ВИГОТОВЛЕННЯ ВИШИТОГО ВИРОБУ

Тема: ВИГОТОВЛЕННЯ ВИШИТОГО ВИРОБУ

Мета:

• навчальна: забезпечити засвоєння учнями знань із послідовності ви­конання, критеріїв та методів оцінювання якості вишитого виробу, ознайомити з професією вишивальник ручної і машинної вишивки; вдосконалювати уміння прошивання вивчених швів, навичок раціо­нальної організації робочого місця;
• розвивальна: сприяти розвитку естетико-сенсорної сфери особистос­ті, дрібної моторики;
• виховна: створювати оптимальні умови для виховання інтересу та по­треби проявити себе в різноманітних видах творчої діяльності, старан­ності та акуратності під час виконання вишивальних робіт.

Обладнання, матеріали та наочність: виріб, обраний для вишивання, ін­струменти та пристосування для вишивання, нитки, інструкційні карт­ки, картки «Інструменти та матеріали, необхідні для вишивання», різні за формою та кольором паперові човники, плакат «Ріка Знань й Умінь».

 Об'єкт праці: виріб, обраний для вишивання.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ 

I.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Перевірка наявності учнів; підготовленості їх до уроку, наявно­сті робочого одягу. Створення позитивного робочого настрою.

Учитель. Минулого уроку ми розпочали подорож до країни Майстринь-вишивальниць. Уявіть, що в цій подорожі вам потрібно перепливти ріку Знань й Умінь на невеличкому човнику. Ви можете обрати човник, який вам до вподоби. (Учні обирають різні за формою та кольором паперові човники.) На зворотньому боці човника запи­шіть, чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку, які завдання перед собою ставите. До іншого берега річки дістануться ті, хто досягне поставленої мети. Щасливого всім плавання рікою Знань й Умінь!

II.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель. Професія «вишивальниця» — одна з найдавніших та багато в чому подібна до професії художника. Жінки обов’язково мали опанувати мистецтво вишивання і присвячували багато годин

цьому заняттю. Кожна майстриня-вишивальниця також мала надійних помічників. Про яких найголовніших помічників ця загадка?

По одинці ми ніхто І не зробимо ніщо,

А як нас обох злучити Будемо гарні речі шити.

(Голка з ниткою)

Дійсно, справжній майстрині достатньо мати голку з ниткою, щоб створювати красу і дарувати радість. Та все ж добре мати ще деякі інструменти та матеріали.

Завдання. Підпишіть назви інструментів та матеріалів, необхід­них для вишивання.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Великий просвітитель і мислитель, філософ і поет України Григорій Сковорода писав: «Для чего делаем материи, вишиваєм их разними нитками и взору приятними цветами

обвешуемся оними? Для радости сердца». Вишивка — це не тіль­ки художнє оформлення речей, а й мистецтво оригінального бачен­ня світу, відтвореного специфічними художніми засобами. Це давнє і вічно молоде мистецтво. Секрет його молодості — зберігати красу і дарувати радість. Речі з вишивкою надзвичайно популярні в нашій країні й за кордоном.

IV.ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ

• Тема уроку — «Виготовлення вишитого виробу або Продо­вження подорожі до Країни Майстринь-вишивальниць».

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Ознайомлення з професією вишивальник ручної і машинної ви­шивки (див. додатковий матеріал до уроку).

Учитель. Додамо до Пам’ятки «Подорож Країною Майстринь- вишивальниць» деякі мудрі поради.

1. Методи оцінювання вишитого виробу

Кожен виріб, оздоблений вишивкою, повинен відповідати пев­ним вимогам, тобто бути виконаним акуратно й технічно правиль­но, з грамотним поєднанням кольорів. Вишиті роботи повинні бути охайними. Для оцінювання якості виробу використовують різні методи. Один із поширених методів — візуальний (на око) або за допомогою оптичних приладів. Щоб оцінка вишитого виробу була об’єктивною, у комісію включають цілу групу експертів. Оціню­ючи естетичність виробу, звертають увагу на гармонійне поєднання кольорів, форми, оздоблення, відповідність сучасним тенденціям моди. Функціональна оцінка визначає, наскільки вишитий виріб відповідає призначенню: постільна, столова білизна, святковий одяг тощо. Ергономічна оцінка враховує зручність виробу під час вико­ристання.

Технологічні властивості оцінюються відповідно до вимог, що містяться в технологічній документації.

2. Вимоги до вишитих виробів

Вишивка у виробах має відповідати затвердженому зразку, бути виконаною акуратно і технічно правильно, з гармонійним поєднанням кольорів. У вишивці хрестиком верхні стібки мають бути в одному напрямку, з рівномірним розташуванням ниток. На лицьовому боці вишивки — рівні перекриваючі діагональні стіб- ки, які з вивороту на вигляд як вертикальні і горизонтальні пунк­тири. Орнаментальну смугу на виробах слід вишивати з середини рапорту й середини малюнка. У вишитих виробах не допускають­ся спотворення малюнка, вузли, кінці ниток та петельки із ниток, видовжені переходи (понад 0,5 см) вишивальних ниток з вивороту і лицьового боку, стягування малюнка і різна ширина підгину бо­ків в одному виробі.

Неприпустимі дефекти вишитих виробів:

1. відхилення від зразка-моделі за зовнішнім виглядом; обробка матеріалом, не передбаченим стандартами або технічним описом;
2. помітне припалення тканини;
3. порубка тканини голкою;
4. довишивка одного і того самого елемента нитками іншого від­тінку чи номера;
5. прорізи тканини і ниток в ажурній вишивці;
6. недошиті частини фрагмента малюнка;
7. перекошеність малюнка на виробі або порушення симетрії, пе­редбаченої моделлю чи технічними описами;
8. вишивка грубою ниткою на тонкій матерії чи навпаки, з відхи­ленням від зразка;
9. помітне спотворення вивороту вишивки від неправильних пере­ходів, вузликів;
10. асиметричність вишитих узорів;
11. різко виражені сліди поротої тканини у вишивці.

VI.ЗАСТОСУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК

ПРАКТИЧНА РОБОТА «ВИШИВАННЯ ВИРОБУ ОБРАНИМИ ШВАМИ»

1. Аналіз завдань практичної роботи (див. Пам'ятку пп. 7,8, стор. 122-123)
2. Забезпечення необхідними інструментами та матеріалами
3. Правила безпечної праці, організація робочого місця та санітар­но-гігієнічні вимоги під час виконання завдань практичної роботи

Питання для бесіди

• Як потрібно розташовувати інструмент і матеріали під час ви­шивання?
• Де потрібно зберігати шпильки й голки?
• Яким має бути робочий одяг під час вишивання?

Учитель узагальнює відповіді учнів і робить висновок, що дотримання санітарно-гігієнічних вимог і правил безпечної праці сприяє збереженню здоров’я (постава, зір) і забезпечує комфортні та безпечні умови праці.

4. Самостійне виконання завдань практичної роботи

Фізкультхвилинка

Вишивати довго вчились,

Очі, рученьки втомились,

А щоб краще вишивати,

Треба трохи втому зняти.

Раз — підняти руки вгору,

Два — сплесни перед собою.

Три — схились до самих п’ят,

А тепер рівненько стать.

Знов сплесни перед собою,

 Нахились до самих п’ят.

Сідай знову вишивать!

5. Контроль учителя з метою виявлення недоліків у знаннях та вмін­нях учнів
6. Поточний інструктаж (індивідуальний, груповий, якщо необхідно)
7. Підбиття підсумків практичної роботи:

• демонстрування кращих робіт;
• аналіз недоліків у результатах роботи та шляхи їх усунення;
• оцінювання результатів практичної роботи за критеріями:
• дотримання норми часу на практичній роботі;
• дотримання безпечних прийомів роботи;
• організація робочого місця.

VII.РЕФЛЕКСІЯ

Учні пригадують, які завдання поставили перед собою на почат­ку уроку. Учитель пропонує зробити самоаналіз.

• Порівняйте реальні результати із завданнями, визначеними на урок. Чи виконано все так, як було заплановано?
• Чому отримали саме такий результат?
• Чи досягли поставленої мети?

Учитель дозволяє учням, які досягли поставленої мети, «пере­пливти» ріку «Знань й Умінь» та прикріпити свій човник на проти­лежному березі річки.

VIII.МОТИВАЦІЯ ОЦІНОК ЗА УРОК, ВИСТАВЛЕННЯ ЇХ У ЖУРНАЛ, ЩОДЕННИКИ

IX.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Випереджувальне завдання: підготувати повідомлення про догляд за вишитими виробами.
• Повторити вимоги до якості вишитих виробів, закінчити виши­вання виробу.

Х. ПРИБИРАННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

У СВІТІ ПРОФЕСІЙ

 Вишивальниця

Вишивання є одним із найдавніших видів деко­ративно-прикладного мистецтва. Вишивка вдоскона­лювалась протягом століть і дійшла до нас у вигляді чудових різноманітних орнаментів, швів та цікавих сполучень кольорів.

Народні майстри-вишивальники не тільки дотримують тради­цій, але й використовують сучасні сюжети. Вишиті рушники є необ­хідним атрибутом свят і обрядів. Вишиті картини і панно також знайшли своє місце в сучасному інтер’єрі. Кожну вишиту річ можна використати: беручи шлюб, стати на рушник, вишитий власними руками, у композиції якого втілена мрія про щасливе родинне жит­тя, злагоду, любов, статок — все, про що мріє кожна дівчина.

Вишивка — це не тільки художнє оформлення речей, а й мисте­цтво оригінального бачення світу, відтвореного специфічними ху­дожніми засобами. Це давнє і вічно молоде мистецтво. Секрет його молодості — зберігати красу і дарувати радість. Речі з вишивкою користуються великою популярністю в нашій країні й за кордоном. Тепер традиційний вишиваний візерунок дедалі більше стає частиною побуту і прикрашає все на світі, включаючи шкарпетки, чохли для мобіль­них, кепки, пояси та обкладинки для книжок.

Навіть татуювання зараз інколи роблять у ви­гляді вишиваного орнаменту. Хоча при цьому вишиванка часто стає просто прикрасою, втрача­ючи закладену в ній оригінальну символічність.

Вишивання потребує особливого вміння і ви­тонченого художнього смаку. З давніх-давен люди прагнули при­красити свій одяг і предмети домашнього побуту неповторними ві­зерунками, орнаментами, малюнками. І сьогодні в народі говорять: «Я цю вишивку виспіваю, доспіваю».

Професія «вишивальник» — одна з найдавніших в Україні та багато в чому подібна до професії художника. Жінки обов’язково мали опанувати мистецтво вишивання і присвячували багато годин цьому заняттю.

Сучасні вишивальниці вивчають загальну теорію української народної вишивки, її історію, розвиток, орнаменти, композиції української народної вишивки, закони композиції, застосування символів, знаків, поєднання кольорів у вишивках різних регіонів України; вчаться складати композиції орнаментів для певного ви­робу, розробляти візерунки для вишивок інтер’єрного й одягового призначення, збільшувати чи зменшувати візерунки, переносити їх на тканину, «читати» візерунки української народної вишивки, добирати візерунок, тканину, нитки за товщиною і кольором, во­лодіти техніками вишивки, дотримуватись правил безпеки праці. Оформлення виробу вишивкою — захопливий творчий процес. Ви­шивальниця за ескізами художника або самостійно розробляє тех­нічний малюнок вишивки, добирає необхідні за кольором і факту­рою нитки, бісер, інші оздоби. У виробах можливе поєднання ручної та машинної вишивки.

Які вимоги до особистості майстра висуває ця професія?

Майстер народної вишивки повинен досконало володіти всі­ма техніками вишивання, правильно підбирати необхідні мате­ріали (нитки, тканини), кольори. Під час створення композицій для вишивок кожен майстер прагне знайти нові художні рішення кольорів.

Особливий талант і майстерність виявляються під час створення орнаментів з урахуванням давніх традицій певної місцевості. Для цього майстри копітко, іноді все свідоме життя, збирають і вивча­ють перлини народної вишивки. У цьому виявляється любов до сво­го краю, до народної творчості. Досягти вершин цієї професії може людина, яка має такі риси характеру, як посидючість, акуратність, уважність.

Майстрині-вишивальниці працюють на великих швейних під­приємствах, в маленьких ательє, а також удома. На вишивальних машинах або вручну вишивальниці створюють художні малюнки, портрети, картини, ікони, емблеми, використовуючи при цьому різні види вишивки: ажурну, гладдю, хрестом, аплікацію, техніку «вологодське скло» тощо.

Сучасні модниці прагнуть мати у своєму гардеробі одяг та аксе­суари, прикрашені вишивкою. А коштують такі вироби недешево. Саме тому професія вишивальниці відкриває широкі можливості для індивідуальної трудової діяльності.

Професійне навчання за професією вишивальник організува­ли для безробітних громадян Ямпільського району. Навчання про­водять фонд «Батьківська земля», Ямпільський районний центр зайнятості та обласне комунальне підприємство (учбово-курсовий комбінат) на базі фабрики «Жіноча праця» з наступним працевла­штуванням. Метою впровадження проекту є і подолання проблеми зайнятості населення, і виробництво та збут продукції фабрики, і збереження та поширення унікальної клембівської вишивки, яка вже протягом століття відома у всьому світі. У новому приміщенні фабрики встановлено сучасне обладнання. Працівники протягом п’яти місяців здобувають нові знання про сучасні технології виши­вання, навички роботи з комп’ютерною технікою, опанують різні види, як машинної так і ручної вишивки. Директор Благодійного Фонду «Батьківська земля» Олена Крикун впевнена, що невдовзі фабрика дасть першу свою продукцію на ринок.

Відродження підприємства вирішуватиме основну проблему жителів Клембівки — зайнятість. Адже на обліку в Ямпільському районному центрі зайнятості перебуває майже 200 клембівчан. Про­дукція фабрики дозволить поширювати подільську вишивку в Укра­їні і світі, осучаснити її використання.

Робоче місце вишивальниці. Правила безпечної праці і санітарно-гігієнічні вимоги під час вишивання

Для виконання ручних швейних робіт слід правильно організо­вувати робоче місце. У процесі роботи дотримувати правил безпеч­ної праці та санітарно-гігієнічних вимог.

1. Вишивати й шити треба сидячи на стільці із спинкою. Сидіти потрібно прямо, не сутулячись.
2. Освітлення має бути хорошим, бажано природним. Під час ви­шивання правою рукою світло повинно падати ліворуч на робоче місце, під час вишивання лівою рукою — праворуч. Через кожну годину вишивання чи шиття необхідно робити відпочинок для очей на 5-10 хв. Під час відпочинку очі перевести на спокійне забарвлення. Корисно також використати цей час на виконання гімнастики для м’язів очей.
3. Перед виконанням ручних швейних робіт треба ретельно вимити руки, щоб не забруднити тканину.
4. Інструменти і пристосування зберігати у спеціальній шкатулці чи ящичку. Під час виконання ручних робіт шкатулку з інстру­ментами та пристосуваннями класти на стіл праворуч від тка­нини.
5. Голкою працювати обережно. Не підносити голку близько до об­личчя.
6. Після роботи голку й шпильки зберігати тільки у гольнику або покласти у спеціальну коробку. Не залишати голку без нитки. Забороняється зберігати голку, вколовши її в одяг.
7. Ножиці на робочий стіл класти із зімкненими лезами, направ­леними від себе.
8. На робочому місці слід дотримувати чистоти і порядку.