“ ВІЧНА ЗАГАДКА ЛЮБОВІ ”
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ

Підготувала вчитель зарубіжної літератури вищої категорії  Херсонської гімназії №3 Херсонської міської ради Воробйова О.І.

Мета:

    розширити кордони шкільних підручників, познайомити учнів з кращими  зразками світової інтимної лірики;  творами живопису, музики, кінематографії; формувати духовний світ людини майбутнього;

    виховувати культуру почуттів, розвивати художній смак;

    зорієнтувати учнів на толерантне ставлення до вираження почуттів протилежною статтю;  допомогти учням розібратися в собі.

Відео 01 «Кохання» «ВІЧНА ЗАГАДКА ЛЮБОВІ»  ( Слайд №1)

01 ЗВУК (Звук серця)

В аудіозапису звучить стукіт людського серця. Виходять ведучі.

 1 ведучий.  Чуєте? Це б'ється серце людини. А знаєте, коли воно б'ється найсильніше? Коли людина закохана. Любов - велика  сила! Сильніше цього дива немає нічого на світі!

02 ЗВУК  Ennio Morricone - Le vent, le cri

2-й ведучий (на фоні музики Ennio Morricone - Le vent, le cri»). Кохання. Мабуть, ні про що так багато не говориться, не розмірковується, не мислиться, як про кохання. І недарма. Історія життя на землі невіддільна від історії людських почуттів. Кохання, народившись від ніжності, захоплення, розуміння, відкрило людську особистость і подарувало світові милосердя, радість, співчуття і щастя.

3-й ведучий. Ми народжуємось для кохання. Кохання — зовсім не вогонь, кохання — повітря. Без нього немає дихання, а з ним дихається легко.

4-й ведучий. Як же розуміли кохання відомі люди різних епох? Що вони говорили про цей найвищий небесний дар людини — кохання?

Слайд №2

1-й читець. Когда любишь, то такое богатство открываешь в себе, столько нежности, даже не верится, что так умеешь любить (Антон Павлович Чехов).
2-й читець. Той, хто кохає по-справжньому хоч одну людину, кохає весь світ.    Фром
3-й читець.  Кохати –значить жити життям того, кого кохаєш.   Лев Толстой

4-й читець. Тільки закоханий мав право людиною зватись. О. Блок

Слово вчителя. Cлайд №3

     Кохання – це рушій на землі, це напруження всіх сил, подолання всіх перешкод. Не існує людини, яка б не мріяла про кохання. Свідченням того, що кохання завжди полонило душу людини, є велика кількість художніх творів, які дійшли до нас крізь століття. Про любов складали і складають романи, поеми, вірші Петрарка, В.Шекспір,  О.Пушкін,  А.Ахматова,  Ліна Костенко… Імен поетів, які писали і пишуть на цю тему дуже багато… Та чи все сказано? Звичайно, ні.

     Ми  пропонуємо вам перегорнути сторінки світової лірики, щоб краще зрозуміти силу   найвищого почуття.

1-й ведучий. Кохання — це поезія і сонце життя! Мабуть, немає ні одного письменника, поета, який би не оспівував це прекрасне почуття. Адже вони теж люди, хоча відомі та знамениті. І нам, простим людям, хочеться якомога більше дізнатися про надії, переживання наших кумирів.

Слайд №4

Читець 1 . Сюжет поеми «Юнона і Авось» (1970) та рок-опери заснований на реальних подіях і присвячений подорожі російського державного діяча Миколи Петровича Резанова в Каліфорнію в 1806  та його зустрічі з юною Кончітой Аргуельо, дочкою коменданта Сан-Франциско.
Микола Рєзанов, один з керівників першої російської навколосвітньої експедиції, в 1806 прибув в Калифорнію для того, щоб поповнити запаси продовольства для російської колонії на Алясці. Його полюбила 16-річна Кончіта Аргуельо, з якою вони побралися. Рєзанов був змушений повернутися на Аляску, а потім їхати до імператорського двору в Санкт-Петербург, щоб виклопотати дозвіл на шлюб з католичкою. Дорогою він тяжко захворів і помер в Красноярську у віці 43 років (роки життя Рєзанова 1764-1807). Кончіта не вірила відомостями про смерть нареченного, що доходили до неї. Тільки в 1842 році англійський мандрівник Джордж Сімпсон, прибувши в Сан-Франциско, повідомив їй точні подробиці його загибелі.

Повіривши в його смерть лише через тридцять п'ять років, вона дала обітницю мовчання, а ще через кілька років прийняла постриг в домініканському монастирі в Монтерреї, де й померла в 1857 році.
А через півтора століття, відбувся символічний акт возз'єднання закоханих. Восени 2000 року шериф каліфорнійського міста Беніша, де похована Кончіта Аргуельо, привіз в Красноярськ жменю землі з її могили і троянду, щоб покласти до білого хреста, на одній стороні якого вибито слова; « Я тебя никогда не забуду», а на іншій – « Я тебя никогда не увижу».
Але і поема, і опера - не документальні хроніки.

Ведучий №2 Пропонуємо вашій увазі пісню з рок-опери "Юнона і Авось" – «Я тебя никогда не забуду». Музика Олексія Рибнікова, слова Андрія Вознесенського.

ВІДЕО 02  Юнона і Авось"

Демонструється відео з рок-опери "Юнона і Авось" – пісня  «Я тебя никогда не забуду» - 

Слайд №5

2 ведучий.  Кохання... Це найпрекрасніше, що є в нашому житті. Кохання – це те, без чого неможливо було б уявити існування людства, те, заради чого помирають і живуть, те єдине, що здатне посунути гори і дістати з неба зірку. Кохання – двигун і причина всіх наших дій. Кохання –це початок усього. Все наше життя існує тільки завдяки коханню.

ВІДЕО 03 ( Р. Рождественский Всё начинается с любви…»

Вірш «Всё начинается с любви…» ( Р. Рождественский).

Все начинается с любви                                   

Твердят: «В начале было слово…» 

А я провозглашаю снова: 

Всё начинается с любви!..
Всё начинается с любви:
И озарение, и работа.
Глаза цветов, глаза ребёнка –
Всё начинается с любви.
Всё начинается с любви:
С любви! Я это точно знаю.

Всё, даже ненависть – родная
И вечная сестра любви.
Всё начинается с любви:
Мечта и страх, вино и порох.
Трагедия, тоска и подвиг –
Всё начинается с любви…
Весна шепнёт тебе: «Живи…»
И ты от шёпота качнешься
И выпрямишься, и начнешься,
Всё начинается с любви!

 Слайд №6

Читець 2.    Перші зразки любовної лірики дійшли до нас із часів античності. Найвідомішою поетесою, яка оспівувала кохання, була Сапфо. За легендою у неї був закоханий Алкей і присвятив їй чимало поезій. Він писав про неї «Сапфо фіалкокудра, чиста, з посмішкою ніжною». Згораючи від кохання, поет знову і знову звертається у своїх творіннях до талановитої поетеси. Проте Сапфо так і не погодилася зв’язати своє життя з Алкеєм. Вона кохала іншого – моряка Фаона, який цікавився тільки морем. Щодня він відпливав на човні, і Сапфо чекала його повернення на скелі.

Читець3.

   До богів подібний мені здається

  Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,

  Голосу твого ніжного бриніння слухає і ловить.

  Твій принадний усміх: від нього в мене

Серце перестало битись;

Тільки образ твій я побачу – слова мовить не можу.

І язик одразу німіє і прудко

Пробігає пломінь тонкий по тілу.

У вухах чути шум, дивлячись, нічого очі не бачать.

Блідну й тремчу, обливаючись потом,

Мов трава пожовкла, безсило никну;

От іще недовго і, здається, має смерть надлетіти…

Слайд №7

Читець 4.   Кохання як божественний дар, як найвище благо – таким було кохання Данте до Беатріче.

 « Удев’яте по моєму народженні моїм очам явилася преславна панна мого серця, яку багато хто знав, Беатріче, навіть не знаючи, що вона і справді Благословенна. Віднині і надалі, кажу вам, кохання заполонило мою душу і зачало брати наді мною силу і владу: «Вона здавалася дочкою не смертної людини, а Бога».

 Лише тричі поет зустрічав Беатріче у своєму житті. Це було кохання, яке не згасло з роками, йому не стали на заваді злі плітки, заміжжя Беатріче, ні смерть коханої в 25 років, яка на той час уже була матір’ю трьох дітей. Вона стала поштовхом для створення перлини світової лірики – книги «Нове життя», своєрідної автобіографії, в якій поезія переплітається із прозовою розповіддю про чарівну Беатріче Портінарі. Вона дійсно зробила поета щасливим, освітивши його життя коханням.

Така владарка мого серця мила,

Така вона вродлива і проста,

Що біля неї з подиву несила

Підняти зір і рознімать вуста.

Їй очі освітила доброта,

Покора милостива стан повила.

Здається по землі іде свята,

Що нам про вищу силу ознайомила.

Слайд №8

Ведучий 1.   «У рік 1327, у квітні, о першій годині шостого дня , ввійшов я в лабіринт, де виходу нема». Так написав за п’ять років до смерті перший поет доби Відродження Франческо Петрарка. Коли Петрарка побачив Лауру, в Авіньйонській церкві, йому було 23, їй 20, вона вже була заміжньою,  він – молодим ученим і поетом. Останній запис був таким: «Вже ні про що не думаю я, окрім неї». Цей же день, але тільки двадцять один рік потому, став фатальним: життя Лаури забрала нещадна чума.

 Лаура стає натхненницею і душею поезії Петрарки, який прославляє жінку і вірне кохання у сонетах. Його сонети – листи до неї. Навіть після смерті Лаури Петрарка продовжує писати сонети, присвячені їй, коханій жінці.

 Читець

Як не любов, то що ж це бути може?

А як любов, то що ж таке вона?

Добро? —-та ж а ній скорбота нищівна.

Зло? — але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? — бідкатись негоже.

Не хочу? — то даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю

В човні хиткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма, -

Чого я хочу — й сам уже не знаю;

Палаю взимку, в спеку весь дрижу.

Слайд №9

 Ведучий 3.    Як виникає кохання, коли воно пробуджує душу людини, яким чином люди потрапляють у світ Ромео та Джульєтти? Відповіддю на ці запитання є сонети видатного представника англійського Відродження Вільяма Шекспіра. Хто ж була «смаглява леді», прекрасний земний образ якої постає перед нами у ліричних рядках видатного англійця? Вважають, що це дочка італійського скрипаля. Існує думка, що свої сонети Шекспір присвячував придворній дамі королеви Єлизавети Мері Фіттон.

Ведучий 1  Читається сонет №130

Її очей до сонця не рівняли.

Корал ніжніший за її уста.

Не білосніжні пліч її овали.

Мов з дроту чорного, коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її  обличчі не стрічав.

І дише так вона, як дишуть люди, -

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкращі поміж тими.

Що славлені похвалами пустими.

Слайд №10

Читець 5         Про любов писали митці різних епох: Гете і Шиллер, Байрон і Гейне… Поети творили, шукаючи ідеали у глибинах людської душі. Поети своїми творами дарували безсмертя коханим. Геній О. Пушкін відкрив ім’я Марії Волконської, Амалії Різнич, Єлізавети Воронцової, Наталії Гончарової… Та справжній пушкінський шедевр пов'язаний з ім’ям Анни Петрівни Керн.

Слайд №11

 Читець 6 Віршем «Я помню чудное мгновенье…» Пушкін увіковічнив образ жінки з сильною душею, стосунки з якою він цінував так високо, що стhофи, в яких були і спогади про першу зустріч, і палке почуття від нового побачення, лягли на папір за одну ніч. Пушкінський шедевр надихнув композитора М.Глінку, і з’явився  романс «Я помню чудное мгновенье», присвячений доньці Анни Петрівни Керн – Катерині.

03 ЗВУК «Я помню чудное мгновенье»

 Читець 7 Читається вірш «Я помню чудное мгновенье…» (на фоні романсу Глінки)

Я помню чудное мгновенье:
Передо мной явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной,
В тревогах шумной суеты,
Звучал мне долго голос нежный
И снились милые черты.

Шли годы. Бурь порыв мятежный
Рассеял прежние мечты,
И я забыл твой голос нежный,
Твои небесные черты.

В глуши, во мраке заточенья
Тянулись тихо дни мои
Без божества, без вдохновенья,
Без слез, без жизни, без любви.

Душе настало пробужденье:
И вот опять явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты.

И сердце бьется в упоенье,
И для него воскресли вновь
И божество, и вдохновенье,
И жизнь, и слезы, и любовь.

Слайд №12

 Читець 8 Найяскравішою постаттю в англійському романтизмі є Джордж Байрон. Він заздрив тим, хто брав участь у морських битвах, відкриваючи нові шляхи й землі, тим, хто відважно воював, звільняв народи від рабства! За чим нудьгувала його душа? Відповідь, можливо, криється в самому житті поета.

            Серед неоціненних скарбів, які залишив Байрон, - його кохання. Останньою любовю поета була шістнадцятирічна Тереза Гвіччіолі, з якою він познайомився у Венеції за чотири роки до подорожі берегами Еллади, за чотири роки до смерті.

 Читець 9 «Світе мій… Коли б ти знала, як я кохаю тебе, то ти не подумала б, що я зможу забути тебе хоч на мить.  … Я не хотів більше кохати і не сподівався, щоб мене хтось покохав. Ти зруйнувала всі ці наміри. Не треба було будити моє серце… Проте ці роздуми запізнились. Хоч би яким був кінець, довічно буду лише твоїм…

Цілую тебе тисячу і ще тисячу разів…

Кохай мене – твого незмінно ніжного і вірного…»

Кохання Байрона до Терези було схоже на стихію. Шалене, пристрасне і нетривке водночас.

До Байрона підходить Тереза. На фоні музики «Вечная любов»(Читець 10-11)

04 ЗВУК «Вечная любов»

Байрон.

Ріко! Ти линеш повз прадавні мури,

Де мила мешкає, і в краю тім,

На води, може, дивлячись похмурі,

Мене згада на березі крутім.

Тереза. І ділять нас не води швидкоплинні,

Не пасмо гір, чи прірва, повна тьми,
А те, що долі в нас такі відмінні,

Як ті краї, де народились ми.

Байрон. Шал півдня влився до моєї крові,

Тому-то знов, стількох зазнавши ран,

Я бранцем став, я став рабом любові,

Навіки впав у твій, кохана, бран.

Слайд  №13
Читець 12    Яскраву сторінку в історії поезії ХХст. відкрив С.Єсенін. Найліричнішим циклом його поезій є «Персидські мотиви», присвячені Шагане Тальян, молодій учительці літератури, розумній і чарівній жінці, з якою С.Єсенін познайомився в Баку. Під враженням знайомства і зустрічей з юною вірменкою народилося всесвітньо відомий вірш "Шагане, ти моя, Шагане!"

05 ЗВУК музики «Шагане ти моя

Читець 13 Читання вірша «Шагане ти моя, Шагане» на фоні музики «Шагане ти моя, Шагане

Шаганэ ты моя, Шаганэ!
Потому, что я с севера, что ли,
Я готов рассказать тебе поле,
Про волнистую рожь при луне.
Шаганэ ты моя, Шаганэ.

Потому, что я с севера, что ли,
Что луна там огромней в сто раз,
Как бы ни был красив Шираз,
Он не лучше рязанских раздолий.
Потому, что я с севера, что ли.

Я готов рассказать тебе поле,
Эти волосы взял я у ржи,
Если хочешь, на палец вяжи –

Я нисколько не чувствую боли.
Я готов рассказать тебе поле.

Про волнистую рожь при луне
По кудрям ты моим догадайся.
Дорогая, шути, улыбайся,
Не буди только память во мне
Про волнистую рожь при луне.

Шаганэ ты моя, Шаганэ!
Там, на севере, девушка тоже,
На тебя она страшно похожа,
Может, думает обо мне...
Шаганэ ты моя, Шаганэ.

Слайд №14

Читець 14. Найкращим ліриком ХХ ст. є Гійом Аполлінер, французький поет, який оспівував рідну землю, справжнє кохання.

Любов померла на руках.

  Ти пам’ятаєш першу зустріч

 Та інша прилетить як птах

Ти тільки вийди їй на зустріч

Минула ще одна весна

Вона була ласкава й ніжна

Прощай годино чарівна

Ти прийдеш знов жадана й ніжна.

 Цей вірш, що увійшов до циклу творів «Присвяти життя коханню», стверджує, що кохання не гине навіть у серці безнадійно закоханого. А музою поета, якій він присвятив і цей цикл, і чимало інших творів, була художниця Марі Лорансен.

06 ЗВУК «Французький вальс»

Слайд №15

Читець 15. Світлим почуттям кохання сповнені рядки Райнера Рільке до коханої Лу Андре Саломе. Коли поет познайомився з Лу, йому виповнилося 21 рік, і він був на 14 років молодшим від неї. Лу Саломе розгледіла в ньому поета, який народжується раз в тисячоліття. Їх роман тривав 4 роки, але ще 30 років Лу залишалася для Рільке найближчою людиною упродовж усього життя.

07 ЗВУК Ф. Лей  «Історія кохання

(Назустріч один одному виходить дівчина і хлопець.  Читають вірші під музику Френсіса Лея  «Історія кохання»).

Читці 16-17

Він. Згаси мій зір – я все ж тебе знайду.           

Замкни мій слух – я все ж тебе почую,

Я і без ніг до тебе домандрую,

Без уст тобі обітницю складу.

Відломиш руки – я тоді тебе

Впіймаю серцем, наче між долоні.

А спиниш серце – мозок запульсує.

Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,

Тебе в крові палючій пронесу я.

Райнер Марія Рільке  Переклад Миколи Бажана

Вона.

Розкажу тобі думку таємну,                    

дивний здогад мене обпік:

я залишуся в серці твоєму

на сьогодні, на завтра, навік.

І минатиме час, нанизавши

сотні вражень, імен і країн, –

на сьогодні, на завтра, назавжди! –

ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,

на яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо.

І сьогодні, і завтра, й навік.           

Костенко Ліна

Слайд №16

Читець18.  За рік до закінчення війни в боях під Севастополем Едуард Асадов був поранений осколком снаряда в обличчя, коли віз на вантажівці снаряди для артилерійської батареї. Він був на межі смерті, але лікарі змогли врятувати йому життя, а от зір він втратив назавжди і був змушений до кінця днів ходити в чорній масці на очах.

Читець 19. Особисте життя Едуарда Асадова склалася далеко не безхмарно. Він зіткнувся з підлістю, зрадництвом, нерозумінням. З інтерв'ю поета: «Коли приходить біда і руйнується будинок, що відбувається на місці руїн? Спочатку ... здається, що ніяке життя тут вже не зможе народитися. І все-таки життя завжди сильніше біди! У цьому я переконаний твердо. Після особистої драми я був самотній, дуже самотній

.... Знайомі в мене були, приятелі теж, дівчата, яким я був приємний, теж зустрічалися не раз і не два. Але от тільки надійної руки, чесного серця і плеча, на яке можна спертися в скрутну хвилину і знати, що не зрадить і не підведе, ніколи - такого плеча довгий час не було.»

  Читець 18.  Але ось після гірких розчарувань сталася зустріч 29 серпня 1961 з артисткою Москонцерта, майстром художнього слова, Галиною Валентинівною Розумовською на виступі в Палаці культури МГУ.
Зустріч з Галиною стала для Асадова абсолютним відкриттям. Він дуже скоро зрозумів, що з цією людиною не повинен розлучатися ніколи. Галина стала включати в свої виступи все більше віршів Асадова. Вона їздила з концертами по всій країні, завжди була в поїздках і з поетом, допомагаючи йому вести творчі зустрічі, половину кожного вечора беручи на свої плечі. Прийшла справжня велика любов.

Читець 19   Свою дружину Галину Валентинівну він дуже любив, хоча ... ні разу не бачив.

Цілий цикл віршів про любов присвячений Галині Асадовим, такі, як «Серцевий сонет», «На осінньому порозі», «Солов'їний захід», «На крилі». Вірші «Річниця» і «Вірші про тебе» пронизані гострим болем і скорботою від втрати рідної людини. Галини Валентинівни Асадової не стало у квітні 1997 року.

Читець 20

Сердечный сонет

     Я тебе посвящаю столько стихов,

     Что вокруг тебя вечно смеется лето.

     Я тебя вынимаю из всех грехов

     И сажаю на трон доброты и света.

     Говорят, что без минусов нет людей.

     Ну так что ж, это я превосходно знаю!

     Недостатки я мысленно отсекаю,

     Оставляя лишь плюсы души товоей.

     Впрочем, только лишь плюсы души одной?

     А весь образ, таящий одни блаженства?!

     Коль творить тебя с радостью и душой -

     То выходит действительно совершенство.

     Я, как скульптор, из песен тебя леплю -

     И чем дольше, тем больше тебя люблю!

Слайд №17

Читець 21 Мотив кохання  був і залишається найголовнішим у світовій літературі.   Про історію появи "Балади про прокурений вагон" Олександра Кочеткова розповідає дружина поета Ніна Григорівна,  що залишився після її смерті і досі в неопублікованих записках:

"Літо 1932 ми проводили в Ставрополі у мого батька. Восени Олександр Сергійович їхав раніше, я мала приїхати в Москву пізніше. Квиток був уже куплений - Ставропольська гілка до станції Кавказької, там на прямий потяг Сочі - Москва. Розлучатися було важко, і ми відтягували як могли. Напередодні від'їзду ми вирішили продати квиток і хоч на три дні відстрочити від'їзд. Ці ж дні - подарунок долі - переживали як суцільне свято.

Скінчилася відстрочка, їхати було необхідно. Знову куплений квиток, і Олександр Сергійович поїхав. Лист від нього зі станції Кавказької ілюструє настрій, в якому він їхав.

У Москві, у друзів, його поява в перший день приїзду, була прийнята як диво воскресіння, оскільки його вважали загиблим у страшній катастрофі, що сталася з сочинським поїздом на станції Москва-товарна. Загинули знайомі, які поверталися з сочинського санаторію. Олександр Сергійович уникнув загибелі тому, що продав квиток на цей потяг і затримався в Ставрополі.  

У першому ж листі, який я отримала від Олександра Сергійовича з Москви, був вірш "Вагон" ("Балада про прокурений вагон") ... "
 

04  Відео   «Балада о прокуренном вагоне» (О. Кочеткова)

Слайд №18

    Читець22.  Цей вірш був опублікований через 34 роки після написання, а написаний в 1932 році. Його переписували, посилали в листах як вістку, як молитву, інколи без імені автора, як народний. Бо кохання невичерпне та вічне як саме життя. Попри всі біди, злигодні  у світі владарюють чистота, чесність, гідність,любов. Різні віки, різні мови. ЄДИНЕ КОХАННЯ….

Ведучий 1. Ті, що справді кохають, борються до останньої миті за душу коханої людини.

Ведучий 2. Ця мудрість допоможе бути до кінця днів величним, чистим у помислах і почуттях.

Ведучий 3. Ті, що справді кохають, не думаючи до останнього подиху про особисте, ведуть битву за душу коханого, за її сходження.
Ведучий4. І вони виграють цю битву, тому що кохають...

Слайд №19

Ведучий 1. Тому не дивно, що Пенелопа 20 років чекала на Одіссея.

Ведучий 2. Не дивно, що жінки декабристів пішли за ними в Сибір, пожертвувавши багатством, майбутнім, навіть дітьми.

Ведучий 3. Не дивно, що кохання Абеляра і Елоїзи скінчилось тим, що вони пішли до монастиря.

Ведучий 4. Для них любов була турніром, що вимагав величезного мистецтва, витримки, доблесті.

Ведучий 1. Дозвольте ж подарувати вам низку чудових свідоцтв величі людського серця.

Слайд №20

 
08 ЗВУК Ennio Morricone - Le vent, le cri

Вона. Олексій Толстой — дружині Софії Толстой:
Він. «Я не можу жити без тебе, ти єдиний скарб на землі, і я плачу над цим листом, як плакав 20 років тому. Кров холоне на серці при самій думці, що я можу тебе втратити — я кажу собі: як страшенно безглуздо розлучатися!»

Слайд №21

Вона. Ф.Стендаль — Матильді Дембовській:
Він. «Я жадаю кохати не за правилами, а як людина людину, безмежно, можливо, навіть бездумно—інакше кохання втрачає будь-який сенс.
 

Слайд №22
Вона. Вольтер — коханій Олімпії:
Він. «Люба моя панно!Бажаю вам тільки щастя і охоче купив би його ціною свого. Я вважатиму себе вельми винагородженим, коли знатиму, що сприяв вашому поверненню до щастя».

Вона. Шіллер — коханій.
Він. «Ви могли б бути щасливою без мене, але ніколи не могли бути нещасною через мене».

1 ведучий. Швидко плине час. Століття за століттям. Разом з ним змінюємося і ми. А що з коханням? Воно живе і ніколи не зникне, бо любов жива, поки існує життя. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пiзнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. I, навiть, якби запропонували вибрати щось одне серед таких цінностей як грошi, влада, слава i кохання, то переважна бiльшiсть вибрала б останнє.

2 ведучий. Отже, нехай до вас прийде це високе почуття і пам’ятайте, що його потрібно цінувати. Ідіть назустріч коханню – і ви обов’язково зустрінете свою єдину половинку. Якщо ви чекаєте на казкового принца чи принцесу, повірте у диво – і казка збудеться.

09 ЗВУК  Мішель Легран з кінофільму "Шербурзькі парасольки"

СЛОВО О ЛЮБВИ  Эдуард Асадов
Ведучий 2 Любить — это прежде всего отдавать.
Любить — значит чувства свои, как реку,
С весенней щедростью расплескать
На радость близкому человеку.

Ведучий 3 Любить — это только глаза открыть
И сразу подумать еще с зарею:
Ну чем бы порадовать, одарить
Того, кого любишь ты всей душою?!

Ведучий 4 Любить — значит страстно вести бои
За верность и словом, и каждым взглядом,
Чтоб были сердца до конца свои
И в горе и в радости вечно рядом.

Ведучий 1 Любить — значит сколько угодно раз
С гордостью выдержать все лишенья,
Но никогда, даже в смертный час,
Не соглашаться на униженья!      

   10 ЗВУК «Титанік» (Виконується пісня із кінофільму «Титанік» Артеменко Катерина)

05 ВІДЕО «Титанік» ( пісня із кінофільму)

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Асадов Е. Що таке щастя: Вірші. «Золота серія поезії». – М. Ескімо.418с., іл.., 2008
2.  Балашов Н. Аполлінер та його місце в французькій поезії. – М. 1967
3. Бібліотека «interNetpi»
4. Бібліотека Машкова (зарубіжна проза, поезія)
5. Лотман Ю.М.,  Лотман М.Ю. О поэтах и поэзии
6. Пастух Т. Майстер сонета. Всесвітня література, 2/2010
7. Перше побачення. – Ескімо.2006
8. Юсипович І.В., Токолова Л.А. Шекспірівський сонет// Всесвітня література -2004. -№10
9. Електронна б-ка. Класична література. Твори Л.Костенко. Ukrclassic.com.ua
10. Використані матеріали з сайту http//Russia.rin.ru