Виховна година "Георгій Нарбут - життя і творчість славетного земляка"

ВИХОВНА ГОДИНА «ГЕОРГІЙ НАРБУТ - ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ

СЛАВЕТНОГО ЗЕМЛЯКА»

Мета: ознайомити   з   життєтворчістю   видатного   земляка   Георгія   Нарбута, активізувати краєзнавчі знання учнів; розширювати кругозір учнів, формувати соціокультурну компетенцію; показати способи практичного застосування творчих даних; розвивати творче мислення, фантазію, пам'ять; виховувати почуття гордості за свій рідний край, шанобливе ставлення до відомих людей Глухівщини.

Обладнання: плакат «Багата талантами глухівська земля»; плакати з висловами видатних людей: «Нарбут найбільших, прямо неосяжних розмірів талант... Я вважаю його найвидатнішим, найбільшим з … графіків.» художник І. Я. Білібін; «Пишний, рожевощокий, кремезний і вбраний по-украински, то з усмішкою, а то зі строгою діловитістю, він полонив своєю мовою, ... дотепністю і знаннями, вражав начитаністю для художника надзвичайною, ерудит був справжній.» дослідник давньої української архітектури Г. Лукомський; «Нарбут − найвидатніший український графік новішої доби, митець, що з'являється раз на століття, індивідуальність світової міри, творець модерного українського мистецтва і своєрідного українського стилю!» педагог В. Січинський»; «В особі Нарбута... українське мистецтво здобуло першорядного майстра європейської виучки й діапазону творчості, одночасно з тим Україна дала світовій  культурі  блискучого,  яскраво  національного графіка.» мистецтвознавець С. Таранушенко;   мультимедійна презентація «Георгій Нарбут. Чим він відомий?»; ноутбук; телевізор; виставка книг з роботами Георгія Нарбута;  відеофільм «Георгій Нарбут»; художня виставка «Творчі роботи учнів».

Хід заходу

І. Організаційний етап

1.Повідомлення теми і мети заходу

Ведуча.  Добрий день, шановні гості!  Сьогодні ми запрошуємо вас на  виховну годину «Георгій Нарбут ‒ життя і творчість славетного земляка».

Ми хочемо познайомити вас з життєтворчістю славетного художника-графіка, щоб викликати почуття гордості за свій рідний край, за його інтелектуальну і моральну міць і потужний духовний потенціал. Адже багата талантами глухівська земля наша.

2.Робота з висловами

Ведуча.  «Чим він відомий?» − думаєте ви. Подивіться на ці вислови видатних людей.

(Зачитати і прокоментувати вислови)

ІІ. Основний етап

1.Віртуальна екскурсія

Ведуча.  Ми розповімо про головні етапи його життя і творчості − так вагоміше і значніше представиться результат.

Учень 1. Нарбутівка... Цей хутір Глухівського району − батьківщина художника, його родове гніздо. Тут у 17 сторіччі одержав від Глухівської сотні землю представник козацької старшини Мусій Нарбут. Рід Нарбутів мав свій герб: три мисливські роги, скріплені золотим ланцюжком. Георгій народився 9 березня 1886 року. Його батько закінчив Київський університет, був дрібним службовцем, мати − дочкою священика. У сім'ї було семеро дітей: п'ятеро синів і дві дочки. Молодший брат Георгія Володимир у майбутньому став відомим поетом. Перші художні враження хлопчика − витинанки, які майстерно робила його мати, мальовані печі, вишивки, які змалку надихали його на власну творчість. Із хутора він нікуди не виїжджав до 10-річного віку.

Ведуча. Прошу екскурсоводів розказати про глухівський період.

Учень 2. З 1896 року по 1906 рік він разом з братом Володимиром навчався в Глухові. Глухівська чоловіча гімназія − тепер Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка. Пансіон, тобто гуртожиток, глухівської чоловічої гімназії − тепер один з корпусів університету. Глухівські краєвиди у старовинних архітектурних спорудах зберігали подих історії колишньої гетьманської столиці. Були тут архітектурні пам'ятки, собори, і парки. Нарбут разом із друзями обходив давні будівлі, розкопував козацький вал. Хлопчиком полюбив Нарбут природу, міг годинами лежати в траві, спостерігаючи за метушнею всіляких комашок. Любив полювати на метеликів, замальовуючи потім візерунки їхніх крил в спеціальному альбомі.

Учень 3. Був він самоучкою. Малював він однаково вправно і правою, і лівою рукою. Працював фарбами і олівцями, пером і тушшю. Георгій згадував: «Мене дуже зацікавило при проходженні курсу старослов'янської мови, як то в старину писались від руки книги, і я, знайшовши зразок шрифту «Остромирова Євангелія», заходився вчитися писати стародавнім робом (вид шрифту). Спочатку переписав «Поученіє Володимира Мономаха до своїх дітей», а потім «Пісню про Роланда» (готичним шрифтом з орнаментованими заголовними літерами). Це були мої перші пробування в графіці». Ілюстрація до «Пісні про Роланда» зберігається в Харьківському музеї образотворчого мистецтва.

Учень 4. У міській бібліотеці знайшов журнали «Світ мистецтва», на сторінках яких можна було знайти відомості про мистецтво, репродукції творів відомих російських художників Івана Білібіна, Віктора Васнецова та інших. Нарбут намагався наслідувати майстрам живопису.

Учень 5. Малюнок «Герб міста Москви» експонувався на сільськогосподарській виставці в Глухові і був відзначений грамотою подяки повітового земства. Цей малюнок, посланий в петербурзьке видавництво, надрукували   на кольоровій листівці. Потім малює ілюстрації до поеми О. Пушкіна «Руслан і Людмила», ілюстрації до казки «Війна грибів». Ці малюнки експонувалися на великій художній виставці, що проходила в Глухові, мали величезний успіх і принесли художнику значний гонорар.

Ведуча. Прошу екскурсоводів розказати про петербурзький період.

Учень 6. З 1907 року до 1917 року Георгій Нарбут жив, навчався і працював у Петербурзі. Після закінчення гімназії Георгій з братом Володимиром починають навчатися у Петербурзькому університеті. Георгій познайомився з тими художниками, малюнками яких в журналах «Світ мистецтва» захоплювався ще з часів глухівської юності. Художник Іван Білібін, відразу розгледівши в 20-річному юнакові талант митця, запропонував йому зняти кімнату у своєму будинку, а коли сідав працювати над ілюстраціями, то кликав і Георгія. Отож вони малювали за одним столом. Нарбут вивчав китайське, італійське, німецьке мистецтво. Мав феноменальну зорову пам'ять. Майже не працював із натури й не робив ескізів до своїх творів. Варто було йому хвилин десять подивитися на предмет, як він назавжди запам'ятовував його в деталях.

Учень 7. Георгій починає працювати самостійно як оформлювач книг і журналів у книжкових видавництвах. Створював орнаменти, шрифти і малюнки до літературних творів. Починає виробляти свій стиль. Білібін працював переважно пензлем, а Нарбут став віддавати перевагу перу. Нові проілюстровані книги засвідчили власний унікальний стиль уже цілком зрілого митця. Став малювати так гарно, що у 1909 році вперше запросили взяти участь у виставці Спілки російських художників.

Учень 8. Молодий митець їде на три місяці до Німеччини набратися досвіду. Часу в Мюнхені не змарнував: знайомився з колекціями музеїв, відвідував приватні художні галереї. У травні 1910 року Земля мала пройти крізь хвіст комети Галлея. Хвіст вважали отруйним і чекали кінця світу. Американці навіть торгували «антикометними пігулками», що нібито рятували від отрути. Нарбут намалював комету й також боявся загинути від її хвоста. Але комета пролетіла мимо, не зачепивши Землю. Вірив у виховне значення мистецтва, тому з великим задоволенням працював над дитячими книжками. Про це свідчить напис «Солнцу, звездам и луне, детям всем по всей стране» у книжці «Як миші кота ховали» В. А. Жуковського.  У Мюнхені захопився іграшками й, повернувшись до Петербурга, зібрав власну іграшкову колекцію, а кокосовий горіх став для нього чимось на зразок талісмана. Випустив дві книжки під однією назвою «Іграшки» з власними ілюстраціями.

Учень 9. Георгій Іванович незабаром став членом свого улюбленого мистецького об'єднання «Світ мистецтва». І. Я. Білібін говорив: «Нарбут найбільших, прямо неосяжних розмірів талант... Я вважаю його найвидатнішим, найбільшим з ... графіків.». Нарбут любив малювати заставки, віньєтки. Робив це вправно і швидко в найрізноманітніших стилях. Створював екслібриси − книжкові знаки. Наприклад, екслібрис на замовлення видавництва «Освіта» та інші.

Учень 10. Захоплювався стилем ампір. Художник Кустодиев намалював портрет Г. І. Нарбута в цей період. Навіть зовнішність свою він наблизив до улюблених зразків ХVІІІ століття ‒ на скронях зачесав волосся наперед, одягався по моді пушкінських часів. Силуетні композиції, характерні для ампіру, надихають Нарбута на створення силуетних портретів мало не всіх друзів і знайомих. Силуетними картинками він ілюструє байки  І. Крилова та казки Г. К. Андерсена. Ці книги остаточно зміцнили його репутацію як великого майстра з тонким смаком і власною манерою. Вони принесла Нарбуту дуже великий успіх і визнання. Його малюнки до байок Крилова й казок Андерсена вважають класикою книжкової ілюстрації.

Учень 11. Художник друкується в журналі «Аполлон». Познайомився з власником друкарні, де друкувався цей журнал. Почалося захоплення поліграфією. Довгі години він проводив в друкарні. Для кращих своїх видань виконував не тільки ілюстрації, заставки, кінцівки та заголовні літери, а й форзац і кілька титульних аркушів. Його роботи були зрозумілі друкарям і легко репродукувалися. Художник розглядав книгу як цілісний ансамбль, сам розраховував площу набору, визначав ширину полів для того, щоб можна було відчути красу книги у всій сукупності її складових частин.

Учень 12. Справжній «переворот» у свідомості митця вчинила виставка «Ломоносов і єлизаветинські часи», яку влаштувала Академія наук. Нарбут виконував настінні розписи до залу «Малоросія». На виставці вперше побачив розмаїття українських стародруків і рукописних книг, архівні документи, шедеври українського золотарства та срібні вироби, зображення козаків на старовинних портретах. Це повело його думку від російського ампіру до культури українського бароко ХVІІІ століття. Згодом мистецтвознавець Федір Ернст писав про цю важливу подію: «Така праця над першоджерелами привела художника до природнього, єдино можливого висновку: царська Росія, знищивши автономію України, стерла, виснажила стару українську культуру.».
             Учень 13. Щороку влітку й на Різдвяні свята Нарбут приїздив із Петербурга в Україну. Відвідуючи рідну Нарбутівку, записував там пісні, прислів'я. Милувався глухівськими пам'ятками старовини. Наприклад, Миколаївською церквою − зразком архітектури українського бароко ХVІІІ сторіччя. Подорожував старовинними містами України, оглядав маєтки й монастирі. Художник був зачарований козацтвом − звичаями, гумором, мистецтвом не тільки образотворчим, а й повсякденного побуту − як іскрометного водограю самобутності. Сам себе жартома на козацький манер називав Нарбутякою.

Учень 14. Створив власний герб, під яким написав: «Мазепинец, полку Черниговского, Глуховской сотни, старшинский син и гербов и емблем живописець.» Був призначений канцелярським служителем департаменту геральдики. Як педагог Нарбут працював з трьома художниками гербового відділення і під його керівництвом виконано в новій манері багато малюнків старовинних гербів. Також працював в журналі «Гербовед», ілюстрував і оформлював книги «Малоросійський Гербовник», «Герби гетьманів Малоросії» .

Учень 15. Працював і в жанрі архітектурної фантазії. Нарбут виконує композиції, складні з погляду побудови перспективи. Виконав оформлення книг «Галичина в її старовини» і «Старовинні садиби Харківської губернії». Приклади робіт тієї пори: «Ніч в панскій усадьбі», акварель; «Архітектурна фантазія», гуаш, туш.

Учень 16.  Продуктивність роботи Нарбута зростала рік від року. У 1912 році вийшло в світ шістнадцять видань з його прикрасами та ілюстраціями, в 1913-му − сімнадцять, в 1914-му − тридцять. У 1914 році Нарбут оформляв Каталог російського відділу Міжнародної виставки друкарської справи і графіки, що проходила в Лейпцігу в Німеччині. За свою творчість художник отримав золоту медаль та почесний диплом. Редактор одного з цих видань характеризує творчість Нарбута так: «обдарований і плідний художник ... величезною працездатністю якого, технічною віртуозністю і любов'ю до своєї справи можна тільки захоплюватися. Нарбут досяг того, що нині більшість красивих видань виходить в його обкладинках.»

Учень 17. Багато уваги приділяв шрифтам. На основі старовинних шрифтів, що зустрічались у староукраїнських літописах та стародруках, митець створив новий шрифт, який сучасники назвали «нарбутівським».

Учень 18. Творчим підсумком на тему українського бароко стала «Українська абетка» − фантастична і весела, де у великих композиціях примхливо поєдналися зображення літер, фігур і речей, зібраних сюди з усіх материків. Наприклад: велетенський слон, підминаючи ногами сосни, крокує до скрині із самоваром і склянками. Білі та чорні силуети, чіткі лінії, штрихування, − усі можливі засоби графічної техніки поєдналися в кожному з аркушів. Заголовні літери цілком своєрідні. їх по дві: праворуч − проста і чітка, ліворуч − грайлива, пишна, сплетена з рослинних мотивів. Збереглися аркуші в чорно-білому варіанті і кольорові. Робота над «Абеткою» була перервана Першою світовою війною. У оформлені обкладинки хотів показати невблаганне наближення Першої світової війни, яка могла порушити мирне життя.

Учень 19. 1914 рік − початок Першої світової війни. Нарбут створює алегоричні композиції, в яких засуджує війну. Свій настрій передає, зображуючи силуети мертвих солдатів і розбитих гармат. Він пророче малює Смерть з косою, яка змітає герби воюючих імперій. Відомий його малюнок на Новий 1916 рік − старий час, що бреде серед руїн і падаючого снігу.

Ведуча. Здається надії на кращі зміни немає...  Але тут грянула Лютнева революція і розкрила перед ним нові світи. Почався київський період його життя. Слово нашим екскурсоводам.

Учень 20.  Цей період тривав з 1917 року по 1920 рік.  Російська імперія почала розвалюватися. На повен голос зазвучала правдива назва Нарбутової Батьківщини − Україна. Малоросія відходила в минуле і українська мова поволі, але впевнено набувала рівних прав із мовами сусідніх країн. У березні 1917 року Г. Нарбут їде до Києва. У Києві митець поринув в українське життя і свій талант поставив на службу культурному будівництву. В цей період влада в Києві змінювалася декілька разів. Нарбут орієнтувався на народ. Бути з народом, з Батьківщиною, служити насамперед народу при любій владі − ось його кредо. Тому вітав створення Української Народної Республики у 1918 році.

Учень 21. На замовлення Центральної Ради Георгій Нарбут працював над державною символікою України. Символічною є його картина, присвячена державному гербу України. Фігури зліва є символами українських цінностей: державного управління, освіти та мистецтва, того, що необхідне громадянинові нової Української держави, якого уособлює собою фігура робітника. Розмаїття ж родинних гербів зведено до одного − тризубу, державного символу України. Виконав зображення герба Української Народної Республіки, де на блакитному восьмикутникові − постать козака в обрамленні орнаменту і з тризубом угорі. Створив проект державної печатки − на восьмикутному щиті зображений козак з мушкетом.

Учень 22. У 1918 році Георгій Нарбут очолив «Експедицію заготовки державних паперів». Створював ескізи ділових документів: чеків, консульських марок, бланків. Також займався розробкою ескізів військових мундирів армії України, оформленням упаковок та етикеток для українських товарів, розробляв грамоти, листівки.

Учень 23. Голова Центральної Ради Михайло Грушевський оголосив конкурс на виготовлення українських грошей. Виграв Георгій Нарбут. Загалом він створив 13 українських банкнот. Шедевром вважається Нарбутові 100 гривень, у народі − «Горпинка», бо на купюрі була зображена дівчина, а Горпина було дуже поширене в той час ім'я.

Учень 24. Георгій Нарбут був автором перших марок УНР. На марці в З0 шагів була поміщена алегорія «Молода Україна», в 40 шагів − зображення стилізованого тризуба святого Володимира, на марці в 50 шагів ‒ поштові ріжки і велика цифра номіналу. Художник був також автором проектів не випущених марок з портретами філософа Григорія Сковороди, гетьмана Петра Дорошенка і князя Костянтина Острозького в 10, 20 і 40 шагів.

Учень 25. Але найбільше сил віддавав Нарбут своєї улюбленої Академії мистецтв, спочатку як професор-засновник, а потім і як ректор. Планувалося, що академія буде не лише навчальним закладом, а й центром науково-дослідної праці з вивчення українського національного мистецтва.   5 грудня 1917 р. першу українську Академію мистецтв було відкрито. Георгій Нарбут очолив майстерню графіки. Виховав цілий ряд художників-графіків, своїх учнів і послідовників.

Учень 26. На квартирі в Нарбута частенько збиралася творча еліта Києва: художники, історики, видавці, актори. Продовжував створювати силуетні портрети друзів, видатних осіб. Нарбут був людиною надзвичайно товариською й гостинною, любив працювати в оточенні друзів і дітей, щоб довкола нього не вгавав гамір і сміх. Збереглися силуетні портрети його сім'ї.

Учень 27. У Києві  вже 1919 р. художник продовжив роботу над своєю абеткою. Сум і відчуття спустошеності змінилися духом будівництва вимріяного щастя для рідної країни. Найвідомішим є новий аркуш із літерою «В»: відьма мчить на мітлі, ведмедик пританцьовує з виноградним «коромислом», виноградні грона ледве вміщаються в кошику, а вітрячок застиг, ніби чекає подуву. Вважав «Абетку» своїм найкращим, найулюбленішим творінням.  Проте встиг зробити лише три аркуші нової книги, а всього їх чотирнадцять. Нарбутівська «Українська абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва. 

Учень 28. Діяльність Г. Нарбута активно продовжувалася і після Жовтневої революції. Використовуючи мотиви українських набивних тканин, килимів, вивчаючи предмети народного побуту, він створював чудові книжкові ілюстрації та обкладинки, що відрізняються високою досконалістю. Художник знаходить нові національні художні рішення, стаючи батьком української радянської книжково-журнальної графіки. Оформлював журнали «Мистецтво», «Зорі», «Сонце праці» та інші. Селяни і робітники вперше стали героями малюнків.

Учень 29. Творчим використанням засобів українського образотворчого фольклору позначено останній період творчості майстра, коли він витворив власне «нарбутівський» стиль. Малює стилізовані квіти, деталі українського народного орнаменту й об'єднує їх чіткою графічною логікою в єдине гармонійне ціле. Це добре видно у заставках у журналі «Мистецтво». У творчості Нарбута з'явилися нові образи, пов'язані з ідеєю світлого майбутнього. Прикладом може бути обкладинка журналу «Мистецтво», де пегас перестрибує через руїни й символи минулого у світ життя з пуп'янками та квітами. І ще той знаменний образ, який став переходити у Нарбута  з обкладинки на обкладинку: козак Мамай, який став символом народного безсмертя. Образи минулого митець бачить уже не як ідеал, а як матеріал для творення нового.

Учень З0. Нарбута справедливо вважають реформатором книжкової справи світового рівня. Адже він чи не вперше почав вирішувати проблеми комплексного оформлення книжки, звертаючи увагу на кожен елемент − від шрифтів і заставок до обкладинки. Митець сам виконував буквиці й витворював шрифти, визначав формат і площу тексту й полів, підбирав папір і визначав спосіб друку. Співпрацював із фахівцями найкращих друкарень. Працюючи над комплексним оформленням книги, виховує школу своїх послідовників, які створили самобутній стиль українського книжкового мистецтва.

Учень 31. Останнім великим художнім задумом Нарбута було ілюстрування «Енеїди» Івана Котляревського, але встиг виконати лише одну ілюстрацію «Еней з військом». Він славить козаків, надавши їм зовнішності античних героїв. Енергійними й суворими ритмами композиції, активними чистими кольорами, перейнятими з українських барокових ікон та козацьких портретів, він втілює високу патріотичну ідею служіння народові. Художник вирішує              композицію     в     урочисто-піднесеному,     героїчному     дусі, притаманному поемі Івана Котляревського, тобто працює в своєму комплексному стилі, показуючи глибоке творче переосмислення поеми засобами образотворчого мистецтва.

Учень 32.  Було ще багато задумів, але − не судилося...  23 травня 1920 року Нарбут помер від тифу. Останні слова його: «Дивно − дивлюся, а темно!» Поховали його на Байковому кладовищі у Києві. Смерть зупинила красиву й неповторну ходу великого майстра і патріота своєї держави, художника, автора унікальних шрифтів, засновника української школи графіки.

Учень 33. Україна пам'ятає своїх видатних синів. Перші марки незалежної України в 1991 році повторюють «Молоду Україну» Нарбута на марці в 30 шагів 1918 року. У 2006 році була випущена марка з нагоди 120-річного ювілею художника. Національний банк України випустив пам'ятну монету номіналом в 2 гривні, присвячену 120-річчю від дня народження Г. І. Нарбута.

2.Перегляд відеофільму

Ведуча. Пропоную переглянути уривок фільму, присвяченого Г. І. Нарбуту.

(Демонструється уривок)

3.Виконання тестів

Пропоную вам тестові завдання «Георгій Нарбут –  життя і творчість славетного земляка». (На екрані демонструються тести). Якщо ви дасте вірні відповіді, то були сьогодні спостережливі і уважні.

1. Георгій Нарбут народився в … 
2. Назва періоду творчості, в який були створені  ілюстрації до «Пісні про Роланда»?

• Глухівський;
• Петербургський;
• Київський.

3. Г. І. Нарбут відвідав Німеччину, де три місяці удосконалював майстерність у студії графіка Ш. Холлоші  в м. … 
4. Під час оформлення видань «Малоросійський гербовник» та «Герби гетьманів Малоросії» Нарбут розкрився як:

• мариніст;
• геральдист;
• баталіст.

5. Художник працював над ілюстраціями до байок

• Езопа;
• Івана Крилова;
• Жана де Лафонтена.

6. На основі шрифтів стародрукованих книг Нарбут створив новий український шрифт, який згодом назвали…

Ведуча. Так, я бачу, що ви вірно відповіли на запитання. Це значить, що ви були дуже уважні і запам’ятали багато нового.

4.Читання вірша

Ведуча.  Всі ми хочемо, щоб ми, наші діти й онуки жили і зростали на красивій і багатій землі. Та щасливе майбутнє не виникає само по собі, а  будується  невтомною працею і силою духовних поривань. Майбутнє нерозривно пов’язане з сучасністю і минулим.

Читець.

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Той ім’ям не вмре ніколи

В спогадах народу…

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Тільки той віддав всю душу,

Все, що міг, народу.

Так писав наш земляк, поет Олександр Олесь.

ІІІ. Заключний етап

Ведуча. Ви зрозуміли, як  юний художник Георгій Нарбут, невтомно працюючи над собою, перетворився в видатного майстра української графіки, помітну постать в історії світового мистецтва. Проживши лише тридцять чотири роки, він зумів зробити фундаментальний внесок у розвиток українського мистецтва.

«Чим же він відомий світу?» −  думали ми на початку екскурсії художньою галереєю. Тепер ми можемо відповісти, хто він і чим відомий світу. Ілюстратор і оформлювач книг і журналів, геральдист, екслібрист, силуетист, графік, автор перших українських державних символів, ділових паперів, грошей, марок, професор і ректор першої Української Академії мистецтв, засновник українського комплексного книжкового мистецтва. Творчість Георгія Нарбута, який прожив коротке, але яскраве життя, стоїть в одному ряду з творчістю інших славетних земляків: композитора і хорового диригента Дмитра Бортнянського, композитора і співака Миколи Березовського, композитора, педагога, професора, нар. артиста СРСР Юрія Шапорина, художників Антона Лосенка, Миколи Мурашка, народної артистки театру і кіно, Героя України Аді Роговцевої та багатьох інших.

Дорогі діти! Бажаю і вам розкривати власні таланти, працювати над собою також наполегливо, як працював Георгій Нарбут.  І тоді неодмінно ваші імена стануть в один ряд з іменами відомих людей рідного краю.              

На цьому наша виховна година закінчується. Дякуємо за увагу.  До нових зустрічей!