вихоний захід "Свято осені"

Свято осені.

Мета. Виховувати любов до рідного краю, бережне ставлення до природи, розвивати  спостереження, естетичні почуття, повагу до звичаїв і традицій українського народу.

Обладнання: костюми осінніх місяців, овочів, птахів, виставка дарів природи.

Хід заходу

Вчитель читає вірш Наталі Забілої

День за днем, за тижнем тижні                                

Непомітно лине час,

Різні зміни дивовижні

Відбуваються круг нас.

От зима, весна та літо,

Осінь, потім знов зима.

Сивий час летить над світом,

І кінця йому нема.

Кожен місяць кожну пору,

На землі нове вбрання.

Й ми самі не те , що вчора, -

Дітвора зроста щодня.

Глянь навколо оком пильним

І побачиш зміни ці.

Ось повільно, неухильно

Йдуть по черзі місяці.

Вчитель. Так , лине час і на зміну одній  порі року приходить інша. Кожна пора року чудова і людям до вподоби . Ось линуть останні дні осені. Сьогодні ми будемо прощатися із загадковою, щоразу неповторною у своїй красі – осінню.

Яка вона не постійна. То ніжна і лагідна, то похмура і непривітна. То весела,то життєрадісна, то мрійлива, то плаксива. Давайте ж згадаємо цю пору року.

1. Осінь, осінь, осінь,                                                          

Медом пахнуть роси,

Журавлі курличуть в небі

Та вітри голосять.

2. Рідко сонце світить,

А на голих вітах

В’яже осінь рукавички

З бабиного літа.

3. Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

4. І берізка над потоком

Стала, наче молода.

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта.

5. Як помандрує по гаях

З чарівним пензлем у руках -

Все розмалює на путі,

Дерева стануть золоті.

І ми її уклінно просим:

- Заходь у гості, щедра осінь!

Звучить лагідна музика. На сцену виходить Осінь.

Осінь.

Добрий день, мої шановні

Діти, пані та панове.

Нині знов із вами я.

Осінь — ось моє ім’я.

Восени земля прекрасна.

Як завжди, приходжу вчасно

І у села й у міста —

Всюди осінь золота.

Лист торкну — і диво стане:

Помаранчевим, багряним,

Ясно-жовтим стане ліс.

Як не віриш,— подивись

Вчитель. Осінь не сама до вас прийшла,

А трьох братів привела.

Їх за описом впізнайте

Як їх звати? Відгадайте.

Дозріває горобина,

І калина вже рясна,

Перший лист обпадає,

Коли це буває?       (У вересні)

Груші, яблука зірвали,

У комору заховали.

Проситься гарбуз до хати,

Щоб під ліжком зимувати.

В лісі виросли опеньки –

Довгоногі і тоненькі.

На деревах листя жовкне,

В двері стука місяць…   (Жовтень)

Вітер плаче, вітер виє.

Дощ осінній дрібно сіє.

І ніде не видно пташки,

Ані бджілки, ні мурашки.

Вже зів’яли гарні квіти,

Скрізь калюжі поналито.

Голе поле, голий сад,

Бо надворі…  (Листопад)

Вчитель. Молодці, діти! Всі загадки відгадали

Братів осені впізнали.

Вчитель : А тепер давайте розкажемо вірш про вересень і запросимо його до нас на свято.

Вересень:

Перший місяць – вересень, я смачний.

Вам дарую яблука запашні,

Груші, сливи, дині і виноград –

То солодка радість для всіх малят.

А я до вас не сам прийшов, а привів своїх друзів. Тільки чарівною паличкою змахну, вони і з'являться.

У супроводі мелодії «Ходить гарбуз по городу» виходять «Овочі».

Вчитель     Діти, а чи впізнали ви гостей?

Морква.    Кожен знає, що морквиця

На городі — мов цариця.

Коси довгі, кучеряві,

Та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і вітамінна,

I не гірше апельсина.

Той, хто моркву поважає,

До ста років доживає!

Буряк.       Ой, розхвасталась, дивітъся!

Ти не схожа на царицю.

Я від тебе красивіший:

Червоніщий і товстіший.

Український борщ чудовий

По усіх краях відомий.

У борщі я головний,

Борщ без мене — не смачний.

Огірок.      А зелені огірки

Всі вживають залюбки.

Нас шанують недаремно:

Дух наш свіжий і приємний,

На канапці і в салаті

Ми і в будень, і на святі.

Помідор    Що ж то огірок – вода.

Як немає – не біда.

Помідор – смачний, кругленький,

Має щічки червоненькі.

До смаку я в кожній страві.

Роблять соки і приправи.

Соус, борщик і салат

Люди з радістю їдять

Цибуля.    На цибулю нарікають,

Що до сліз я допікаю.

Вибачте, та я не винна,

Бо я — лікарська рослина.

Соком з медом почастую

I здоров'я подарую.

Часник . Часничок я білозубий.

 Ви мене не бійтесь люди.

Хоч гіркий я – та корисний.

Всім мене потрібно їсти.

Хто  мій зуб з’їдає сміло,

Буде мати зуби білі.

Диня.   Знаменита жовта диня

На городі господиня.

Я — солодка, соковита,

Покуштуй — не схочеш пити.

А як їстимеш саму—

Всі хвороби прожену!

 Вересень. Спасибі, Вересню, тобі та твоїм друзям. Пора передавати чарівну паличку другому брату, він теж хоче розповісти по себе.

А й справді! Мені так цікаво було з вами, що не помітив, як і час пролетів. Жовтню, візьми, будь ласка, паличку

Жовтень.

 Я Вересневі вдячний за старанність.

Врожай добротний зібрано без втрат.

І ось прийшов сьогодні на світанні

У гості жовтень – вересня я брат.

В садах те листя, що було зелене

Зробилося одразу золоте.

Принишкли і дерева і кущі,

Уже осінні перші йдуть дощі.

З'являються листочки

Мов розгорнута долоня,

Ліг спочити на осоння

Між зелених їжаків

Найтемніший із листків.

Я землі приніс вітання

Від старезного ...(каштана).

Я вальсую та кружляю,

Барви осені збираю.

Я і жовтий, і зелений,

І оранжево-вогненний,

Золотавий, пурпуровий,

Я, звичайно, лист ... (кленовий).

Я, немов крило за вітром,

В небо мріяв полетіти.

Тільки золотом налився

І в траву звалився.

Пораділи жолудята:

Це листочок ...(з дуба) - тата.

Я ховав від злого ока

Намистини круглобокі,

Та від цих гарячих барв

Я і сам червоним став.

«Буду гріти землю нині, -

Я шепочу... (горобині).

Вчитель . Листопад  - останній місяць осені. Урожай із ланів і садів зібрав Вересень, дерева позолотив і обтрусив Жовтень, а листопад  на дощі та перші заморозки багатий. Він щойно з лісу повернувся, перевіряв, чи з усіх дерев листя опало, чи готові лісові мешканці до зими, чи всі птахи відлетіли в теплий край.

Листопад

Виснуть хмари нижче й нижче,

Заволік туман кущі,

листопад на стернище

Сіє мряку та дощі.

Вчитель.   Нерозлучні з Осінню , її вірні друзі –– осінні дощі. Тому часто осінь називають вередливою плаксою.

Йдуть і йдуть, і йдуть дощі.

Стали чорними кущі,

І дерева чорні стали,

Бо листочки всі опали.

Тільки дуб стоїть у листі

І калинонька в намисті.

Сценка. Катрусина парасолька

Дійові особи: Ведуча; Лялька Катруся; Зайчик; Лисичка; Ведмідь;  Горобчик;

Ведуча. Дощ осінній накрапає, 
               Бачу, зайчик поспішає.
(На галяві з'являється Зайчик).
Зайчик. Холодніше день при дні, 
                Де б зігрітися мені?
               Під дощем я вже промок, 
               Як осиковий листок.
               Я хотів би в нірці жити, 
               Лапки, вушка підсушити.
(Виходить Лялька Катруся з парасолькою).
Ведуча. Ось іде до нас Катруся, 
                З парасолькою, дивлюся.
Лялька Катруся. (до зайчика)
               Йди, ховайсь під парасолю, 
               Щоб зігрітися поволі.
(Зайчик ховається під парасольку. З'являється Лисичка).
Лисичка. (до Ляльки Катрусі) 
              Парасольку гарну маєш,
              Може, і мене сховаєш?

Катруся. Йди, Лисичко, поспіши, 
              Хвіст пухнастий підсуши.
(Лисичка стає під парасольку. До них підходить Ведмідь).
Ведмідь. Може, пустите й мене 
                 Грітись, поки дощ мине?
(Йде під парасольку, штовхаючи звірів).
Лисичка. Ой-ой-ой!
                 Маєш ти великий зріст,
                 І помнеш мій пишний хвіст.

Катруся. Парасолька всіх приймає,                  

                 Всіх від дощику сховає.

(“Підлітає” горобчик).

Ведуча.  Раптом горобець летить 
                    І від холоду тремтить.
Горобчик. Я під дощиком літав,
                   Хлібні крихітки шукав, 
                   Крильця вже тяжкими стали, 
                   Сил лишилось дуже мало.
Катруся. Не тремти, лети до нас,

                    Місце є тобі якраз.
Катруся. Ось і дощик перестав.
Зайчик. Ну тоді, я пострибав. (Утікає)
Лисичка. Вас я також залишаю,
                   В свою нірку поспішаю. (Іде)
Ведмідь.   І мені вже час в дорогу,
                   Спати я піду в барлогу. (Виходить)
Горобчик. Прощавайте, друзі милі,
                    Полечу, вже маю сили. (Вилітає)
Катруся. До побачення, бувайте
                    І мене не забувайте!

Ведуча. Гарно попрацював наш  народ, зібрані всі врожаї, але сумно на душі, адже відходить у минуле осінь і на зміну їй прийде холодна зима. Але ми не будемо сумувати, бо через рік ми знову милуватимемося справжньою осінньою красою.

Осіннє золото осипалось до ніг,

 Пташки давно у вирій полетіли.

 Далеко за моря їх шлях проліг —

 Сади й ліси без них осиротіли.

 Опале листя стиха шурхотить,

 В верхів’ї сосен вітерець співає.

 На самоті осінній сум звучить,

 Земля стомилась і відпочиває.

Вже зібрані останні врожаї,

 З полів добро привезено додому.

 Комори всі наповнили свої,

 Тепер приємну відчувають втому.

 Втомилися, звичайно, від турбот,

 Та радість від достатку серце гріє.

 Трудолюбивий, добрий наш народ,

 Він потрудитися і відпочити вміє