Виховна година «Етикетні норми в культурі українського народу»

Виховна година

Етикетні норми в культурі українського народу
Мета: з’ясувати роль моральних звичаїв, традицій у формуванні моральної культури українців; виховувати інтерес до етичної культури.

Вчитель. Український народ з глибини віків прагнув дошукатися правди, знайти відповіді на запитання: для чого жити, в чому полягає суть добра і зла, справедливості й несправедливості, що є їх джерелами, якими мають бути стосунки в сім’я і відносини в суспільстві. У кожного народу є свої перевірені часом, прийняті всіма норми етикету. Неповторний та самобутній етикет має і наш народ. До числа найпоширеніших, найвідоміших моральних уявлень українців належить повага до старших, любов до рідної землі, гостинність, працелюбність. Український народ має свої традиції, звичаї, обряди. Традиції – це досвід, форми поведінки, моральні цінності, уявлення людей, що склалися історично і передаються з покоління в покоління передусім через фольклор. Загальновизнаний порядок, традиційно встановлені правила поведінки певного народу називають звичаєм. Обряд – це встановлені звичаєм дії. Традиції, звичаї, обряди об’єднують минуле й майбутнє народу, стають охоронцями ладу у взаєминах з іншими людьми. Народний етикет завжди починався з родини, з сім’ї. Любов і повага до батьків, пошана до бабусі й дідуся як одна із найбільших доброчинностей глибоко вкоренилася в побуті українців. Панував на нашій землі і культ гостинності. Гостеві відводили найкраще і найзручніше місце, а господарі робили все, аби пригостили гостя. Працелюбність – важлива риса українця. Кожен член родини мав свої обов’язки і сумлінно виконував їх.

Запитання до учнів

• В чому сила українського народу?
• Які традиції та звичаї допомогли сформувати етикетні норми українського народу?
• Як виховувалися духовність, працелюбність, гостинність, безкорисливість українського народу?

Вчитель. Ці проблеми хвилювали українського філософа Г.С. Сковороду. Недаремно його називають народним філософом. Він мандрував Україною, добре знав її історію, звичаї, традиції. Вірив у силу народу, в майбутнє своєї країни. Сковорода вважав, що український народ володіє невичерпним багатством – безмежною духовністю й надзвичайною працелюбністю. Українські свята, обряди, традиції стали своєрідним відображенням етикетних норм українського народу. Українська гостинність, безумовно, сприяла духовному й фізичному здоров’ю.

Мандруючи Україною, Григорій Сковорода зупинявся у селянських хатах, монастирях, відмовляючись від привабливих пропозицій владних осіб. Він особливо відзначав надзвичайну гостинність, доброту й привітність пересічних українців.

Мандрівник француз Д.Деляфліз писав: “Яким би злиденним не було життя українців, але коли до них завітає мандрівна людина, вони щедро діляться всім, що мають, пригощають, пропонують нічліг і нічого за це не просять.

“Вузлик на пам’ять”

Вважалося, що гість, який розділив з господарями їжу, хліб-сіль, ніколи не посміє скривдити тих, хто частує. За гостинність гості дякували словами: “Спасибі за хліб, за сіль, за кашу і милість вашу”.

Вчитель. Прослухайте текст і дайте своє визначення, що таке духовність.

•   Кожен Новий рік починається з Різдва. Різдвяні свята відображають важливість  зв’язку духовного й фізичного: напередодні свята чоловіки заготовляли дрова, ремонтували сани; жінки прибиралися в хаті, прали білизну; молодь готувала костюми, Різдвяну Зірку, домашні прикраси.
•   З Новим роком пов’язували найкращі мрії та сподівання – на добрий врожай, сімейне благополуччя, здоров’я рідних, близьких, сусідів.  Новорічний вогонь вважали священним. Люди вірили, що він спалював усі минулорічні темні сили, очищав душі, щоб “уся нечисть у вогні залишилася, а нам чистими увійти в Новий рік”.

•   Народ завжди дбав про своє духовне й фізичне здоров’я. Існував певний перехідний період між святами й буденними клопотами. Таким періодом були Святки. “Тільки й притики, що починки превеликі!”, - вчить народна мудрість, що означає, що вже час братися до роботи. Природній внутрішній голос, що допомогав зберегти духовне й фізичне здоров’я, не дозволяв під час попередніх свят відвідувати шинок, тому що це – гріх. Це було моральною народною традицією.
•   Традиційна українська гостинність, безумовно, сприяла духовному й фізичному здоров’ю.

Рубрика “Вузлик на пам’ять”

             Саме від німців у кінці ХІХ століття до нас, як і до багатьох інших народів Європи, прийшов звичай прикрашати на Різдво та Новий рік ялинку. В Україні в різдвяні свята на покуті ставили дідух – сніп, виготовлений із житніх колосків, обв’язаних кольоровими стрічками.

           Донині збереглися у болгар новорічні вітання за старим звичаєм – відвідувати родичів, друзів і легенько бити їх по спинах прикрашеною гілкою кизилу, символом здоров’я примовляючи слова із обрядової пісні.

             Вчитель. Надзвичайно важливе місце в духовному й фізичному житті українського народу посідала “вулиця” – традиційна форма молодіжного дозвілля.  Молодіжні зустрічі були підпорядковані зразкам високої народної моралі. Вважалося непристойним, якщо парубок розмовляв з дівчиною наодинці. Суворо заборонялося приносити на “вулицю” самогон або приходити в нетверезому стані.

              Величезне значення для українців мала праця, щоденна, звична, життєво необхідна.  Перша сівба зернових проходила восени, але найбільш відповідальним періодом була весна. В народі говорили: “Весняний день цілий рік годує”. Перший виїзд в поле відбувався урочисто. Напередодні господиня готувала святкову їжу. Коли сідали до столу, обов’язково промовляла: “Щоби добре працювалось, і нива щедро засівалась”. Сівба проходила ще урочистіше. Господар одягав святкову сорочку, кропив мішки із зерном святою водою, брав чисту скатертину, хліб, що випікався спеціально для цього, й трішки свяченої паски.

             В українських родинах розлучення було дуже рідкісним явищем. Любов чоловіка й дружини, батьків і дітей, онуків та бабусь, дідусів традиційно вважалась нормою поведінки.

Практичні завдання

“Мозковий штурм”

1.Пригадайте назви казок, у яких герой чи героїня проходить випробування через ставлення до праці.

2.Назвіть приклади прислів’їв та приказок, де йдеться про ставлення українського народу та інших народів до праці і роботящих людей.

“Мікрофон”

1. Розкажи, що ти знаєш про те, як у сучасному суспільстві піклуються про сиріт, одиноких людей та бідних? Як ще можна їм допомогти?
2. Що тобі найбільше подобається в моральних нормах українського народу?
3. Назви відомі тобі старі та нові звичаї українців.
4. Вислови своє ставлення до звичаїв:

бажати здоров’я тому, хто чхає;

садовити людину, яку поважаєте, не почесне місце;

відзначати важливі події бенкетом;

обв’язувати новонародженого хлопчика синьою стрічкою, а дівчинку – рожевою.

Вправа “Малюють діти”

Намалюй ілюстрацію до одного з прислів’їв.

Праця – мати щастя.

Щоб людиною стати, треба працювати.

Лінивому все ніколи: вранці росяно, в обід жарко, а ввечері комарі.

У ледачого пасічника і бджоли ледачі.

“Думаймо, аналізуймо, обмінюймося думками”

Народна мудрість каже: “Що не край, то звичай”. Поясніть, як ви розумієте цей вислів. Наведіть якомога більше прикладів звичаєвого етикету.

“Творча розминка”

Напишіть невеличку розповідь про звичаї у вашій родині.

“Поміркуймо разом”

Проаналізуймо заклики з літописів Руси – України.

• “Ні питтю, ані їжі, ані сну  не потребуйте”.
• “Брехні бережися, й пиятики, й розпусти, тому що це занапастить душу й тіло”.

Вчитель. Український народ з глибини віків прагнув дошукатися правди, знайти відповіді на запитання: для чого жити, в чому полягає суть добра і зла, справедливості і несправедливості, що є їх джерелами, якими мають бути стосунки в сім’ї і відносини в суспільстві. На різних історичних етапах національного буття ці проблеми осмислювалися по-різному. Однак український фольклор, філософська думка, мистецька творчість, масова свідомість завжди виявляли зацікавленість до питань моралі.