Виховна година Хліб всьому голова

Виховний захід:     «Хліб всьому голова»

Мета: формувати уявлення дітей про хліб як про необхідний продукт харчування та як про святиню, символ життя; ознайомити учнів із народними звичаями та фольклорними творами, що стосуються теми хліба, дати поняття про їхню ідею; виховувати шанобливе ставлення до хліба та до праці хліборобів.

Хід заходу:

Пісня        «Пісня про хліб»

Вихователь: Добрий день, діти! Перед вами — рушник. А якщо рушник простелений на столі, отже, щось неодмінно має бути покладене на нього. Що ж саме? Визначитися із цим нам допоможуть цікаві загадки. Отже, нашу класну годину ми сьогодні розпочинаємо саме із загадок. Сьогодні наш клас перетворився на прекрасну світлицю. До нас завітали гості, а гостей здавна український народ зустрічає короваєм.

 

    

 

 

 

(Виносять коровай)

Учень 1: Гостей дорогих стрічаєм,

Круглим пишним короваєм.

З рушником берем таріль

Коровай кладем і сіль.

Учень 2: Шанобливо хліб підносим,

І вклонившись, щиро просим:

          -Любий гостю наш, приймай

Хліб гостинний – коровай.

Вихователь: Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про те, що завжди було турботою і радістю  людини. Про те, без чого не уявити ні степової  долі, ні світанку, ні рідного дому. Про те, що для кожного з нас  необхідне, як сонячне світло, чи дихання.

Про хліб поговоримо сьогодні,

Бо хліб – усьому голова.

Від хліба все – і радість, і пісня,

І життя, і зростання, і матері посміх,

І кроки дитини, і доля щаслива.

Учень 3: Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він – скарб найбільший на землі.

Вихователь: Споконвіків наші люди шанували землю, називали її матінкою, годувальницею, На землі вирощують хліб. вирощування хліба – це велика духовна і фізична праця, велике таїнство і вміння. Хліб здавна вважався символом святості, символом радості, щастя, здоров’я та багатства.  Із хлібом зустрічали  новонароджене дитя, з хлібом вітали і породіллю. Пізніше з хлібом виряджали дитя «до Христа», а коли підросте, то з хлібом виряджали й до школи. З хлібом одружували молодих, хлібом благословляли батьки дітей до шлюбу.

 

 

 

 

 

 

Вихователь: Вперше хліб з’явився на землі 15 тисяч років тому. У пошуках їжі перші люди звернули увагу на злакові рослини - предків сучасних пшениці, жита, вівса. Тривалий час люди вживали свіжі зерна, пізніше навчилися розмелювати їх між каміннями, отримуючи крупу. Перший хліб мав вигляд рідкої каші. Ручний млин, ступки були винайдені 6-5 тисяч років тому. Археологи передбачають, що одного разу каша випадково витекла і на гарячій плиті перетворилась на рум’яну паляницю. З тих пір хліб і почали пекти.

Учень 4: Мій пращур брів із пралісу густого,

Як звір, голодний, бо не вполював,

Остання сила гаснула у нього,

І, падаючи між високих трав,

Хапавсь у порятунку за стеблинку,

Здавалось, на самісінькім краю,

І ненароком у руці живинку

Відчув, затис, як знахідку свою…

Тоді, можливо і з`явилось жито.

Коли мій пращур залишивсь живим,

Коли на сито пальців – перше сито –

Зерно просіяв і наситивсь ним…

Вихователь:  Хліб із збродженого тіста з`явився пізніше. Вважають, що в Давньому Єгипті через недогляд раба тісто підкисло.
Щоб уникнути кари, раб ризикнув і випік паляницю. Та на диво вона виявилася більш рум’яною, пишнішою, смачнішою, аніж із прісного тіста. З того часу почали пекти хліб з тіста, що перебродило.
Мистецтво готувати хліб від давніх єгиптян перейшло до Греції та Риму. Такий хліб вважався делікатесом, був доступний тільки багатіям. Хліб прирівнювався до Сонця і до золота. На його честь складали гімни. Пекарі давніх держав користувалися великою пошаною.
Вихователь: Під час розкопок в Україні знайдено залишки глиняних будинків. Окрім житлових приміщень знайдено і зерносховища, печі, зернотерки, глиняний посуд для зерна.
Виготовлення хліба вважалося важкою і виснажливою працею аж до середини XIX століття, поки не з'явилися механізми і машини.
Сьогодні все, починаючи від просіювання борошна і закінчуючи випічкою в газових та електроплитах, розфасовкою і розвезенням по магазинах, здійснюється за допомогою машин. Але праця хлібороба й пекаря залишається почесною, найважливішою для всіх людей.          

Учень 5: Щодня до нас приходить гість

          Рум’яний,теплий ,свіжий.

          І називається він хліб.

         Він наша перша їжа.

 Учень 6: Звичайно , перша ,головна.

        Як сонце і повітря.

       Хлібина ніжна і смачна

       Пшенична або житня.

Учень 7: Імен багато має хліб.

     Є гарні і незвичні-

   Рогалик, торт, батон, пиріг

   І паска й паляниця.

   Ще й бакалійник і калач,

      Перепічка і піца.

Учень 8: За 5-6 тисяч літ до нас

   Все пахло в світі хлібом.

   І перший в світі хлібодар

  Ним снідав і обідав.

Учень 9: З тих незапам’ятних часів

    Хліб на столі – це свято:

   Скажіть, святіше щось за хліб

   Чи будемо ми мати?

Пісня  «Хліб святий»

Вихователь: Великою шаною хліба в Україні зумовлене те, що господарський рік був тісно й грунтовно  пов’язаний  з усіма польовими роботами  навколо ниви, навколо хліба. Перший  посів озимих  зернових, як відомо, проходять восени до Семена, тобто до 14 вересня, але найвідповідальніша посівна припадає на весну.

Вихователь: Хлібороби ретельно стежили за дозріванням зерна. Найвивіренішим способом було  спробувати його на зуб: якщо зерна мало тугий прикус, то одразу приступали до жнивування. Жнива для селянина – це все: достаток у господі, затишок у родині, щаслива пісня і веселе свято.

Учень 10: Я був у полі…

Визріли хліба,

Згинали над шляхами буйні гриви.

Степи стояли в сонячних шапках,

Чекали жнив пшеничні й житні ниви.

Яскрились обважніли колоски,

Мов золота висока чиста проба.

Шуміли в них пісень живі рядки

Натхненого поета й хлібороба.

Я був у полі…

Тішивсь на токах

Багатим повнозерним урожаєм.

Він ратая з села й робітника

Порадує пахучим короваєм.

Пахучий хліб на нашому столі –

То виборов радощі родинні.

Пахучий хліб – то щедрий дар землі

За труд і розум доблесній людині.

Пахучий хліб –

Цілющий скарб життя,

Його неперевершена владика.

Він – наша гордість, наше майбуття,

Він – наша творчість, і мета велика.

Пісня « Хліб золотіє  на стеблині»

Вихователь:  Є у нашого народу ще один прекрасний звичай, пов’язаний із  жнивами. Це обжинки, своєрідний вінець жнивам. Завершуючи косовицю, залишали на обочині поля жмут колосся, яке називали «бородою». Підв’язуючи пучечок червоною стрічкою, оздоблювали  квітами, а вершок надламували, щоб колосся схилилося долі, як подяка щедрій ниві. В підніжжі клали окраєць хліба й дрібок солі, а  подяка засівали вим’ятим з кількох колосочків зерном клаптики землі, приказуючи:

   - Сійся – родися, жито-пшениця, всяка пашниця, краща ніж той рік!

Вихователь: Після цього жінки йшли до снопів, витягували колосочки і робили з них квітку – китицю, сніп-рай або ж плели волосяний хрест і несли в село. Ці атрибути ставили на покуті – місце, де мають перебувати  душі покійників та добрі польові духи. Дівчата ж вибирали з-поміж себе найкращу дівчину – «княгиню», вона ставала в коло, клала на   ліве плече серпа, брала у праву руку цурку і опускала голову. Найповажніший жнець обв’язували її перевеслом з житніми  колосками, одягав на голову вінок. Всі учасники обжинок повільно залишали лан, співаючи обжинкових пісень. 

 

 

 

 

 

 

Пісня  «Хліб святий»

Вихователь: Оддзвеніли поля зрілим колосом.

Степові пропливли кораблі.

А зерно золотим грає полиском,

І від того ясніш на землі.

Мир ужинком твоїм за поручиться,

Краю рідний, це наш уражай –

На цвітнім рушничкові Славутича

З український ланів коровай.

Оддзвеніли поля зрілим колосом,

Бачать в снах степові кораблі,

Які ідуть криголами до полюса

Теплоходи ідуть круг землі.

Вихователь: Україна славиться на весь світ своїм диво-короваєм. Кожне село, кожний хутір має своїм традиції та секрети випікання хліба. Хліб у звичаях і повір’ях. Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися до нього, як до святині. Про нього народ створив багато повір’їв, які мали практичний і ритуально-магічний зміст. Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з"їсти. Якщо так не зробити, будуть великі збитки. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було його переступати. Треба підняти його, обтрусити й покласти не видному місці — птахам.

 

 

 

 

 

 

Вихователь:  За гріх уважалося надкусити й недоїсти шматок. Хліб, який залишився після поминок, роздавали людям. Не можна було його давати свиням, «бо на тому світі покійному хліба не дістанеться». Не позичали нікому з дому хліб, коли вперше йшли сіяти, бо не вродить. Перший хліб нового врожаю давали потроху собаці чи котові, щоб людям не вадило.

Вихователь:  Весільний хліб, коровай, шишки треба скоро з"їсти, щоб не засохли, "бо в молодих життя всохне". По випеченому весільному короваю передбачали долю нової сім"ї. Цілушку давали дівчатам, щоб цілували хлопці. Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, ретельно збирали й віддавали курям, а крихти свяченої паски - худобі й птиці.Коли господиня збиралася пекти хліб, вона одягалася в усе чисте. Хліб  пекли для кожного чл ена сім"ї і декілька хлібин "на позику", або гостям у дорогу. 

 

 

 

Вихователь:  Люди, які розломили буханець хліба, ставали друзями на все життя, бо хліб - посол дружби між народами. Із хлібом проводжали на фронт, зуст річали тих, хто повертався з війни. Дорогих гостей зустрічають хлібом - сіллю. Приймаючи хліб - сіль на рушнику, його потрібно поцілувати.

Яйце розіб’є, білком помаже,

На дерев’яну лопату – та в піч,

І тріскотітиме іскрами сажа –

Мініатюра зоряна ніч.

На хмелі замішаний, видме груди,

Зарум’янілий, круглий на вид.

Скоринка засмалена жаром буде,

Аж розіграється апетит.

 

 

 

 

 

 

Вихователь: Скільки прислів’їв склав про хліб народ.

Прислів`я та приказки про хліб

Не страшна біда, коли є хліб та вода.

Лежачого хліба ніде нема.

Сій вчасно – вродить рясно.

Посій упору, будеш мати зерна гору.

Не кожух гріє, а хліб.

Яка пшениця, така й паляниця.

Земля – годівниця аж парує, та хліб людям дарує.

     Поганого хліба немає – погано, як нема хліба.

Вихователь: Були, діти, такі страшні часи на Україні, коли у людей не було чого їсти. Хліб їм тільки снився. Тоді в Україні був голод.1933 рік. Найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країню Тривалий час 1933 рік називали одним з найсприятливішим в радянській історії. А навесні цього ж року в Україні помирало 25 тисяч людей шодня, 1000 – щогодини. 17 – щохвилини. Всього жертвами голоду за неповними даними стало від 7 до 10 млн. чоловік, з них 3 мільони – діти.

Вихователь: До цього часу немає чіткого уявлення про масштаби голоду, якого зазнало окуповане населення України в роки Другої світової війни. Як відомо, у програмних документах німецьких фашистів з самого початку була запланована голодна смерть мільйонів громадян, в т.ч. України. Хоча б приблизних даних про загальну кількість голодуючих та померлих від голоду під час війни немає. Є лише окремі цифри і факти. Особливо тяжко було міським жителям в окупованій Україні. Так, у Харкові від голоду та виснаження загинуло 110-120 тис. чол.. В Одеській психіатричній лікарні голодною смертю померло 800 чол.

Вихователь:  Да і зараз від голоду вумирає щоденно 40 тисяч чоловік, і найсумніше, що серед них 18000 – це діти. Три четвертих припадає на центральні райони Африки і Південної Азії. Часто це діти , які недосягли 5-тирічного віку.

Вихователь: Хліб – це життя. Так вважають трударі землі . хоч би де людина трудилась: у  місті, чи в селі, на суші, чи  в морях або на повітряних трасах – всі ми голосом серця поєднані з тими, хто годує країну, чия невсипуща доля – літо і зиму в полях. Люди найдревнішої професії на землі – хлібороби.

Певно чули ви малята.

Хоч не раз такі слова:

«Хліб потрібно шанувати1

Хліб – усьому голова!

Він вічний і святий цей хліб,

Чи в паляниці на столі у хаті,

Чи зв’язаний в важкий тужавий сніп,

Де колоски шепочуться вусаті».

Вихователь: З давніх- давен наш народ над усе цінує хліб, сіль і честь. Хліб – це достаток, сіль – гостинність і щирість, а честь – то людська гідність.

Пахне хліб!

Як тепло пахне хліб!

Любов’ю трударів

І радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб –

Духмяно пахне хліб!

Чи знаєш ти , чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор над рікою?

Хліб пахне працею людською.

Чи знаєш ти, чим хліб запах

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Він пахне радістю людською.

Вихователь: У добрий час, засіваючи землю зерном, хлібороб сіє щастя й добробут у кожній сім’ї , сіє мир на землі.

Пісня: Тіна Кароль та Голос діти «Україна – це ти…»