Відродження як епоха інтелектуального та художнього розквіту Европи.

Відродження (Renaissance), епоха інтелектуального та художнього розквіту, який розпочався в Італії у 14 столітті, досягнувши піку у 16 столітті та вплинув на європейську культуру. Відродження

Епоха Відродження, або Ренесансу, прийшла на зміну середньовіччю. Це епоха стихійного та буйного самоствердження людської особистості, що звільняється від середньовічної моралі та схоластики. Схоластика-середньовічна наука, що вивчала «божественне». Схоласти стверджували Бога єдиною, гідною високої думки, а людину вважали судиною гріха, проповідуючи покірність долі.

Основним змістом Відродження було становлення нової, «земної», світської за своєю суттю картини світу, що кардинально відрізняється від середньовічної.

Філософія гуманізму (від латів. humanus – людський)• заперечення догм схоластики• прагнення пізнати світ• любов до знань• віра у безмежність духовних здібностей людини• утвердження людської гідності• відкриття нового божества – жінки– об'єкта кохання та поклоніння• проповідування краси та гармонії світу• відродження античної культури як зразка творчості– Відродження Людини у людині як найвищого початку буття

спадщина культури міста залишки системи освіти рукописи центр торговельних та культурних зв'язків між Європою та Сходом. Колиска Відродження – Італія виявилася найбільш підготовленою через зв'язки з античністю, з Стародавнім Римом:

XV і XVI століття були часом великих змін в економіці, політичному та культурному житті європейських країн. Бурхливе зростання міст і розвиток ремесел, а пізніше і зародження мануфактурного виробництва, підйом світової торгівлі і великі географічні відкриття кінця XV і початку XVI століття, перетворили вигляд середньовічної Європи.

Майже повсюдно тепер висуваються на перший план міста.  Зростання міст-республік привело до зростання впливу станів, які брали участь у феодальних відносинах: майстрових і ремісників, торговців, банкірів. Всім їм була далека система цінностей, створена середньовічної, багато в чому церковної культурою, та її аскетичний, смиренний дух.

Колись могутніші сили середньовічного світу - імперія та папство - переживала глибоку кризу.  Головним стає становлення нової, «земної», світської по суті картини світу, кардинально відмінної від середньовічної.

Історики того часу вважали, що мистецтво, що колись процвітало в античному світі, вперше відродилося в їх час до нового життя. Відродження культури античності - суть епохи-і дало назву цьому періоду.

Усі зміни у життісуспільства супроводжувалися широким оновленням культури - розквітом природничих і точних наук, літератури національними мовами і, особливо, образотворчого мистецтва. Зародившись у Італії це оновлення, захопило потім і інші європейські країни. Поява друкарства відкрила небачені можливості для поширення літературних та наукових творів

Титани епохи Відродження: Леонардо Да Вінчі

Рафаель.

Данте Аліг'єрі (1265 – 1321) – італійський поет, «останній поет середньовіччя і перший поет нового часу»

Франческо Петрарка 1304 - 1374

Вільям Шекспір. То була не людина, а цілий континент; великі люди, цілі натовпи, цілі країни - все вміщалося в ньому. Гюстав Флобер

Мігель Сервантес Свобода є однією з найдорожчих щедрот, які небо виливає на людей: з нею не можуть зрівнятися жодні скарби...