Євген Плужник. «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч… а човен – як срібний птах!..», «Річний пісок…».

Розробка уроку з української літератури

(дистанційні технології навчання)

Дата.                                                                                     Група:

Тема: Євген Плужник. «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч… а човен – як срібний птах!..», «Річний пісок…».

1.Перегляньте відеоматеріал за наступним посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=wFC_wDwGOzo&t=0s

2.  Слово вчителя

Книга «Рання осінь» відрізняється від «Днів» своєю тональністю, у ній менше трагізму й мотивів жертовності. Здебільшого це коротенькі вірші - роздуми, мета яких — знайти позицію й певний спокій у житті. Часто це була позиція самітника та відлюдника, людини хворої, яка має багато часу на міркування й мало практично діє. Звичайно, наш сучасник не поділятиме цієї позиції. Але в «Ранній осені» ми знаходимо іскри справжньої поезії, які можуть вдовольнити найтонших поціновувачів.

Є. Плужник ніколи не був ворожий новому ладові, а його інтелігентські побоювання нівеляції індивідуальності були безпідставними. У кращих віршах він розуміє це:

Шлях до останньої межі,

Свій коротенький перейшовши,

Не нарікатиму,— я жив!

Поезiя збiрок "Рання осiнь" (1927) та "Рiвновага" (1933)  лiрична, а точнiше, переважно iнтимно-особистiсна, глибоко психологiчна за характером. Є. Плужник  великий майстер пе­редавати особливостi рiзних станiв душi людини. Настрiй збiрок "Рання осiнь" та "Рiвновага" суттєво вiдрiзняється вiд збiрки "Днi": здебiльшого це медитативнi, елегiйнi твори: наприклад, "Дивлюсь на все спокiйними очима, давно спокiйним бути я хо­тiв...", "Вчись у природи творчого спокою...". У цих збiрках бага­то творiв пейзажноï лiрики, яка неодмiнно, хоча б на рiвнi пiд­тексту, спiввiдноситься з долею людини.

До цієї збірки входить поезія «Вчись у природи творчого спокою».

• Виразне читання поезії

Вчись у природи творчого спокою

В дні вересневі. Мудро на землі.

Як від озер, порослих осокою.

Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

• . Робота над паспортом твору (письмово в зошиті)

Тема: взірець для творчої людини  - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.

 Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.

Основна думка:  людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому і потрібно  вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями.

Жанр: пейзажна лiрика.

Римування:  перехресне             

 Віршований розмір:ямб

Художні особливості твору:

порівняння – як від озер, порослих осокою.  інверсія – дні вересневі

риторичні запитаття - хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

3. Опрацювання поезії   «Ніч... а човен — як срібний птах!..»( зi збiрки "Рiвновага"). Євгена Плужника

Автор вдається до вiдомого в лiтературi образу човна -  симво¬лу людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту.  У поезії звучать космічні мотиви. Ліричний герой поезії Є.Плужника усвідомлює себе часткою космосу.

• Виразне читання поезії

 Нiч... а човен -  як срiбний птах!

(Що слова, коли серце повне!)

 Не спiши, не лети по сяйних свiтах,

Мiй малий ненадiйний човне!

I над нами, й пiд нами горять свiти...

I внизу, i вгорi глибини...

О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.

Попри те, що у творах  Євгена Плужника відображено врівноваженість душевного стану ліричного героя, часто відчувається мотив туги за минущістю краси. Цією думкою наповнений вірш «Ніч… а човен, — як срібний птах!..» Поезія нагадує про те, який прекрасний світ. Образ малого ненадійного човна, що летить по річці, «як срібний птах», символізує людське життя, сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку. Мить і вічність у чуттєвому, образному вираженні знайшли в цій поезії найяскравіше втілення.

У вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною, з глибоким підтекстом. Зачаровує порівняння «човен — як срібний птах» (конкретне значення) і тут же — «не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!» (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію).    Ліричний герой розуміє глибину й незбагненність світу, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити.

Автор вдається до вiдомого в лiтературi образу човна -  симво­лу людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту.  У поезії звучать космічні мотиви. Ліричний герой поезії Є.Плужника усвідомлює себе часткою космосу.

Робота над паспортом твору (письмово в зошиті)

 «Ніч... а човен — як срібний птах!..»( зi збiрки "Рiвновага").

Тема: відтворення  врівноваженості душевного стану ліричного героя,  мотиву туги за минущістю краси, щирих особистих почуттів людини, пов’язаних із  роздумами  про те, що людське життя сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку.

Ідея:  возвеличення любові до всього, що пов’язано з людським життям, вибором людиною життєвого шляху, глибокого зачарування красою свiту.

Основна думка:  світ такий  глибокий і й незбагненний, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити.           О, який же прекрасний ти,           Свiте єдиний.

 Жанр: філософська лірика

Римування: перехресне

 Художні особливості твору:  Образи-символи: образ човна -  симво­л людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту:

метафори горять свiти,    не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію).

  Полісиндетон – нагромадження у фразі великої кількості сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу

I над нами, й пiд нами горять свiти...

I внизу, i вгорi глибини...

епітети - по сяйних свiтах, малий ненадiйний човне,

порівняння - човен -  як срiбний птах    інверсія – свiте єдиний

риторичне звертання  -  Не спiши, не лети по сяйних свiтах,

                                         Мiй малий ненадiйний човне!

                                         О, який же прекрасний ти,

                                         Свiте єдиний.

риторичні оклики    -    Що слова, коли серце повне!

                                        Нiч... а човен -  як срiбний птах!

4. Опрацювання програмової поезії  Євгена Плужника «Річний пісок» (із збірки "Рання осінь")  (письмово в зошиті)  

• Виразне читання поезії

Річний пісок слідок ноги твоєї

І досі ще — для мене! — не заніс.

Тремтить ріка, і хилиться до неї

На тому березі ріденький ліс...

 Не заблукають з хуторів лелеки, -

Хіба що вітер хмари нажене...

О друже мій єдиний, а далекий.

Який тут спокій стереже мене!

 Немов поклала ти мені на груди

Долоні теплі, і спинилось все:

І почуття, і спогади, і люди,

І мертвий лист, що хвилями несе.

 Немов ласкаві вересневі феї

Спинили час, — і всесвіт не тече...

І навіть цей слідок ноги твоєї

Вже не хвилює серця і очей...

 Бо я дивлюсь і бачу: все навіки

На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

• Робота над паспортом твору (письмово в зошиті)

Тема поезії «Річний пісок» (із збірки "Рання осінь") : зображення  особистих почуттів ліричного героя, спогадів про кохання, які не стираються з пам'яті,  філософських роздумів про сенс життя, про велике мале в ньому

Ідея: возвеличення великого почуття кохання, яке робить людину щасливою

Основна думка: кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.

Жанр: інтимна лірика

Римування:  перехресне                 

Віршований розмір: ямб

Художні особливості твору:

Метафори -  тремтить ріка,  хилиться   ріденький ліс, не заблукають з хуторів лелеки, спокій стереже мене

епітети - друже мій єдиний, а далекий, мертвий лист, ласкаві вересневі феї, на осінній лагідній землі,

порівняння - немов ласкаві вересневі феї спинили час,

риторичне звертання  - о друже мій єдиний, а далекий.

риторичні оклики -

Який тут спокій стереже мене!

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

Отже, за досить коротке творче життя Євген Плужник встиг сказати дуже багато, а це i є ознака талановитостi майстра. Певним пiдсумком його поетичноï творчостi можна вважати рядки зовсiм коротенькоï поезiï на останнiй сторiнцi збiрки "Рiвновага":

Суди мене судом твоïм суворим, Сучаснику!

  Нащадки безстороннi

Простять менi i помилки, й вагання,

 I пiзнiй сум, i радiсть передчасну,

Їм промовлятиме моя спокiйна щирiсть.

(Суди мене судом твоïм суворим.

5. За результатами переглянутого відео та прочитаного матеріалу складіть опорний конспект.

6 . 

             Перейдіть за посиланням та виконайте завдання на оцінку - https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8805725 .

                                                                   Розробила викладачка - Рекша І.О.