Євген Гуцало. «Лось». Основні відомості про письменника. Вічне протистояння добра і зла — наскрізна тема світового мистецтва. Порушення цієї теми в оповіданні. Співчуття, милосердя

Урок №56

Тема.        Євген Гуцало. «Лось». Основні відомості про письменника. Вічне протистояння добра і зла — наскрізна тема світового мистецтва. Порушення цієї теми в оповіданні. Співчуття, милосердя — шлях до перемоги добра. Образи хлопчиків, їхня невідступність у захисті гуманних переконань.

Мета:

□ Навчальна: ознайомити учнів із фактами біографії автора; визначити міру порушення теми добра і зла у творі, опрацювати ідейно-художній зміст програмного твору, визначити його тему й ідею, охарактеризува­ти головних персонажів.

□ Виховна: виховувати співчуття та милосердя до інших, невідступність від гуманних переконань.

□ Розвивальна: розвивати творчу уяву, логічне мислення, вміння ви­словлювати власну думку.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

 

     І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

     1. Забезпечення емоційної готовності до уроку

     2.  Перевірка домашнього завдання

     3.  Актуалізація опорних знань

▼ Чи любите ви тварин? Чи доводилось вам їх коли-небудь рятувати?

▼ Пригадайте з вивченого матеріалу твори, у яких людина допо­магає тварині.

▼ Як, на вашу думку, порушено в оповіданні тему боротьби до­бра і зла?

     II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

     III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розповідь про письменника (матеріал для вчителя)

     Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 р. в с. Старому Животові Вінницької області в родині сільських учителів. У дитинстві захоплювався читанням, бо йому цікаво було довідуватись про жит­тя, якого він не знав і яке відкривав уперше. У ту пору йому іноді здавалось, що твір значно цікавіший від життя. Бо довколишнє бут­тя — звичне, знайоме, щоденне, близьке, в той час як книжка — це дійсність незнана, нова, незнайома, екзотична, з безліччю пригод. Любов до читання згодом переросла в захоплення віршуванням. Коли Євген учився в шостому класі, один із перших його віршованих творів під назвою «Червоний прапор» вмістила шкільна стінгазета, чим пишався хлопець. Про своє дитинство письменник розповідав у багатьох оповіданнях, у тому числі в повісті «Сільські вчителі», «Шкільний хліб», «У гаї сонце зацвіло». Повісті з життя сільських учителів були високо оцінені критикою, здобули широке читацьке визнання. Ці сповнені просвітленого ліризму, зажури й надії твори, здається, були написані для того, щоб відновити надломлену віру народу в незнищенність моральних цінностей, переконати, що за­вжди, за будь-яких обставин люди мають лишатися людьми.

1959 р. майбутній письменник закінчив Ніжинський педаго­гічний інститут ім. М. Гоголя, але мріяв стати журналістом, тому певний час працював у редакціях газет, видавництві «Радянський письменник», а згодом повністю присвятив себе письменницькій діяльності. Активно друкуватися почав 1960 р., а через два роки вийшла перша збірка його оповідань «Люди серед людей». Книжку тепло привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходили нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зелено­го» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші. Твори Є. Гуцала об’єднує любов до простої людини, любов до життя в усій його не завжди видимій складності, прагнення зрозуміти й облагородити чесну людину, а нечесну, морально

ницу — викрити перед людьми.

Значну частину творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Державної премії України імені Т. Г. Шевчен­ка. Дитяча проза Є. Гуцала прикметна особливим, тільки йому властивим поетизованим зображенням стосунків між людьми. Невичерпну «країну дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свід­чать цикл «Оповідання з Тернівки» (1982) і книжка «Княжа гора» (1985).

1981 р. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала «Пись­мо землі». Далі з’являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989).

Євген Гуцало був ще й дослідником. Перебуваючи на засланні, він досліджував історію, культуру російського народу. Свої думки й спостереження він виклав у публіцистичній праці «Ментальність ясиру». Книга побачила світ після смерті автора.

4 липня 1995 року на 58 році життя не стало українського письменника-сподвижника Євгена Гуцала.

2.  Робота над оповіданням «Лось»

2.1. Додатковий матеріал щодо змісту твору.

Лось — ссавець, найбільший представник родини Оленевих. До­вжина тіла самця може бути близько 3 м, маса 360-600 кг, самиці дрібніші за самців. За зовнішнім виглядом лось помітно відрізняєть­ся від інших оленів. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Голова велика, горбоноса, з нависаючою м’ясистою верхньою губою. Під горлом — м’який шкірястий виріст. Шерсть груба, буро-чорна; ноги світло-сірі, майже білі. У самців є величезні (найбільші у сучасних ссавців) роги, нерідко лопатоподібні за формою; їхній розмах досягає 180 см, а маса — 20-30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді-грудні і ходить без них до квітня-травня.

2.2. Аналіз оповідання. Тема: зображення боротьби добра і зла в протистоянні світу людей та світу тварин.

2.3. Ідея: уславлення мужності, хоробрості, співчуття, бажання допомогати іншим та охороняти дику природу; обурення жорстокіс­тю та користолюбством.

2.4. Сюжетна лінія.

В оповіданні «Лось» зображено історію про те, як двоє хлопчи­ків, не вагаючись, прийшли на допомогу лосеві, що тонув у річці. Хлопцям вдалося врятувати нового друга, але біда прийшла з іншо­го боку — врятовану тварину підстрелив їх рідний дядько Шпичак. Мисливець злякався, що племінники повідомлять у заповідник про його браконьєрство, тому навіть пропонував їм хабар за мовчання — м’ясо й роги, але діти не стали з ним про це розмовляти. Оповідання завершується тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквап­но побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетну­ла куля». Але лось так і не ворухнувся.

2.5. Виразне читання оповідання.

2.6. Аналіз оповідання «Лось» у формі бесіди за питаннями.

▼ Кого можна вважати головним персонажем твору? Обґрунтуйте свою думку.

▼ Які почуття викликало у вас оповідання «Лось»? Чому?

▼ За яких обставин лось потрапив у халепу? Хто прийшов йому на допомогу?

▼ Як автор описує поведінку лося в ополонці?

▼ Знайдіть у тексті описи братів і дядька Шпичака. Як автор ста­виться до цих персонажів?

▼ Чим переймався Шпичак над тілом вбитої ним тварини? З чим були пов’язані його хвилювання? Чим зумовлені ці пережи­вання? Чи шкодував він про свій вчинок?

▼ Чому діти не сперечалися з дядьком, нічого не відповіли на його обіцянки поділитися з ними здобиччю? Як би ви вчинили на їх­ньому місці?

     3.  Характеристика дійових осіб твору

Дійовими особами твору є: Лось (головний персонаж); брати-підберезовики, дядько Шпичак (другорядні персонажі).

     3.1. Характеристика головних персонажів: Лось.

    3.1.1. Авторське бачення персонажа (цитатна характеристика):

□ «Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя»;

□ «Лось був старий і бувалий самець»;

□ «Неквапно попрямував до тієї поляни, на якій любив найчасті­ше бувати... в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини»;

□ «Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з ви­тягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння, ніздрі затремтіли в передчутті холодної води»;

□ «...лосьвжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льо­дяну кашу»;

□ «Ревнув, кличучи на допомогу, і його очі все густіше набрякали кров’янистим смутком, аж горіли червоним розпачем»;

□ «...Намагався поводитися обачно... сили поступово покидали його; він поводився смирно»;

□ «...лось виявився дужий і життєлюбний...»;

□ «Він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме»;

□ «Лось уже зовсім знесилився і байдуже спостерігав, як набли­жаються діти. Усе нижче осідав у воду, і роги похилитувались над крижаним місивом, як незвичайний кущик. Під цим кущи­ком червоний розпач трохи вгомонився, але був тепер такий без­межний, що очі для нього були замалі, і той розпач струменів із них увсібіч»;

□ «Лось не боявся людей».

Лось зображується автором як тварина, яка звикла до умов за­повідника та почувається там так само, як і в тайзі. Він не боїться людей, тому що часто бачив, як вони працюють, та, окрім цього, якось мисливці врятували його від вовків. Тому коли хлопці кину­лись його рятувати, він поводився сумирно, не відчуваючи небез­пеку з їхнього боку. Але, як виявилось трохи згодом, не всі люди приязно ставились до нього. Деякі, на кшталт дядька Шпичака, дивились на нього лише як на здобич на джерело прибутку. Саме це і погубило Лося, який тільки-но почав довіряти людям та вірити в їхні добрі наміри.

3.1.2. Аналіз образу Лося у вигляді бесіди за питаннями,

▼ Чи можна стверджувати, що життя в заповіднику змінило сут­ність Лося і нашкодило його природним інстинктам?

▼ Як ви вважаєте, чи зумів би Лось врятуватись без сторонньої до­помоги? Чи був би у нього, в цьому випадку, шанс не потрапити до рук Шпичака?

▼ Що робив Лось для власного порятунку? Чи була в ньому жага до життя?

▼ Чи підвела Лося віра в людей?

▼ Як ви вважаєте, що перемогло в оповіданні — добро чи зло? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Діалогоманія

Укладіть діалоги за темами: Вдячність Лося дітям;

▼ Вибачення Шпичака перед Лосем;

▼ Бесіда між братами після порятунку.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ,

ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Тестове опитування

1. Що нагадували роги лося?

А Стару корягу; 

Бнизькорослий кущ;

В молоде деревце; 

Г розвалений пень.

2.  У який час доби відбувається дія твору?

А Увечері; 

Б опівдні;

В на заході сонця; 

Гу досвітніх сутінках.

3. Звідки лось потрапив до заповідника?

АІз тайги;

Б він народився в неволі;

В його привезли з іншого заповідника;

Г його подарували заповіднику, коли він був ще

   маленький.

4. Чого злякався лось?

А Пострілів рушниці;

Б людських голосів;

Втріщання старої гілляки;

Г звуків інших тварин.

5. Хто, на думку автора, жив на річці?

А Мисливці; 

Б жаби;

В хлопці; 

Гдух примерзлого болота.

6. Навіщо лось попрямував до поляни?

А Щоб поласувати смачною травою;

Бщоб помилуватися сходом сонця;

В щоб зустрітися з друзями;

Г щоб сховатися від мисливців.

7. Що знаходилось на іншому березі річки?

АСело; 

Б інший лось;

В мисливець; 

Г хлопчик.

8. Яка халепа трапилась на ополонці?

А Лось не міг напитися води, бо ополонка замерзла;

Б на річці були рибалки, які сполохали лося;

В лося підстрелив мисливець;

Глось провалився під кригу.

9. Що згадав лось про події минулої осені?

А Мисливці поранили його, але він утік;

Б на нього було відкрито полювання;

Вмисливці врятували його від зграї вовків;

Г в нього з’явились нові роги.

10. Хто прийшов на допомогу лосеві?

А Мисливці; 

Бмаленькі хлопчики;

В ніхто; 

Г інший лось.

11. Що зробив дядько Шпичак?

А Допоміг хлопцям врятувати лося;

Б покликав селян на допомогу;

В розгубився та стояв як вкопаний;

Гпідстрелив лося.

12. Чим завершилась ця історія?

АЛось помер;

Б хлопці вилікували лося;

В мисливець пожалів лося;

Г лосю допомогли робітники заповідника.

V.  ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Учитель. В оповіданні «Лось» Є. Гуцало пропонує читачам самим замислитись над тим, що буде далі. Поміркувавши, можна припустити, що брати все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тва­рин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би

побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. У цьому невеличкому творі Є. Гуцало зумів поставити низку дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. Навпаки, люди мають усвідомити, що їхнє завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.

    VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Читати оповідання «Лось», звертаючи увагу на характеристики образів братів та Шпичака, описи природи.