Види адаптації студентів. Соціальна та психологічна адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у ЗВО.

Семінарське заняття 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ Види адаптації студентів. Соціальна та психологічна адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у ЗВО. Підготувала студентка групи 2 ММЗ СОАртемчук Аліна. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі

Адаптація - результат (і процес) взаємодії індивіда і навколишнього середовища, що забезпечує оптимальне його пристосування до життя і діяльності. Адаптація компенсує недостатність звичної поведінки в нових умовах. Ми вступаємо в різні періоди нашогожиття так, як немовлята, не маючиза плечима ніякого досвіду, хоч бискільки нам було років. Ф. Ларошфуко, французький письменник

Адаптація пов'язана зі зміною соціальної ситуації розвитку студента. Адаптація - це зміна самого себе (настанов, рис характеру, стереотипів поведінки тощо) відповідно до нових вимог діяльності, соціальних умов і нового оточення. Це входження людини у нову соціальну позицію і нову систему взаємин. Адаптаційний період у різних студентів відбувається по-різному, залежно від їхніх індивідуально-психологічних особливостей, рівня готовності до навчання у ЗВО.

Розрізняють такі форми адаптації студентів - першокурсників:

Залежно від активності студента адаптивний процес може бути двох типів:1) активне адаптування;2) пасивне, конформне(безапеляційне) прийняття цілей і цінностей нової соціальної групи. Злежно від швидкості адаптації та її результатів розрізняють такі типи адаптації студента:1 тип - студент, який легко адаптується до нових умов, швидко виробляє стратегію своєї поведінки, легко входить у колектив; поведінка емоційно стійка, неконфліктна.2 тип - студент, адаптація якого цілком залежить від середовища й соціального оточення. Трапляються ускладнення і в організації своєї роботи, і в режимі праці, і в спілкуванні. Важлива допомога, зовнішній контроль і підтримка.3 тип - студент, який важко адаптується через свої індивідуальні особливості. Поведінка його деструктивна, конфліктна, емоційно нестійка, з неадекватною реакцією на вимоги та умови навчання. У період адаптації студент переживає деструктивний стан.

Як зазначає Г. Аркушенко, з метою покращення адаптації важливо насамперед: 1) навчити студента вчитися. а) самостійно працювати з підручником;б) навчити займатися науковою, пошуковою і дослідницькою роботою; в) логічно мислити, відстоювати свою думку, бути комунікабельним; 2) зацікавлювати студентів загальноосвітніми дисциплінами як базовими для формування майбутнього спеціаліста. 3) вивчати індивідуальні особливості студентів, які не встигають, із метою визначення дидактичних методів усунення причин неуспішності; 4) створювати групи взаємодопомоги, залучаючи кращих студентів академічної групи; 5) удосконалювати форми і методи індивідуальної роботи зі студентами; 6) виховувати у студентів відповідальність до себе і своїх товаришів, щоб кожен міг усвідомити, що треба вчитися.

Висновки. Часто студентів, які не адаптувалися до умов закладу вищої освіти, показують низький рівень знань із навчального матеріалу, не йдуть на контакт з іншими студентами групи або агресивно поводяться з ними, ідуть на конфлікт із викладачами або не відвідують заняття, відраховують із закладу освіти. Щоб змінити таку ситуацію, важливо, щоб викладачі були зацікавлені в успішній адаптації студентів, допомагали їм у вирішенні проблем, що пов’язані з навчальним процесом, та проводили заходи спрямовані на зміцнення студентського колективу. Важливо також впроваджувати досвід інших країн (Японія, Корея, Велика Британія та ін.), які враховують індивідуальні особливості та професійні якості абітурієнта, що підвищує ефективність професійної адаптації та рівень знань.

Список використаних джерел. Подоляк Л. Г. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів / Подоляк Л. Г., Юрченко В.І. – К.: ТОВ “Філ-студія”, 2006. – 320с. Щербакова К. Й. Вступ до спеціальності. Київ : Вища школа, 1997. 165 сhttp://tpsp-journal.kpu.zp.ua/archive/1_2019/part_2/30.pdf