Виховна година до Дня українського добровольця

Виховна година до Дня українського добровольця. КПНЗ “ЦДЮТ “Дивосвіт” КМРГурток “Мельпомена”Керівник Оксана Підглазна

Ще у 2014 році тисячі українців пішли добровольцями боронити від ворогів свою країну. Кожен із них робив свідомий вибір, кожен знав, за що йде боротьба: за вільну Україну, за майбутнє дітей, за мову культуру, за…ЖИТТЯ. Всі ці люди справжні ГЕРОЇ!

14 березня ми вшановуємо добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.

У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію. У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя. Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!

Чому День українського добровольця відзначається 14 березня?14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході. Навесні того ж року виникла низка добровольчих формувань – як поза державними структурами, так і при облдержадміністраціях, Нацгвардії, поліції. У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.

Я не кіборг – я вчитель історії.багато читав про війни. Тут таких, як я, – тисяч сто.І їм Дуже хочеться бути вільними. Я приїхав туди, де ціляться,Хоч ніхто мене не просив. Я не кіборг – я хлопець із Вінниці. В мене скоро народиться син. Кажуть, кожен тут буде, і був, і є,Хоч соромляться – всі герої. Я ж не кіборг – удома я був водіємІ ніколи не чистив зброю. Ми за тих, хто далеко десь там, внизу. Божеволіє від напруги. Я не кіборг – я плачу, коли несу. Покалічене тіло друга». Що нам культи осіб і чужих богів?Вся країна із дня у день. Щиро молиться не за кіборгів –За звичайних своїх людей.

Слава ГЕРОЯМ!Коли закінчиться війна ,розжарена від бомб земля – воскресне. Ти знімеш з себе автомат, герою,бронежилет і …І не секрет для всіх тепер ти –великий воїн і солдат…Все знову буде добре, брат,не буде більше рвати «Град»над головоюі тільки хлопці,що у ряд…від куль, снарядів і гранат…ніколи не прийдуть назад…Живи, живи,герой й солдат,за всіх, хто не прийшов назадз святих і вічних…І та земля, що прийняладо себе хлопців – тепер такожсвята, свята – на всі століття і віка…Все знову буде добре, брат,не буде більше рвати «Град»над головоюі тільки хлопці,що у ряд…від куль, снарядів і гранат…ніколи не прийдуть назад…А ти живи, живи,герой і брат,великий воїн і солдат –за всіх, хто не прийшов назадз війни, з безодніживи, живи –на цій землі – святій і рідній Україні…

На землі, в повітрі, і на небі Україна знищить ворогів!