Євген Плужник. «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч… а човен – як срібний птах!..», «Річний пісок…».
Розробка уроку з української літератури
(дистанційні технології навчання)
Дата. Група:
Тема: Євген Плужник. «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч… а човен – як срібний птах!..», «Річний пісок…».
1.Перегляньте відеоматеріал за наступним посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=wFC_wDwGOzo&t=0s
2. Слово вчителя
Книга «Рання осінь» відрізняється від «Днів» своєю тональністю, у ній менше трагізму й мотивів жертовності. Здебільшого це коротенькі вірші - роздуми, мета яких — знайти позицію й певний спокій у житті. Часто це була позиція самітника та відлюдника, людини хворої, яка має багато часу на міркування й мало практично діє. Звичайно, наш сучасник не поділятиме цієї позиції. Але в «Ранній осені» ми знаходимо іскри справжньої поезії, які можуть вдовольнити найтонших поціновувачів.
Є. Плужник ніколи не був ворожий новому ладові, а його інтелігентські побоювання нівеляції індивідуальності були безпідставними. У кращих віршах він розуміє це:
Шлях до останньої межі,
Свій коротенький перейшовши,
Не нарікатиму,— я жив!
Поезiя збiрок "Рання осiнь" (1927) та "Рiвновага" (1933) лiрична, а точнiше, переважно iнтимно-особистiсна, глибоко психологiчна за характером. Є. Плужник великий майстер передавати особливостi рiзних станiв душi людини. Настрiй збiрок "Рання осiнь" та "Рiвновага" суттєво вiдрiзняється вiд збiрки "Днi": здебiльшого це медитативнi, елегiйнi твори: наприклад, "Дивлюсь на все спокiйними очима, давно спокiйним бути я хотiв...", "Вчись у природи творчого спокою...". У цих збiрках багато творiв пейзажноï лiрики, яка неодмiнно, хоча б на рiвнi пiдтексту, спiввiдноситься з долею людини.
До цієї збірки входить поезія «Вчись у природи творчого спокою».
- Виразне читання поезії
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі.
Як від озер, порослих осокою.
Кудись на південь линуть журавлі.
Вір і наслідуй. Учневі негоже
Не шанувати визнаних взірців,
Бо хто ж твоїй науці допоможе
На певний шлях ступити з манівців?
- . Робота над паспортом твору (письмово в зошиті)
Тема: взірець для творчої людини - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.
Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.
Основна думка: людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому і потрібно вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями.
Жанр: пейзажна лiрика.
Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
Художні особливості твору:
порівняння – як від озер, порослих осокою. інверсія – дні вересневі
риторичні запитаття - хто ж твоїй науці допоможе
На певний шлях ступити з манівців?
3. Опрацювання поезії «Ніч... а човен — як срібний птах!..»( зi збiрки "Рiвновага"). Євгена Плужника
Автор вдається до вiдомого в лiтературi образу човна - симво¬лу людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту. У поезії звучать космічні мотиви. Ліричний герой поезії Є.Плужника усвідомлює себе часткою космосу.
- Виразне читання поезії
Нiч... а човен - як срiбний птах!
(Що слова, коли серце повне!)
Не спiши, не лети по сяйних свiтах,
Мiй малий ненадiйний човне!
I над нами, й пiд нами горять свiти...
I внизу, i вгорi глибини...
О, який же прекрасний ти,
Свiте єдиний.
Попри те, що у творах Євгена Плужника відображено врівноваженість душевного стану ліричного героя, часто відчувається мотив туги за минущістю краси. Цією думкою наповнений вірш «Ніч… а човен, — як срібний птах!..» Поезія нагадує про те, який прекрасний світ. Образ малого ненадійного човна, що летить по річці, «як срібний птах», символізує людське життя, сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку. Мить і вічність у чуттєвому, образному вираженні знайшли в цій поезії найяскравіше втілення.
У вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною, з глибоким підтекстом. Зачаровує порівняння «човен — як срібний птах» (конкретне значення) і тут же — «не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!» (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію). Ліричний герой розуміє глибину й незбагненність світу, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити.
Автор вдається до вiдомого в лiтературi образу човна - символу людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту. У поезії звучать космічні мотиви. Ліричний герой поезії Є.Плужника усвідомлює себе часткою космосу.
Робота над паспортом твору (письмово в зошиті)
«Ніч... а човен — як срібний птах!..»( зi збiрки "Рiвновага").
Тема: відтворення врівноваженості душевного стану ліричного героя, мотиву туги за минущістю краси, щирих особистих почуттів людини, пов’язаних із роздумами про те, що людське життя сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку.
Ідея: возвеличення любові до всього, що пов’язано з людським життям, вибором людиною життєвого шляху, глибокого зачарування красою свiту.
Основна думка: світ такий глибокий і й незбагненний, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити. О, який же прекрасний ти, Свiте єдиний.
Жанр: філософська лірика
Римування: перехресне
Художні особливості твору: Образи-символи: образ човна - символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту:
метафори горять свiти, не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію).
Полісиндетон – нагромадження у фразі великої кількості сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу
I над нами, й пiд нами горять свiти...
I внизу, i вгорi глибини...
епітети - по сяйних свiтах, малий ненадiйний човне,
порівняння - човен - як срiбний птах інверсія – свiте єдиний
риторичне звертання - Не спiши, не лети по сяйних свiтах,
Мiй малий ненадiйний човне!
О, який же прекрасний ти,
Свiте єдиний.
риторичні оклики - Що слова, коли серце повне!
Нiч... а човен - як срiбний птах!
4. Опрацювання програмової поезії Євгена Плужника «Річний пісок» (із збірки "Рання осінь") (письмово в зошиті)
- Виразне читання поезії
Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще — для мене! — не заніс.
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс...
Не заблукають з хуторів лелеки, -
Хіба що вітер хмари нажене...
О друже мій єдиний, а далекий.
Який тут спокій стереже мене!
Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе.
Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час, — і всесвіт не тече...
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей...
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий — такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів!
- Робота над паспортом твору (письмово в зошиті)
Тема поезії «Річний пісок» (із збірки "Рання осінь") : зображення особистих почуттів ліричного героя, спогадів про кохання, які не стираються з пам'яті, філософських роздумів про сенс життя, про велике мале в ньому
Ідея: возвеличення великого почуття кохання, яке робить людину щасливою
Основна думка: кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.
Жанр: інтимна лірика
Римування: перехресне
Віршований розмір: ямб
Художні особливості твору:
Метафори - тремтить ріка, хилиться ріденький ліс, не заблукають з хуторів лелеки, спокій стереже мене
епітети - друже мій єдиний, а далекий, мертвий лист, ласкаві вересневі феї, на осінній лагідній землі,
порівняння - немов ласкаві вересневі феї спинили час,
риторичне звертання - о друже мій єдиний, а далекий.
риторичні оклики -
Який тут спокій стереже мене!
І твій слідок малий — такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів!
Отже, за досить коротке творче життя Євген Плужник встиг сказати дуже багато, а це i є ознака талановитостi майстра. Певним пiдсумком його поетичноï творчостi можна вважати рядки зовсiм коротенькоï поезiï на останнiй сторiнцi збiрки "Рiвновага":
Суди мене судом твоïм суворим, Сучаснику!
Нащадки безстороннi
Простять менi i помилки, й вагання,
I пiзнiй сум, i радiсть передчасну,
Їм промовлятиме моя спокiйна щирiсть.
(Суди мене судом твоïм суворим.
5. За результатами переглянутого відео та прочитаного матеріалу складіть опорний конспект.
6 .
Перейдіть за посиланням та виконайте завдання на оцінку - https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8805725 .
Розробила викладачка - Рекша І.О.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку