. Це були лісові ельфи. Ельфи взялися за руки й, дзвінко сміючись, полетіли до озера.

З поверхні води піднімався пар. Ельфи почали грати в хованки, то гублячи, то знаходячи один одного в тумані. Їх дзвінкий сміх розбудив русалок, які спали на дні озера під стукіт дощових краплин. Русалки виглянули з води й зажмурилися. Справа в тому, що сміх ельфів перетворився в веселкові іскринки, яких стало так багато, що повітря навколо почало світитися.

Виглянули з нори гноми, щоб вдихнути після дощу свіжість, їх теж здивувало, що повітря світилося. Гноми подумали, що їхнє дорогоцінне каміння почало літати. Вони захвилювалися, адже їхні скарби могли розлетітися. Гноми почали ловити іскринки й складати в мішки. Це так розсмішило ельфів, що навколо все засяяло ще більше. Частина світла перетворилася в маленький вогник, який оселився в корінні старого дерева, і своїм теплом обігріває дерево. Так після дощу ожив казковий світ. Якби хтось ненароком потрапив у нього, сказав би: «Я знаю що таке казка!»

— Можливо, хтось хоче, поділитися почуттями, які виникли під час слухання? [Бажаючі розповідають про свої почуття, переживання.) Ми зараз із вами помандруємо до казкової країни. Але, щоб потрапити туди, треба пройти через казковий тунель..

КАЗКОТЕРАПІЯ ДЛЯ МАЛЯТ

Мета: розвиток і підтримка творчого самовираження, включення в загальну взаємодію, зняття напруження, створення казкової країни.

Казки супроводжують людину все її життя: вона їх чує від народження, лише зміст казок із віком змінюється. І дорослі, при нагоді, не відмовляються від казки, адже вона допомагає їм усвідомити своє місце у світі. А малюкам казка допомагає зрозуміти складні дорослі поняття - що таке добро і зло, віра в себе та людей, дружба, порядність, відданість, сміливість, чесність... Цей перелік можна продовжувати безкінечно. Пропоную авторські казки для малят. Мабуть, немає людини, яка б не любила казки. Ті, кого не цікавлять класичні варіанти казкових історій, дивляться бойовики, фільми жахів, читають детективи, любовні романи й фентезі. А що ж це, якщо не сучасні казки?

Людям властиво обмінюватися історіями. А скільки казок створює більшість із нас у своїй уяві? Деякі з них навіть випускаємо у справжнє життя.

Казка про сердите левеня

Жило собі на світі Левеня, не велике й не мале, руде. Мало гарні жовті очі, довгі жорсткі вуса, сильні лапи й довгий хвіст. Але було воно дуже дуже сердите: рідко посміхалося, нікого ніколи не жаліло, бо вважало, що для того, щоб вирости справжнім Левом цього робити не можна.

Одного разу гуляло Левеня лісом і побачило, як звірята грають у м'яч. М'ячик весело стрибав від Жирафика до Кабанчика, від Кабанчика до Жабеняти, від Жабеняти до Зебри.

Левеня спритно вистрибнуло в коло та схопило гарний м'яч лапами. Всі звірята завмерли на місці від несподіванки.

•              Віддай, будь ласка, нашу іграшку,— попросило Жабеня.
•              Не віддам,— прогарчало у відповідь Левеня.
•              Віддай, — попросила Зебра. Левеня лише похитало головою й гаркнуло ще голосніше.
•              Якщо так, — сказав Кабанчик, — то ми самі заберемо м'яч у тебе!
•              Тільки спробуй,— гаркнуло Левеня й випустило великі й гострі пазури.

—Ось і спробую,—відповів Кабанчик та й став підходити до Левеняти, роздуваючи ніздрі на своєму п'ятачку.

•              Стій, Кабанчику, стій,— квакнуло Жабеня,—не треба. Але він того не чув.

Підбігши до Левеняти, Кабанчик спробував відібрати м'яч. Та тільки нашкодив ще більше... Звичайно, Левенятко було спритнішим і високо підстрибнувши, перескочило через Кабанчика ще міцніше стиснувши пазурами м'яч. І раптом: ба-бах!!! — щось так голосно грюкнуло, що всі малята злякалися, навіть Левеня. Коли все стихло, й звірята розплющили очі, то побачили, що м'ячик лопнув, і з нього виходить повітря: ш-ш-ш!!! Звірята дуже засмутилися, а Жабенятко навіть заплакало. Левеня задоволено гаркнуло:

— Це вам за те, що гралися без мене! І вигнувши спину зникло в гущавині лісу.

На жаль, Левеня чинило так не вперше. Воно часто ображало інших звірят, його не кликали до веселих ігор, бо боялися, що він когось образить чи ще гірше — вдарить гострими пазурами.

Але й Левеня не було задоволене, з часом йому стало сумно самому й захотілося з кимось пострибати через струмок, побігати навипередки, але нікого не було видно й чутно.

Раптом перед ним з'явився яскравий Метелик. Він змахував крильцями, ніби запрошував із собою на прогулянку. Левеня підстрибнуло від задоволення:

—А-а-а, ось кого я зараз упіймаю — вигукнуло Левеня й спробувало вхопити Метелика. Та дарма, Метелик змахнув крилами і сів на іншу квітку.

—Р-р-р! —заревіло Левеня,—не жартуй зі мною! Дожену, впіймаю та з'їм!!! І погналося за Метеликом. А той, легко змахуючи крильцями, полетів до лісу, сідаючи то на одну квітку, то на іншу. Левеня остаточно розсердилося і, голосно рикаючи, стрибало через кущі, намагаючись упіймати прудкого Метелика. Та ось раптом чомусь стало дуже темно, і Левеня заревіло від болю. Ви запитаєте, що сталося? Просто наш малий злюка впав у величезну мисливську яму та поранив лапу.

•              Ой-ой-ой!!! Як боляче! Як темно! — злякано плакало Левеня. — Що ж мені тепер робити? Яма така глибока, я не зможу з хворою лапою вистрибнути з неї... Воно підняло вгору свою велику голову з жовтими очима, повними сліз. Високо в небі пливли білі-білі хмаринки, сяяло яскраве сонечко, було чутно як співають птахи. Левеня сіло на дні ями й голосно-голосно заплакало.
•              Гей! Ти чого плачеш?—почулося раптом згори.

Левеня підняло свої великі жовті очі, які світилися в темряві, й побачило того самого Метелика, через якого опинилося в такій скруті.

•              Чого тобі,— буркнуло Левеня Метеликові,—посміятися з мене прилетів?

—Дуже боляче? — співчутливо запитав Метелик.

•              Дуже!!! Можеш радіти, — ображено відповіло Левеня.

Метелик сидів мовчки, лише повільно складав та розгортав свої веселкові крила.

•              Я допоможу тобі,— раптом вигукнув він. — Я вже придумав як!
•              Та що ти можеш, адже ти такий маленький і слабкий,— сумно зітхнуло Левеня.
•              Зачекай, я зараз! — і Метелик зник у синьому небі.
•              Ну, ось... І цей мене кинув! Всі мене кидають. Мене ніхто не любить, друзіву мене немає. Цікаво, а як це мати друзів? Добре це, чи погано — я ж не знаю, — розмірковувало вголос Левеня.
•              Ось він! — знову почувся чийсь голос згори.
•              Ти повернувся! — з полегшенням зітхнуло Левеня, й підняло до неба очі.

Зверху на нього дивилися Жирафик, Кабанчик, Жабеня, Зебра й маленький Метелик.

•              Що, поглузувати з мене прийшли,— ображено мовило Левеня.
•              Еге ж, яка глибоченна, моєї шиї не вистачить,—сказав Жирафик,— що ж робитимемо?

Левеня здивовано спостерігало за тим, що відбувалося нагорі.

•              Ква-ква, он невелике деревце. Якщо його зігнути воно може дістати до дна ями,— вигукнуло Жабенятко,—тільки я не зможу один цього зробити.
•              Ми зараз,— крикнув Кабанчик і підморгнув Зебрі.

Нагорі все стихло, лише Метелик лагідно дивився на нещасне Левеня.

•              На, тримай,— і наш маленький герой побачив, як до ями почало опускатися тоненьке деревце,— чіпляйся мерщій, — закричав Метелик.

Левеня, не розуміючи, що відбувається обома великими лапами й гострими пазурами щосили вхопилося за гілки та листя. А потім йому здалося, що він уміє літати, як Метелик: синє небо й сонце стали наближатися так швидко, що Левеня й незчулося, як опинилося нагорі, — бумс! — і воно гепнулося у траву серед квітів. Тут було тепло, а не так, як у ямі — сиро й холодно, до того ж ще й страшно.

Навколо стояли всі звірята й розгублено дивилися на нього.

•              Чому ви на мене так дивитеся? — тихо запитало Левеня.
•              А ти не будеш гарчати? — запитала Зебра.
•              І дряпатися своїми пазурами? — злякано перепитав Жирафик.

—І хапати великими лапами? — тихенько проквакало Жабеня.

•              Ні, мабуть, не буде,— посміхнувся Метелик.

—Ні, не буду,... правда... — винувато мовило Левеня.

•              Тоді є пропозиція погратися в доганялки! — закричав радісно Кабанчик.
•              І мене візьмете? — здивовано перепитало Левеня.

—Так!!! —відповіли всі хором.

•              І всі разом побігли до прозорого струмка. Звірята довго ще гралися та веселилися, й дружно сміялися, коли всі перегони завжди вигравав маленький Метелик, а у грі в хованки ніколи не вдавалося відшукати зелене Жабеня в зеленій траві. Всі так стомилися, що відпочивати під велике дерево вже ледь добрели, а Левеня йшло й думало, що воно тепер точно знає: друзі — це добре, й тепер вони в нього є!!!

Мета: розвиток креативності творчого самовираження, здатність бачити ситуа­цію з різних сторін, вироблення різних мо­делей поведінки в реальному житті.

ЗАЙЧЕНЯ-ЧОМУСИК

(казка для дітей, які ставлять багато запитань)

За мотивами казки А. Смирнової

Жив-був собі в одному лісі зайчик на прізвисько Чомусик. Але як тільки він виходив погуляти, всі навколо від нього ховалися. Тільки не подумайте, будь-ласка, що зайчик був злий і задиркуватий. Ні, він нікого не ображав, ні з ким не сварився й не бився. Просто він ставив забагато запитань усім, кого зустрічав на своєму шляху, за що й отримав таке прізвисько. Здавалося, немає нічого поганого в тому, що малюк хоче все про все знати. Але коли хто- небудь починав відповідати на запитання, то не помічав, як швидко плине час, не встигав зробити заплановані справи, стомлювався, сердився й починав страждати від головного болю.

Коли зайчик лишався один, і не було кому ставити запитання, він спілкувався з Грибами, адже вони, якщо не встигали сховатися, не могли втекти від нього.

Та ось, одного разу, малюк пристав до Мухомора. Навіть не привітавшись, одразу почав запитувати:

Мухомор, а Мухомор, чому в тебе такий капелюшок?

Не знаю.

Чому не знаєш?

Я з ним виріс.

—А чому ти виріс саме з таким капелюшком?

—Тому, що у всіх моїх родичів такі капелюшки.

—А чому?

—Тому що ми—Мухомори.

—А чому ви Мухомори?

—Тому щоу нас такі капелюшки! —ледь не плачучи, вигукнув Гриб.

—Так чому у вас такі капелюшки?

—Та тому, що у всіх Мухоморів червоні капелюшки з білими цятками. Що ж тут незрозумілого?!

Багато чого. Я так і не зрозумів, чому у Мухоморів...

Досить!!! У мене вже голова болить. Йди краще до Сироїжок і запитай, чому їх так звуть?

Зайчик пішов, а Грибок розбудив свою маму.

Мамо,— сказав він, відчувши вплив Зайченяти.

А чому в нас такі капелюшки?

— А ти хіба не знаєш?

Знаю, це спадковість.

—Тоді навіщо запитуєш?

Цікаво, чому така спадковість?

—Тому що такими нас створила природа. Подивись, як багато грибів у нашому лісі й усі з різними капелюшками.

Це тому, щоб відрізнятися один від одного? — перепитав Мухоморик.

Можливо,— відповіла мама,— уяви собі, якби в лісі крім нас не було інших грибів, із квітів були б лише ромашки й ніяких тварин, крім зайців. Як стало б одноманітно та сумно.

Мухомор зітхнув.

Якби тут бігали тільки зайці, я би з глузду з'їхав.

—Вони тебе ображають?

—Та є тут один... Все «чому», та «чому». Я стомився відповідати на його безкінечні запитання. Причепився сьогодні: «Чому ти такий, чому Мухомор?». І ніяка відповідь його не влаштовує. На будь-яку відповідь в нього є нове запитання.

—Але це ж добре. Значить, він усім цікавиться.

—Я теж цікавлюся, але ж ти не сердишся, а я не перепитую багато разів про одне й те саме.

—Ти просто не терплячий.

З ним ніякого терпіння не вистачає. Він навмисно мене злить. Усі звірята від нього тікають. Може, він просто дурненький і нічого не розуміє?

Ні, дурник не може ставити стільки запитань. Причина не в зайчикові, а в нас самих.

І в мені?

І в тобі, але я підкажу тобі одну хитрість, яка допоможе зробити ваші роз мови цікавими, й ти перестанеш на нього сердитися.

Так, я, як тільки його бачу, одразу гілочками прикриваюся, щоб він мене не помітив.

—Слухай уважно. Коли заєць у тебе про щось запитає, не відповідай йому одразу, а запитай, що він сам думає з цього приводу або запропонуй подумати над питанням разом.

Здрастуй,— сказав Мухомор, Зайчи­кові, що біг повз нього. Зайчик дуже зрадів і посміхнувся.

—А я думав, що набрид тобі вчора.

Мухоморчик засоромився.

—Так ти з'ясував, чому в тебе такий капелюшок?

—А сам ти, як думаєш?

Заєць здивувався.

Не знаю, я й не думав.

—Тоді, може, подумаємо разом?

Зайчик сів на пеньочок і склав лапки.

—Ти ж не їстівний гриб?

Мухомор кивнув.

Ось тому в тебе такий капелюшок,— весело вигукнуло Зайченя. — Йде грибник по лісу, бачить твій капелюшок та знає, що

перед ним не їстівний гриб.

—Так цікаво. Мені ця думка навіть у голову не приходила. Який ти, як я бачу, розумний.

Заєць зітхнув.

Ніхто в лісі так не вважає. Я приставучий та набридливий.

Це тому, що ти весь час ставив запитання й не думав, як на них відповісти.

—Невже ти думаєш, я став би запитува­ти, якби знав відповідь?!

А мама говорить, що неможливо по­ставити питання, якщо в глибині душі не знаєш відповіді. Адже й про мій капелюшок ти вчора нічого не знав, а лише замислив­ся —й здогадався. І в нас вже є дві відповіді на одне й теж запитання.

—А яка ж перша?

Я вирішив, що своїми капелюшками ми відрізняємося від решти грибів.

Яка ж правильна?

—І та, й інша.

—Хіба так буває? Декілька відповідей на одне запитання.

—Мабуть. А давай ще подумаємо разом над чимось і порахуємо, скільки знайдемо відповідей.

І стали Заєць та Мухоморчик шукати відповіді на різноманітні запитання. Вони довго розмовляли, сміялися, сперечалися. Було їм весело та цікаво.

Перегляд презентації «Вернісаж казкових героїв»

ЮНІ ЧИТАЙЛИКИ.

Мета: визначення рівня володіння змістом казок дітей, розвиток мислення, вміння швидко аналізувати, робота у командах, згуртування команди.

Вправа «Казкознавці»

Психолог: а тепер ми перевіримо, як ви знаєте казки, і чи можна вас назвати казкознавчиками. Вам для того, щоб це дізнатися, потрібно якнайшвидше дати  правильну відповідь на питання.

•              Як звати пантеру у казці Д.Р.Кіплінга «Мауглі» ? (Багіра)
•              Як звати героя української казки, якому допомогло в скрутну годину гусеня (Телесик)
•              Про кого йдеться мова «за три  копи куплена» ? (Коза-Дереза)
•              Як звуть собаку в казці К. Чуковського «Лікар Айболить»? (Авва)
•              Хто визволив Муху-Цокотуху? (Комарик)
•              Що використовував для свого польоту Карлсон ? (Пропелер)
•              Хто підібрав стрілу Івана-Царевича ? (Царівна-Жаба)
•              Хто в лісі найбільший боягуз? (Заєць)
•              Хто співав «Ой ви, діточки-козеняточки» (Вовк)
•              Хто стояв на воротях у червоних чоботях? (Дід)
•              Як називається жабка у казці «Рукавичка» ? (Скрекотушка)
•              Хто ніс бабусі пиріжки? (Червона шапочка)
•              Хто садив гроші у землю? (Буратіно)
•              Кого запхав у піч Телесик? (Зміючку)
•              Хто біг із зайцем навипередки? (Їжак)
•              По чому метений колобок ? (По засіку)
•              Що дід зробив Телесику ? (Човник)
•              Хто дав пір’я Кривенькій качечці ? (Гуси)
•              Який пан був чоловіком лисиці? (Коцький)
•              Хто тягнув віз із Лебедем і Раком? (Щука)
•              Що лисиця вимагала за палицю? (Курочку)
•              До кого в гості ходив журавель? (До лисиці)
•              В якій казці взимку росли підсніжники? (12 місяців)
•              В якого птаха перетворилося Гидке каченя? (Лебідь)
•              Хто з казкових персонажів мав свою смерть в яйці? (Кощій Безсмертний)
•              З якої рослини добра фея зробила карету для Попелюшки (З гарбуза)
•              Скільки учасників складали музичну групу в казці братів Грим «Бременські музиканти» (4)

Вправа «Прийшла телеграма»

Психолог: деякі герої казок не змогли прийти на нашу розвагу, а лише прислали телеграми, але забули підписатися. Сподіваюся, що разом з вамми ми відгадаємо,від кого ці телеграми.

1.          дуже засмучена. Мишка випадково розбила моє яєчко, прийти не зможу. (Курочка Ряба)
2.          з’їв семеро козенят, болить живіт. (Вовк)
3.          дорогі гості допомагайте –Павука, злодія, зарубайте. (Муха-Цокотуха)
4.          ніяк не витягну ріпку, тому прибути не зможемо. (Дід, Баба, Онучка…)
5.          Терміново терміново

Котику-братику!

Несе мене Лиска по каменю-мосту

На своєму хвосту!

Порятуй мене. (Півник)

6.          Чемних діток я вітаю

Забіяк попереджаю:

Слухайтесь бо буде так:

Як ущипну буде знак. (Рак-неборак)

7.          Гуси-гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батечка,

А в батечка їсти й пити, ще й хороше походити. (Телесик)

Вправа «Вгадай по уривкам»

Психолог: я зачитую вам уривки, а ви повинні вгадати з якої це казки.

1.          «В одного чоловіка був кіт, старий такий,що вже нездужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв і відвіз у ліс. Покинув його там, а сам поїхав додому». (Пан Коцький)
2.          «Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них не було. Ось одного разу дід каже:- Бабусю! Піди у комору назмітай у засіці борошна та спечи колобок» (Колобок)
3.          «Йшов дід лісом, а за ним бігла собачка. Та й загубив дід рукавичку» (Рукавичка)
4.          «Жили собі дід та баба. Дід служив на майдані майданником, а баба вдома сиділа мички пряла. От баба й каже: - Зроби мені, діду, солом’яного бичка і осмоли його смолою…» (Солом’яний бичок )
5.          «- здоров була Лисичко-сестричко!

•              Здоров!
•              Що ти робиш?
•              Рибку їм.
•              Дай і мені
•              Отак , я скільки морочилася, ловила, та й віддай йому. Піди сам налови…» (Лисичка-сестричка та Вовк-Панібрат)
•              «Жили собі двоє мишенят та півник Золотисте Горлечко. От якось півник підмітав у дворі та знайшов пшеничний колосок…» (Півник і двоє мишенят)
•              «От дід тоді зробив їй, кужілочку й веретенце; вона сіла надворі та й пряде. Коли ж летить каченят табунок, побачили її та й співають: он де наша діва, он де наша іва, на метеному дворі на тесаному стовпці.» (Кривенька качечка)
•              «Стоїть біля стовпчика козенятко і жалібно плаче: -поможи, врятуй, Оленочко,! Поможи врятуй, ріднесенька! Вогні горять горючії, котли киплять кипучії, ножі точать булатнії, мене хочуть зарізати…» (Сестриця Оленочка і братик Іваночко)
•              «були собі дід та баба. Вже старі , а дітей нема. Журяться: «Хто нашої смерті догляне, що в нас дітей немає? От баба і просить діда поїдь в ліс, вирубай мені деревинку, та зробимо колисочку, та й буду колисати,от буде мені хоч забавка.» (Івасик-Телесик)

Вправа «Найкмітливіший»

Психолог: а зараз , діти, увага! Я буду називати декілька слів, пов’язаних з якоюсь казкою, ви повинні відгадати назву казки про яку йде мова.

•              троянди, санчата, сніг, олень дівчинка, хлопчик. (Снігова королева)
•              город, баба, гичка, собачка та інші. (Ріпка)
•              квітка, фея, дюйм, жаба, жук, миша. (Дюймовочка)
•              вовк, бабуся, дівчинка, пиріжки,горщик маслечка. (Червона шапочка)
•              бичок, смола,дід, баба, ведмідь, вовк, лисиця, заєць. (Солом’яний бичок)

Вправа – гра  «Відгадай чиє?»

У скриньці лежать предмети-атрибути героїв з різних казок (пір’ячко, колосок кришталева туфелька, люстерко, серце, і т. п.) дитині необхідно витягти один предмет , та відгадати кому або до якої казки він відноситься.

Конкурс малюнків «Уяви себе казковим героєм».

 

Підведення підсумків. Нагородження переможців грамотами.