Виховання у молодших школярів чесності та правдивості (Курсова)

ЗМІСТ

ВСТУП            3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ                                                                                                                              5

1.1. Особливості формування моральних якостей чесності і правдивості у молодших школярів                                                                                                                                            5

1.2. Форми та методи морального виховання школярів     9

1.3. Методика виховання чесності та правдивості у молодших школярів 12

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВИТКУ ВИХОВАННЯ ЧЕСНОСТІ ТА ПРАВДИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ                                                                                                                                                          15

2.1. Виховання чесності та правдивості молодших школярів у чинних програмах                                                                                                                                                                        15

2.2. Експериментальне дослідження виховання чесності та правдивості молодших школярів в навчально-виховному процесі                                                                      17

2.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи   21

ВИСНОВКИ           26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ      28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми Моральне виховання школярів у навчально-виховному процесі – одна з головних проблем психолого педагогічної науки та першочергове завдання сучасного вчителя. Розвиток моральної сфери школяра є умовою успішного розвитку його особистості, лежить в основі його поведінки в різних сферах життя. Моральне виховання дитини розпочинається ще задовго до її вступу до школи. Але тільки тут вона зустрічається з чіткою та розгорнутою системою вимог, виконання яких постійно контролюється. Адже саме в молодшому шкільному віці, за твердженням психологів, закладається фундамент моральної поведінки, починається цілеспрямоване формування суспільної спрямованості особистості на основі раніше отриманих моральних понять та звичок.

Актуальність громадянського виховання зумовлюється водночас процесом відродження української нації. Для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, яка є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об’єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови та вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільств.

Визначеній проблемі було присвячено низку досліджень, серед яких наявні статті методологічного характеру: О. Сухомлинської, В. Кременя, Г. Філіпчука, С. Гончаренка, Ю. Мальованого, всі вони наголошують на важливості громадянського виховання школярів. Деякі дослідники ( О. Вишневський, О. Докуніна, Т. Дем’янюк, Б. Грицюк, П. Ігнатенко, О. Киричук, В. Струманський, та інші) з позиції теорії та практики розглядають роль засобів гуманності у вихованні майбутнього громадянина нашої держави. Процес формування моральних рис школярів знайшов відображення у працях І. Беха, В. Акимова, В. Гуріна, С. Максименка, Л. Божовича, О. Киричука, Г. Костюка, В. Котирла, Б. Кобзара, М. Красовицького, Ю. Приходька, Ю. Руденка, О. Роговець. Зокрема, І. Бех зауважив, що вихованість учнів визначає сформованість моральних якостей, переконань

Натомість, ознайомлення з результатами теоретичного аналізу означеної проблеми і практичним досвідом засвідчило, що питання розвитку  чесності та правдивості попри всю різноманітність пропонованих методичних систем, розглядається не лише практиками, але й науковцями однобічно, з погляду оволодіння школярами загальноприйнятими моральними якостями. Наявність різних концепції розвитку чесності та правдивості молодших школярів формує актуальність теми курсової роботи.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка теоретичних положень про особливості виховання молодших школярів чесності та правдивості. Для її досягнення були поставлені наступні завдання:

- здійснити характеристику особливостей формування моральних якостей чесності і правдивості у молодших школярів;

- проаналізувати форми та методи морального виховання школярів;

-  визначити методику виховання чесності та правдивості у молодших школярів;

- проаналізувати виховання чесності та правдивості молодших школярів у чинних програмах;

- провести  експериментальне дослідження виховання чесності та правдивості молодших школярів в навчально-виховному процесі;

-  здійснити аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

Об’єктом дослідження виступають процес формування моральних якостей молодших школярів.

Предметом дослідження є поняття, зміст та значення особливостей виховання молодших школярів чесності та правдивості.

Методи дослідження. Розв’язання окреслених завдань і необхідність перевірки вихідних положень зумовили використання комплексу методів: теоретичних (аналіз джерельної бази – психолого-педагогічної, нейропсихологічної, психолінгвістичної, логопедичної літератури з проблеми дослідження, узагальнення отриманих даних), емпіричних (пряме й опосередковане спостереження за мовленнєвим розвитком молодших молодших школярів у процесі різних видів діяльності; бесіди з педагогами та батьками дітей; збір анамнестичних даних; констатувальний і формувальний психолого-педагогічний експеримент), статистичних (визначення міри центральної тенденції результатів виконання проби в цілому по групі та розрахунок значущості різниці оцінок у групах за z-критерієм).

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання: в науково-дослідницькій діяльності – для подальшої розробки теоретичних і практичних положень про розвиток чесності та правдивості молодших школярів; у навчальному процесі – під час викладання у вищих навчальних закладах, а також при підготовці навчальних посібників, розділів підручників і методичних рекомендацій.

Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, шістьох підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Особливості формування моральних якостей чесності і правдивості у молодших школярів

 

Україна знаходиться на шляху побудови демократичного суспільства, а тому потребує здійснення державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості. Такі умови ставлять перед освітою нові завдання, які пов’язані з розбудовою й утвердженням суверенної, правової, демократичної, соціальноорієнтованої держави, із становленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає докорінну зміну світогляду та переконань нашого народу.

Головними критеріями ефективності громадянського виховання виступають моральні якості. Як свідчить аналіз відповідної літератури, а також проведені спостереження, у молодшому шкільному віці відбувається зростання самостійності, незалежності внутрішніх регуляторних механізмів від зовнішнього впливу. Тобто моральні якості стають рушійними силами поведінки і діяльності дитини. Саме молодший шкільний вік є сензитивним у плані формування моральних якостей, що визначає становлення громадянина. Оскільки молодші школярі ще мало знайомі з конкретними проявами моральних якостей, то їх тлумачення етичних норм спочатку носить ситуативний характер, оволодіння такими моральними якостями, як щедрість і справедливість, відбувається поки що на рівні обов’язкового: « Я мушу бути щедрим, бо цього хочуть від мене дорослі» [9, с. 77].

Поступово із розвитком абстрактного мислення діти вчаться виділяти деякі ознаки моральних понять, але вони все ще категоричні у своїх судженнях. Зокрема, за даними В. Демиденка, учні першого класу вже мають деякі уявлення про окремі моральні якості, особливо про ті, де проявляється ставлення героїв художніх творів до своєї діяльності та до інших людей. Хоч і примітивно, але діти вже спроможні судити про чесність, ввічливість, доброзичливість, відповідальність тощо

Структура моральних якостей складається із мотивів, які забезпечують позитивне ставлення особистості до норм і правил поведінки. Важливо, на наш погляд, розглянути особливості процесу формування у молодших школярів моральних якостей. Так, зокрема, В. Демиденко, В. Перепелиця виділяють такі етапи формування у дітей моральних якостей:

1.На першому етапі учні засвоюють доступні їм норми та правила моралі і в них формується певне коло етичних уявлень.

2.Другий етап характеризується формуванням на основі початкових уявлень про правила та норми поведінки етичних понять, розвиток вміння вести себе відповідно до засвоєних моральних норм при самоконтролі з боку самої особистості.

3.На третьому етапі морального виховання в учнів формуються моральні переконання, які регулюють їхню поведінку в найрізноманітніших ситуаціях, що свідчить про моральну сформованість особистості [10, с.67].

Процес формування моральних рис школярів пов’язаний із специфічними сферами активності особистості. При цьому виокремлюються три «шари» моральних якостей як три рівні впливу моральних центрів людини на її особистість, що становить собою завжди складну, але цілісну систему. До першої групи моральних якостей особистості належать властивості суб’єктивної моралі, які відповідають категоріям блага, добра і справедливості. Сукупність властивостей суб’єктивованої моралі, яка представлена цією групою, лежить у самій основі моральності індивіда, утворює її ядро.

Другу групу моральних якостей особистості школяра формують ті, які пов’язані з категоріями смислу життя і щастя. Ці якості відображають ставлення людини до її власних потреб та інтересів. Третя група моральних якостей школяра ґрунтується на таких категоріях: обов’язок, гідність, відповідальність, честь та совість. Головним завданням цієї групи – служити регулятором поведінки як в цілому, так і під час вибору моральної позиції в конкретних ситуаціях.

О. Роговець зазначив, що, проводячи групування моральних якостей, слід враховувати їх функціональне значення в поведінці, співвіднесення взаємодоповнюючих і збагачуючих одна одну якостей. З огляду на це автор виділяє п’ять груп морально-етичних якостей особистості дитини. Зокрема, до першої групи належать ті якості, які визначають громадянську спрямованість: патріотизм, гуманізм, взаємодопомога, доброзичливість, співчуття [19]. Однак слід зауважити, що громадянин повинен не лише шанувати рідний народ, його звичаї та обряди, а й відзначатися такими рисами, як чесність, справедливість, милосердя, доброта тощо..

У дитини є багато моральних якостей. Вони взаємопов’язані та впливають одна на одну. Кожна риса набуває різного змісту, незалежно від її співвідношення з іншими рисами. Сміливість, наприклад, набуває різного характеру в тих випадках, коли вона пов’язана з обережністю, розсудливістю, і тоді, коли в її основі лежать імпульсивність, дрібне марнолюбство. Через це немає рації формувати окремі риси. Виховувати особистість слід як цілісну систему з її різноманітністю особливостей. Суттєвими проявами громадянськості є дисциплінованість та організованість. Зокрема, основою формування дисципліни є поєднання методів переконання з метою формування свідомості і розумної вимогливості

Таким чином, для становлення в учнів активної життєвої позиції, громадянських переконань та ідеалів необхідно насамперед сформувати систему моральних якостей. Головним завданням педагогічного колективу є використання на уроках емоційної забарвленості, моральної оцінки, врахування потреб та інтересів кожної дитини. Тобто в основі формування моральних якостей громадянина лежить не лише діяльнісний підхід, який передбачає активне включення дитини у процес становлення своє особистості, а й особистісно орієнтований. Так, любов до дитини, повага її гідності, вшанування культури рідного народу стимулюють молодших школярів бути кращими: гуманнішими, шляхетнішими. Перспективним на часі вважаємо вивчення досвіду роботи вчителів та вихователів із зазначеної проблеми, а також розробку та апробацію методики формування моральних якостей молодших школярів із метою покращення роботи над вихованням громадян нашої країни.

 

1.2. Форми та методи морального виховання школярів

 

Моральне виховання розпочинається в сім’ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Моральне виховання — виховна діяльність с ім і, школи з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки. Його основу становлять загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Серед таких норм — гуманізм і демократизм, що відображаються в ідеалі вільної людини з високорозвиненим почуттям власної гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот [24, с. 59].

Моральне виховання пов’язане з пізнанням сутності моралі, морального ідеалу, опануванням моральних норм, моральних переконань, вихованням благародних моральних якостей, здатності переживати моральні почуття тощо.

Основні якості моральності формуються в ранньому дитинстві на основі так званого соціального успадкування. Вирішальною у цьому є роль батьків: їх поведінка, цілеспрямований вплив на особистість дитини. Особливо важливо задіяти в моральному вихованні можливості усіх соціальних інституцій, серед яких особливу роль відіграють:

— сім’я, цілеспрямований вплив її на формування моральних цінностей дитини;

— педагогічна діяльність дошкільних виховних закладів;

— освітньо-виховна діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій);

— діяльність професійних навчально-виховних закладів (професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів);

— засоби масової інформації (радіо, телебачення, кіно, газети та ін.);

— діяльність мистецьких закладів (театрів, музеїв, консерваторій, клубів, будинків культури тощо);

— соціально-виробнича діяльність громадян на підприємствах, в організаціях. У моральному, як і будь-якому іншому, вихованні не можна абсолютизувати або недооцінювати жодного із засобів. Тільки оптимальне їх поєднання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів забезпечить очікуваний результат [26, с. 23].

Головне — забезпечити цілеспрямованість, єдність й узгодженість дій усіх соціальних інституцій, які мають вплив на особистість.

У вихованні свідомої дисципліни, почуття обов’язку і відповідальності важливою є спільна робота вчителів і вихователів, спрямована на засвоєння учнями правил поведінки в школі, їх прав та обов’язків, формування в них потреби постійно дотримуватися їх, створення оптимальних умов для свідомої діяльності, а головне — постійний тактовний контроль за поведінкою учнів, чіткі та безкомпромісні вимоги. Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може робити помилки через брак життєвого досвіду або з інших причин. Педагог має вміти прощати помилки, допомагати дітям знаходити оптимальні рішення у складних життєвих ситуаціях.

Моральне виховання в дошкільному віці реалізується через систему методів і засобів, натомість основним джерелом морального виховання і становлення гармонійної особистості дитини є її сім’я. Допоміжним механізмом для реалізації морального виховання молодших школярів є дошкільні навчальні заклади, роллю яких є корекція помилок виховання дитини в сім’ї [13, с. 7].

Моральне виховання молодших школярів – складний процес формування переконань і системи цінностей дитини, що реалізовується за допомогою певних методів, до яких відносяться: переконання; розповідь; пояснення; роз’яснення; навіювання; мораль на бесіда; приклад; заохочення; покаранн.

Переконання передбачає розумний доказ якогось поняття, моральної позиції, оцінки того, що відбувається. Слухаючи запропоновану інформацію, діти сприймають не стільки поняття і думки, скільки логічність викладу вихователем своєї позиції.

Розповідь – це яскравий, емоційний виклад конкретних фактів і подій, що мають моральний зміст. Впливаючи на відчуття, розповідь допомагає вихованцям зрозуміти і засвоїти сенс моральних оцінок і норм поведінки, формує в них позитивне ставлення до вчинків, відповідних моральних норм, впливає на поведінку. Якщо за допомогою розповіді не вдається забезпечити ясне і чітке розуміння певних моральних положень (законів, принципів, норм поведінки тощо), застосовується метод пояснення. Для пояснення характерна доказова форма викладу, заснована на використанні логічно зв’язаних висновків, що встановлюють істинність думки. Роз’яснення використовують для формування або закріплення нової моральної якості, форми поведінки, а також для формування відповідного ставлення до певного здійсненого. Важливою рисою, що відрізняє роз’яснення від пояснення і розповіді є орієнтованість дії на конкретну групу або окрему людину [14, с. 55].

Навіювання використовується у випадках, коли вихованець повинен прийняти певні настанови. Воно впливає на дитину в цілому, створюючи настанови і мотиви діяльності, і характеризується тим, що вона некритично сприймає педагогічну дію. Навіювання підсилює дію інших методів виховання. Використання цього методу сприяє переживанню дітьми своїх вчинків і пов’язаних з ними емоційних станів. Процес навіювання часто супроводжується процесом самонавіювання, коли дитина намагається сама собі вселити емоційну оцінку своєї поведінки. Научання поєднує прохання з роз’ясненням і навіюванням. Педагогічна ефективність цього методу залежить від прийнятої вихователем форми звернення до дитини, його авторитету, моральних якостей, переконаності в правоті своїх слів і дій. Напучення набуває форми похвали, звернення до відчуттів власної гідності, честі, або збудження відчуття сорому, покаяння, незадоволення собою, своїми вчинками і вказівки шляхів до виправлення.

1.3. Методика виховання чесності та правдивості у молодших школярів

 

Чесність – моральна якість особистості, яка відображає одну із важливих вимог моральності. Вона включає правдивість, принциповість, вірність прийнятим зобов′язанням, суб′єктивну переконаність у правильності справи, що здійснюється, щиросердність перед іншими і самим собою щодо тих мотивів, якими людина керується, визнання і підтримку прав інших людей на те, що їм законно належить. Правдивість – моральна риса, що характеризує людину, для якої стало правилом говорити істину, не приховувати від інших людей і самої себе справжнього стану справ. Брехня виникає як компенсація недостатності вольової (довільної) поведінки, починає розвиватися, коли у дитини не сформувалася ще потреба у правдивому відношенні до інших людей, коли чесність не стала якістю, яка підвищує значимість дитини в очах інших людей. Чесність і правдивість є чи не найважливішими для встановлення гарних стосунків між людьми. Вони характеризують людину з позицій високих моральних чеснот. Тому в молодшому шкільному віці слід особливу увагу звернути на виховання чесності, правдивості, з якими тісно пов′язане вміння дотримуватися своїх обіцянок, доводити до кінця розпочату справу, виконувати її вчасно і сумлінно, бути відповідальним за свої дії і вчинки, мати власні переконання і відстоювати їх

Проведений нами аналіз психологічної літератури з питань дослідження чесності і правдивості дітей змушує нас визнати факт малочисельності існуючих методик. У зв′язку з цим виникає потреба у створенні відповідних модифікацій загальновідомих стандартизованих та проективних методик з метою їх застосування у вивченні розвитку моральних якостей чесності і правдивості сучасних школярів. Особливий інтерес викликала у нас проективна методика Рене Жиля. “Фільм-тест” Рене Жиля належить до класу проективних технік. Це напівпроективна візуально-вербальна методика, стимульний матеріал якої представлений 25 малюнками з коротким текстом і 17 виключно текстовими завданнями [10, с.17].

Методику Р. Жиля неможливо віднести до ряду чисто проективних, вона являє собою форму, перехідну між анкетою і проективними тестами, поєднуючи переваги стандартизованого вимірювального тесту і індивідуалізованої проективної техніки. В цьому її велика перевага. Вона може бути використана як інструмент глибинного вивчення особистості, а також в дослідженнях, які потребують вимірювань і статистичної обробки даних. “Фільм-тест” призначений для дослідження соціальної пристосованості дитини 4-12 років, особливостей її міжособистісних стосунків з оточуючими, деяких поведінкових характеристик та особистісних якостей. Ця методика, як і інші проективні техніки, дозволяє здійснити глобальний підхід до оцінки особистості досліджуваного, виявити її пригнічені, приховані, завуальовані сторони.

Характерною особливістю "Фільм-тесту" є відносна неструктурованість запропонованих досліджуваному завдань, кожне з яких передбачає практично необмежену кількість потенційно можливих "правильних" відповідей. Малюнкові завдання методики Р.Жиля достатньо прості, схематичні, несуттєві деталі і деталі обличчя в них відсутні, що полегшує досліджуваному ідентифікацію з певним персонажем малюнку, дозволяє уявити у нього будь-який вираз обличчя. Дитині пропонується обрати собі місце серед зображених людей чи ідентифікувати себе з відповідним персонажем (позначити його “х”). При цьому звертається увага на позицію обраного дитиною персонажа, його включеність у групу чи самотність, розташування поблизу чи на відстані від ключової фігури малюнку тощо. Крім якісної оцінки результатів, дитяча проективна методика міжособистісних взаємин дозволяє представити результати психологічного дослідження за рядом змінних і кількісно. На зразок “Фільм-тесту” нами була створена візуально-вербальна методика для діагностики чесності і правдивості дітей 6-7 років. При цьому ми цілком усвідомлюємо, що методика створювалася в дослідних цілях і не претендує на роль єдиного досконалого інструментарію Мета застосування модифікації методики – вивчення особливостей становлення моральних якостей чесності і правдивості у дітей 6-7 років.

Необхідний матеріал: 9 малюнкових завдань-ситуацій, типових для повсякденного життя дітей. Малюнкові завдання виконані відповідно до аналогічних пунктів “Фільм-тесту“ Р.Жиля. Основу їх сюжету складає контурне зображення різних типових для дитини цього віку життєвих ситуацій. Засоби морального виховання можуть бути різноманітними, а саме:

1. Художні засоби. В цю групу можна віднести фольклор, образотворче та музичне мистецтво, кіно тощо. Ця група засобів дозволяє емоційно забарвити діяльність та формувати моральні почуття в усіх вікових групах.

2. Природа як засіб морального виховання використовуються не часто, але саме їй належить одна з провідних ролей у формуванні гуманних почуттів, бажанні опікуватися слабшими та нужденними.

3. Також до засобів морального виховання відносять власну діяльність дитини. При виконанні будь-якої роботи в дітей формується наполегливість, бажання досягати мети, дружелюбність, впевненість у власних силах тощо.

4. Моральні почуття може формувати і атмосфера в якій живе дитина. Середовище формує доброзичливість, любов, гуманність,або навпаки злість, егоїзм, жорстокість до всього.

5. Праця є ефективним засобом виховання у дітей працелюбності, відповідальності, цілеспрямованості, організованості, почуття колективізму тощо. Трудова діяльність позитивно впливає на формування творчих здібностей, почуття гідності через усвідомлення важливості своєї діяльності. Трудовий процес переважно є колективним, передбачає різноманітні взаємозв´язки дитини, в яких вона усвідомлює значення колективної роботи та дружби, взаємодопомоги, відповідальності за доручену справу, дотримання моральних норм.

6. Гра, як провідна діяльність дітей дошкільного віку є універсальнимзасобом виховання моральних почуттів дітей усіх вікових груп. Гра відповідає потребам та інтересам дітей, сприяє вияву їхньої самостійності, ініціативи, творчості, імпровізації, перевірці себе.

 

 

РОЗДІЛ 2.

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВИТКУ ВИХОВАННЯ ЧЕСНОСТІ ТА ПРАВДИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Виховання чесності та правдивості молодших школярів у чинних програмах

 

Кожна людина – це багатий досвід минулого, нинішнього й майбутнього. Збагачення соціально-духовними цінностями попередніх поколінь, примноження їх своєю діяльністю й передачу багатств наступним поколінням реалізовує цикл загальнопрофесійних дисциплін, які забезпечують базову систему знань, умінь і навичок майбутнього фахівця.

Відповідно до загальної мети освіти, місією початкової школи є різнобічний розвиток особистості дитини відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей, формування в неї загальнокультурних і моральноетичних цінностей, ключових і предметних компетентностей, необхідних життєвих і соціальних навичок, що забезпечують її готовність до продовження навчання в основній школі, життя у демократичному суспільстві. Найціннішим результатом початкової освіти в особистісному вимірі є здорова дитина, мотивована на успішне навчання, дослідницьке ставлення до життя; це учень/учениця, які вміють вчитися з різних джерел і критично оцінювати інформацію, відповідально ставитися до себе та інших людей, усвідомлювати себе громадянином/громадянкою України.

Концепція «Нова українська школа», описана у попередньому розділі, передбачала створення нового Державного стандарту загальної середньої освіти, процес розробки якого було розпочато у середині 2016 року. На початку 2017 року частина робочої групи зосередилася на створенні нового Стандарту початкової освіти, який пройшов громадське обговорення. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Державний стандарт початкової освіти (далі – Стандарт), який визначає, чого навчатимуть дітей у початковій школі з 1 вересня 2018 року.

Серед ключових компонентів Концепції вчителі початкової школи мають орієнтуватися на такі пункти: •

 Новий зміст освіти, оснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві.

• Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.

Важливим елементом системи формування нового змісту освіти є чітке бачення результатів педагогічного партнерства «учень – учитель», в основі якого – цінності, зазначені в Концепції Нової української школи, свого часу рекомендовані Європейським парламентом та Радою Європи. Ці 24 риси і чесноти визнали пріоритетними понад 50 країн світу: креативність, цікавість, критичне мислення, любов до навчання, мудрість, відвага, наполегливість, чесність, енергійність, любов, доброта, соціальний та емоційний інтелект, співпраця, справедливість, лідерство, вміння вибачати, скромність, розсудливість, самоконтроль, поціновування краси, вдячність, оптимізм, почуття гумору і віра (за класифікацією Мартіна Селігмана і Кристофера Петерсона). Діти приходять із сімей, де уже встановлені певні життєві норми, тому важливо їх обговорювати з усіма учнями класу і визначати спільні цінності, на яких ґрунтуватимуться дії як дітей, так і дорослих – учителів і батьків. Як тільки ці значущі якості будуть обговорені та прийняті усіма дітьми як дороговкази їхньої поведінки у школі та вдома, їх варто написати на великому аркуші паперу і вивісити на видноті. Нижче пропонуємо практичне завдання для визначення спільних цінностей класу

Окрім сприяння розвитку навичок спілкування, практика ранкових зустрічей також допомагає вдосконалювати соціальні навички, а саме: емпатію, толерантне ставлення один до одного, розуміння позиції інших дітей тощо.

Результати численних досліджень свідчать: діти з класів, де використовувалася практика ранкових зустрічей, демонстрували вищий рівень відчуття спільноти і ширший діапазон позитивних проявів таких якостей:

 • краще ставлення до школи й навчання;

• більша довіра та повага до вчителя;

• вищий рівень мотивації до навчання;

• глибше відчуття власної гідності;

• вироблені соціальні навички та поведінка;

• збільшення турботи про інших;

• повніше розуміння демократичних цінностей;

• ширша практика розв’язання конфліктів.

 

2.2. Експериментальне дослідження виховання чесності та правдивості молодших школярів в навчально-виховному процесі

 

З метою визначення рівня навчальних досягнень учнів початкових класів з таких навчального предмету «Основи здоров’я»  було проведено педагогічний експеримент. Теми проектів вибираються на основі навчальної програми. Орієнтовані теми проектів подані в Додатку 1

Експериментальне дослідження проводилося  на базі Івано-Франківська ЗОШ І-ІІІ  і тривало з 05.11.2018 р. до 19.11.2018 р.. Формувальний експеримент проводився у 4-А класі (18 учнів), який було обрано експериментальним, а у 4 - Б (17 учнів) навчання відбувалося за традиційною методикою. Загальна кількість дітей - 35.

У констатувальному експерименті було використано такі методи дослідження: аналіз продуктів діяльності (письмових контрольних робіт учнів), усне опитування учнів, вивчення шкільної документації.

Для визначення рівня знань учнів експериментального класу з предмету «Основи здоров’я» було проведено самостійну роботу, яка мала на меті визначити рівень знань дітей з питань шкідливих звичок. Курс «Основи здоров’я» ознайомлює дітей з цією темою, а також учні мають знання з цього питання завдяки засобам масової інформації, бесідам з батьками та іншими дорослими та навіть з власного досвіду. Ця проблема є надзвичайно актуальною, адже дитячий алкоголізм в останні роки в Україні досягає загрожуючих масштабів. Всесвітня організація охорони здоров'я провела опитування школярів у 41 країні світу, чи вживають вони спиртне. Україна в списку перша. 40 відсотків дітей в Україні вживають алкоголь. За словами Анатолія Вієвського, головного нарколога Міністерства охорони здоров'я України, сьогодні в країні 1% дітей 12-13-ти років щодня вживають алкогольні напої. Вживання пива в Україні серед підлітків за останні чотири роки зросло вдвічі. Щодо паління в Україні:

- 2-е місце у світі займає Україна за кількості випалених цигарок на людину;

- палять 50% чоловіків, 25% жінок й 17% школярів;

- 120 000 чоловік у рік помирають в Україні через паління (ВООЗ).

Соціологічні дослідження показують: до 11 років 17% школярів починають палити цигарки. Кожен п'ятий школяр в Україні у віці 11-12 років палить.

Тому ми вважаємо цю проблему надзвичайно актуальною і запропонували дітям показати знання з цих питань. Учні мали змогу відповідати, вільно висловлюючи свої думки, припущення, факти на основі власного досвіду, спостережень, інформації, яку вони дізнались під час уроків з дисципліни, літературних джерел та життя. Опитування складалось із двох запитань, на які учні відповідали фронтально.

1. Які ви знаєте шкідливі звички?

2. В чому їх небезпека?

Проаналізувавши усні відповіді на запитання ми дійшли висновку, що більшість опитуваних мають поверхневе уявлення про шкідливі звички, шкоду, яку вони можуть нанести людині. 8 учнів (44,4 %) мають початковий рівень знань з вищевказаного предмету, вони не змогли дати конкретної відповіді на жодне з питань. Їх думки були загальними, неточними, поверхневими. Деякі з учнів взагалі не дали відповіді на питання. 5 учнів (23, 3 %) мають середній рівень знань з предмету «Основи здоров’я» за результатами опитування. Зміст відповідей не досить глибокий та ґрунтовний.

Учні, які висловились на достатній рівень, вказували на кілька шкідливих звичок, намагались пояснити, у чому їх небезпека, проте робили досить багато помилок. Учнів із достатнім рівнем знань з предмету «Основи здоров’я» ми визначили 3 (16,7 %). Вони давали повні відповіді, називали досить багато шкідливих звичок, що існують, розповідали, які шкідливі звички є у них та їх батьків, рідних, близьких. 2 учні (11,1 %) мають високий рівень знань з предмету, відповідають змістовно, точно, безпомилково, повною мірою розкриваючи суть запитань. Такі учні опиралися на вивчений раніше матеріал з цієї теми та значною мірою на власний досвід. На основі опрацьованих матеріалів можна зробити висновок, що серед учнів експериментального класу з дисципліни «Основи здоров’я» переважає початковий (44,4 %) та достатній (23, 3 %) рівень знань.

Рівень знань учнів в 4-А класі (експериментальному) з предмету «Основи здоров’я» відображено у діаграмі 1.1.

Діаграма 1.1.

Рівень знань учнів експериментального класу  предмету «Основи здоров’я»

Аналогічна робота була проведена у контрольному класі (2-Б), де для опитування було створено ідентичні умови, підготовано ті ж запитання, які ставилися в експериментальному класі. Труднощів під час опитування не виникало, діти були зацікавлені, відповідали охоче, намагалися робити власні висновки, висловлювати судження на основі своїх знань. Аналіз усних відповідей дозволив зробити висновок, що більшість опитуваних, як і в експериментальному класі, мають поверхневе уявлення про шкідливі звички, їх небезпечний вплив на людину. 7 учнів (41,1%) мають початковий рівень знань. Діти мали труднощі під час формулювання та висловлювання думок, деякі з учнів взагалі не дали відповіді на питання. 6 учнів (35,3 %) ми визначили як таких, які мають середній рівень знань з предмету «Основи здоров’я» за результатами опитування. Їх відповіді містили багато повторень, тавтологій, речення були незакінченими, часто з хибним змістом. Учнів із достатнім рівнем знань з предмету «Основи здоров’я» ми визначили 2 (11,8%). Вони давали повні відповіді, намагалися ґрунтовно пояснити думку, висловити власне бачення, проте думки були з деякими помилками та неточностями. 2 учнів (18,8%),за нашими висновками, мають високий рівень знань з предмету, відповідають змістовно, висловлюють свої думки, опираючись на знання, отримані під час уроків та з власного досвіду. На основі опрацьованих матеріалів можна зробити висновок, що знання контрольного класу з дисципліни «Основи здоров’я» знаходяться головним чином на початковому (41,1 %) рівні.

Рівень знань учнів 2-Б класу з дисципліни «Основи здоров’я» відображено в діаграмі 1.2.

 

Діаграма 1.2.

Рівень знань учнів контрольного класу з дисципліни «Основи здоров’я»

Паралельне проведення контрольних зрізів знань учнів у контрольному

та експериментальному класах дозволить провести порівняння рівнів знань учнів цих класів для подальшого проведення педагогічного експерименту.

 

2.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

 

Етап формувального експерименту проводився на базі Івано-Франківська ЗОШ І-ІІІ ступенів і тривав 2 тижні: з 05.11.2018 р. до 19.11.2018 р. Формувальний експеримент проводився у 4-А класі, який було обрано експериментальним, а у 2-Б класі навчання відбувалося за традиційною методикою.

 Програмою формувального експерименту було передбачено створення та реалізація проектів з тих навчальних предметів, за якими проводились зрізи, описані у констатувальному експерименті: основ здоров’я.

З навчального предмета «Основи здоров’я», учні створювали проект «Шкідливі звички», метою якого було поглиблення знань учнів про шкідливі звички, їх небезпеку, формування здорового способу життя. Учні виконували проекти протягом одного тижня. Учнів класу було об’єднано у три групи. Перша група готувала проект про шкідливість тютюнопаління, друга - шкідливість переїдання, третя - шкідливість вживання алкоголю. Результати роботи учні представили змістові, розгорнуті, яскраві.

Перша група, яка досліджувала проблему шкідливості тютюнопаління, представила власні малюнки про шкоду паління, подала статистичні дані щодо залежних від цієї звички. Доповіді були емоційними, спікери намагались донести інформацію до інших і застерегти від спроб тютюнопаління. Доповіді представляли майже всі учні з групи, за нашими спостереженнями інформація сприймалася із великим зацікавленням і здивуванням, особливо вразила дітей інформація про їх однолітків, які вже спробували палити. Відношення до паління у всіх дітей різко негативне, розповіді спікерів залишили інших під враженням.

Друга група, яка готувала доповіді з теми шкідливості переїдання, представила матеріали у вигляді фотографій, деякі з них були формату «до - після», де було зображено гладких і струнких людей. Учні розповідали про шкоду переїдання, про наслідки, які можуть бути через нього. Слід зазначити, що більшість дітей не мали уявлення про те, що переїдання є шкідливою звичкою. Спікери розповіли про нього та про можливі хвороби, які супроводжують цю звичку: проблеми з серцево-судинною, дихальною системою, шлунково-кишковим трактом, кістковою тканиною тощо. Діти розповіли про найголовніший наслідок переїдання - ожиріння, пояснили, чим воно загрожує. Також учні вказали на те, що ожиріння може бути і не набутою, а вродженою хворобою, і що такі люди не винні в цьому. Ми додали, що вроджене ожиріння може бути пов’язане з низкою причин і часто лікується лише медикаментозно.

Третя група, що готувала проект з теми шкідливості вживання алкоголю, також представляла його у вигляді малюнків, фотографій і усних доповідей. Цікавим є те, що спікери представили інформацію про те, що таке алкоголь і звідки він взявся, для чого його використовували в давнину та з яких країн він має витоки. Також спікери розповіли, що у результаті систематичного вживання алкоголю розвиваються такі симптоми, як втрата відчуття міри і контролю над кількістю споживаного алкоголю, порушення діяльності нервової системи. Зміна психіки, що виникає навіть при епізодичному прийомі алкоголю (збудження, агресія, пригніченість і т.д.), обумовлює значно більшу частоту самогубств, скоєних у стані сп'яніння. Деякі доповідачі розповідали про те, хто з їхніх близьких має таку шкідливу звичку й до чого це може призвести. У класі проводилося бурхливе обговорення того, наскільки вона є небезпечною для життя і здоров’я людини. Учні розповідали, як змінюється людина, яка зловживає алкоголем, якою стає її поведінка, слова, вчинки, відносини з оточуючими. Також було сказано, наскільки ця звичка заважає та засмучує рідних людини, залежної від алкоголю. Діти пропонували шляхи попередження та вирішення цієї проблеми, намагались вигадати, як застерегти своїх близьких від цього лиха. Загалом тема викликала бурхливі обговорення, дискусії, негативні емоції з боку всіх дітей.

Наприкінці формувального експерименту нами було проведено контрольні зрізи знань учнів в експериментальному та контрольному класах за допомогою контрольних, самостійних робіт, усних опитувань, педагогічного спостереження, ідентичних до тих, які було використано під час проведення констатувального експерименту.

Також в обох класах було проведено самостійну роботу з метою визначення рівня навчальних досягнень з дисципліни «Основи здоров’я». Опитування було ідентичним до того, яке пропонувалося учням на початку експерименту і складалося з 2-х запитань, на які діти відповідали письмово.

1. Які ви знаєте шкідливі звички?

2. У чому їх небезпека?

Аналіз відповідей учнів контрольного класу показав, що кількість учнів з початковим рівнем знань становить 29,4 % (зменшилась на 11,7 %), з с середнім 29,4 % (зменшилась на 5,9 %), з достатнім – 23,5 % (зросла 11,7 %), з високим - 17, 7 % (зросла на 5,9 %)(діаграма 1.12)Загалом динаміка позитивна, але незначна.

діаграма 1.12

Відповіді учнів експериментального класу показали, що високий рівень знань мають 27,8 % учнів, тоді як у контрольному класі - 17,7 %, достатній – 33,3% (у контрольному – 23,5 %), середній – 22,2 % (у 2-Б класі – 29,4 %), початковий – 16,7 %, тоді як у контрольному – 29,4 %, що свідчить про значну позитивну динаміку у рівні навчальних досягнень 4-А класу. (діаграма 1.13)

діаграма 1.13

 

На основі аналізу виконання робіт учнів експериментального та контрольного класів було визначено загальний середній відсоток учнів з початковим, достатнім, середнім і високим рівнем навчальних досягнень у кожному класі з тих предметів, на яких впроваджували проектну технологію навчання. Результати підрахунків містить нижче подана діаграма  1.14

діаграма 1.14

Таким чином, можна зробити висновок, що кількість учнів експериментального класу з початковим рівнем знань суттєво зменшилась (на 17 %), з середнім – на 3,3% у порівнянні з контрольним 2-Б класом. Натомість кількість учнів із достатнім рівнем знань в експериментальному класі збільшилась майже на 2,9 % у порівнянні з контрольним, а з високим рівнем знань - 10, 6 %.

Отже, використання проектної технології у навчально-виховному процесі є ефективним. Впровадження проектної технології було короткотривалим, чим і пояснюється незначна динаміка покращення знань, умінь і навичок учнів. Проте загалом результати педагогічного експерименту свідчать про те, що використання проектної технології у початковій школі сприяє покращенню загальних показників знань, умінь і навичок учнів за визначеними критеріями. Слід зазначити, що впровадження проектної технології має свої недоліки й особливості використання у початковій школі, адже часто учні 1 - 4 класів не готові до виконання складних довготривалих проектів.  Під час виконання кожного проекту діти потребують допомоги й підказок дорослих, зокрема важкою для них є самоорганізація та організація інших членів групи (під час виконання групових проектів), а також систематизація і узагальнення великого обсягу інформації, яку діти добирають і опрацьовують під час роботи над проектом. У більшості випадків у виконаннях проектів дітям допомагають батьки, особливо у пошуку інформації. Тому об’єднані зусилля батьків, педагогів та дітей є хорошою умовою для виконання проектів у навчальному процесі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Проблема морального виховання набуває дедалі більшої гостроти як глобальна. Вона однаково хвилює громадськість, педагогів, уряди багатьох країн світу. Своєчасне моральне виховання дітей конче необхідне для оздоровлення суспільства.

Моральне виховання – складний, систематичний процес, що формується тривалий час та потребує ретельної уваги, контролю та оцінки з боку дорослого. Формування моральних якостей, почуттів, знань передбачає задіяння різноманітних засобів для досягнення максимально продуктивного результату серед яких одне з провідних місць займає гра. Вона пронизує всі види діяльності дітей дошкільного віку та впливає на формування моральної свідомості та поведінки. Саме у грі дитина реалізує свою потребу у спілкуванні з однолітками, що формує колективістські якості. Проте вихователь повинен керувати ігровою діяльність, контролювати її процес та постійно діагностувати розвиненість моральних почуттів, якостей дітей

Багатоаспектність навчально ‒ виховного процесу вимагає постійних резервів щодо застосування нових форм і методів формування досвіду культури поведінки молодших школярів. Тому виникає потреба звернутися до ретельного вивчення цього питання як ефективного засобу навчання та виховання учнів. Зазначимо, що питання формування досвіду культури поведінки є важливим фактором шкільного навчально ‒ виховного процесу. Тому цілком логічно, що аналіз сьогоденної шкільної практики засвідчує підвищений інтерес до виховання культури поведінки молодших школярів.

 При цьому виникає потреба наукового підходу до розробки цієї проблеми з урахуванням умов, у яких перебуває суспільство і початкова школа зокрема. Здійснений нами аналіз наукового фонду та стану шкільної практики свідчить про недосконалість цілісної виховної технології в зазначеному аспекті в початковій школі. Неадекватна оцінка можливостей різних форм і методів морального виховання та неналежне їх використання у виховному процесі початкової школи, значно збіднює моральний досвід молодших школярів.

Результати дослідно-експериментальної роботи з вивчення й удосконалення морального досвіду молодших школярів підтвердили висунуту нами гіпотезу. Ми дійшли висновку, що успішному формуванню моральних якостей сприяють:

– особистий приклад вчителя;

– повне розкриття і розуміння змісту моральності, значимості в суспільстві і самій особистості;

– використання різних форм, методів і видів морального виховання.

Так само компоненти сприяють формуванню моральної свідомості, почуттів, мислення, включені у зміст роботи. Молодший шкільний вік - етап розвитку дитини, який відповідає періоду навчання в початковій школі.

Провідним видом діяльності в даному віці стає навчання, хоча як і раніше багато часу діти приділяють грі. У цьому віці продовжують розвиватися самооцінка, мислення (від емоційно-образного до абстрактно-логічного), мова, пам'ять (має переважно наочно-образний характер), увага (мимовільна, недостатньо стійка, обмежена за обсягом), активно розвиваються елементи соціальних почуттів, формуються навички суспільної поведінки (колективізм, відповідальність за вчинки, товариство, взаємодопомога та ін.) Завершуючи наше дослідження ми можемо сказати наступне, моральне виховання – безперервний процес, він починається з народження людини і продовжується все життя, і спрямований на оволодіння людьми правилами і нормами поведінки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.               . Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.
2.               Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи / А. М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 472 с.
3.               Аліксійчук О. С. Морально-естетичне виховання учнів початкових класів засобами української народної музики / О. С. Аліксійчук; Кам’янець-Поділ. держ. ун-т. – Кам’янець-Подільський: Кам’янецьПоділ. держ. ун-т, інформ.-видав. вид-ня, 2004. – 123 с.
4.               Бабій І. В. Моральне виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки. Дис. канд. пед. наук спец.: 13.00.07 – теорія і методика виховання / Бабій Інна Володимирівна. – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – Умань, 2012.– 241 с.
5.               Бакштановский В.И. Моральный выбор личности: Цели, средства, результат /Бакштановский В.И. – Томск : ПВН, 1977 – 86 с.
6.               Басюк Н. Орієнтири вчителя у моральному вихованні молодших школярів / Рідна школа. – 2007. – №3. – С.21-22.
7.               Баюк А. Ф. Педагогічний словник [Електронний ресурс] / А. Ф. Баюк, М. І. Голдованський, Г. В. Поташнікова. – Хмельницький: Вид. Хмельниц. центру ДМСУ, 2006. – 93 с. – Режим доступу: http://www.center.km.ua/metod_ kab/metod_mat/6/6.html
8.               Бех І. Д. Виховання особистості: Підручник / І. Д. Бех. – Либідь, 2008. – 848 с.
9.               Вашуленко М.С., Дубовик С.Г., Мельничайко О.І., Скуратівський Л.В. Рідна мова: Підручник для 4 кл / Вашуленко М.С., Дубовик С.Г., Мельничайко О.І., Скуратівський Л.В. – К.: Освіта, 2003 – Ч.І. – 128 с.
10.          Гордійчук О. Є. Моральне виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки. Дис. канд. пед. наук: 13.00.07 / Гордійчук Оксана Євгенівна. – Тернопіль, 2008 – 234 с.
11.          Колкунова В. В. Рівні, показники та критерії моральної вихованості особистості у поліетнічному середовищі / В. В. Колкунова // Педагогічний альманах: [зб. наук. праць / наук. ред. В. В. Кузьменко та ін.]. – Херсон : РІПО, 2009. – Вип. 4. – 29–36 с.
12.          Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник МОУ. – 1996. – № 13. – с. 2-5.
13.          Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Інформаційний збірник МОУ. – 2010. – № 22. – С. 7 – 21.
14.          Кучерявий О. Г. Педагогіка: особистісно-розвивальні аспекти: навчальний посібник / О. Г. Кучерявий. – К.: Видавничий дім «Слово», 2014. – 440 с.
15.          Лебідь І.В. Функціонування моральних цінностей у аспекті особистісно зорієнтованого виховання // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді) / Зб. наукових праць. – К.: Пед.думка, 2000. – К. 2. – 109-113 с.
16.          Момотюк Л. Б. Уроки громадянськості як одна з форм громадянського виховання молодших школярів // Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій школі: Матеріали Міжнародної науковопрактичної конференції: Тернопільський нац. пед. ун.-т. ім. В.Гнатюка. – Тернопіль, 2006. – 56-59 с.
17.          Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Освіта. – 2001. – 11–18 липня. – С. 2 – 6
18.          Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів: Навч. посібник / В. К. Демиденко, В. П. Перепелиця, О. О. Худяков; За заг. ред В. К. Демиденка; Міністерство освіти України. – К., 1996. – 204 с.
19.          Роговець О. В. Структура громадянськості молодших школярів / О. В. Роговець // Педагогіка і психологія. Вісник Академії педагогічних наук. – 2012. – № 4. – С. 53-58.
20.          Тадєєва І. М. Організаційно-педагогічне забезпечення формування гуманності у молодших школярів // Збірник праць молодих науковців університету. – Рівне: „Тетіс”, 2002.- 67-73 с.
21.          Червінська І. Б. Теоретико-методичні засади виховної роботи в початковій школі : навч.-метод. посіб. для студ. / Інна Червінська, Світлана Довбенко. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2012. – 515 с.
22.          Шагай Н. М. Педагогічні умови морального виховання учнів початкових класів у позашкільних навчальних закладах : автореф. дис . канд. пед. наук: 13.00.07 / Надія Михайлівна Шагай . – Херсон : Б.в., 2007 . – 20 с.
23.          Шагай Н.М. Структура моральної вихованості молодших школярів: теоретичний аналіз // Науково-методичний журнал. Т.42. Педагогічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. – Вип. 29. – 74-78 с.
24.          Шагай Н.М. Формування моральних якостей молодших школярів – важлива передумова становлення громадянина // Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (4-5 травня 2006 р.). – Тернопіль: Тернопільський нац. пед. ун-т ім. Володимира Гнатюка, 2006. – 59-63 с.
25.          Яновська М.Г. Моральне виховання і емоційна сфера особистості / / Класний керівник. 2003. - № 4 - 24-29 с.
26.          Яременко П. С. Морально-духовне виховання сучасної молоді / П.С.Яременко – К. : Лібра, 2010. – 167 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Тема. Чесність і правдивість (Година спілкування,4 клас)

Мета: дати уявлення про честь, закріпити поняття слів «чес­ність» і «правдивість»;формувати вмiння оцiнювати власнi вчинки та вчинки товаришiв; виховувати бажання бути чесними і правди­вими;

                                           Хід бесіди

І. Органiзація класу 

II. Основна частина

1.Учитель читає оповідання В. Осєєвої «Що легше?»

        Пішло троє хлопчиків у ліс. А в лісі гриби, ягоди, пташки співають. Загралися хлопчики. Не помітили, як і день скінчився.

Ідуть додому — а самі бояться.

— Ох і перепаде ж нам удома!

  Зупинилися вони на дорозі й гадають, що легше: правду сказати чи вигадати якусь небилицю?

— Я скажу, — говорить перший, — що нібито на мене в лісі напав вовк, тато злякається і не сваритиме мене.

— Я скажу, — говорить другий, — що зустрів дідуся. Зрадіє мама і не сваритиме мене.

— А я правду скажу, — говорить третій. — Правду завжди легко казати, бо вона є правда і вигадувати нічого не треба.

  Розійшлися всі по домівках. Тільки-но встиг перший хлопчик сказати татові про повка — аж бачить, лісник іде...

— Нема, — каже, — у цій місцевості вовків.

Розсердився тато за першу провину а за неправду — вдвічі.

Другий хлопчик про діда розповів. А дід тут як тут — у гості йде.

  Довідалася мати правду. За першу провину розсердилася, а за неправду — вдвічі...

  А третій хлопчик як прийшов, то з порога про все щиро признався. Побурчала на нього мама та й простила.

- Який хлоп­чик вам сподобався?

-Чим він вам сподобався?

- Як сказав хлопчик про правду?

-Чому не можна говорити неправду?

-Які ще оповідання ви читали про чесність і правдивість?

- кого ми називаємо чесною і правдивою людиною?

- З чого ми переконуємося, що якась людина неправдива?

У яких оповіданнях йдеться про дітей, що кажуть неправду?

- Які ви знаєте прислів'я про чесність і правдивість? (Учні називають). 2.Послухайте ще й такі прислів'я: «Хто чесний, той завжди попереду йде», «З правдою весь світ пройдеш», «Краще не обіцяти, як слова не здержати».

3. Діти зачитують прислів я, які підготували і пояснюють як їх розуміють.

«Того, хто каже правду, попереду чекає щастя», «Правда й істина не вмирають», «Коли у брехуна хата зайнялася, ніхто не пові­рив», «Світ тільки правдою тримається», «Правда не губить люди­ну», «Маленька правда переможе велику неправду», «На правді світ стоїть», «Переможеш не силою, а правдою», «Краще гірка правда, ніж солодка брехня».

4.Читання вірша М. Пригари «Тихенька дівчинка».

Чого це на мене так сердяться в школі?

Тож я не чіпаю нікого ніколи.

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,

А з цього виходить одне тільки лихо.

Оце я сказала — така в мене звичка,—

Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.

Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,

Та ще й черевички на човники схожі.

Що в Тані волосся нечесане досі,

Що очі в Мар'янки маленькі та косі,

Що в зошиті Лесі самі тільки плями:

Непевне, бруднючими пише руками.

Я ж правду кажу їм...

І що тут такого?

Тож я не чіпаю ніколи нікого.

Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,

І чом вони сердяться всі — невідомо!

-Чому на дів­чинку всі сердились?

-Яку правду казала дівчина?

-Як потрібно пово­дитись чесній і правдивій людині?

Читання віршів Г. Бойка «Про щоденник»

Вова в класі, коло дошки,

Завдання не знав нітрошки.

Невеселий, як ніколи,

Повертався він із школи.

«Треба двійку приховати,

Щоб не знали мама й тато.

А як виправлю на п’ять –

Можна буде й показать».

У сараї, там, де дрова,

Заховав щоденник Вова.

Заховав і з усіх ніг

Знов на вулицю побіг.

Про уроки й не згадав

І п’ятірку прогуляв.

А назавтра вчитель знову

Викликав до дошки Вову.

Ну, а Вова коло дошки

Завдання не зна нітрошки!..

І вчорашнього не знає,

Ще й щоденника не має…

Ще й до школи мати Вови

Розхвильована прийшла,

Бо в сараї, там, де дрова,

 Двійку Вовину знайшла!

4. Читання вiрша  Д. Павличка «Мухомори»

Мухомор сказав до мухомора:

— В нашiм лiсi ти — найкращий гриб! —

І подумав: «От яка потвора —

де ти взявсь, чорти тебе взяли б!»

Мухомор одмовив мухомору:

— В нашiм лiсi кращий ти за всiх! —

 І подумав: «Хто таку потвору

Сотворив i виставив на смiх!»

Таблиця 1

— Подумайте, як можна назвати таких мухоморiв?

— Яких людей вони нагадують?

—      Чи не нагадує цей вiрш прислiв’я: «Два брехуни одної правди не скажуть»?

5.Читання та обговорення оповiдання Г.М.Кирпи «Маленька брехня»

— Послухайте iсторiю про дiвчинку Наталку, яка вважала, що маленька брехня — це i не брехня зовсiм.

Ганнуся впала i зламала ногу. Довелося в гiпсi лежати вдома. Вона дуже переживала, що багато в школi пропустить, а тодi зовсiм вiдстане вiд однокласникiв.

Друзi вирiшили виручити однокласницю: домовилися щодня носити їй уроки i пояснювати, коли вона щось не зрозумiє.

Коли настала черга Наталки провiдувати Ганнусю, вона не пішла до однокласницi. В класi збрехала, що у неї, мовляв, бабуся захворiла.

— Як тобi не соромно! — обурилася Надiйка. Та ти ж учора цiлий день через скакалку на вулицi стрибала.

— Подумаєш, злочин великий,— трохи зашарiлася Наталка.— Я зовсiм трiшечки збрехала.

Учитель.

-  Як ви гадаєте: брехня може бути малою чи великою?

-   Мала брехня спричиняє таку саму шкоду, що i велика. Адже i мала брехня - це неправда, i пiв брехнi — теж неправда. І починається все завжди з малого: пiшов у кiно, а мамi сказав, що був у школi. Гасав у дворi, а вдома сказав, що ходив до хворого товарища.

   Здавалося б дрiбницi. Аж нi! Мала брехня з часом переростає у велику брехню, якiй немає прощення.

6.Літературна   вікторина. 

- 1.3 якого твору цей уривок?

«Петрик ішов мовчки. У нього був поганий настрій, хоч і на­ловив багато риби. Його настрій був схожий на почуття після хоро­шої оцінки, одержаної за підказкою товариша.

Веселий  хлопчик теж раптом перестав свистіти і голосно за­сміявся.

— Ти чого це? — повернувся Петрик. Хлопчик продовжував смія­тись і показав на землю. У Петрика похололо в грудях. На стежинку з його кошика падали дощові черв'яки».   (С. Жемайтіс «Карасі»).

-Чому Петрик ніяково себе почував?

- Як можна оцінити поведін­ку хлопчика?

-А з вами не траплялось таких випадків?

2. Герої яких оповідань зображені на картинках-загадках? («Ко­рова» Л. Толстого, «Огірки» М. Носова, «Чому?» В. Осєєвої).

-Що спільного у всіх цих героїв?

-Якими нас учать бути ці літе­ратурні твори?

7.Моральні задачі. 1. Вулицею йде хлопчик, у нього з ки­шені  випав  ножик.  Ви йшли ззаду і побачили.  Як би  ви діяли?

2. Наталка була одна в кімнаті. Вона прибирала на столі, ви­падково штовхнула улюблену мамину кришталеву вазу і розбила. Що зробити? Зізнатися. Чи промовчати? Чи, може, сказати, що роз­бив кіт Рудько?

-Як, на вашу думку, вчинить Наталка?

-А як би ви зробили?

-У кого з вас були подібні випадки?

-Чи завжди ви буваєте чесними і правдивими?

- Запам'ятайте, що людей не можна обманювати. По­трібно завжди говорити тільки правду, якою б вона не була. У на­роді кажуть: «Правда світліша за сонце, чистіша за світле небо».

ІІІ. Підсумок

— Запам’ятайте: краще сказати правду, якою б вона не була, тому що, як мовить народ, «брехнею свiт пройдеш, а назад не повернешся».

Будьте з усiма чесними — i вам буде легко жити.

М .Яровий   «Лисиця»

Лисиця в школу вчитися прийшла.

А як вона ледачою була,

 То щоб уроки не робити —

Надумала учительку дурити!

Напише нишком на хвості

Таблицю множення чи приклади прості

І вгору лапу піднімає.

 — Я знаю!

 Я піду до дошки! —

 Озветься так, помнеться трошки,

 Хвоста до носа піднесе

 І прочита, як з книги, все..

Отак знання у неї ті

Не в голові були, а на хвості!

Учителька помітила це діло —

 На хвіст ногою наступила:

 — Тепер відповідай! —

 Лисиця — так і сяк — не зна

нічого — й край.

 Шановні друзі, учні й учениці,

 А поміж вас нема подібної лисиці?