Виховна година для 5-6 класів "Звідки взялися гроші"

Виховний захід для учнів 5-6 класів

«Звідки взялися гроші?»

Мета. Познайомити дітей з історією виникнення та змін грошей; розвивати мислення, спостережливість та допитливість; виховувати інтерес до цінностей своєї держави та інших держав.

Епіграф уроку :

Так дивно : дали мені сала й сметани,

Чорного хліба, масла грудку і яєць.

За що? За гроші за смішнії кружальця металу?

За символ обміну дзвінкий,

Що проходить крізь мій гаманець?

Саша Чорний «На селі»

Хай знає кожен, хто про це бажає знати :

Паперу клаптик буде стільки коштувати,

Як сто важких монет.

Й. Гете «Фауст»

Вихований захід розпочинається уривком з казки «Золотий ключик» (Зустріч Буратіно, кота Базиліо та лисиці Аліси, які йдуть на поле чудес).

Учитель. Перший великий суспільний поділ праці – відокремлення скотарських племен від землеробських – привів до значного розвитку обліку і зумовив виникненню грошей. Спочатку роль грошей відігравали різні товари місцевого виробництва, які частіше ніж інші, йшли на обмін. Це були «штукові» гроші, бо за грошову одиницю була штука товару. На зміну їм прийшли «вагові» гроші, коли грошовою одиницею стала певна вагова кількість товару, наприклад, солі, зерна, металу.

Учень. Коли йшли на базар, то запасалися шматком срібла, молотком, різцем, терезами та важками. Знайшовши потрібний товар і сторгувавшись з власником, брали в нього ковадло і на ньому відрубували частинку срібла для оплати. Зважували срібло. Якщо відрубали мало, додавали ще, багато – відрізали зайве.

Учитель. Як же позбутися цього клопоту?

Учень. Торгові люди почали заздалегідь нарізати або відливати куски металу певної, але різної ваги. Кожен купець, ідучи на базар, обов’язково носив із собою терези і набір важків. Минали століття, а терези лишалися неодмінним атрибутом купця.

Учитель. Та ось одного разу комусь спало на думку поставити на грошах своє клеймо і цим засвідчити правильність ваги і чистоту металу. Так з’явилися клеймовані гроші – монети. Але назвали їх монетами значно пізніше.

Учень. Стародавні римляни вірили: кожен чоловік має свого Бога-генія, який за нього заступається, кожна жінка – свою Богиню-покровительку – Юнону. Проте всі ці Боги та Богині підкорялися цареві неба і землі Юпітеру та його дружині Юноні Монеті (наставниці).

Учень. На найвищому місці столиці – на вершині капітолійського пагорба – на її честь побудували прегарний храм.

Відібране в переможених золото, дорогі тканини, тварин – все несли до храму Богині. Згодом ухвалили закон про карбування грошей лише у храмі Юнони Монети (280 р. до н. е.). З того часу в Римі, а згодом і в більшості інших країн металеві гроші називали монетами.

Учитель. Перші монети були просто невеличкими злитками металу грубої, невизначеної форми. Цим користувалися шахраї. Вони відрізали від кожної монети кусочки золота чи срібла і сплавляли у новий злиток. Зменшення безформного куска було важко помітити оком.

Учень. Щоб утруднити такі плутні, грошам почали надавати певної форми і покривати їх лініями, цятками, а згодом – малюнками, написами, на ребрах робили зубчасту насічку. На таких грошах видно будь-яке пошкодження. Найдавнішою карбованою римською монетою вважають мідний АСС.

Учитель. У стародавньому світі гроші робили тільки із золота і срібла, але ці монети легко стиралися і втрачали частинку цінності.

Підрахунок грошей в банках проводили на просторих дерев’яних столах з добре відполірованими стільницями. Це зменшувало стирання монет.

Учень. Та одного разу касир якогось великого банку під час роботи постелив на стіл принесений з дому клапоть сукна і на ньому розклав гроші. Така турботливість розчулила начальство і касира ставили за приклад іншим. Щосуботи він відносив клапоть додому, а в понеділок приносив інший.

Нарешті все з’ясувалося. Служниця касира проговорилася, що він щосуботи кладе сукнину на сковороду і спалює. Частинки золота, які застрягли на ворсинках протягом тижня, плавилися і давали касирові маленький злиток дорогоцінного металу

Учитель. А зараз я вам пропоную розв’язати задачі на зважування монет.

1.Є 8 монет. Одна з них фальшива і легша за справжню монету. Визначить за 3 зважування яка з монет фальшива.

2. Є сім зовні однакових монет, серед яких п‘ять справжніх (усі однакової маси) і дві фальшиві (однакової маси, але легші за справжні). Як за допомогою двох зважувань на шалькових терезах без гирь виділити три справжні монети?

Учитель. Монети руських князів виробляли із золота і срібла. На них карбували імена князів Володимира, Святослава, Ярослава…

Цікаве походження монети «карбованець».

Учень. Литовські срібні гроші в XIV столітті ходили і на України. Щоб визначити якість монети за твердістю і кольором металу, надкушували її край. Врешті на грошах з’явилися вищербини, зарубки, або по-литовському «карб». Відтоді українці і назвали їх карбованцями.

Учитель. І от нарешті замість благородного металу з’явилися папірці. Людство прийшло до паперових знаків, що замінюють гроші.

Учень. Паперові гроші з’явилися майже тисячу років тому. Папір для них виробляли за спеціальним рецептом – із внутрішнього шару кори шовковиці. Кору подрібнювали, готували масу, схожу на холодець, а з неї – папір.

Учитель. Широко розповсюдилися паперові гроші тільки в наш вік.

Жадоба золота, пристрасть змушує людей займатися злочинною підробкою монет. У стародавньому Римі підроблювача убивали. Якщо підроблянням займався римський громадянин, його віддавали в цирк на поживу диким звірам. У людини вищого стану лише забирали майно.

Учень. У стародавніх руських законах теж говориться про покарання підроблювачів грошей. Їм заливали горло розтопленим оловом. За пізнішими законами – відтинали руки і ноги. На грошових знаках стояв напис, що підробка карається законом.

Учень. Багато підробок було у Сполучених Штатах Америки, а тому складний і витончений малюнок на грошах цієї країни. Щоб затрудняти  підробку, під час варіння паперової маси для грошей, у неї кидають тонкі шовкові волокнини. У готовому папері вони схожі на дрібні кольорові жилки.

Учитель. Коли з’явилися паперові гроші, деякі правителі тішилися думкою «Тепер для моєї казни не страшні ніякі витрати. Мало буде грошей – ще випустимо. Паперу вистачить, це не золото!»

Дехто так і робив. Але виходило так: гроші знецінювалися, наставала, як кажуть фахівці, інфляція. Паперові гроші не мають вартості, вони лише замінюють золото. Золото лежить у банку, а ходять його «представники» - паперові знаки.

Учень. У 18 столітті в США випустили паперових грошей на 450 мільйонів доларів. І гроші одразу ж знецінилися. Дійшло до того, що якийсь перукар обклеїв грошима стіни майстерні замість шпалери. Знайшлися й жартівники: вони з грошових знаків шили «сюртуки» для собак.

Учитель. Познайомимося з грошовою одиницею – гривнею.

Учениця. У своєму попередньому житті я була злитком срібла і важила 96 золотників (1 золотник = 4,266 г)

Потім моя вага зменшилася і стала 48 золотників. Я схудла. Протягом 13 – 14 століть моя вага зменшилася до 184 г. З другої половини  13 століття з’явився злиток у половину гривні – карбованець, який в 15 столітті мене витіснив.

Учитель. Як підсумок нашої зустрічі, пропоную розгадати кросворд.

1. Прізвище видатного діяча, якого зображено на 50 гривнях.
2. Той, що витіснив гривню.
3. Металеві гроші.
4. Ім’я видатного діяча.
5. Людина, що колекціонує монети.
6. Бог з двома обличчями.

Відповіді до кросворду. 1. Грушевський;  2. Карбованець; 3. Монети; 

4. Іван; 5. Нумізмат; 6. Янус.

Учитель. А домашнє завдання таке: пересуваючи монети на вільні клітинки, поміняйте їх між собою 1 і 10, 2 і 25, 5 і 50.

Використана література.

1. Білоусов Є. Оповідання про маленьку Копійку та велику Гривню [Текст] / Є. Білоусов. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001. – 159 с.

2. Деньги в нашей жизни [Текст] // Позакласний час. – 2007. - №9. – С.45 - 48. 3. Дєєва Н. Бюджетна абетка. Розмова з маленькими про головне [Текст] / Н. Дєєва, Т. Недосєкіна. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004. – 242 с.

4. Швед Г.І. Гроші – набута річ [Текст] / Г.І. Швед // Шкільна бібліотека. – 2010. - № 8. – С.113 - 116.