Відомості про математиків "Жінки математики"

Гіпатія Олександрійська  жила близько 370-415 р. н.е. жінка-філософ, математик і астроном. Донька олександрійського математика Теона. Під керівництвом свого батька і викладачів школи Гіпатія здобула блискучу освіту. Вона була надзвичайно розумною, красномовною і вродливою. Гіпатія не прийняла на той час нової християнської віри, залишилась вірною релігіє своїх предків-язичників, за це головний її ворог – олександрійський єпископ Кирило підмовив ченців організувати над нею розправу. Гіпатію вбили, а потім спалили на вогнищі. Ще можна назвати таких жінок-математиків.

Професор математики Болонського університету Марія Аньєзі, імям якої назвали графік однієї з функцій – локон Аньєзі.  італійський математик. Народилася в Мілані. Під керівництвом батька, професораБолонского університету, вивчала математику, стародавні і східні мови. Вважається автором першої книги з диференційного та інтегрального числення. У 1750 р. зайняла кафедру математики в Болоньї. У книзі «Основи аналізу» (1748 р.) Аньєзі, зокрема, довела, що будь-яке кубічне рівняння має три корені. У її честь плоску криву, виражену рівнянням Y=a³/(x²+a²) назвали «локон Аньєзі».

Останні 40 років життя присвятила вивченню теології та допомозі бідним.

На честь математика названо астероїд 16765 Аньєзі[1].

Француженки Софі Жермен і Гортензія Лепот, імям якої назвали квітку, яку привезла вона з Індії. Російські жінки – Віра Йосипівна Шифф, Катерина Олександрівна Наришкіна; подруга Ковалевської – Єлизавета Федорівна Литвинова. Але Ковалевська перевершила своїх попередників талантом і значущістю досягнутих результатів. Дивний випадок стався з однією із самих відомих жінок-математиків світу – Софією Василівною Ковалевською. Коли у будинку її батька йшов ремонт, на дитячу кімнату не вистачало шпалер. Ця кімната простояла декілька років обклеєна лише простим папером. Але зовсім випадково, на щастя, на це оклеювання пішли записи лекцій з вищої математики Михайла Васильовича Остроградського, одного з відомих російських вчених 19 століття Петербурзької Академії наук. Аркуші, списані дивними, незрозумілими формулами привернули до себе увагу  маленької Соні. Вона просиджувала годинами біля цих стін, намагаючись зрозуміти порядок, в якому йшли аркуші та прочитати написаний текст. Від цього вид багатьох формул врізався у пам'ять, та й слова, що їх супроводжували запам’ятались, хоча дівчинка не могла зрозуміти їх зміст. Але через декілька років п’ятнадцятирічна Соня брала перші уроки вищої математики, її викладач дивувався, як швидко вона засвоїла найскладніші поняття.

Ніна Карлівна Барі (1901 - 1961 рр..) - радянський математик, доктор фізико-математичних наук, професор МДУ.

Ніна Барі росла обдарованою дитиною. Ще в гімназії вона захопилася математикою, яку вважала улюбленим предметом. Ніна Карлівна була однією з перших жінок, що надійшли вчитися на фізико-математичний факультет Московського університету. Це був перший прийом до університету після Жовтневої революції. Вона отримала можливість спілкуватися з найбільшими вченими нашої країни - Д. Ф. Єгоровим, Н. Е. Жуковським, Н. Н. Лузіна, С. А. Чаплигін. Математичний талант Барі зауважив професор Лузін. Ніна Барі стає однією з його видатних учениць і активною учасницею семінару, проведеного ученим.

У 1925 році М. К. Барі блискуче закінчила аспірантуру Московського університету, а в січні наступного року успішно захистила кандидатську дисертацію на тему "Про єдиності тригонометричних розкладів".

Перші результати з теорії множин Ніна Карлівна отримала ще в студентські роки, коли вчилася на третьому курсі університету. Про результати своїх досліджень вона доповіла на засіданні математичного товариства. Її слухали уславлені вчені нашої країни.

Ступінь доктора фізико-математичних наук їй присудили в 1935 році, коли вона була вже відомим вченим, що мав великі заслуги у вивченні тригонометричних рядів і теорії множин.

Н. К. Барі - вчений зі світовим ім'ям. З 1927 року вона - член Французького та Польського математичних товариств. Бувала кілька разів за кордоном Барі загинула, потрапивши під поїзд.

Софія Яновська народилась у містечку Пружани колишньої Гродненської губернії. Дитинство її пройшло в Одесі, куди переїхали батьки. Там закінчила 2-у міську жіночу гімназію, де викладачем був відомий історик математик І. Ю. Тимченко, що збудив кохання дівчини до цієї науки. Подальшу освіту вона продовжувала на Вищих жіночих курсах, спочатку на природному відділенні, а потім, за порадою видатного математика того часу С. О. Шатуновський, на математичному відділенні. Шатуновський прищепив Яновської смак до філософії математики і математичної логіки.

Проте серйозні заняття математикою довелося відкласти на тривалий час - час революції. До наукових занять С. А. Яновська повернулася в 1923 році. Вона їде до Москви і там в університеті включається в роботу наукового семінару Д. Ф. Єгорова та В. В. Степанова. У 1924 році Софія Яновська приступає до занять в Інституті червоної професури. Тут вона цікавиться історією та проблемами математики. Свою навчання в ІКП молодий науковець поєднує з роботою в університеті, де для студентів і аспірантів веде семінари з методології математики і природознавства. У роботі одного з таких семінарів брали участь видатні вчені (А. Н. Колмогоров, І. Г. Петровський та ін.)

У 30-х роках, продовжуючи науково-педагогічну діяльність у Москві, Яновська працює в Академії наук у Ленінграді, де керує методологічним семінаром для наукових працівників

Важке і часом небезпечне було життя і наукова діяльність жінок - математиків, які своєю працею, наполегливістю і завзятістю завоювали всесвітнє визнання нарівні з чоловіками - математиками.

Вся їх діяльність - це життєвий подвиг.