Виховна година для учнів 1 класу та їх батьків "Прощавай 1 клас"
ВИХОВНА ГОДИНА ДЛЯ УНІВ 1 КЛАСУ ТА ЇХ БАТЬКІВ
"ПРОЩАВАЙ 1 КЛАС"
Ведучий.
Слухайте! Слухайте !
І не кажіть, що ви не чули!
І не кажіть, що ви не бачили!
Дружними оплесками зустрічайте наших дорогих першокласників !
(Діти заходять під музику)
Ведучий.
Добрий день, шановні гості, дорогі малята!
Закінчився рік навчальний,
В нас сьогодні свято.
Шлях навчання , шлях освіти
Легший він з роками.
Перший крок зробили діти --
Найскладніший самий.
Тож вони вітання варті,
Заслужили свято!
З першим класом попрощались .
Слово вам, малята!
1 учень.
Сонечко у небі сяє
Заглядає в перший клас.
І воно, напевно, знає
Що сьогодні свято в нас!
2 учень
Раді ми усім вам дуже
Веселіться з нами, друзі,
Дідусі й бабусі, наші тата й мами.
Добре, що прийшли до нас.
Вас вітає перший клас!
Учитель. Добрий день шановні батьки, гості. Сьогодні ми зібралися з вами, щоб відсвяткувати знаменну подію в житті ваших дітей – успішне закінчення першого класу. Ще зовсім недавно діти ходили у дитячий садок, а зараз вони вже закінчили перший клас.
(Слайд-шоу із фотографій шкільного життя першокласників.)
Учні розповідають вірші.
Рік тому, зовсім недавно.
А можливо, так давно
Мами нас усіх водили
Малюків у дитсадок.
Хтось там плакав на світанку,
Той в кутку стояв щодня.
Хтось був чемним і привітним,
І раділа вся рідня.
Дуже не любив я спати
По обіді кожен день.
Ще хотілося пограти,
Поганяти у хокей.
Дівчатка тримають у руках ляльок, читають вірші.
Маю іграшок багато,
Та найбільше я люблю
Ляльку гарную свою.
Принесу у клас я
Подружку малу.
Гарне плаття приготую,
В парту посаджу.
Та чи можна всіх їх
Принести до класу?
І тому сумують в шафі
Ляльки всіх дівчаток.
І Оксана, і Марина,
Оля, Таня, Алла.
Всіх ляльок любила я
Всіх їх колихала.
Й годували, і поїли,
В магазин водили.
Це тому , що ми усі
Дуже їх любили.
Ми в садочку залишаємо
Ляльок на завжди,
Нехай радість подарують
Тим, хто прийде
У цей клас.
За вами, любі,
Сумувати ми будемо не раз.
Група учнів розповідає вірші.
І закінчились тоді
Наші безтурботні дні
Повели нас всіх до школи
Наші мами й татусі.
Букети в руки нам давали,
Кому їх дарувати, не сказали.
Ми ж нікого тут не знали.
Привели… Й залишили самих.
З цього дня все почалося:
І турботи, і уроки,
Книжки й зошити в портфель
Ми складали кожен день.
Ручки часто забували,
Десь вони в нас пропадали.
Дівчинка (виходить на середину зали).
Тато й мама нас навчили.
« Доню, слухай все як слід,
На уроці не крутись,
Всі виконуй там завдання,
Ручку завжди піднімай ,
Вчительці відповідай,
Вчися гарно, та відмінно,
І гляди ж не підкачай!».
Хлопчик. Словом, почалися дні
І веселі і сумні.
Цілий рік навчались ми
Єдина радість – вихідні.
Інсценування вірша «Маленька школярка».
Вдягнувшись в білий фартушок,
В брунатне плаття справне,
Ось я піду повз дитсадок,
Де я була недавно.
Біля знайомих цих воріт
Спинилась на хвилинку,
А малюки кричать:
- Привіт!
Куди це ти Вілінко?
Вони кричать :
- Заходь до нас!
- Та ні я йду до класу.
Зайду до вас у вільний час,
Тепер не маю часу!
Хлопчик і дівчинка читають вірш.
Під вербою в тиші
Посідали малюки.
Малюкам сказав Тарас:
-Ох, і важкий перший клас.
Всіх найважчий перший клас.
А тому , що перший раз.
Сценка «Кошеня».
Костюми чи маски Кошеняти і Баранця.
Ведуча.
Засмутилось кошеня –
Кошеня.
Треба в школу йти щодня
Ведуча.
І прикинулося в мить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав Баранець
І промовив як мудрець:
Баранець.
Це хвороба не проста,
Треба різати кота.
Ведуча.
Кошеня кричить:
Кошеня.
Ніколи!
Краще я піду до школи !
Розмова дітей.
Посідали дітлахи
На колоді поруч
І тихо про школу
Завели розмову.
Мені школа люба,-
Наталка сказала.
Все життя про школу мріяла гадала.
Наша вчителька сувора, - Петрик тут додав, -
Та за неї, якщо треба, я б усе віддав.
А мені ,-- сказав Валера,
Подумавши трішки,-
Найкраще, звичайно, перерва,
Хоч стомлюються ніжки.
Діти.
Перший клас , перший клас.
Запросив на свято вас.
Дошкільнята ми були,
В дитсадок ходили ми.
Там ліпили ми із глини
І зайчаток і дельфінів.
А тепер ідем веселі --
Нам відкриті в школі двері.
Подивіться ви на мене:
Ось який щасливий я!
В перший клас я вже ходжу,
Шкільну форму я ношу.
Я уже казки читаю,
Віршика напам`ять вчу.
Розв`язок задач шукаю.
І читаю, і пишу!
Я навчилася сидіти,
Гарно руку піднімать.
Вмію вже уроки вчити
Й хочу все на світі знать.
У їдальні вмію їсти
І веду себе як слід.
У моїй тарілці чисто,
Я з`їдаю весь обід.
На перерві не гасаю,
Не кричу і не пищу.
У цікаві ігри граю,
Правила шкільні учу.
В зошиті пишу старанно
І на парту не хилюсь.
А тому виходить гарно.
Ось я зараз похвалюсь!
Тож шкільну науку гризти
Доведеться школярам.
Тобто кашу разом їсти
Треба буде довго нам.
Однокласниками стали,
В класі першому вчимось.
Всіх нас учнями назвали.
Ми тепер – великі! Ось!
А сьогодні ми вже справжні,
Справді справжні школярі,
Бо читати і писати
Ми навчитися змогли!
І задачу розв`язати,
І відняти і додати …
Словом, успіхів всіляких
Ми, нарешті, досягли!
Ми читати вже навчились!
Потрудились! Ох, стомились!
Час настав нам відпочити,
Посміятись,порадіти!
Ще й розважити гостей:
І дорослих, і дітей!
(Відео «Абетка»)
Рапорт
Ми Букварика сьогодні
Запросили в перший клас.
Скажем ми йому:»Спасибі»,
Що навчив читати нас.
Буквар.
Доброго дня,мої любі малята!
Радий зустрітись,вітаю зі святом!
Я сьогодні не Буквар,
Я сьогодні Генерал!
Моє військо – Алфавіт,
Хай віддасть по черзі звіт!
Вчитель.
До здачі рапорта Букварю
Стояти струнко!
Діти.
Генерале Буквар!
На свято прощання з тобою зібралися 14 учнів 1 класу!
За час навчання в 1 класі вивчено 33 літери українського алфавіту.
Учнями класу перечитано, недочитано, зачитано до дірок 143 сторінки.
Списано,переписано, недописано пачки зошитів.
Загублено 50 ручок,24 олівці,5 поганих звичок,3 гривні 58 копійок.
Клас живе цікавим та повноцінним життям і не збирається зупинятись на досягнутому.
Буквар.
Ой – ой – ой!
Оце навчив, оце дожився!
Діти.
Букв спочатку ми не знали
Мами нам казки читали.
А з тобою подружились –
І самі читать навчились!
Згадайте, люба вчителько,
Матусі, татусі,
Як бекали і мекали
Спочатку ми усі.
А нині любо слухати,
Як добре ми читаємо.
Подякуєм Букварику
І разом попрощаємось.
Беру Буквар в останній раз.
Ти вчив мене весь 1 клас.
Із вдячним серцем Букварю
«Спасибі, друже!» - говорю.
Я сторінку останню
В Букварі перегорну
Свого друга на прощання
Я до серця пригорну.
Прощавай, Букварику,
Наш найперший друже!
Ми тобі Букварику.
Дякуємо дуже!
Діти.
Я згадав, як перший раз
Я прийшов у 1 клас.
Писати палички не міг
Усі кривулі. Як на сміх.
Але я їм не здавався.
Працював, щодня старався.
Тратив сили я не марно
І тепер пишу вже гарно.
Я також оце згадала
Як погано я читала
Приголосні й голосні
Навіть снилися мені!
Навіть падали сльозинки
На букварика сторінку.
Та старалась я не марно
Бо тепер читаю гарно!
Можу з радістю сказати
Я вже вмію рахувати
Математика наука
Це така цікава штука!
Кожен добре потрудився
Рік навчальний закінчився
Прощавай же 1 клас
Рік назад прийняв ти нас.
На цілий рік ми підросли
У другий клас вже перейшли.
І травневою порою
Попрощаємось з тобою.
Цілий рік ми так трудились.
Навіть трохи притомились.
Час настав і відпочити.
Нас чекає довге літо.
Прощавай, наш любий клас.
Восени чекай на нас!
І спасибі щире всім
Хто вчив любити нас цей дім!
(Пісня – Тепер ми першокласники)
Вчитель.
Закінчується наше свято.
Я бажаю вам,дорогі діти, успіхів у навчанні,
а вам, шановні батьки, - бачити своїх дітей завжди здоровими і щасливими.
Адже діти ваші – мої учні –
І кмітливі й дуже мудрі,
Чуйні є і не байдужі,
Танцюристи є й музики,
Є спортсмени. Є й базіки,
Є й плаксиві. Й веселенькі,
Галасливі і тихенькі.
Є завзяті і пасивні,
Нетерплячі і активні,
Артистичні і співучі.
Отакі у мене учні!
(Відео « Моїм першокласникам»)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку