Види логопедичного масажу

Про матеріал
Методичні рекомендаціі що до проведення логопедичного масажу зондовим методом
Перегляд файлу

ВИДИ ЛОГОПЕДИЧНОГО МАСАЖУ В РОБОТІ З ДІТЬМИ ІЗ
ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

    Логопедичний масаж — це метод активної механічної дії, який впливає на стан м'язів, нервів, кровоносних судин і тканин периферичного мовленнєвого апарату. Це одна з логопедичних методик, яка сприяє нормалізації мовлення та емоційного стану осіб із мовленнєвими порушеннями.

     Масаж - це один з найдавніших та найефективніших лікувальних заходів. Відомо, що з XІІ століття до нашої ери, масаж використовували в Давньому Єгипті, Лівії.  На одному з давньоєгипетських  папірусів знайдено в гробниці були зображені такі прийоми масажу , як  поглажування, розтирання і поколочуваання. Перше наукове обґрунтування масажу зробив Гіпократ. Першим пропагандистом  масажу для хворих і здорових людей є Геродокс. Саме він прожив 100 років і все життя займався гімнастикою та масажем. Особливого розвитку масаж досяг в Римській імперії. Він був в ужитку в усіх від імператора до рабів.

    Теоретичне обґрунтування необхідності логопедичного масажу у комплексній корекційній роботі зустрічається в Архіпової О.Ф., Ейдінової Б Мастюкової Є.М., Правдіної О.В., Семенович К.А. Новікової О.В  та багатьох інших авторів.

       Масаж, як засіб лікування застосовується на науковій основі лікування нервово-м'язового апарату. Він входить в комплексну медико-педагогічну систему реабілітації дітей, підлітків і дорослих із мовленнєвими порушеннями.

Масаж в логопедичній роботі використовується при корекції різних порушень: дислалії (різних її форм), дизартрії (в тому числі її стертої форми), ринолалії, афазії, заїкання, алалії та при порушеннях голосу. В цілому масаж застосовується в корекційній педагогічній роботі у всіх тих випадках, коли спостерігається порушення тонусу м'язів.

       Логопедичний масаж - це частина комплексної роботи, спрямованої на подолання мовленнєвих порушень. Він може проводитися протягом всієї корекційної роботи, але особливо важливе його використання на підготовчих етапах. Нерідко масаж є необхідною умовою ефективності логопедичної допомоги.

Основною метою логопедичного масажу є нормалізація м'язового тонусу загальної, мімічної та артикуляційної мускулатури; зменшення прояву парезів і паралічів м'язів артикуляційного апарату; зниження кількості судом у м'язах мовленнєвого апарату; стимуляція пропріоцептивних відчуттів; активізація тих груп м'язів переферичного мовленнєвого апарату, у яких була недостатня скорочувальна активність; формування довільних, кординованих рухів органів артикуляції.

        При подоланні артикуляційних порушень логопедичний масаж проводиться разом із пасивною, пасивно-активною та активною артикуляційною гімнастикою. Для формування мовленнєвого дихання, голосу, нормалізації емоційного стану масаж може використовуватися в комплексі з традиційними логопедичними вправами.
     Науковці протягом багатьох років досліджень пропонували різноманітні авторські методики використання «масажу в логопедичній роботі. Багато з них не втрачають актуальності донині. Заблудовський І.З., один з основоположників системи масажу, був автором методики стимулюючого масажу обличчя, яка активно застосовується і на сьогодні.

Логопедичний масаж може здійснювати як логопед чи дефектолог, так і медичний працівник, який володіє технікою логопедичного масажу, тобто пройшов спеціальну підготовку і знає анатомію і фізіологію м'язів, забезпечують мовнорухову діяльність, а також етіопатогенез мовленнєвих порушень. Елементи масажу можуть здійснюватися батьками дитини, спеціально проінструктованими і навченими логопедом.

 Архіпова О.Ф. розглядає логопедичний масаж як структурну частину індивідуального логопедичного заняття з дитиною, в якої діагностували дизартрію. При цьому логопедичний масаж має передувати жестикуляційній гімнастиці. Автор пропонує три комплекси диференційованого логопедичного масажу, у кожному з них знаходяться вправи, спрямовані на подолання патологічної симптоматики. Перший комплекс вправ - це логопедичний масаж при високому тонусі м'язів (ригідний синдром), другий комплекс вправ логопедичного масажу при спастико-атактико-гіперкінетичному синдромі. Останній комплекс пропонується проводити при паретичному синдромі (низькому тонусі м'язів). Також Архіпова О.Ф. поділяє індивідуальне заняття на три блоки: підготовчий, основний та домашнє завдання. Її авторська методика - логопедичний масаж, спрямований на нормалізацію тонусу м'язів артикуляційного апарату дітей раннього віку.

Взявши за основу систему масажу Архіпової О.Ф. для дітей з дитячим церебральним паралічем і знання, хновою яких є звичайний лікувальний масаж, Краузе О.М. розробила схему логопедичного масажу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Це значно полегшило корекцію звуковимови і дозволило досягти певних гєзультатів.

      Виділють такі основні види логопедичного масажу:
- класичний ручний масаж. Це лікувальний класичний масаж, який використовується без врахування рефлекторного впливу і проводиться поруч з ураженою ділянкою чи безпосередньо на ній;
- точковий масаж , як різновид лікувального масажу використовують тоді, коли локально впливають розслаблюючим чи стимулюючим способом на біологічно активні точки (БАТ);
- апаратний масаж, який проводять з допомогою вібраційних, вакуумних та інших приладів;

 - зондовий масаж, що використовують з метою нормалізації мовленнєвої моторики за методом Новікової.

Класичні види масажу дещо по-іншому використовують в логопедичній практиці. Застосовуються в основному три прийоми поглажування: поверхневе, глибоке обхватувальне та граблеподібне поглажування у вигляді допоміжного прийому. Розтирання та розминання в логопедичній роботі проводиться, як правило, на невеликих, обмежених ділянках, в області окремих м'язових груп. Прийом пунктирування застосовують на обличчі, особливо в місцях виходу нервів, а також там, де незначна кількість жирової тканини (чоло, скроневі кістки, нижня щелепа). Вібрацію і щільне натискування зазвичай використовують в роботі з біологічно активними точками.

Вибір прийомів масажу залежить від стану м'язового тонусу, рухових можливостей та патологічної симптоматики. При пониженому тонусі мовленнєвої мускулатури використовують поглажування, розтирання, розминання, сильну вібрацію та пунктирування.

Для підвищеного тонусу (спастичного стану м'язів) найкраще підійдуть поглажування та легка вібрація. Ізольовано окремі прийоми в практиці масажу зазвичай не застосовуються, а використовуються, як правило, їх комплекси. Також досить часто масаж поєднують з прийомами пасивної чи активної гімнастики, самомасажем.

логопедичний зондовий масажДосить велике поширення отримав зондовий масаж, який є ефективним методом нормалізації моторики мовленнєвого апарату. Завдяки саме цьому виду масажу можна цілеспрямовано впливати на м'язи артикуляційних органів, активізуючи та відновлюючи їх моторну діяльність. Термін подолання недоліків вимови залежить від тяжкості мовленнєвого порушення, віку та індивідуальних особливостей дитини. Для цього масажу Новіковою Є.В. були розроблені спеціальні зонди, кожен з яких впливає на визначену групу м'язів язика, вилиць, щік, губ, м'якого піднебіння.

Спроби замінити руки масажиста апаратом робилися давно, оскільки він може полегшити працю логопеда, збільшити пропускну спроможність масажних кабінетів, застосовуватися в домашніх умовах. З апаратних видів масажу найбільш широко використовують вібро-, гідро-, пнемо-, вакуумо-, баро- та ультразвуковий масаж у різноманітному їх поєднанні.

     Ефективність дії будь-якого масажу залежить від знання анатомії, механізму порушення, реактивності організму та функціонального стану того, кого масажують. Тому дуже необхідним є контакт логопеда із самим пацієнтом, і співпраця з лікарем.

      Характер масажу в основному визначається трьома компонентами: силою, темпом та протяжністю. Сила масажу - це сила тиску, яку руки масажиста передають на тіло безпосередньо через зонд. Вона може бути великою (глибокий масаж), середньою і малою (поверхневий масаж). Темп коливається від швидкого до середнього і повільного. Чим довше робиться масаж, тим більше він впливає на зниження збудливості нервової системи.
Таким чином, різноманітними прийомами і видами масажу покращують кровообіг в м'язових тканинах, обмінні процеси в нервовій системі, цим самим змінюючи функціональний стан кори головного мозку, підвищуючи чи понижуючи її збудливість.
Крім того, відповідна реакція пацієнта залежить від прийомів, використаних логопедом. При порівняно однаковому технічному виконанні одні прийоми, такі як прогладжування, розтирання, більше знижують збудливість нервової системи, інші - ударні, вібраційні прийоми, навпаки - підвищують її. Різні поєднання прийомів дозволяють логопеду індивідуалізувати сеанси масажу і збільшувати в кожному конкретному випадку ефективність відповідних реакцій пацієнта. При цьому також виникають позитивні психологічні зміни: покращується емоційний стан, зменшується скутість, виникає відчуття тепла в артикуляційній мускулатурі.
     Таким чином, грамотно побудований масаж (коли правильно вибрані і проведені прийоми, визначені їх інтенсивність і дозування) є вагомим засобом не лише корекції мовленнєвих вад, невід'ємною частиною логопедичної роботи, а й лікування і відновлення працездатності, зняття втоми і підтримки загального тонусу організму, активним засобом зміцнення здоров'я і попередження захворювань організму, особливо при порушеннях загальної та дрібної моторики на фоні артикуляційних розладів. Використання масажу при різних формах дислалії та стертої форми дизартрії є подальшими завданнями нашого дослідження.

Види масажу:

В залежності від застосування того чи іншого інструментарію, нами
виділені наступні види логопедичного масажу:
а) зондовий, який здійснюється за допомогою спеціально розроблених
логопедичних інструментів – зондів;
б) логостимулонний, під час якого використовуються логостимулони;
в) зондозамінний, інструментами для якого стають різні види
зондозамінників;
г) мануальний, який виконується руками; д) вібральний , під час якого використовуються вібромасажери.

е) щітковий, який проводиться зубними щітками чи інструментами, що

д) вібральний , під час якого використовуються вібромасажери

нагадують їх своїми структурними ознаками;

є) контраст-термічний, під час якого застосовується обладнання для
кріо- та термомасажу.

Коротко розглянемо той інструментарій, який використовується під час
проведення кожного з видів логопедичного масажу.

Зондовий масаж, як видно з його назви, здійснюється за допомогою
спеціальних масажних логопедичних зондів.

Масажні логопедичні зонди для можливості стерилізації і запобігання
окисленню виготовлені з відполірованого дроту чи медичної нержавіючої
сталі; зовні вони нагадують стоматологічні інструменти. Широко відомими у
практиці логопедичної роботи є постановочні зонди Л. С. Волкової,
Ф. А. Рау, які своєю різнокольоровою гамою (жовтий, синій, рожевий, бузковий).

Є такі види логопедичних масажів:

Логостимулонний масаж здійснюється з використанням логопедичних
інструментів, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на зонди.
Логостимулони виготовляються з медичної нержавіючої сталі, тому
легко піддаються стерилізації. Логостимулони є двох видів. Логостимулонифіксатори допомагають при масажі малих і великих щелепних м’язів, кутових м’язів рота, м’язів сміху, підборідних, щічних і жувальних м’язів.
Логостимулони-розтягувачі сприяють корекції еластичності вкорочених
верхньої і нижньої губної та під’язикової зв’язок шляхом розтягування.
Логостимулони можна використовувати для постановки верхньоязикових
звуків і як допоміжний засіб виконання мімічної гімнастики, тому вони
особливо підійдуть для роботи з дітьми з поліморфною дислалією,
ринолалією та дизартрією.

При відсутності зондів чи іншого масажного обладнання стане в нагоді
зондозамінний масаж.

Зондозамінники „Ложки” являють собою дитячі імітатори ложок і
можуть бути виготовлені:

а) з харчового силікону, мати різну форму отворів на робочій поверхні;
б) з харчової пластмаси, мати нерівну поверхню нижньої основної
частини;
в) з харчової гуми, мати з обох боків структурне покриття;
г) з харчового пластику та металу (ORA-LIGHT), мати заглибини та
випуклості різної форми. „Ложками” можна здійснювати логопедичний
масаж шляхом виконання повздовжніх рухів по язику. Гумові „ложки” легко
згинаються навпіл і можуть використовуватися для фіксації положення язика
чи виконання ним пасивних рухів.

„Ріжки” нагадують пластикові зубочистки, верхівки яких утворюють
невеличкі пластмасові кульки (для постановки сонорів), а нижня частина –
„виделку” з двох довгастих зубчиків, якими можна здійснювати обколювання
поверхні язика, губ і щік дитини за масажними лініями. За потреби з
„виделки” можна зробити „санчата”, потримавши зубчики на відстані 10 см
над осередком відкритого вогню та загнувши їх зм’яклі кінці вгору (полозки).
„Товкачик” (Temper) зроблений із прозорої харчової пластмаси і
складається з ручки, якою можна робити м’який масаж обличчя, та круглої
основи з вісьмома заокругленими шипами, якими можна здійснювати
натискувальні чи обколювальні рухи м’язів передпліччя, щік кінчика та
середньої частини язика. Зондозамінники використовуються як для
постановки звуків, так і для логопедичного масажу.

       При відсутності у вчителя-логопеда спеціального масажного
обладнання, застосовується мануальний масаж, який здійснюється чистими
руками через стерильну марлеву серветку або з використанням одноразових
стерильних медичних рукавичок. Присмак гуми в роті часто викликає у дітей
блювотний рефлекс, небажання співпрацювати з педагогом.
„Чарівні рукавички” роблять логопедичні ігри-заняття приємними,
„смачними” та духмяними.

„Смачні” рукавички можна отримати завдяки нанесенню на звичайні
гумові рукавички спрею зі смаком бананового, полуничного чи чорничного
топленого морозива.

Духмяні рукавички дарують запах м’яти, зеленого яблука, жуйки,
вишні, винограду чи помаранча, відволікаючи дитину від механічного впливу
на артикуляційний апарат.

На початкових етапах логопедичної роботи, коли діти тільки-но
адаптуються до умов логопедичного кабінету та бояться маніпулювань за
допомогою медичного обладнання (різних металевих інструментів), дієвим є
вібральний масаж.

Логопедичні ігрові вібромасажери виготовляються з харчових
пластику чи гуми (без латексу) у вигляді казкових персонажів („Кажан”,
„Жабеня”, „Рибка” тощо), що зацікавлює дітей і не викликає у них відрази та
страху. Масаж здійснюється виступаючими частинами вібромасажера –
крилами у „Кажана”, плавцями – у „Рибки”. Вібромасажери працюють на
батарейках, мають регулятори частоти вібрації, що, в свою чергу, допомагає
забезпечити м’який, заспокійливий масаж ділянок рота, щік і губ. Окрім
логопедичного впливу, вібромасажер може використовуватися під час
навчання дітей годуванню з ложки, як за умов нормального онтогенезу, так і
у дизонтогенезі, наприклад, при ДЦП.

Лицьовий вібромасажер Five Vibe являє собою масажер зі змінними
насадками в залежності від типу корекційного завдання. Він одягається на
вказівний палець ведучої руки та повторює його форму. В комплект входять
чотири насадки:

а)  з   випуклою крапочкою для точкового натискання;

б) з випуклим кільцем для охоплення більш широкої масажної зони;
в)  з сімома випуклими крапочками, одна з яких розташована по центру;
г) з тринадцятьма випуклими дрібними крапочками для розслаблення
чи посиленої активізації м’язів (в залежності від сили натискання).
Вібромасажер можна використовувати для логопедичного масажу та як
допоміжний засіб для проведення мімічної гімнастики, стимуляції
пропріоцептивних відчуттів.

При дитячому церебральному паралічі, різних формах дизартрії, коли у
дітей спостерігається артикуляційна апраксія, виражена спастичність м’язів
артикуляційного апарату, наявні гіперкінези язикової та мімічної
мускулатури, доцільне використання гіпо- (кріо-масажу) та гіпертермії
(термо-масажу) – контраст-термічного масажу. Така штучна локальна
контраст-термія за допомогою спеціального обладнання дозволяє
нормалізувати тонус м’язів мовно-рухового апарату та мімічних м’язів, що
сприяє швидшому оволодінню дітьми правильним мовленням.
Логопедичний електромасажер ZVibe нагадує зубну щітку з трьома
змінними насадками. В алюмінієвий корпус масажера вміщено вібратор із
батарейками, на різьбу прикріплюються насадки, зроблені з харчової
пластмаси. Перша насадка циліндричної форми. По всій своїй поверхні вона
має випуклості у вигляді округлих зубчиків. Наступна площинна насадка
прямокутної форми має три ряди повздовжніх смужечок. Насадка
конусоподібної форми має округлений кінчик і невеличкі випуклості по
боках. Окремо зроблено насадку, куди вставляється льодяник на паличці
„Чупа-Чупс”.
Будь-який логопедичний вібромасажер – незмінний помічник учителялогопеда при підготовці до ігор-занять із постановки звуків, розтягнення під’язикової зв’язки. В залежності від сили натискання, масажер, завдяки коливанням високої частоти, здійснює тонізуючий чи розслаблюючий ефект на м’язи артикуляційного апарату (язика, губ і щік), лоба та підборіддя, стимулює мовленнєвий розвиток при його затримці шляхом аферентації у мовленнєві зони кори головного мозку.

Вчителі-логопеди досить часто використовують щітковий масаж. Він
проводиться індивідуальними зубними щіточками, які можна придбати в
кожній аптеці. В залежності від віку та корекційних завдань щіточки мають
бути різними за розміром, формою, матеріалом, жорсткістю і кольором. До
того ж цей масаж, після відповідного показу педагога, можуть виконувати з
дитиною батьки в домашніх умовах.

Зубні дитячі щіточки з основою із щетини та ручок, поверхні яких
мають випуклості та / чи заглибини різноманітної конфігурації,
використовуються як альтернативний і допоміжний засіб логопедичного
масажу. Щіточки (щетина і ручка) застосовуються для масажу обличчя та
пальців рук, органів мовно-рухового апарату (альвеол, язика, губ, щік),
зокрема після хірургічного втручання (урано-, хейлопластика). Яскраві
кольори, зображення улюблених казкових чи мультиплікаційних героїв на
неробочій поверхні щіточки викликають неабиякий інтерес у дітей,
допомагають педагогам у виробленні міцної мотиваційної основи
корекційно-розвивальної роботи та створюють позитивний емоційний фон
ігор-занять. Відмежування за допомогою кільця („диску безпеки”) робочої
поверхні щітки від ручки унеможливлює глибоке проникнення щітки у
ротову порожнину дитини та попереджує виникнення блювотних відчуттів.
Удосконалення структури зубних щіток сприяло створенню на їх
основі спеціальних логопедичних масажерів.

Масажер NUK схожий на попередній, проте на відміну від нього, має
круглу насадку-обмежувач глибини проникнення його у ротову порожнину,
що важливо при роботі з такими дітьми, котрі мають когнітивну
недостатність (розумова відсталість, затримка психічного розвитку,
порушення аутичного спектру, ДЦП).

Перед щітковим масажем доцільно використовувати масажерочищувач, що допоможе дитині розслабитися та підготуватися до сеансу основного масажу.

Льодяна паличка”, виготовлена з харчового полімеру, нагадує
заокруглену бурульку. Вона здійснює не лише кріотерапевтичний вплив, а і
являє собою пристрій для вироблення зімкнення та рухливості губ.
Спеціальний гель, яким наповнена „паличка”, можна багаторазово
заморожувати та розтоплювати. Особливо ефективне її використання під час
логопедичної роботи з ринолаліками та дизартриками.

Мішечки (10×15 см), виготовлені з вовни, атласу чи бавовни та
наповнені вишневими кісточками, використовуються для контрасттермічного масажу, адже вишневі кісточки не лише швидко нагріваються, а й
досить повільно віддають своє тепло, т. ч. здійснюючи прогріваючий вплив
на спастичні м’язи, сприяють релаксації та зняттю психоемоційного і
м’язового напруження. Мішечки, наповнені сухою гірською лавандою,
м’ятою чи материнкою, здійснюють аромотерапевтичний ефект, що
допомагає нормалізації процесів збудження і гальмування в корі головного
мозку, сприяють зняттю гіпертонусу.

Слід пам’ятати, що логопедичний масаж доцільно проводити два-три
рази на тиждень циклами з 10–15 процедур тривалістю 5–20 хв. в залежності
від віку дитини та ступеня тяжкості мовленнєвого порушення, зокрема, стану
м’язового тонусу в артикуляційній та / чи мімічній мускулатурі, рухових
можливостей і вираженості патологічної симптоматики. Під час масажного
впливу при гіпотонусі застосовують активні енергійні, ритмічні та швидкі
рухи, які покращують кровообіг, прискорюють відтік венозної крові,
підвищують активність м’язових волокон. При вираженому гірпертонусі
м’язів, навпаки, здійснюють повільні погладжувальні рухи, що, в свою чергу,
підвищують еластичність м’язових волокон, здійснюють заспокійливий
вплив і викликають приємне відчуття тепла.

Підсумовуючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що
застосування логопедичного масажу є необхідною складовою комплексної та
одночасно диференційованої корекційно-розвивальної роботи з дітьми зі
складними порушеннями мовленнєвого розвитку, адже логопедичний масаж
стимулює пропріоцептивні відчуття, сприяє нормалізації м’язового тонусу,
активізації чи розслабленню м’язів мовно-рухового апарату, зменшує прояви
гіперсалівації, негативних поведінкових реакцій, опосередковано покращує
звуковимовну складову мовлення. Використання в роботі вчителя-логопеда
спеціального масажного інструментарію викликає у дітей інтерес, стимулює
їх мовленнєву та пізнавальну активність, значно підвищує ефективність
логопедичних ігор-занять.

docx
Пов’язані теми
Логопедія, Методичні рекомендації
Інкл
Додано
27 листопада 2019
Переглядів
421
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку