Види і причини виникнення порушень звуковимови в дітей дошкільного віку. Практикум для батьків

 

 

 

 

 

Види і причини виникнення порушень звуковимови в дітей дошкільного віку.

Практикум для батьків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала: вчитель-логопед

Петренко Наталія Володимирівна

Види і причини виникнення порушень звуковимови в дітей дошкільного віку.

Практикум для батьків

 Мета: поповнити відомості учасників ділової гри про зміст, форми і методи роботи з питань профілактики та корекції порушення мовлення; створити оптимальні умови для рефлексії та інтегрованого обміну думками, самовираження; викликати бажання співпрацювати для досягнення спільної мети.

План

Організація батьків

Вступна бесіда

Знайомство

Вправа «Дерево очікувань»

Лекція «Види мовленнєвих порушень»

Вправа «Впізнай порушення» 

Причини порушень. Робота в підгрупах

Розв’язування проблемних ситуацій. Робота в підгрупах

Повідомлення «Як відповідати на дитячі запитання»

Підсумок. Тест «Чи достатньо уваги ви приділяєте розвитку мовлення дитини?»

ХІД ЗАХОДУ

І. Організація батьків

Логопед запрошує батьків, роздає їм різнокольорові «квітки-бейджики», на яких батьки записують своє ім’я.

Кожен з вас одержав квіточку, тож згідно з кольором своєї квітки займіть, будь ласка, місце за столиком.

ІІ. Вступна бесіда

Дуже, часто ми чуємо, що діти — це квіти життя. Саме заради дітей, для їх розвитку ми тут  зібралися. Адже з кожним роком кількість дітей з порушенням мовлення збільшується. Оскільки найріднішими та найближчими  для кожної дитини  є батьками, тому саме з вами, ми сьогодні маємо  обговорити  причини  виникнення  мовленнєвих порушень.

ІІІ. Знайомство

Напишіть свої імена на «квітках - бейджиках» для нашої співпраці.

IV. Вправа «Дерево очікувань»

Пропоную вам записати очікування, з якими ви прийшли на сьогоднішню зустріч, (свої очікування батьки записують і прикріплюють на «Дерево очікувань».)

V. Лекція «Види порушень»

При нормальному ході мовленнєвого розвитку не пізніше, ніж до 5-6 років дитина повинна опанувати правильну вимову всіх звуків мови. Якщо ж цього не відбувається, то така затримка свідчить про наявність якихось особливих причин, що заважають дитині своєчасно опанувати правильну вимову звуків мови. Тут вже доводиться говорити про порушення звуковимови, що вимагають спеціальної логопедичної допомоги.

  Неправильна вимова може спостерігатися у відношенні будь-якого приголосного звука, але рідше порушуються звуки прості за способом артикуляції м, н, т, п.

Найчастіше порушується вимова складних по артикуляції звуків: сонорних (р, л), свистячих (с, з, ц) і шиплячих (ш, ж, щ, ч). М'які пари цих приголосних (сь, зь, рь, ль) найчастіше вимовляються правильно, так як вони більш прості за способом артикуляції, ніж їх тверді варіанти.

Порушення звуковимови у дітей можуть виявлятися або у відсутності тих або інших звуків, їх спотворенні, чи  заміні.

Відсутність звука в мовленні може виражатися в його випаданні на початку слова (наприклад, замість риба дитина говорить «иба», в середині слова (пароплав - «паопав») і наприкінці слова ( сад - «са»).

Спотворення звука виражається в тому, що замість правильного вимовляється звук, якого немає у фонетичній системі української мови. 

Заміни звука іншим звуком, наявним у фонетичній системі української мови.

  Абсолютно необхідною умовою для розвитку правильного мовлення дітей         ( крім логопедичної допомоги) є правильне, виразне і неквапливе мовлення дорослих людей, що оточують дитину. Це той зразок для наслідування, якому дитина наслідує в нелегкому для неї процесі опанування правильної вимови звуків. Якщо ж такий зразок відсутній, то засвоїти  дітям правильну артикуляцію звуків швидко важко або навіть стає неможливим. Про це свідчать, наприклад, випадки досить широко поширеної «родинної картавості», яку дитина засвоює, наслідуючи батькам.

Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Тут вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але навіть і стимул реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається   мовлення дитини, і вони самі наслідують їй!

Причинами патології дитячого  мовлення можуть стати:

• Різні несприятливі  фактори, як у внутріутробному періоді розвитку, так і під час пологів.
• Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо згубними для розвитку мовлення є часті інфекційно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліт і ранні шлунково-кишкові розлади.
• Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.
• Спадкові чинники. Наприклад, вродженні дефекти  артикуляційного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м`якого і твердого піднебіння; масивні і короткі під'язикові вуздечки; зміни форми і відносної величини щелеп; патологічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп.

Таким чином, велика роль у виникненні мовленнєвих порушень, у тому числі і  загального недорозвинення мовлення, належить генетичним чинникам. У цих випадках мовленнєве порушення   може виникнути під впливом навіть незначних несприятливих зовнішніх дій.

• Куріння під час вагітності, вживання алкоголю.
• Несприятливі соціально - побутові умови, що приводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, порушенням емоційно-вольової сфери і дефіциту в розвитку мовлення.
• Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

Якщо вплив цих чинників поєднується хоч би з нерізко вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи або з генетичною схильністю, то порушення мовленнєвого розвитку набувають стійкішого характеру і виявляються у вигляді  загального недорозвинення мовлення.

 

VI. Вправа «Впізнай порушення»(з  аудіоматеріалом)

Пропоную Вам прослухати висловлювання дітей і визначити, які порушення ви почули.

Учасники тренінгу  прослуховують  записи.

Логопед. Які порушення почули ви у дітей? Відповіді батьків.

VII. Причини порушень. Робота в підгрупах

Логопед. Які, на вашу думку, існують причини виникнення порушень у мовленні дітей?

Завдання для обговорення:

1 підгрупа. Які дії батьків призводять до порушень мовлення у дітей, на вашу думку?

2 підгрупа. Які дії педагогів  призводять до порушень мовлення у дітей, на вашу думку?

3 підгрупа. Які існують об’єктивні причини, не залежні ні від батьків, ні від педагогів?

— А тепер передайте аркуш із вашими варіантами сусідам і доповніть (тричі по колу), поки не вернеться аркуш до вас.

Обговорення з коментарями

VIII. Розв’язування проблемних ситуацій.

Робота в підгрупах

 А зараз я запропоную кожній підгрупі опис ситуації із її подальшим обговоренням.

Ситуація 1

Сергійкові три роки. Забираючи хлопчика з дитячого садочка, мама каже: «Нам потрібно зайти до магазину. Що тобі купити: кетю, шоколадне коко чи брум? »

— Чи правильні мамині дії? Чому? (Це гальмує розвиток.)

Ситуація 2

Мама забрала Оленку з садочка, дорогою додому мамі зателефонувала подруга. На всі спроби дитини привернути до себе увагу відповіла: «Не Заважай. Ти що не бачиш, я розмовляю по телефону».

— Чи правильні мамині дії? Чому?

— Який вихід із ситуації? Не спілкуватися з подругою?

Ситуація З

Мама готує борщ, а Марійка складає пазли.

— Доню, подай мені, будь ласка, бурячок. Якого він кольору? Якої він форми: круглий чи квадратний? А що ще потрібно покласти у борщик? Яку візьмемо ми каструлю: велику чи малу? нас багато чи мало?

— Чи правильно чинить мама? Чому?

Висновок

Постійне наше спілкування з дітьми — це і є мовленнєвий розвиток дитини. Різні ситуації вимагають від нас великого терпіння, витримки, часу — всього, чого так не вистачає.

Але виховання і розвиток можна порівняти із внеском у банк, що внесеш сьогодні, те й отримаєш з відсотками через декілька років.

IX. Повідомлення «Як відповідати на дитячі запитання»

Значний вплив на розвиток мовлення дитини має саме спілкування дитини. Всім відомо, що дітей трьох років і більше називають «чомучками», оскільки вони ставлять безліч запитань. Від того, як ви будете відповідати на запитання, залежить розвиток дитини. Не тільки мовленнєвий, а й узагалі.

З огляду на це існують такі правила (надруковану пам’ятку роздають кожному з присутніх батьків).

Для того щоб ви не припускали таких помилок, я підготувала вам пам’ятку.

X. Підсумок

Мабуть, вас цікавить, наскільки ви приділяєте увагу розвитку мовлення дитини.

Пропонуємо відповісти на питання тесту. Виберіть відповіді та підрахуйте кількість ваших відповідей.

Правила для батьків

1) Ніколи не говоріть дитині:

«Я тобі потім розповім».

Малюкові цікаво почути відповідь саме зараз, тому що його що-небудь здивувало або загнало в глухий кут. Можливо, годину потому він і не згадає, про що запитував. Тому не лінуйтеся, не розповідайте дитині, як ви сильно заняті й що «завтра ви обов’язково, про це поговорите». У результаті ви тільки знеохотите її пізнавати що-небудь нове.

2) Подивіться на світ очима дитини.

Вона ще не знає, що таке фізика, хімія й багато інших наук. І знань про навколишній світ у неї поки зовсім небагато. Тому пояснювати все доведеться «на пальцях». На живих прикладах. Чим простіше пояснення, тим краще. Однак не перестарайтеся, спрощуючи свої відповіді. Деякі процеси або явища не можна пояснювати занадто примітивно.

3) Не соромтеся звертатися до енциклопедії,довідників і Інтернету.

Більшість батьків намагаються виглядати в очах дитини занадто розумними. Але ж усього знати не може ніхто. Малюк виросте, і сам це зрозуміє. Немає нічого жахливого в тому, що тато не може відповісти на запитання. «Пошукаймо відповіді в енциклопедії», — запропонує тато малюкові. Упродовж вечора вони із задоволенням читатимуть який-небудь розділ, а потім ще й проведуть дослід: як же це насправді працює. Ваш батьківський авторитет зовсім не постраждає. А дитина навчиться самостійно знаходити відповіді на запитання.

4) Звертайтеся до фахівців.

Скажімо, у дитини виникло запитання з хімії. А ви в цьому предметі ніколи не були добре обізнані. Зате ваша бабуся все життя працювала хіміком. Або ваш знайомий очолює хімічну лабораторію. Дуже добре! «Зателефонуймо бабусі й запитаймо в неї, адже вона такий фахівець!» — говорите ви. Запитання можна адресувати телевізійним майстрам, лікарям, продавцям, загалом, професіоналам у своїй справі.

5) Не читайте «лекції».

Тобто не пояснюйте все занадто складно і зарозуміло. Коротке, яскраве пояснення надовго запам’ятається малюкові й змусить його замислитися.

6) Намагайтеся супроводжувати пояснення експериментами або ілюстрацією.

Наші діти значно краще розуміють пояснення, якщо їм нарисувати, «як це працює». Дитячий мозок краще сприймає зорові образи, адже на слух інформація засвоюється складніше. Тому навіть якщо ви не дуже добре малюєте, намагайтеся зобразити у вигляді простої схеми те, що розповідаєте.

7) Не відповідайте односкладово.

Діти — натури творчі. Для того щоб намалювати в голові картинку, декілька слів не достатньо. Крім того, дитина відразу відчує, що вам з нею нецікаво і ви не маєте наміру з нею спілкуватися.

8) Не принижуйте дитину.

Не слід запевняти: «Ти ще маленький, тобі це складно зрозуміти» або «Як же ти можеш цього не знати?» Якщо, малюк почуватиметься ніяково, ставлячи вам запитання, то вже незабаром він цього не робитиме. Маленькій людині цілком дозволено чогось не знати або не вміти, у цьому немає нічого смішного або жахливого.

9) Відповідайте серйозно, але з гумором.

«Тату, а чому?» — «Та тому!» — буває, що доводиться чути такі діалоги. Наші малюки дуже чутливі й вразливі. І реагувати навіть на найсмішніші або безглузді запитання потрібно дуже серйозно. А от відповісти з гумором, так, щоб малюкові стало смішно або весело, — це будь ласка!

10) Говоріть мовою дитини.

Як це? Просто і зрозуміло, супроводжуючи свою розповідь яскравими простими прикладами.

Дитячі запитання виникають щодня, щогодини і навіть щосекунди. Іноді зовсім не зрозуміло, що ж відповідати. І як це тільки нашій дитині спало на думку! А відповідати потрібно, причому негайно, інакше малюк утратить інтерес. Відповідайте на запитання дитини, як можете. А потім обов’язково візьміть енциклопедію і розкажіть вашому малюкові ще більше про його запитання.

 

 

 

Тест «Чи достатньо уваги ви приділяєте розвитку мовлення дитини»

• Чи маєте ви достатньо вільного часу для розмови з дитиною? (Так, не завжди, ні)
• Чи втручаєтеся у дитячу розповідь, щоб виправити мовленнєву помилку? (Так, не завжди, ні)
• Чи обговорюєте з дитиною почуте, побачене (казки, телепередачі і т. ін)? (Так, не завжди, ні)
• Чи слідкуєте ви за правильністю вашого мовлення? (Так, не завжди, ні)
• Чи використовуєте мовленнєві ігри, завдання, вправи? (Так, не завжди, ні)
• Чи вживаєте у власному мовленні прислів’я, загадки, забавлянки, пісні, заклички? (Так, не завжди, ні)
• Чи завжди даєте відповіді на запитання дитини? (Так, не завжди, ні)
• Чи завжди пояснюєте дитині незрозумілі слова? (Так, не завжди, ні)
• Як часто влаштовуєте «подорожі в природу» з метою спілкування з дитиною? (Так, не завжди, ні)
• Чи слідкуєте ви за новими дитячими виданнями? (Так, не завжди, ні)

Відповідь «так» оцінюється у 2 бали, «не завжди»—в 1 бал, «ні» — 0,5 бали.

Від 15 до 20 балів. Ви чудово розумієте, що мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості. Тому ви приділяєте цьому виду діяльності достатньо часу. Ви на правильному шляху. Так тримати! Приділяючи час і увагу дитині зараз, ви закладаєте «міцний фундамент» для її майбутнього.

Від 8 до 74 балів. Ви розумієте, що розвиток мовлення — один з найважливіших аспектів розвитку дитини. Але за браком знань або часу ви приділяєте дитині недостатньо уваги.

Для кращого результату звертайтеся по інформацію до спеціалістів (логопеда, вихователя, вчителя, психолога), фахових видань або Інтернету. Знайдіть час Для спілкування з дитиною, адже це невичерпне джерело розвитку дитини, скарбниця всіх знань.

Менше ніж 8 балів. Це дуже тривожний результат. Ви зовсім не приділяєте уваги розвитку мовлення вашої дитини. Пам’ятайте: красива мова вашої дитини — ключ до успіху в майбутньому. Не кожна дитина здатна навчитися самостійно правильно говорити. А їй так хочеться бути не гіршою за одноліток.

Потурбуйтеся про це сьогодні, поки у вашої дитини не сформувався комплекс неповноцінності:

• використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною;
• постійно стежте за правильністю мовлення дитини;
• вірші, скоромовки, чистомовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного й виразного мовлення вашої дитини.

Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування. Тому воно має бути правильним.

   А зараз давайте звернемось до нашого «дерева очікувань» і ви скажете, чи отримали ви те, чого очікували від нашої зустрічі. І напишіть, будь ласка, ваші побажання, пропозиції.

І пам`ятайте: правильне мовлення ваших дітей — запорука успішного навчання в школі. Хай вам щастить, розумні й талановиті батьки!