Виховна година "Хліб - це наше багатство"

Виховна година

“Хліб – це наше багатство”

 

 

 

 

 

 

 Підготувала

вчитель фізичної культури,

класний керівник 5-А класу

 

 

 

 

 

2016 рік

Тема. Хліб – усьому голова

Мета. Розширити знання дітей про шлях хліба з поля до столу. Довести до відома дітей, що хліб результат праці людей багатьох професій. Збагатити знання про народні звичаї, що пов’язані з ним. Виховувати повагу до праці хлібороба, прищеплювати дбайливе ставлення до хліба.

Обладнання: паляниця на вишитому рушнику, вироби з тіста, колоски з пшениці, плакати з висловами про хліб, виставка книг, малюнки.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття.

Сьогодні ми поведемо мову про те, без чого не можна уявити ні степової далі, ні світанку, ні рідного дому, ні самого життя. А про що саме, спробуйте дізнатися, відгадавши загадку.

Хоч не солодкий,

Та дуже смачний,

Хоч сам маленький,

Проте дорогий,

Сядем обідати, -

Він на столі.

Люблять його

І дорослі, й малі.

(Хліб.)

В народі кажуть: важка праця хліборобська, але люди раділи за свою працю. Ще з пелюшок дитину привчали любити і шанувати хліб. Замість сучасних сосок дітям-малюкам давали обгорнуту тканину м’якушку-смоктунця. Старі люди казали дітям: „Їжте на здоров’я та сил набирайтеся”.

Розповідь вчителя з елементами бесіди.

- З давніх часів і до наших днів в усіх народів вважалося найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Український народ над усе цінує хліб, сіль і честь. Хліб – достаток, сіль – гостинність і щирість, честь – то людська гордість.

Будь-яке свято не обходиться без паляниці, хліб і сіллю зустрічають дорогих гостей, з хлібом проводжають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого (на здоров’я і достаток), виряджаючи сина в далеку дорогу, мати загортала в рушник житній окраєць. В останню дорогу виряджають людей, теж з хлібом. Наше життя нерозривно пов’язане з хлібом. Він з нами в повсякденному житті; в горі і в радості.

- Діти, ви коли-небудь нюхали, як пахне хліб?

Читання віршів про хліб.

1. Ви знаєте, як пахне хліб?

Диханням сівача, вогнем безсонних діб.

Трудом і творчістю, людським потом гарячим

Він пахне так, як пахнуть медом соти.

2. Він пахне степом, сонцем у жнива,

Коли, мов князь, сповзе з лопати,

Вже хліб печуть і дух життя багатий.

Поволі завойовує права.

3. Ось він – хлібчик духовитий

З хрустом кірочки смачний

Ось він теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожний дім

Завітав, з’явився він.

Відстеження шляху хліба від зернини до столу.

- Сьогодні ми пройдемо той шлях, яким проходить хліб з поля до столу.

- З чого починається хліб?

(Виходить учень із колосками)

- Я виріс із зернятка, яке восени посіяли у землю.

Взимку спочивав під пухким шаром снігу.

Весною проріс маленьким росточком. Ріс, ріс, набирався сил і став прекрасним колоском.

У жнива мене скосили, обмолотили і відвезли на елеватор, посушили.

- У млині змололи і я перетворився на біле борошно.

На хлібопекарні з мене спекли духмяний хліб.

Ведучий. Довгий і нелегкий шлях від пшеничного колоска до смачного короваю. Ще з давніх-давен наші земляки знають ціну хліба. Він ніколи не діставався легко. Шматок хліба для бідної людини був дорогоцінним скарбом. Рі­зали хлібину ниткою, щоб не кришилась. Недаремно кажуть: «Найсмачніший хліб од свого мозоля». Про бережне ставлення до хліба є багато оповідань, віршів, пісень.

Ведучий. Повага до хліба склалася в народі давно. В урочисті або під час знаменних подій люди клали на почесне місце коровай. У давніх обрядових піснях хліб звеличували як основу добробуту селянина, виконавці обряду зичили господареві хлібних достатків.

Вчитель.   Бесіда на виявлення знань учнів.

—Як виготовляють хліб?

—Які процеси проходить хлібина, щоб потрапити на наш стіл?

—Які прислів'я, приказки про хліб ви знаєте?

—Чи шануєте ви працю тих людей, що вирощують, випікають запашний хліб?

—Чи бережно ви ставитесь до хліба? Чому?

Розповідь про побут українців.

—Хліб належить до особливо шанованих символів українського наро­ду. Недаремно в народі складено про хліб чимало прислів'їв: «Хліб — усьому голова», «Хліб житній — батько рідний, гречана каша — мати наша», «Без хліба немає обіда» та приказок: «Аби хліб, а зуби знайдуться», «Хліб-сіль вам» та ін.

—Що ж означає слово «хліб»?

Хліб — це зерно, яке перемелюють на борошно.

Хліб — це випечений виріб із борошна, продукт харчування.

Хліб — це рослини в полі (ярові, озимі).

Хліб — це поле.

Хліб — це заробіток, як засіб існування (відібрали останній хліб, або жити на чужих хлібах, тобто на утриманні в когось).

Хліб насущний — щоденні, звичайні харчі. От що значить хліб для людини.

Читання віршів учнів.

1. На весні посію

Зерна в полі чистім,

Хай над ними світить

Сонце променисте.

2. Жито дозріває

На горі за гаєм,

Зерна обважніли

На міцнім стеблі.

Колоски схилились

Це вони вклонились

За тепло і соки

Матері – землі.

3. На веселім вітрі

Зашумить колосся,

Стане долотою

Урожайна осінь.

4. І зерно в комори

Річкою поллється,

А люди помелють –

Борошном назветься.

5. На заводі пекар

Хліб спече з любов’ю,

Скаже: „Любі діти,

Їжте на здоров’я”.

Розповідь про вирощування хліба в давнину.

-У давнину хліб вирощували у тяжкій праці. Землю орали сохою (дерев’яний плуг) зерно висівали вручну. А коли зазеленіють хліба, то за українським звичаєм, люди виходили в поле родиною і тричі обходили його несучи на руках хліб і сіль, щоб виріс великий урожай. Жали також серпом, в’язали у снопи, снопи складали у копички. А перший вижатий сніп приносили додому, ставили на покутті. Молотили зерно ціпом, мололи на жорнах.

У наш час роблять все машини.

 

 

 

 

 

Інсценізація казки

«Круть і Верть»

Діючі персонажі:
Круть - дуже активне, рухоме мишеня
Верть - сором'язливе, нерішуче мишеня, копіююче свого брата
Півник - особа, старша за віком від мишенят
Автор - людина за кадром
Автор
Жили в одній оселі у долині чистій
Два брата мишеняти й Півник голосистий
Він кожного ранку їх співом будив
І, день у день, мишеням говорив:
Півник
Милі мої мишенята,
Любі ви мої малята!
Ранок на вулиці - треба вставати!
Хто буде зі мною у дворі` працювати?.
Сьогодні вранці (пауза), через поле я ішов
І ось, цей стиглий колосок, я там знайшов.
Тепер, що з ним роби`ти? - підкажіть,
Щоб смачних пиріжків нам підсмажи`ть!
Мишеня Круть
Колосок спочатку треба, ретельно весь обмолотити,
Мишеня Верть
А з зе`рна, на млині, пухкого борошна зробити
Півник
Хто з вас це зробить, мої мишенята?
Поки для пічки дрова буду я руба`ти.
Мишеня Круть
Ім'я мені - Круть
Не можу я на місті буть.
Втомився з ранку я чекати,
Коли ж таки я буду грати!
Мишеня Верть
А, я…?! , а, я ?! - однаковий із братом!
З ним поруч бути - справжнє свято
На нього хочу бути схожим.
Тобі, мабуть, ми потім допомо`жем?!
Півник
Хай буде так, -
Автор
їм Півник відповів.
Взяв ціп і сам, той колосок обмолотив
Та склавши всі зерня`тка у мішок
Пішов він до млина - до лісу, за горбо`к.
Півник
Сюди Круть, сюди Верть! Я борошно приніс!
Хто буде з вас роби`ти, для пиріжків замі`с?
Автор
Круть відповів:
Мишеня Круть
Я ще у схованки не догуляв
Автор
Не забарився й Верть:
Мишеня Верть
А, я - я буду там, де брат сказав
Півник
Гаразд, тоді я буду тісто сам міси`ти.
Сам буду піч топи`ть і пиріжки ліпи`ти.
Автор
У Півня працьовитого, все смачно так виходить
Які рум'яні пиріжки! - хоч вперше їх в житті він ро`бить.
Не встиг він з їжею, ще відійти від пе`чі,
Як Круть і Верть вже за столо`м, поки`давши на вулиці всі речі.
Здивований Півник, аж тут їх питає:
Півник
Чи це мені здає`ться? Чи за столом я Крутя з Вертєм маю?
Скажіть мені, будь ласка, хто в полі колосок знайшов?
Хто зе`рняток намолотив і до млина пішов?
Мишеня Круть (із сумом)
Це, ти Півнику
Мишеня Верть (із сумом)
Це, справді так
Півник
А хто дро`ва колов? Хто тісто заміси`в?
Хто піч топи`в та пиріжки туди сади`в?
Мишеня Круть (із сумом)
Це, ти Півнику
Мишеня Верть (із сумом)
Це, справді так
Півник
Тож, добре поміркуйте, милі мишенята,
Як ваш сьогодні день пройшов, мої любі` малята!?
Потрібно не ба`йдики, з ранку до вечора, би`ти.
А треба, ще й вдома щось корисне роби`ти

Декламування віршів.

1. За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом

І перший древній хлібодар

Ним снідав і обідав.

2. З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято.

Скажіть, святіме щось за хліб

Чи будемо ми мати.

3. Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він скривджений такий

На всіх шляхах-дорогах.

4. Лежить, буває, під столом,

Під партою, під килимом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

5. Чому ж кидаємо його

Безжалісно, бездушно?

А десь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

6. А десь в молитві день і ніч

Про хліб нужденні мріють

І руки вмілих трударів

Зерно у землю сіють.

7. Зростає колос золотий,

Налитий сонцем й небом,

Щоб ми вклонилися йому

І багатіли хлібом.

8. І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, Хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

9. Хліб – усьому голова,

Хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя,

Хліб – це справжня радість.

10. Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

Спогади про голодомор

     Але чи завжди було хліба вдосталь на столі?

     Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 млн. невинних людей. Це Були страшні часи в Україні, коли у людей не було чого їсти. Хліб людям тільки снився. Це був страшний рік, коли такі хлопчики і дівчатка, як ви не бачили хліба в очі. Вмирали від голоду малі й старі, вмирали сім’ями, вмирали селами.

     І зараз, кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті страшні часи. І коли вам скажуть , що є легкий хліб, то непревда.

      Є гіркий, прошений, є солодкий, зароблений, є позичений, чорний, є білий, дарований, є солоний, горьований, а легкого хліба – немає!

Складання правил поводження з хлібом.

ПАМ’ЯТКА

1. Пам’ятаю, що хліб – святий.

2. Бережу хліб, не викидаю.

3. Пильную, щоб не падав додолу.

4. Як упаде хліб, підніму його, перепрошу, поцілую і з’їм.

5. Недоїденим хлібом пригощаю пташок.

6. Беру хліба стільки, скільки подужаю з’їсти.

7. Шаную працю людей, які виростили хліб.

Читання віршів про хліборобів.

1. Честь і слава хліборобам

Хлібороби хліб нам роблять,-

Знаєм ми про це усі.

2. Слава, слава хліборобам!

Як їсте ви паляницю,

Калачі смачні їсте,-

Не забудьте уклониться

Хліборобові за те!

3. Хліб – багатство найцінніше,

Гість жаданий в хаті,

З тих часів, коли навчились

Його виробляти.

4. Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг

І паска й паляниці.

5. Ще – бакалійник і калач,

Перепічка і Ніцца,

І завиванець, і погач,

Галушки, коржик і лаваш.

6. І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки,

Хрусти, сухарики і пишки.

7. Пахучий хліб, духмяний хліб,

У будень і на свято

Учіться, діти, весь свій вік

Святий хліб шанувати.

8. Хлібе, святий наш , хлібе!

Перед тобою голову схилю.

Вустами прихилюсь до тебе

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно й щиро

Клянусь навіки шанувать тебе!

ІІІ. Заключна частина.

Вчитель. А на цьому слові: бувайте здорові!

Бажаємо щастя, здоров’я на довгі літа!

Дай, Боже, здоров’я Вам і родині вашій

Світлого хліба, мирного неба, чистої води.

 

Щоб ви завжди здорові були,

І врожай був багатий.

Щоб раділа кожна хата,

Дай нам, Боже, у полі роду.

У полі роду, у хаті згоду.

Дай нам, Боже, широкі ниви.

А на тих нивах рясні ячмені –

Пером - перисті, зерном – зернисті.

Дай у зерно зернистості,

У колос колосистості.