Виховна година «Афганістан болить в моїй душі»

Тема: Афганістан болить у моїй душі

Мета: розширити знання учнів про історичні події афганської війни;

             виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічної сторінки нашої історії.

Обладнання: картинки, відео, комп’ютер, медалі воїнів - інтернаціоналістів. 

Форма проведення: бесіда

Хід роботи

І. Вступна частина

1. Перевірка готовності

2. Повідомлення теми заняття

- Сьогодні ми поговоримо про воїнів - інтернаціоналістів

ІІ. Основна частина

1. Вступне слово

  Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей...

Вже багато літ, як прийшли назад додому,

Та до цих пір чує душа війни оскому.

Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,

А у снах - «духи» налітають, мов шайтани.

Після Другої світової війни вихідці з України брали участь у військових конфліктах у багатьох країнах світу. Найтривалішою й найтяжчою стала військово-політична спецоперація в Афганістані.

15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю.

15 лютого - це данина поваги тим, хто в часи воєнних конфліктів брав участь у бойових діях за кордоном: у Демократичній Республіці Афганістан, Анголі, на Кубі, в Ємені, Угорщині, Чехословаччині та інших "гарячих точках". Воїни-інтернаціоналісти воювали мужньо й достойно. Це - їхній день пам'яті про жорстоку війну, загиблих товаришів.

Цього дня ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах. Воїни-інтернаціоналісти у складному сучасному житті повсякденно виявляють мужність, поміркованість, організованість.

2. Розповідь про Афганістан

- Афганська війна тривала 10 років. Тоді, йдучи у пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя. Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам’ять вперто усіх вертає назад.

Спочатку радянські війська розташувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану.

Вони живуть серед нас, ці ще молоді чо­ловіки, сповнені енергії та сил. Їм виповнилось по 35-50 літ. Але у їхніх серцях живе те, суті чого, на щас­тя, не знає більшість із нас. У їхніх душах все ще жи­ве війна. І часом уночі вони прокидаються від снів, у яких гримлять вибухи, свистять біля скронь кулі, па­лає збитий в ущелині вертоліт. І друг, який ледве скрикнувши, падає, поспішивши полетіти додому в «чорному тюльпані»...

3. Перегляд відео

(https://www.youtube.com/watch?v=-malJ0RmEMc)

4. Декламування вірша

В бій рукопашний за Афган
Йшов сивий хлопець - капітан,
А час, мов вихор, біг мерщий...
Був дзвоник в пам'яті шкільний,
Галопом коник вороний,
З дитинства поскакав. Він свій...
А серед гір чекав капкан,
З ножем кремезний там душман.
Кому потрібен був Кабул?
Та літаків вантажних гул...
Та Брежнєв і Бабрак Кармаль,
На батьківських очах печаль...
Чекали рідного живим,
Та над землею плівся дим,
І подруга-красуня там,
Як було боляче сватам...
Не встиг, жаль, першим капітан,
Загинув від смертельних ран.
Не допоміг йому шпиталь,
Повсюди траурна вуаль...
За що? Кому потрібно це?
І мужнє в пам'яті лице...
Салют луна... Слова, слова...
Герой! Пишалася Москва...
Та знов між хмарами "тюльпан" -
В труні вже інший капітан...
Настирливий тривоги дзвін,
Аж біля хмар лунає він.
І плачуть верби... Та журба...
Та непотрібна боротьба.
Хто відповідь тут дасть мені?
Все пробігають мовчки дні,
І клятий - проклятий Афган -
Пропав без вісті капітан...

5. Перегляд відео під пісню А. Розенбаум

(https://www.youtube.com/watch?v=M1Q40WqLknk )

 6. Хвилина мовчання

Схилімо голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увій­шовши в безсмертя. Вшануємо їх хвилиною мовчання.

ІІІ. Заключна частина

1. Підсумкове слово

Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тис. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон. Ця війна стала усвідомленням того, що гинуло покоління, народжене в 60-х.

2. Прощання

(Звучить пісня https://www.youtube.com/watch?v=27ay7x_zK9g )