Виховання творчої особистості у студентів

Методична розробка поетапно розкриває послідовність вивчення кожної особистості.

Деталізовано програму розвитку та саморозвитку студента. Узагальнено комплекс прийомів та методів для всебічного розвитку індивідуальності.

Дана робота розрахована на вихователів, кураторів груп та практичного психолога.

з

1   ВСТУП

Навчально-виховний процес у коледжі спрямований на розвиток творчих здібностей студентів. Найвищою цінністю, що визначає весь смисл і спрямованість виховання, багатогранність виховного впливу педагога і його єдність з самовихованням є людина. Вплив особи вихователя на колектив і особистість вихованця залежить головним чином від гармонійної єдності моральної культури, духовного багатства, багатогранності інтересів вихователя. Виховний вплив особи вихователя не є чимось спеціально створеним, організованим для того, щоб виховувати. Вихователь впливає на вихованця постільки, оскільки їх об'єднує спільність духовних .інтересів, спільність багатогранної діяльності. Вплив особи вихователя на вихованця залежить від того, наскільки глибоко він розуміє дитинство, як особливий період розвитку людської особистості з притаманними тільки дитинству особливостями мислення, емоційного життя, світосприймання, взаємовідносинами в колективі. Вихованець є найближчим помічником педагога у здійсненні складного, багатогранного процесу виховання. Внутрішні духовні сили вихованця — його бажання, прагнення, ідеали — це нічим не заміниме, могутнє джерело виховання.

В.О. Сухомлинський писав, що наймудрішим є той вихователь, якому вдалося досягти того, що його вихованець сам виховує себе.

У природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної. Кожному можна дати щастя творення, кожного треба вивести в люди.

Педагог мусить бути найяскравішим вогником серед вогників, які сяють навколо вихованців.

"Бути справжнім вихователем,- зазначає Сухомлинський,- це означає бачити в колективі покоління, творчі сили якого розкриваються на суспільній ниві через значний проміжок часу. Педагог повинен бачити якими стануть його вихованці через десять, двадцять, тридцять років".

2. Творча особистість: програма розвитку і саморозвитку

студента.

Формувати особистість неможливо без знання її індивідуальних рис, особливостей, якостей. Але від ідеї до її втілення шлях не легкий. Впровадження індивідуалізації навчання і виховання затримувалось рядом обставин, серед яких -відсутність у навчальних закладах посади, яку б займала людина, спроможна діагностувати процес розвитку студента.

У Борщівському агротехнічному коледжі спеціальною роботою, пов'язаною з корекцією індивідуального підходу до студентів займається вихователь, психолог.

2.1. Комплекс прийомів та методів для всебічного розвитку

особистості.

Глибоке, всебічне вивчення особистості передбачає застосування комплексу прийомів та методів. Безумовно, це — спостереження, експеримент, діагностування, тестування, анкетування, самоаналіз. Звичайно вся ця робота ведеться за допомогою вихователя, психолога. Саме вони збирають усі потрібні відомості, аналізують їх, складають для кожного вихованця програму розвитку та саморозвитку, ознайомлюють з її змістом студента та його батьків, а також педагогічний колектив. Через деякий час вихователь та психолог фіксують якісні стрибки у розвитку студентів коледжу і пропонують їм повторне тестування з метою встановлення правильності своїх дій, визначення напрямів дальшої роботи.

5

У вересні-жовтні (період адаптації студентів у коледжі) проводиться діагностування, що грунтується на керованому психологічною службою спостереженні педагогів, які працюють з кожним студентом коледжу. Дані діагностування педагоги заносять у таблицю, де за десятибальною системою оцінюють якості особистості кожного студента.

1-3 бали - низький рівень розвитку, 4-6 - середній, 7-9 - високий. Мета такої роботи - цілеспрямовано впливати на розвиток особистості студента, максимально наближуючи її до моделі творчої особистості.

2.3. Якості творчої особистості.

Будуючи високий рівень розвитку, я хочу виділити якості, які необхідні творчій особистості.

1. Психо-фізіологічний аспект (хороший фізичний розвиток, міцне здоров'я,
сильна нервова система, рухливість нервових процесів).

2. Пізнавальний  аспект  (інтелектуальність,   висока  концентрація  уваги,
хороший загальний розумовий розвиток, що передбачає самостійність мислення,
спритність, невидимість розуму, вдумливість, критичність, гнучкість, узагальненість
мислення, швидкість та міцність засвоєння знань, володіння такими прийомами
розумової діяльності, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація,
класифікація, абстрагування; і інтелектуально творчі якості - інтуїція, творча уява,
дивергентність, оригінальність, асоціативність, інтелектуальна активність).

3. Мотиваційний   аспект   (необхідність   у   самоорганізації,   творчості,
інтелектуальному збагаченні, лідерстві).

6

4. Аспект відносин (спеціальні здібності; розвинутий науковий світогляд; наявність життєвої концепції; самоповага; незалежність; такі вольові якості особистості, як схильність до ризику, активність, ініціативність, наполегливість, висока самоорганізація, здатність до самоврядування ; комунікативні, організаційні, оцінні якості, вихованість).

Отже, увагою охоплюються всі сторони розвитку особистості. На підставі всіх здобутих матеріалів психолог складає програми розвитку та саморозвитку кожного студента, що виглядають таким чином.

2.4. Програма розвитку та саморозвитку студента. 

Візьмемо для прикладу студентку Ларису. Загальні розумові здібності - 7,41; інтелектуально-творчі - 7,81; мотиваційний механізм - 7,96; особисті якості - 7,86 (за дев'ятибальною шкалою).

Рекомендації

Ларисі. Ви вийшли на досить високий результат у семестрі, але резерв у Вас є: це дальший розвиток загальних розумових здібностей. Учіться виділяти головну проблему, заглиблюватися саме в неї.

Викладачам. Допоможіть Ларисі виділяти головну проблему навчального матеріалу. Запропонуйте їй творче завдання.

7

Батькам. Поміркуйте разом з дочкою над її Я - концепцією: "Лариса серед людей (люди для неї чи навпаки)", "Ідеал дівчини". Допоможіть утвердитися в бажанні бути першою.

Наведена програма - це не догма. У ній можуть бути і сторінки самоаналізу і дані анкетування, діагностування, інші матеріали. Цілком можливі і розходження даних.

Наприклад, діагностування показало добре розвинуту логіку, атестування -навпаки. Це рідкісний, але можливий випадок. Подальші спостереження, інформації викладачів на педагогічних радах допоможуть встановити істину і тоді вихователь, куратор матиме змогу вести індивідуальну роботу в конкретних напрямках.

2.5. Адаптація студентів для навчання студентів у коледжі.

Найскладніший період для студентів коледжу це перші два місяці перебування у нашому навчальному закладі. Саме у цей час зростає роль вихователя, психолога, куратора. Від його відповідальності та вміння знайти контакт з вихованцями, поступово ввести їх у навчальний процес залежить, наскільки успішно вони адаптуються до життя і навчання у нових для себе умовах (частина студентів відірвана від домівок і приречена на прийняття самостійних рішень; семестрова система організації роботи коледжу), перебороти всі складності, пов'язані з виховними особливостями.

Дуже важливо правильно вибрати методи вивчення особистості студента з метою ефективного розв'язання педагогічним колективом усіх дидактичних завдань. Для цього використовуємо такі прийоми:

•       спостереження непряме;
•       індивідуальні бесіди з дітьми, анкетування;
• тестування (вивчення психофізичних якостей особистості, особливостей її
  пізнавальних процесів, індивідуальних інтересів);

8

- діагностика в грі: індивідуальність студента найкраще зрозуміти через

його взаємозв'язок з іншими студентами;

•    індивідуальні бесіди з батьками з метою глибокого вивчення сім'ї,
  особливостей виховання, знайомства з батьками, їх поглядами тощо;
•    проведення соціометрії з метою виявлення "зірок" популярних, прийнятих,
  ізольованих.

Адаптаційний період (вересень-жовтень) був мною поділений на етапи, на кожному з яких ставилась своя мета, завдання, проводились певні заходи, робились відповідні висновки та зауваження.

Перший етап діагностичний. Його тривалість - 2-3 тижні. Основна мета: виявлення особистісних якостей та особливостей, інтересів студентів коледжу.

Разом із психологом було проведено тестування, складена карта інтересів "Пізнай себе" підтвердила правильність вибору своєї професії.

За допомогою тестів було визначено також темперамент кожного студента. Загалом у групі виявилось 70% - холериків, 20% - сангвініків, 10% - меланхоліків.

Було вивчено стан здоров'я студентів, розроблено режим занять та відпочинку для них.

І як постійна форма роботи проводились зустрічі з батьками.

Наступний етап - адаптаційний.

Основна мета - допомогти дітям пристосуватися до режиму роботи коледжу, навчити правил порядку.

Дуже важливо зацікавити студентів участю у загальноколеджівських заходах, щоб ніхто з них не замислювався на одинці. Запропонувати студентам готовий сценарій просто, та нецікаво, краще - допомогти їм придумувати, фантазувати, імпровізувати. Відчувались серйозніть і відповідальність кожної особи. Були і свої фотографи. Тому в фотоальбомах студентів залишиться пам'ять про "Вечір знайомств"; "Хто ти першокурснику"; "Вечір присвячений дню вчителя".

Готуючись до цього вечора, студенти вивчили музичні смаки викладачів, склали сценарій, зробили фотографії, підготували концерт, випустили святкову

9

газету. Нікого не треба було примушувати щось робити, студенти відчули смак колективної творчості, виникло бажання робити все тільки разом.

Наступний етап можна назвати організаційним. Завдання цього етапу: організувати чергування в гуртожитку в коледжі, привчити турбуватись один про одного та про педагогів (вітання на перервах), домогтися такої атмосфери в колективі коли спільні справи і окремі доручення виконуються студентами з бажанням, допомагають і беруть активну участь у житті групи, коледжу батьки.

За участю студентів було складено графік чергування в гуртожитку коледжу, враховано їхні побажання.

Також проводились і батьківські збори. Батьки з розумінням поставились до всіх проблем організаційного періоду, висловлювали вдячність, пропонували допомогу в ремонті кімнат гуртожитку де проживають їхні студенти.

Дізнавшись багато нового про своїх дітей одні батьки були приємно здивовані, інші навпаки, прикро вражені. Підсумком цього етапу стала потреба нового планування роботи.

Четвертий етап адаптаційного періоду — постановочний. Його метою були організація чергування по коледжу, планування різних справ, їх підготовка.

Пізнання себе самого, поглядом на себе з боку стало  колективно-планове проведення свят осені, шоу-програм "Відгадай мелодію", "Поле чудес". Складні завдання продемонстрували ставлення студентів до своїх обов'язків, висвітлювали місце кожної особи в колективі.

І, нарешті, п'ятий етап - розвиваючий, підсумковий. Основна мета: прослідкувати за стабільністю інтересу до навчання, розвитком творчих інтересів та інтелекту, спостерігати за взаємовідносинами в колективі.

На сьогоднішній день можна стверджувати, що почалось створення колективу. Однокурсники поважають одне одного, цінують взаємодопомогу і взаємоповагу, між студентами проявляється здоровий дух змагання.

Кожна справа, яка здійснюється в стінах навчального закладу каталізатор, який або прискорює, або уповільнює виховний процес. Велику роль відіграє особа куратора, вихователя, психолога.

10

Тому завдання педагога-вихователя піднятися до рівня взаєморозуміння з

колективом і взаємодовір'я.

Своїм спілкуванням із студентами потрібно допомогти їм усвідомити те, що для них є корисним, слід неодмінно виконувати з бажанням. Тільки за такої умови повноцінно розкриваються їхні природні характеристики, нахили та здібності.

2.6. Виховання інтелігентності у студентів.

Підготовка молоді до практичної діяльності — завдання коледжу. Коледж — своєрідний заклад, який здійснює підготовку спеціалістів, отже, виховує майбутню інтелігенцію.

Інтелігентність — комплексна характеристика соціальної поведінки людини, яка свідчить про рівень її інтелекту, моральної та етичної зрілості. Виховання її потребує комплексного підходу, врахування численних умов і факторів.

Перш за все інтелігентність не формується лише виховними заходами, процес пронизує усю багатогранну діяльність коледжу, сімейну сферу, оточення студентів. Найголовнішим фактором і головною умовою виховання інтелігентності студентів є особистість педагога. Тільки творець може виховувати творця, тільки інтелегент виховує інтелегента. Вплив педагога на студента завжди вагомий. Студент бачить перед собою не тільки товариша і друга (відносини відіграють важливу роль у формуванні особистості), а й спеціаліста, до чого власне, і готується він у стінах коледжу.

Важливий фактор у вихованні інтелігентності студентів - їхнє оточення як у стінах, так і поза ними. Навчально-виховний процес так організований, що багато часу проводиться серед своїх викладачів. Не ігноруючи решту оточення, не формуючи рафінованих інтелектів, ми прагнемо, однак, виробити у студентів коледжу своєрідний імунітет проти негативного впливу оточення.

11

Однією з важливих форм виховної роботи є діяльність клубу "Подруга", що його очолює вихователь. У цьому клубі, який діє два рази в місяць, студенти зустрічаються із працівниками Будинку творчості, дискутують, обговорюють книги. Тут вони прилучаються до досягнень культури українського народу, моральних та естетичних цінностей.

Зустрічі і знайомства в клубі сприяють оволодінню культурою спілкування.

Виховній меті служать і години спілкування (виховні години), на яких вихователі, куратори, проводять цикл бесід з питань культури особистості, визначальних якостей інтелегенції, роль її в розвитку суспільства.

2.7. Особистість і сімейне виховання

Коледж - один із активних виховних осередків, але сім'я – найважливіший осередок, бо саме в ній існують унікальні можливості впливу на дітей. У багатьох сім ‘ях забезпечено сприятливі умови для формування майбутніх інтелегентів.

Є сім'ї в яких виховання ведеться спонтанно за застарілими стереотипами, за принципом "Нас так виховували і ми виховуємо".

Більш активну роботу з батьками ведуть вихователі, куратори. Вони бувають у сім'ях, проводять із батьками студентів різні бесіди.

Виховання - проблема багатогранна. Вона охоплює усі сторони коледжу і кожного його вихованця. Концепція національного виховання тут орієнтир. Однак, яку б мету ми не ставили перед собою у виховній роботі, якщо її не буде кому організувати, невдачі нам не уникнути.

Вихователь має змогу детально вивчити студента, скоригувати його поведінку, допомогти у творчості. Він центральна фігура у виховній роботі навчального закладу.

12

Специфіка роботи вихователя полягає в тому, що він має справу з яскравими індивідуальностями, іде за їхніми проблемами, створює у їхньому колективі морально-здоровий клімат.

Вихователь має змогу розробити на кожного студента програму індивідуального розвитку і саморозвитку, яка є головним інструментом педагогічної діяльності. Така виховна робота покликана забезпечити підготовку студентів до практичної діяльності.

У процесі сімейного виховання відбувається духовний розвиток особистості, розвиваються інтереси, здібності, потреби дитини, формується світогляд, ставлення до праці, уміння додержувати правових і моральних норм життя поведінки та вміння бути громадянином України, господарем. Це сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їх здоров'я і є однією з найважливіших. Успішність її виконання залежить від виховного потенціалу сім'ї, що складається з матеріальних і побутових умов сім'ї, її чисельності та структури, а часом від рівня розвитку сімейного колективу, характеру, взаємостосунків, особливостей спілкування між членами сім'ї, особистого прикладу батьків, специфіки самого процесу сімейного виховання.

2.8. Сухомлинський В.О. про виховання особистості.

Видатний педагог Василь Сухомлинський давав педагогам такі поради-заповіді:

Що найголовніше у вчительській праці

•       Знати дитину;
•       Легше любити весь світ ніж одну дитину;

• Виховання лише тоді стає реальною силою, коли воно грунтується на вірі в
  дитину;

•       Діти повинні приносити зі школи радість;

13

•       Жодна дитина не повинна відчувати, що вона невдаха, що вона не здібна;
• Без здійснення надій не можливо уявити собі правильного виховання
  дітей;
•       Без заохочення неможливе просування в перед;
•       Покарання не сила, а слабкість вихователя!
•       Сила у свідомості, а не у страху!;
• Не допускайте, щоб у вашу лабораторію гуманізму ввірвався стук кулака
  по столу й окрик;
•       Сильні засоби свідчать про ваше безсилля;
• їм, важким дітям, не вистачає головного — турботи, ласки, доброти. Дайте
  їм це - і вони перестануть бути важкими;
• Якщо хочеш, щоб дитина була чесною, не закривай від неї на замок те, що
  для неї є привабливим;
• Чим би не вабив дітей вогник, яким є для них учитель, в цій приваблюючій
  силі завжди є найголовніше - єдність духовного життя вчителів і учнів
•       У сто разів більше потрібно знати, ніж ви сповіщаєте учням;
•       Поганий вчитель підносить істину, хороший - вчить її знаходити;
• Чим більше знатимуть учні проте, що не передбачено програмою, тим
  цікавішою стане для них ця наука;

В.О. Сухомлинський заповідав: "Не надійтесь, що покликання саме прийде до вас, впаде, як манна небесна. Його треба здобувати працею, відкривати животворче джерело, пробиваючи тверду, суху землю, просвердлюючи камінь".

Педагогічна спадщина Сухомлинського спонукає до здійснення практичної гуманізації навчально-виховного процесу шляхом створення максимально сприятливих умов для розвитку творчої індивідуальності кожного. Якщо не всім дано сягнути найвищого рівня у сфері інтелектуально-розумового розвитку, то кожен має необмежені можливості для морального і духовного вдосконалення.

14

"Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до

дітей", - так визначив своє кредо В.О. Сухомлинський.

2.9. Індивідуалізація у вихованні творчої особистості

Питання виховання досить складне, багатогранне. Уміння виховувати — це все таки мистецтво.

Організовуючи виховання творчої особистості потрібно пам'ятати, що дуже важливо поєднати свою роботу з колективом студентів через індивідуальний підхід до кожного із них.

Індивідуалізація немислима без глибокого вивчення вихованців, відрахувань найістотніших обставин їхнього життя. Кожен вихователь повинен обов'язково вести щоденник своєї роботи, в якому повинен записувати окремі спостереження над студентами, випадки, які характеризують того чи іншого студента, бесіди з ними, аналізувати явища кризи або перелому, які бувають у всіх студентів в певні періоди.

Цей щоденник ні в якому разі не повинен мати характер офіційного журналу, тому що найзагрозливішим є перетворення такого щоденника в офіційний звіт.

Вихователь не повинен нагадувати наглядача, не повинен командувати, не повинен карати, не повинен давати розпорядження крім крайніх випадків. Право розпоряджатися, вимагати повинен мати право актив групи. А вихователь ні в якому разі не повинен його підміняти.

Перший етап цієї роботи потрібно розпочинати з ознайомлення з новим складом студентів. Шляхом бесід, колективних і індивідуальних екскурсій, культ походів вивчати характеристики студентів, домашній режим, дозвілля, нахили. В процесі цього буде вимальовуватися творча особистість студента.

В майбутньому вивчення особистості продовжується на уроках, на сільськогосподарських роботах, під час самопідготовки, відпочинку.

15

Дуже важливо те, щоб невміння студента не сприйняти за небажання, не

добросовісність. Головне в індивідуальній роботі - роз'яснення.

Досвід роботи переконує, що знання, майстерність, наполегливість приходить не відразу, а в результаті вивчення індивідуальних особливостей і вмілого спрямування їх в єдине русло колективу.

Багато клопоту завдають безвідповідальні, свавільні особи, які не добросовісно відносяться до громадських обов'язків, не рахуються з вимогами викладачів і думкою колективу, а іноді навіть виступають в ролі дезорганізатора. Вчинками таких студентів керують егоїстичні мотиви: бажання виділитись, показати свою надуману сміливість і оригінальність, мати задоволення від становища верховода в групі. Такими студентами були Володимир П. , Василь Р., перед ними стояло завдання - примусити цих студентів рахуватися з колективом, знайти і здійснити розумні заходи, які поставили цих студентів в рамки здорового педагогічного виправданого режиму, включити їх в активну навчальну діяльність. Вибір цих заходів визначається індивідуальними особливостями їх характеру, взаємовідносинами з викладачами, товаришами, членами сім'ї.

Однак деяких студентів не "зачіпає" навіть різка критика. В цьому випадку посилюємо вимоги і права колективу такими факторами, які діють на них. Органи студентського самоуправління можуть поставити питання про зняття стипендії, про заборону відпусток, відрахування з коледжу. Загроза застосування надзвичайно сильних адміністративних санкцій в більшості випадків діють на безвольних осіб.

Індивідуальний підхід необхідний і для студентів, які старанно вчаться, добре себе поводять. їм потрібно поглиблювати свої знання, удосконалювати свою майстерність.

Треба одночасно вести боротьбу проти зазнайства , зарозумілості. Не потрібно допускати, щоб активісти знаходилися в привілейованому становищі, не треба їх вихваляти й оберігати від критики, від відповідальності перед товаришами.

Індивідуальний підхід - не просто прийом або засіб виховного впливу на особу. Це призма , крізь яку вихователь сприймає своїх вихованців, диференційовано бачить одночасно і колектив і окремо особистість.

16

Індивідуальний підхід вивчає не лише систематичне вивчення особистості, знання індивідуально-психологічних особливостей його і причин, які викликали їх появу, але й проектування шляхів розвитку студента, тобто передбачає вибір відповідальних заходів впливу.

Педагог П.М. Теплов писав, що можливість знати, розуміти і науково пояснити індивідуальні відмінності студентів є умовою здійснення індивідуального підходу у будь-якому вигляді педагогічної роботи.

3. Висновок

Уміння виховувати — це все таки мистецтво, таке ж мистецтво як гарно грати на скрипці або на роялі, гарно малювати картини, бути добрим токарем або фрезерувальником.

Не можна навчити людину бути гарним художником, музикантом, фрезерувальником, якщо дати їй тільки книжку в руки, якщо вона не бачитиме фарб, не візьме інструмент, не стане за станок.

Біда виховання якраз і в тому, що навчити виховувати можна тільки в практиці, на прикладі.

Виховання творчої особистості є надзвичайною проблемою, тому що наше суспільство потребує яскравих духовно багатих, творчих особистостей. І чим далі розвиватиметься воно, тим більшою буде потреба в них.

Система знань, їх естетично-моральне забарвлення не тільки є важливим фактором інтелектуального життя суспільства, в розвитку культури в цілому, вона визначає рівень демократичності держави.

Освіта сама по собі не веде до високої моральності і культури, духовні пізнання і рівень інтелектуального розвитку не перетворюються в якісно нову поведінку. Це здійснюється всією сукупністю факторів, які обумовлюють розвиток духовного світу людини, всім побутом нашого життя, вихованням творчої особистості.

17

4. Використана література

1.   Зайцева З.Г. Спеціальна робота з молодою сім'єю - К.: Україна, 1997.-40с.
2. Корса І.Й. Індивідуальний підхід до студентів у виховній роботі - К.:
   Україна, 1991.-34с.
3. Творча особистість: програма розвитку і саморозвитку // Рідна школа, 1996,
   №1,с.7
4.   Що може звільнений класний керівник // Рідна школа, 1994, №1-2, с.66
5.   Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям - К.: Рад.школа, 1984.-288с.
6.   Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві — К.: Рад.школа, 1979.-254с.
7.   Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка — К.: Рад.школа, 1978.-263с.
8. Бабанський Ю.К. Формування особистості в колективі // Педагогіка,
   1988.-230с.
9.   Болдерєв М.І. Класний керівник - К.: Рад.школа, 1982.-252с.

1. Вступ..................................................................З
2. Творча особистість: програма розвитку і саморозвитку студента........ 4

1. Комплекс прийомів та методів для всебічного розвитку
   особистості.......................................................    4
2. Діагностування студентів..............................................  5
3. Якості творчої особистості.............................................   5
4. Програма розвитку та саморозвитку студента........................      6
5. Адаптація студентів до навчання у коледжі...........................     7
6. Виховання інтелігентності у студентів.................................  10
7. Особистість і сімейне виховання.......................................  11
8. Сухомлинський В.О. про виховання особистості.....................     12
9. Індивідуалізація у вихованні творчої особистості.....................   14

3. Висновок............................................................    16
4. Використана література..............................................     18