Виховна година
Тема: «Найцінніший скарб у тебе – рідна мова»
Мета: Розширити знання дітей про Україну, українську мову. Збагачувати словниковий запас учнів. Розвивати мовлення. Виховувати любов до рідної мови.
Хід заняття
Мені хочеться почати нашу виховну годину із загадки.
Є в ній вогонь калини, дзвін струмків,
Солодкий щебет ранніх солов’їв,
Твоя дитино, пісня колискова
І материнське тепле й ніжне слово
(Рідна мова)
- Як ви думаєте, чи завжди мова була такою, як зараз?
Ось послухайте, як пишуть про красу рідного слова відомі українські поети.
Ясна, чиста, колискова,
Мелодійна, дзвінкотюча,
Дивна, радісна, співуча,
Лагідна, жива, казкова,
Красна, чарівна, шовкова,
Найдорожча, добра, власна,
Мудра, сонячна, прекрасна,
Солов’їна , барвінкова
Українська мова!
Світла і багата
Українська мова
Мова мами й тата.
Мова мами й тата, діда і бабусі.
Знаю її добре, ще краще навчуся.
6.Вивчайте мову українську
Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну.
Прекрасну, милу і чудову
Як материнську пісню колискову.
(складаємо з пелюсток і віночка квітку)
А яка вона – МОВА ?
Мелодійна солов’їна
Різна барвінкова
Барвиста колискова
Мудра чиста
Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів:
Це квітка ніжна і чудова
З широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод:
Як річка, з роду і до роду,
Там мова з’єднує народ.
2. Рідне слово
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
(Дмитро Білоус)
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова,
Що в єдине нас злила, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
«Спробуй казку відгадати…»
Не тримали сина й доні
У своїх вони долонях.
Тож пішов дідусь у ліс,
Деревиночку приніс.
У колисочку поклали,
Бабця нічку колихала,
А на ранок в ній синочок
Та й відкрив розумні очка.
Як же зветься це хлоп’ятко,
Любі хлопчики й дівчатка?
(«Івасик-Телесик»)
Це маленька горошина
Принесла в родину сина.
Мав таку цей хлопець силу,
Що зміюку підкорила.
Визволив сестру, братів,
Простить зради не схотів,
То ж пішов у світ блукати,
Долі кращої шукати.
Відгадайте без підказки,
Із якої герой казки?
(«Котигорошко»)
Дівчина, хоч і кривенька,
Роботяща, моторненька,
Як гніздо її спалили,
То з качками полетіла.
Всі ви знаєте цю казку,
То ж назвіть її, будь ласка!
(«Кривенька качечка»)
У лисички розкошує
Спить у ліжку і жирує.
Цей котюра ну й доскоцький!
А назвав себе…
(«Пан Коцький»)
Ця брехуха – і рогата,
І баньката й бородата.
Обдурила свого діда,
Принесла в родину біди,
Хату в зайчика украла,
Жити в домі цьому стала.
Добрий рак її прогнав
І зайчика врятував.
Як же звати цю рогату
Вередуху бородату?
(«Коза-Дереза»)
Він любив пісні співати.
Від звірят усіх тікати.
Скік! Тут був, і вже – нема!
І шукать його – дарма!
Та лисичка його з’їла,
Ба! Таки перехитрила!
(«Колобок»)
Хто журавлика вітав,
Ще й кашкою пригощав?
Пригадайте-но, будь ласка,
Із якої герой казки?
(«Лисичка та Журавель»)
Це який такий бичок,
Не простий – а третячок,
Дуже, дуже він був ловкий,
Упіймав ведмедя, вовка,
Зайчика, а ще – лисичку,
Хоч і сам він невеличкий.
Допоміг і бабі, й діду
Пережити їхні біди.
(«Солом’яний бичок»)
- Молодці, діти. А тепер послухайте ці прекрасні рядки про нашого великого українського поета. Хто ж він ?
РІДНЕ СЛОВО
Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».
Рідне слово любить ненька,
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,
Так і я його люблю.
- З-під пера Великого Кобзаря українська мова заграла всіма барвами своїми. Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її і, як ніхто, відчув чудову, чарівну музику українського слова.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється-ожива,
Як їх почує!.. (Тарас Шевченко)
Цікаві факти про українську мову:
БУКВА "П"
Букву „П” почну вивчати, Щоб навчитися читати! Слів на „П” великий ряд: Перемога, і Парад, Прапор, Право, Полонина, Пів – до всього Половина. Полуниця, Пава, Пір”я, Порт, Папуга і Подвір”я, Букву „П” не важко вчити, Якщо вірш цей Повторити! |
Наступна пауза - зупинка: « Мудра».
« Метаграми»
Він у бурю, в хуртовину
Виростає біля тину.
Коли ж букву замінити, -
Можна буде в ньому жити. (Замет - намет).
Коли я з д – росту на гілці,
Коли ж із т – пливу по річці. (Плід - пліт).
З и я плаваю у морі,
З і – ловлю мишей в коморі. (Кит – кіт).
З димаря він вилітає,
Як в печі вогонь палає.
Варт нам д на р змінить –
Стане містом він умить. (Дим – Рим).
Тече собі, хвилюється,
Навколишнім милується,
А р на п змінити –
Почне пекти й варити. (Річка – пічка).
Не цвірінькає – співає,
Жовто-чорне пір’я має.
З лісових густих кущів
До родини горобців
Пташка в гості прилітає,
Як харчів не вистачає.
Після с як замість и
Букву у напишем ми –
Будем мати запашну
Гарну ягоду смачну. (Синиця - суниця).
КОЖНУ ЛІТЕРУ ЦІНИ
Кожну літеру ціни,
бо немає їй ціни.
Ось відома в давнину
дудочка — сопілка:
виймеш літеру одну —
і вже буде спілка...
Сварка йде така, що ну! -
перепалка (бійка):
зміниш літеру одну —
мирна перепілка.
Зміниш літеру одну
у словечку бійка -
і вже — леле — на сосну
мчить звірятко білка.
Більше прикладів не дам,
Помізкуй – придумай сам.
Всезнайко :
Не тільки лелека, ай ….Бузько , бусол, гайстер, чорногуз, лелека
Ґринджо́ли — сани примітивної конструкції, відомі у західних областях України. Великі ґринджоли використовують для перевезення дров та інших важких речей, маленькі «ґринджолята»— для легких вантажів, а також як дитячі санчата.
ОКРА́ЄЦЬ,
1. Скибка, відрізана від непочатого краю хлібини.
2. Кінцева частина чого-небудь; край.
Свічадо:
КЛЯ́КНУТИ
Чашка, також філіжанка — невелика посудина (частіше з вушком), переважно з порцеляни, фаянсу, з якої п'ють чай, каву та інші напої.
Слово філіжанка вживають лише щодо посуду з якого п'ють каву .
Слово «філіжанка» є запозиченим з турецької мови.
Наступна зупинка: «Творча»
Інсценізація гуморески П. Глазового «Кухлик»
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не минає жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.
- Что? Чево? Я нє панімаю.
- Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Остання зупинка у нашій подорожі: «Солов’їна »
300 000 пісень склала Україна. Пісня – душа народу.
Вірш Ю. Рибчинського «Наша мова»
Мова наша, мова −
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова наша, мова −
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь.
Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Конкурс на кращий виконаний вірш піктограмами.