Виховна година "Дива своїми руками" (виготовлення свічок)

Лисичанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня  №2

Лисичанської міської ради Луганської області

Виховна година

Тема: Дива своїми руками (виготовлення свічок)

Підготувала: вихователь ГПД  Бардакова Л.А.

Тема: Дива своїми руками (виготовлення свічок).

Мета: ознайомити учнів з історією свічки та свічникарства в Україні, виготовлення свічки власноруч; розширити кругозір дітей про свічки; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати пам'ять, увагу, творче мислення, вміння робити висновок; залучати дітей до духовних надбань нашого народу; виховувати  інтерес до народних традицій, культурної спадщини українського народу; пошану до людей праці; сприяти розвитку естетичного смаку.

(Звучить тиха мелодія)

 Веселою піснею нас зустрічає святковий настрій. Він сьогодні подорожуватиме разом із нами. Бо наше заняття буде цікавим та веселим.

 Скажіть які зимові свята ви знаєте?(Новій рік, Різдво, день збройних сил України(6 Грудня),День святого Валентина, Стрітення, Варвари, Андрія тощо.)

 А яке свято сьогодні?(День святого Миколая)

 В холодну зимову пору, коли сніги засипають землю, коли ночі довгі, а дні короткі, українські діти з нетерпінням чекають на одну незвичайну ніч - ніч, коли до них приходить Святий Миколай.

 Свято Миколая прийшло до нас з тих часів, коли люди увірували в єдиного Бога Ісуса Христа. Майже 2000 років тому, у невеличкому містечку під назвою «Мири», мешкав хлопчик на ім’я Микола. Батьки малого Миколайчика померли дуже рано, залишивши хлопчині чималу спадщину. Виховували Миколая хороші люди, тому він виріс добрим, щирим та мав багато інших гарних рис характеру.

Дивлячись на інших людей, які не мали достатньо грошей, щоб гарно вдягатися, їсти ласощі, вирішив Миколай роздати своє бідним людям, а насамперед – їхнім дітям. Частенько набивав хлопчик мішки всіляким одягом, їжею, іграшками, іншими дарунками і ночами розносив їх бідним дітям, залишаючи біля дверей.

Тому святий Миколай є покровителем дітей, а також подорожуючих та моряків. Адже в скрутну хвилину люди йому моляться.

ІІ.Повідомлення теми заняття.

 На свята люди завжди прикрашають свої домівки. В наш час на прилавках магазинів дуже багато різних прикрас, декору для оздоблення вашого помешкання. Але сьогодні ми з вами будемо виготовляти власноруч прикрасу,  оберіг для вашого дому. Сьогодні ми з вами будемо виготовляти свічки.

 Інколи ми навіть не замислюємося, яке велике значення має воскова свічка у нашому житті і який великий і складний шлях пройшла вона в історії людства. Восковими свічками освячували оселі, їх ставили у весільний коровай. Свічки були обов'язковим атрибутом під час похорону. Кожна обрядова свічка мала свою назву – громнича, страсна, хрищенницька, вінчальна тощо. Свічки в обрядах використовують і нині. Вони запалають життєдайним вогнем і під час новорічно-різдвяних свят.

 Свічникарство – важлива ланка бджільничого промислу. В минулому, у повсякденному житті людей вона займала значне місце. Цією справою займалися пасічники разом зі своїми родинами. Для цього обирали теплий сонячний день, припиняли будь-які господарські роботи, зазвичай, діти допомагали дорослим.

 У домашніх умовах відомі три способи виготовлення свічок – сукані (качані), литі та мокані.

 Ось як їх описує відомий народознавець Василь Скуратівський: «Качані (сукані) свічки виготовляли в такий спосіб. Шмат білого воску розм'якшували у теплій воді, розминали руками. Потім на рівненькій дощечці чи столі розкачували віск у продовгувату трубочку, яка нагадувала форму свічки. Натомість, спеціальною дощечкою катанням довершували виріб, щоб свічка набувала відповідної форми. Коли ж було зроблено певну кількість заготовок, на них спеціальним ножем робили поздовжні розрізи, в які рівненько укладали гніт, тоді свічки знову качали дерев'яною дощечкою, щоб не було видно слідів прорізу.

 Литі свічки виготовляли кількома способами. Первісно робили спеціальні форми з бляхи чи видовбували юрки з пустотілих рослин та дерев. Для цього осереддя в бузині, стеблах соняшника чи кукурудзи очищали від серцевини. Розмістивши гніт, в порожнину повільно наливали віск. Коли ж він застигав, його витягували, при цьому стінки форми змащували спеціальним розчином.

 Досить практичним був процес виготовлення моканих свічок. Спочатку гніт занурювали у розтоплений віск і піднімали, коли він охолоджувався, знову опускали, повторюючи цей процес кілька разів. Такі свічки набували приємного зовнішнього виду, ошатності. Наостанок робили рівненьку і блискучу поверхню. Нерідко такі вироби фарбували різноманітними рослинними барвниками. На жаль, ця технологія на сьогодні майже втрачена»...

 Крупні свічкові заводи почали діяти лише на початку XVIII століття. Ці підприємства приносили значні прибутки державній казні. Уряд видавав спеціальні укази про заборону виготовлення свічок кустарним способом.

 Як засвідчують дані «Топографічних описів Малоросійської губернії» в 1786 році в Україні налічувалося десять свічкових заводів, а в 1869 році їх було вже 68.

 Найбільші свічкові заводи в Україні діяли у Харківській та Чернігівській губерніях. До крупних підприємств належав і свічковий завод Києво-Печерської Лаври, збудований у 1821 році. Щорічно тут обробляли до 1400 пудів воску.

 Свічникарство було обов'язковим атрибутом цехових, церковних та парубоцьких братств. Кожен цех чи братство мали власні свічки, виготовляли їх за спеціальним приписом і досить великих розмірів – висотою до 1-1,5 метра та до 30 см у діаметрі. Таку ритуальну свічку ставили на почесному місці, коли відбувалися зібрання, коли до братств приймали нових членів, які проголошували урочисту клятву, а також на великі свята. Зазвичай виробничі цехи тричі на рік дарували церквам і містові по великій свічці.

 Отже, виготовлення і побутове призначення свічок має давні традиції. I не випадково київські князі, віддаючи своїх дочок у сусідні країни, на згадку про рідну землю дарували свічки, щоб  вони нагадували їм «запах рідного краю». Адже за народними традиціями свічки символізують незгасну пам'ять про тих, хто відійшов у небуття, духовну єдність поколінь, життєдайний вогонь майбутнього.

 Свічка – це маленьке хатнє сонце. У їх мерехтінні є щось первісне, таємниче…  Колись ці нехитрі ужиткові речі допомагали освітлювати житло наших предків. Зараз же свічки переважно слугують елементом окраси інтер’єру чи використовуються під час служінь у церквах.

  Свічка зачаровує. Вона дарує тепло та спокій, захищає від грому та поганих думок. Нині на полицях магазинів є чималий асортимент різноманітних свічок, що відрізняються формою, кольором та ароматом. У той же час, завжди цінуватиметься те, що зроблено власноруч. Виготовлення свічок власними руками – захоплююче і водночас нескладне заняття. Хоча хтось може спитати: «Навіщо робити їх своїми руками, якщо можна придбати?». Та в цьому і є особливість, адже придбати може кожен, а от зробити власноруч, та ще й надати виробу свій стиль – справа індивідуальна та оригінальна.

 Навчитись свічковому ремеслу неважко. До того ж , працювати з воском – велике задоволення.  Декоративну ексклюзивну свічечку у домашніх умовах може зробити будь-хто.

 Свічки асоціюються із затишком, із чимось природнім. Виготовляються вони з воску, а цілющі та релаксаційні властивості воскових свічок відомі людству дуже давно. Уже сотні років їх використовують як під час богослужінь, так і в домашніх умовах. Колись ними користувались виключно заможні люди. Нині ж натуральні декоративні вироби стали популярними в широких колах. Під час спалювання воскові свічки не токсичні, зовсім не виділяють диму чи шкідливих для організму запахів, не викликають алергічних реакцій, а навпаки – від них віє тонким ароматом меду та прополісу, полегшують дихання, здатні знімати астматичні синдроми, лікувати нежить та багато інших недуг. Кімната наповнюється цим неповторним ароматом. Їх добре ставити біля телевізорів та комп’ютерів, на дні народження в торт.

ІІІ.Практична робота.

1.Правила техніки безпеки під час роботи.

 Правила користування ножицями

1) Ножиці – це небезпечний інструмент. Поводитись з ним треба обережно.

2) На робочому місці поклади ножиці так, щоб вони не виходили за край парти.

3) Не тримай ножиці вістрями догори.

4) Не ріж на ходу. Під час різання не вставай з місця.

5) Передавай ножиці закритими і кільцями вперед.

6) Під час роботи з ножицями притримуй матеріал лівою рукою так, щоб він не

    потрапляв на лінію різання.

2.Виготовлення гноту.

 Бджолиний віск – це зерниста речовина, яка має вишуканий прополісний аромат і специфічний смак. Саме він і є основою для диво-витворів, які зачаровують з першого погляду.

 Першим ділом виготовляємо гніт для свічки. Його можна зробити з будь-яких чисто бавовняно-паперових ниток (без синтетичних домішок), щоб він згорав повністю та не залишав запахів. Можна використати, наприклад, муліне різних кольорів.

 Ідеальний гніт для кожної свічки свій. Товщина і фактура гнота залежить від товщини свічки, від матеріалу, з якого свічка виготовлена. Якщо гніт виявиться занадто тонким, то він буде постійно гаснути, а якщо сильно товстим, то свічка буде надто плавитися і коптити. Для вощини ми візьмемо товсті нитки і переплетемо їх не дуже туго. (для свічки кожного типу і розміру ідеальний гніт поступово підбирається методом проб і помилок).

 Гніт можна просто скрутити або заплести кіскою. Бажано просочити його воском. А ми його натираємо воском настільки, щоб гніт (нитка) стояв, наче паличка.(Діти роблять натирку)

 Гніт повинен йти в свічці строго вертикально і проходити через її середину. Це забезпечить краще та більш рівномірне її горіння.

Від гноту зверху залиште відрізок приблизно в 1 см, решту обріжте.

3.Виготовлення свічки методом скручування.

 Тепер ми беремо вощину, лист. На самісінький край прикладаємо гніт, аби він був всередині нашої свічки та рівномірно загортаємо. Далі обережно скручуємо лист вощини в трубочку, злегка натискаючи. (Діти виготовляють свої свічки).

 При виготовленні свічок можна використовувати і знання ароматерапії, додаючи есенціальні масла: масло лаванди, м'яти, кориці, лимона тощо. Капати їх потрібно безпосередньо на віск. З масел не рекомендують використовувати тільки рожеве, тому що воно при горінні свічки змінює запах на дуже неприємний, задушливий.

 Зайвий гніт обрізуємо.  Наша свічка готова.

4.Оздоблення свічки.

 Залишилося її лише декорувати, надати певного святкового вигляду. Для цього можна використовувати спеціальні наклейки для свічок, або обклеїти готову свічку бамбуком чи корицею, або виконате на свічках декупаж.

 Елементи декорування – це вже справа власної фантазії кожного.(Діти декорують, оздоблюють свої свічки та підсвічники).

 Для дотримання пожежної безпеки  при запалюванні свічок вдома декор бажано зняти. Запалювати свічки тільки в присутності дорослих. Та дотримуватись правил пожежної безпеки.

ІY.Завершення роботи. Підсумок заняття.

 Вам сподобалось? А що найбільше?

 Що нового дізналися?

 Виготовлення свічок може стати улюбленим заняттям кожного, особливо перед святами. Такий сувенір може стати чудовим подарунком для рідних та друзів: виготовлення свічок обійдеться недорого, часу займе мало; людині не обов'язково зберігати подаровану свічку під шаром пилу на полиці, а можна просто запалити і насолодитися недовгим спогляданням. Тож не баріться ї створюйте власну неповторну свічку. Мені лишається лише побажати Вам успіху у Вашому свічковому виробництві!

 (Оформлення виставки поробок дітей)