Відкритий виховний захід на тему: "Нащо той клад, коли в сім’ї лад"

Відкритий виховний захід на тему:

"Нащо той клад, коли в сім’ї лад"

Мета:

•  виховувати в учнів повагу до традицій сімейного виховання, шанобливе ставлення до членів своєї родини;
• сформувати переконання, що взаємоповага та доброзичливість у сім’ї – запорука міцного роду.

Матеріально-технічне забезпечення: мультимедійний проектор, екран, ноутбук.

Навчально-методичне забезпечення: мультимедійна презентація «Нащо той клад, коли в сім’ї лад», відеоролики «Про маму», «Про батька», «Про бабусю», «Про дідуся», «Родина», «Земля роду нашого».

 

Родина, родина –від батька й до сина,

Від матері доні добро передай. 

Родина, родина – це вся Україна,

З глибоким корінням, з високим гіллям!

 

Хід заходу

Майстер в/н. Сьогодні ми з вами будемо вести мову про родину, шанобливе ставлення та любов до найдорожчих, найрідніших людей - батьків. Для всіх нас близькі і дорогі поняття дім, сім’я. Ці повні глибокого змісту слова випромінюють світло і тепло, породжують почуття опори і надії. Ще наші предки вбачали в родині найважливішу основу життя кожної людини, господарську та моральну її основу.

 Що потрібно людині для щастя? Тихе надвечір’я, сонячний ранок, рідний дім, мамина незрадлива усмішка, розважливе батьківське слово, теплі бабусині руки, надійне дідусеве плече, тобто міцна і дружна сім’я.

 

Учень 1.

Сім’я – це пристань і гавань,

Сюди повертаємось знов і знов

Із мандрів далеких і плавань –

Тут вічно панує любов.

Тебе тут завжди пам’ятають,

Куди б ти не їхав, не йшов,

На тебе постійно чекають:

Увага, турбота, любов.

 

Майстер в/н.

 Щаслива родина – це найбільша цінність кожного з нас. Коли в родині спокій, любов і взаєморозуміння, мі відчуваємо себе щасливими. Існує легенда про те, як з'явилася щаслива і дружна сім’я. 

 

 Дуже давно жила сім’я, в якій було 100 людей, але не було між ними згоди. Втомилися вони від сварок і роздорів. І ось вирішили члени сім’ї звернутися до мудреця, щоб він навчив їх жити дружньо.             

 Мудрець уважно вислухав прохачів і сказав: «Ніхто не навчить вас жити щасливо, ви повинні самі зрозуміти, що вам потрібно для щастя, напишіть, якою ви хочете бачити свою сім’ю». Зібралася вся велика сім’я на сімейну нараду і вирішили вони: щоб сім’я була дружньою, треба відноситись один до одного, дотримуючись певних якостей.

Підкажіть, яких?

Учні. Повага, турбота, допомога, любов, довіра, дружба, доброта.

 

Майстер в/н. Запам’ятайте цю легенду. Якщо кожен член сім’ї буде дотримуватись цих правил, то в сім’ї будуть мир, злагода, і всі будуть щасливі.

Саме за такими правилами живуть родини наших учениць …………………

Послухайте, з якою любов’ю розповідають вони про свою сім’ю.

Учениця 1. У мене дуже дружня і щаслива родина. Ми всі допомагаємо один одному і намагаємось ніколи не сваритися. Я дуже люблю своїх батьків. Родинне тепло для мене є найсвятішим: воно зігріває і дарує радість. Я завжди відчуваю на собі батьківський захист, і це дає мені впевненість кожного дня.

Учениця 2. Моя сімя -- це найближчі, найрідніші люди, яких я дуже люблю, які дарують мені тепло та допомагають у складних ситуаціях. Справжня сім’я – це більше, ніж просто бути родичами. Це особливе ставлення одне до одного. Це любов, взаємоповага, допомога. Це бабусині казки та смачні пироги, це мамина турбота, батькова допомога. Мої рідні люди – це подарунок долі, а сім’я – мій надійний притулок у великому світі.

 

Майстер в/н. Основа сім’ї -- це батько і мати.

 Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас слова. Скільки в них тепла, щастя, радості, милосердя і доброти! Батьки не тільки дарують нам життя, а і щоденно турбуються про нас.

 Давайте згадаємо прислів’я, які виражають ставлення нашого народу до батьків.

 

Учні.

1 Все купиш, лише тата й маму - ні.

2 Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

3 У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

4 Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.

5 У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

6 Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

 

Майстер в/н. Видатний український педагог В. Сухомлинський написав багато притч і оповідань, у яких містяться поради й настанови дітям любити, шанувати й берегти своїх батьків. Пропонуємо вашій увазі деякі з них.

 

Учень 1. Шануй і поважай матір та батька, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість. Пам'ятай, що вони також мають право на радість. Дорожи честю родини, оберігай її, як святиню. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам'ятай про неї.

Учень 2. Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити в родину тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби! Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життяШанувати батьків – значить любити, бути вдячним, дбати, допомагати в усьому.

 

Майстер в/н. Прикладом шанобливого ставлення сина до матері може служити наступна розповідь.

 Дві жінки брали з криниці воду. До них підійшла третя. Старенький дідусь сів на камінець біля криниці перепочити. Одна жінка й каже іншим:               -              -- Мій синок такий спритний і сильний. Ніхто його не подужає.

 --А мій співає, як соловейко. Ні в кого нема такого чудового голосу, -- каже друга.

А третя мовчить.

-- Чого ти про свого сина нічого не скажеш? - питають її жінки.

--Що казати? Нічого особливого в ньому немає.

Ось набрали жінки повні відра води й пішли. І старенький дідусь за ними. Ідуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає з відер вода. Ломить спину.

Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню виспівує. Заслухалися жінки. А третій підбіг до матері, взяв у неї важкі відра й поніс додому.

Питають жінки у дідуся:

-- Що скажете, дідусю? Як Вам наші сини?

--А де ж вони, - питає старенький. - Я лише одного сина бачу.

Дійсно, справжнім сином виявився тільки третій хлопчик, який потурбувався про свою матір та допоміг їй.

 

Майстер в/н. Повага до батьків повинна виражатися також у звертанні до них. Пропоную послухати, як бачить цю проблему український етнограф Лідія Орел у замальовці «ПОВАГА ЗМАЛКУ»:

«Коли я часом чую, як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: "батя", "папаша", "старик", "маманя", "мамаша" або за очі називають їх "мої предки", - мені робиться боляче й ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються».               Чому сьогодні часто з'являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного раніше не було. В Україні не лише до батька й матері, діда й баби, а навіть подружжя між собою, сусіди зверталися на один до одного на "Ви". Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність у наших родинах виховували змалку.

А як ви звертаєтеся до своїх батьків?

(відповіді учнів)

Майстер в/н. Для кожної дитини в світі перші вчителі - це батько й мати. Їхня свята нехитра педагогіка відкриття в людях доброти, вічних понять: хліб, праця, Батьківщина - входить в нашу свідомість і виховує найкращі почуття. Ким би ми не стали, на яку б висоту не здійнялися, та завжди в пам'яті бережемо їхню справедливу науку, їхні серця, віддані дітям.

 

Учень 2:
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.
Ми засіваємо житейське поле
І не на день майбутній - на віки!
Між нами не ляжуть вирвами роки,
Бо наша кров пульсує в нашій долі...
Батьки і діти.. .Діти і батьки.
Нам нічого ділить на спільнім полі.

 

Майстер в/н. Щаслива сім’я – це турботливі батьки.

 Мати – це берегиня роду, домашнього вогнища. Саме вона є центром, який єднає всю родину, дає дітям безцінний дар – свою любов.

 

Учень 3.

Скільки в мами сонця, справжнього тепла.
Скільки в мами радості, щирого добра.
Всі ночі не спала - сон наш берегла
Ніжне своє серце і тепло дала.
У душі матусі почуттів глибінь.
А в очах матусі неба голубінь,
У руках матусі праця без кінця,
А в устах матусі слово мудреця.

Учень 5. Слово "мама" росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, як тихо світить вечорова зоря, розквітають чорнобривці.

Найкращі дні для наших матерів --
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми зможемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот і горя вистачає.

 

Майстер в/н. Мама – це життя, невичерпне джерело нашої сили і любові.

(діти читають вірші)

Учень.

У моєї мами – руки золоті,

Очі карі, вії – довгі і густі.

Учень.

А моя матуся – схожа на веселку,

Бо така чудова і така весела.

Учень.

А моя – як ніжний лісовий дзвіночок,

Ніжні в неї руки, ніжний голосочок.

Учень.

А моя матуся гарна, як калина,

В неї – чорні брови, губи, як малина.

Учень.

Моя мамочка привітна, гарна, ніжна, як весна.

І ласкава і тендітна, ніби пролісок вона.

Учень.

Ваші мами гарні, - з вами згоден я.

Та найкраща мама все ж таки моя!

 

Майстер в/н.

Ніде правди діти, мабуть тут зібрались всі красуні світу!

Кожен любить свою маму, бо вона найкраща сама.

Найдорожча нам людина – наша мамочка єдина!

 

Майстер в/н. А батько в сім’ї – захисник, годувальник. Він має в сім’ї незаперечний авторитет. Батьків приклад, батькове слово завжди були законом. Стриманість батьківської любові відбилася в прислів’ях: «Батькова лайка – дужча за материну бійку», «З батьком суд коротенький».

Учень.    (демонструються фото батьків)

Горе, чи нещастя, чи біда яка.

Всіх нас виручає батькова рука.

Татова правиця знає труд і піт,

Із руки цієї мі йдемо у світ.

Рідна, ніжна, щира, добра і міцна.

У житті дорога з нею не страшна.

Як підеш у люди, щоб там не було,

Хай в тобі не згасне батькове тепло.

 

Майстер в/н. Мати і батько - найрідніші і найближчі кожному з вас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать вас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. Вони хочуть, щоб ви були здоровими, чемними, слухняними. Вони про вас турбуються, хвилюються, думають. Також українці завжди відносилися з шаною і повагою і до найтаршого покоління – дідуся та бабусі.

 Бабуся! Бабусенька! Бабуня! Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. Вони з любов'ю передають їм свої уміння. А чому? А тому, що бабуся - це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І внуки, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо вони --діти її дітей.

Учень 8. .    (демонструються фото бабусів)

 

Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки.
На замерзлій з ночі шибці.
 

Майстер в/н. Постійним помічником бабусі є дідусь - господар родини.

 

 

Учень 9.    (демонструються фото дідусів)

Мій сивий, лагідний дідусю,
Я до землі тобі вклонюся
За теплоту твою і ласку,
За мудре слово, гарну казку.
Учень 10.
Ти вчив нас, як на світі жить,
Як один одного любить.
І твій розумний заповіт
Я пам'ятатиму повік.

 

Майстер в/н Шанування батьків -- один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра. І як же не відплатити їм шаною, ласкою, допомогою? А власне, тільки цього на старості літ і хочуть від нас, дітей, наші батьки. А якщо уваги, піклування не відчувають, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей. І дихати їм тоді стає важче, і хвороби обступають з усіх боків, і так гостро відчувається і фізичний біль, і біль душі.

 

Майстер в/н. У народі існує ще й така легенда:

"У глибокій старості немічна жінка вирішила доживати свій вік у сина. Син деякий час добре ставився до матері, а коли побачив що вона не може нічого робити, що за нею потрібен догляд, вирішив відвезти її на смітник. Син посадив матір у візок і повіз. Побачивши, що батько везе бабусю у візку, внук поцікавився: "Тату, куди ти везеш бабусю?" Батько відповів: "На смітник". Тоді син додав "Коли відвезеш бабусю, то не викидай возика, щоб було на чому тебе старого теж відвезти на смітник». Пам'ятайте: як ви, діти, ставитесь до своїх батьків, так і ваші діти ставитимуться до вас, коли ви станете батьками й матерями. Колись і до вас в гості завітає старість, тому завжди з повагою ставтесь до своїх рідних.

  Що означає бути хорошим сином чи хорошою донькою, по-справжньому любити своїх батьків?

Учні:

1. Це значить піклуватися про них.
2. Не завдавати їм душевного болю.
3. Не засмучувати негідною поведінкою
4. Трудитися, щоб полегшити їм життя.
5. Називати їх найніжнішими словами.
6. Учитися у них любити й поважати людей.
7. Усі свої вчинки звіряти з ними.
8. Приносити в будинок тільки мир і спокій, радість і щастя. Не допускати, щоб життя батька й матері було отруєне нашою ганебною поведінкою.

Майстер в/н. Звернемося ще раз до настанов Сухомлинського дітям щодо їх обов’язку перед батьками.

 

Учень 11. Для батька й матері ти завжди будиш дитиною. Кожен твій крок, кожен вчинок – хороший чи поганий – відгукується в материнському й батьківському серці радістю чи болем, щастям чи стражданням. Пам'ятай, що ти – сенс життя, радість і горе твоїх батьків.

Учень 12. У своїй безмежній любові до тебе батьки часом забувають про те, що прийде час, коли у них не залишилися сил для того, давати тобі матеріальні радощі буття. У них залишаться сили тільки на те, щоб любити тебе.

Учень 13. Знай що, людський обов’язок дітей – платити  батькам за їхнє піклування про тебе, за безмежну любов і відданість – платити тим самим: піклуванням, любов'ю, відданістю. Борг дітей перед батьками не можна виміряти ніякою міркою.

Майстер в/н. Промайне 10,20, 50 років, зітруться у вашій пам'яті багато подій, забудуться люди, зустрічі. Але щоб не трапилося у житті, ви завжди повертайтеся у світ свого дитинства до рідної оселі, до своїх батька й матері. Пам'ятайте, хто ми, чиїх батьків сини і дочки.

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому.

Ні грошей не привозьте, ні слави,

Будьте з рідними ніжній й ласкаві.

Пригадайте дитинства стежини,

Поцілуйте батьківські сивини,

Зачерпніте водиці з джерельця,

Прихилітеся серцем до серця.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому –

Приїжджайте частіше додому.

Майстер в/н. Прекрасно, коли в сім'ї панують мир і злагода, взаєморозуміння, повага, кохання, вірність, тепло та затишок. Через сім'ю ми діти та дорослі, виходимо в суспільство. Рідна мати і рідна Україна -- два крила любові, які несуть українську душу через віки. Щасливі ми. що народилися і живимо на такій чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає давнини. І де б ми були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

 Могутність і слава нашої України залежить від кожної сім'ї, бо сім’я – це велика цінність країни. Є таке прислів'я: «Міцна сім'я – міцна держава». Тож не цурайтеся свого роду і свого народу, любіть свій к?рай, бо ви і сини і дочки нашої славної України, і вона, як мати, кличе нас сьогодні до себе на захист. На жаль так сталося, що ми повинні захищати нашу єдність, територію батьківщини, її кордони та незалежність. Ми повинні вчитися любити свою землю, свій народ, культуру, як її любили ті, хто загинув за нашу незалежність на Майдані та у військових діях в АТО, чиїсь батьки, сини, брати, члени нашої великої української родини.

 Наш дім – сім’я і Україна! Тож не дамо жодного шансу тим, хто бажає  безладу у нашій державі, хто розпалює війну.

Учень.

Небо синє, пшениця у полі..

Раптом залпи – і в полум’ї все.

Та ні кроку назад, бо назавжди

Україна понад усе!

Учень.

Не зламати мужніх героїв.

Захистить нас надійне плече

Тих, хто нині в бою і для кого

Україна понад усе!

Учень.

Хто з війною прийшов, той загине,

Ну а хто не помітно втече,

Буде знати: для всіх українців

Україна понад усе!

 

Майстер в/н. Сьогодні ми з вами проклали дорогу добра, шани і любові. Тож нехай щастить усім на цьому шляху життя, мирного неба нам усім, злагоди і взаєморозуміння у наших сім’ях, спокою та взаєморозуміння в державі.