Виховна година :«Історична довідка про село Богданівка Яготинського району Київської області»

     Виховна година:  «Історична довідка про село Богданівка    Яготинського району Київської області»

Герб села

У гербі села зображено полковницький пірнач, супроводжуваний двома гілочками малинової мальви. Щит накладено на бароковий картуш, що увінчаний золотою короною і створений поєднанням трьох колосків та двох буряків.

Трактування символіки

Синій перев’яз із полковницьким пірначем – символ того, що у ХVІІІ ст. село довгий час було ранговим переяславських полковників;

малинові мальви – символ вічно молодої, квітучої, творчої душі мешканців села, згадка про Катерину Білокур, відому українську художницю, яка любила ці квіти;

картуш – декоративна прикраса, що виконана в стилі козацького бароко; згадка про те, що село було засноване саме в козацькі часи;

золота хлібно-бурякова корона, колоски – символ місцевого самоврядування й достатку мешканців села;

кетяги калини – символ краси, кохання, дівоцтва, рідного краю.

Корогва села – біле квадратне полотнище (співвідношення 1:1) із синім перев’язом управо, обтяжений жовтим полковницьким пірначем, супроводжуваний двома гілочками малинової мальви. Корогва має вертикальне та горизонтальне кріплення.

Прапор села – біле квадратне полотнище (співвідношення 1:1) із синім перев’язом управо. Прапор має вертикальне кріплення.

Розташування, площа, населення

Богданівка – село, центр сільської ради. До Богданівської сільської ради входить і село Коптевичівка.

          Богданівка розташована у фізико-географічній зоні центрального лісостепу, за 25 км від районного центру м. Яготина.

По землях сільської ради проходить автомобільна дорога М – 03  «Київ – Харків – Довжанський» протяжністю 11 км. Відстань до найближчих залізничних платформ:  «Черняхівський» – 7 км, «Богданівка» – 3 км. Село адміністративно підпорядковане Яготинському району Київської області.

Площа території сільської ради – 4592 га, а площа населених пунктів –

599,1 га.

Населення с. Богданівки – 744 осіб, с. Коптевичівки -241 особа. Усього – 985 осіб.

Кількість дворів – 591: с. Богданівка – 384 , с. Коптевичівка- 207.

День села – остання неділя червня.

Історична довідка

      Місцевість, на якій розташована сучасна Богданівка, у 1730 році без будь –яких документів захопив переяславський комендант Яковлев. Пізніше переяславський полковник Василь Танський, обґрунтувавши незаконність захвату цих земель Яковлевим, вернув землі у володіння переяславського полку і володів ними сам, поки був полковником. Після Танського на правах переяславського полковника землі перейшли до Богданова, який і заснував на цих землях слободу, названу на його честь Богданівкою. За період його володіння слободою чисельність сімей (дворів) становила 50 (за випискою із архіву  Репніна, зробленою в 1940 році).

      У 1739 році переяславським полковником став Семен Сулима, який  претендував на слободу Богданівську та її землі як ранчові. Богданов, мотивуючи, що він заселив ці землі, не хотів їх віддавати. Сулима силою своєї влади полковника забрав не тільки слободу, а навіть коней і хліб Богданова, що знаходились у слободі.

     Сулима продовжував заселяти Богданівку, і у 1761 році у слободі вже проживало 58 сімей (дворів). У результаті роботи слідчої комісії  гетьмана, графа Кирила Розумовського, в 1761 році село Богданівка було залишено за полковником Сулимою, який володів нею до своєї смерті (1766 рік). Після його смерті за розпорядженням Малоросійської колегії Богданівкою деякий час володіла його дружина – Параска Сулима, після чого слобода перейшла у володіння казни.

     У 1781 році у Богданівці було 67 сімей (дворів).

     У 1783 році за правління Катерини ІІ почалося закріпачення селян на Україні. Імператриця роздає державні землі своїм чиновникам та генералам.

     У 1787 році у Богданівці налічувалось 261 податкова душа і належала вона бригадиру Григорію Іваненку, брати якого володіли і навколишніми селами – Кононівкою та Ковалівкою.

      За “Списком наявних у Малоросійській губернії селищ, із зазначенням. в яких вони місцях, повітах і скільки в кожному селищі душ чоловічої статі, що сплачують податки, 1799 – 1801 років” у Богданівці таких осіб нараховувалось 280.

     У результаті проведеної імператором Олександром І у 1803 році адміністративної реформи, село Богданівка та хутори Коптевичівка та Гречанівка відходять зі складу Гречанівської губернії до складу Черняхівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії Малоросійського генерал-губернаторства.

    У 1859 році у селі Богданівка налічувалось 100 дворів, у яких проживала 841 особа чоловічої статі, що сплачували податки.

    У 1891 році в селі Богданівці було збудовано церкву, і до складу Богданівського приходу ввійшла половина хутора Коптевичівка та хутір Гречанівка. Цього ж року на кошти громади збудовано хату, в якій помістилась церковно-приходська школа. У рік відкриття школа нараховувала 12 учнів. Пізніше в селі на кошти громади було побудовано новий будинок з двох класних кімнат для   земської школи, у якій у 1907 році навчалось 22 учні.

     У 1900 році за даними “Списку населених місць Полтавської губернії за 1900 рік” у селі Богданівка нараховувалось 275 дворів із населенням 1664 особи, які володіли 1967 десятинами землі.

      За “Алфавітним показником населених місць Полтавської губернії за 1910 рік “ у Богданівці нараховувалось 294 господарства з населенням 1842 особи, що володіли 1641 десятиною землі. У селі було два теслярі, 5 кравців, 1 швець, 1 столяр, 1 купець та 162 осіб займались іншими ремеслами.

      У 1918 році селяни самочинно розділили землі місцевих багатіїв між бідними селянами. З грудня 1919 року в селі було створено ревком на чолі з Гордієнком Петром Кузьмовичем, до складу якого входили Тавенко Федір Панасович та Чорний Йосип Іванович.

          У 1921 році  в селі Богданівка була створена сільська рада, яку очолив Тавенко Федір Панасович, а потім Чорний Йосип Іванович.

     З 1921 року Богданівка і Коптевичівка входили до складу Ковалівського району, з 1931 року до Драбівського, з 1934 – до Бирлівського, з 1948 року – до Шрамківського району Полтавської області, з 1954 року – до Черкаської області, а з 1959 року – до Яготинського району Київської області.

    У 1922 році в селі була створена артіль для спільного обробітку землі імені Т.Г. Шевченка, першим головою якої був Кононенко Григорій Матвійович. Пізніше на території Богданівської сільської ради діяли 4 колгоспи, які лише після Великої Вітчизняної війни було об’єднано в один колгосп імені М.З. Бондаренка.

     У період проведення масової колективізації і створення колгоспів колгосп очолив п’ятитисячник Куракін  Іван Лаврович (у 1930 році). 

          У період голодомору 1932 – 1933 років у селі було створено продовольчі загони. За неповними даними, відповідно до “Списків жителів сіл Богданівка та Коптевичівка, які померли під час голоду 1932 -- 1933 років”, складеному в 1992 році, під час голодомору померло більше 210 жителів.

          Голод залишив багатьох дітей сиротами. Для підтримки безпритульних дітей у 1934 році в Богданівці був відкритий патронат, де перебувало 30 дітей із Воронезької, Курської та Білгородських областей.

          У 1934 році колгосп займав одне із перших місць з вирощування цукрового буряка в Бирлівському районі, а ланкових Кононенко Горпину Йосипівну, ланка якої зібрала по 420 ц/га, та Білокур Наталку Полікарпівну було делеговано на ІІ Всеукраїнський з’їзд колгоспників-ударників.

           У довоєнні роки в колгоспі були створені тваринницькі ферми, майстерня, кузня. Було побудовано свиноферму на 300 голів маточного поголів’я, паровий млин із маслобійнею. Особливо славились рисаки із конеферми колгоспу імені Ворошилова, які брали участь у змаганнях на іподромах Полтави, Черкас, Києва.

          У роки Другої світової війни понад 450 жителів села брали безпосередню участь у розгромі фашистських загарбників, з них 185 осіб не повернулися із фронту. У 1941 році на території села було розташовано два тимчасових табори для військовополонених, де за різними даними перебувало від 15 до 20 тисяч радянських солдат. З 18 вересня 1941 року по 21 вересня 1943 року село Богданівка перебувало в окупації.

          За час фашистської окупації в селі розстріляно 28 чоловік. Серед них партійний активіст Кулак Михайло Іванович, червоноармійці Слабковський Іван Васильович та Чорномур Василь Васильович.

         У Німеччину на примусові роботи було вивезено із села понад 110 юнаків та дівчат.

         21 вересня 1943 року Богданівку визволили бійці 309 стрілецької дивізії 2 танкового корпусу 40-ї армії Воронізького фронту.

          Відступаючи, німецько-фашистські загарбники зруйнували і спалили майже всі колгоспні будівлі та до 40 будинків колгоспників, вивезли або зіпсували реманент, убили понад 220 голів великої рогатої худоби та свиней.

          У 1950 році відбулося укрупнення колгоспів (у селі Богданівка було три колгоспи : ім. Ворошилова, ім. Молотова, ім. Кірова, а в селі Коптевичівка один колгосп ім. 18 з’їзду  ВКП (б)), у результаті чого виник один колгосп імені          М.З. Бондаренка. На початку 60 років його очолив Кравченко Афанасій. За період його правління в селі було збудовано електростанцію, електрифіковано ферму.

        У 1965 році у колгоспі нараховувалось 20 комбайнів, 30 тракторів, 15 автомашин та іншого сільськогосподарського інвентаря на суму 234497 крб., за допомогою якого оброблялось 4488 га землі та утримувалось 596 дійних корів, 920 голів молодняка ВРХ, 1965 свиней.

          У селі працювали дитячий сад-ясла, де знаходилось 135 дітей, та дві школи, де навчалось 320 учнів.

           За даними перепису станом на 1 січня 1964 року в селі проживало 2150 осіб. На той час у Богданівці діяли бібліотека, Будинок культури та пологовий будинок.

Видатні земляки

           Уродженцями села є М.З. Бондаренко (1913-1947 рік), льотчик, командир полку, двічі Герой Радянського Союзу. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, льотчик – винищувач Бондаренко М.З. захищав Москву, Ленінград, прибалтійські міста. У серпні 1941 року він пересів за штурвал штурмовика.  І вже у листопаді  1941 року за бойові успіхи  був нагороджений орденом “Червоного Прапора”.

         6 червня 1942 року  лейтенанту Бондаренку М.З.  було присвоєно  звання Героя Радянського Союзу, а в жовтні цього ж року нагороджено другим орденом “Червоного Прапора”.

         23 вересня 1943 року капітана, командира ескадрильї  Бондаренка М.З. за успішне виконання бойового завдання вдруге було нагороджено Золотою Зіркою. 

        Майор Бондаренко М.З. здійснив 230 бойових вильотів, особисто знищив 14 німецьких літаків, 25 вагонів з вантажем, 14 танків, 12 автомашин, 21 зенітку, 20 артилерійських гармат, близько 600 солдат і офіцерів противника.  Фашисти 14 разів підбивали його літак, але він завжди “дотягував” до аеродрому.

        Після закінчення в 1946 році Військової повітряної академії, Бондаренко М.З. був призначений командиром авіаційного полку в радянській зоні Німеччини, де життя Михайла Захаровича трагічно обірвалося у 1947 році.

         У центрі села Богданівки біля школи встановлено бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу, а недалеко, у сквері – його могила.

        Прославила Богданівку і майстриня українського мистецтва, народна художниця України К.В. Білокур (1900-1961), яку  в 1951 році нагородили орденом Знак пошани, а в 1956 році їй присвоїли звання народний художник УРСР. В “Українській радянській енциклопедії” Катерину Василівну визнано основоположником живописного натюрморту в українському народному мистецтві.

          На могилі в 1965 році художниці встановлено бюст роботи заслуженого діяча мистецтв України Івана Гончара (1911 – 1993).

          У Богданівці 1977 року відкрито музей-садибу К.В. Білокур. На території музею в 1986 році встановлено пам’ятник художниці (робота її племінника Івана Білокура).

          У 1989 році в Україні встановлено премію імені Катерини Білокур за досягнення в народно-декоративному мистецтві.

          Веде свій родовід із Богданівки і Ганна Миколаївна Самарська (Косяченко) (народилась 01.12.1941 року), член Спілки художників України, заслужений майстер народної творчості (1977 рік), лауреат премії імені К.Білокур (2001 рік), майстер образотворчого мистецтва Петриківського розпису. Г.М.Самарській присвоєно звання народної художниці України.

         Вихідцем із Богданівки є Прохоренко Анатолій Григорович (15.06.1940 – 07.08.2007), поет, член національної спілки письменників України, доктор економічних наук. Після закінчення в 1963 році Київського інституту народного господарства працював на цілині в Казахстані, служив у армії, навчався і працював в Українському НДІ економіки АПК, був доцентом Київського інституту цивільної авіації. З 1979 року викладав основи економіки в Київському міжнародному університеті. 

Сучасне життя села

         Наразі в Богданівці функціонують Богданівський НВК “ЗОШ І-ІІІ ст.. – ДНЗ (ясла-садок )”, в якому навчається 118 учнів, ДНЗ “Сонечко”,  в якому виховується 41 дитина, ФАП, пошта, АТС, сільський Будинок культури, сільська бібліотека, Меморіальний музей-садиба художниці К. Білокур, приватний історико - краєзнавчий музей с.Богданівки.

        Сьогодні в селі найбільшим підприємством є ДП “Богданівське” ТОВ “Агро Інвест України”. Основним напрямком господарства є вирощування зернових культур, розвинуто тваринництво.

         Ідея створення в селі історико-краєзнавчого музею належить Почесному жителю села Пінчуку Олександру Васильовичу – великому поціновувачу старовини рідного краю, його як героїчних, так і трагічних сторінок, а також майстерності й таланту односельців-сучасників.

          Майже 10 років Олександр Васильович  збирав матеріал. Передусім, звісно, серед жителів Богданівки, а також цікавився архівами, бібліотеками, зустрівся з усіма довгожителями, ветеранами війни – вихідцями з Богданівки. Матеріал для музею відшуковував не тільки в Богданівці та навколишніх селах, але й  у Петербурзі, Києві, Полтаві та багатьох інших містах.

         19 жовтня 2013 року відбулося урочисте відкриття приватного історико -краєзнавчого музею с. Богданівки (музей розташований у приміщенні колишнього дитячого садочка).  Ця подія була приурочена до 100-річчя з дня народження двічі Героя Радянського Союзу Михайла Захаровича Бондаренка, малою Батьківщиною якого є село Богданівка.

        Музей складають  чотири зали: зала побуту, зала Великої Вітчизняної війни, зала сільського господарства, зала сучасності.

         У музеї зібрано понад 2000 експонатів. Його зали постійно поповнюються новими знахідками.

          Пінчук О.В. залучив до краєзнавчої роботи багатьох небайдужих односельців.  З часу заснування закладу Олександр Васильович проводить щорічний конкурс “Її Величність Богданівка”, щоб спонукати богданівців  продемонструвати свої таланти, заохотити їх до творчості, вивчення історії рідного краю.

Нагороди жителів села

         З 2008 по 2011 рік Указами Президента України 14 жінкам нашого села було присвоєно Почесне звання “Мати - героїня”.

         З 2004 по 2010 рік рішеннями сесій Богданівської сільської ради 12 жителям села було присвоєно звання “Почесний житель села”.

         Наразі на території Богданівської сільради проживають два учасники АТО:

         -- Кузло Микола Дмитрович. Нагороджений :

1. Медаллю  ”За оборону рідної Держави”. 2015 рік

2. Медаллю учасника АТО. 2016 рік

3. Медаллю учасника бойових дій. 24.08.2016 рік

         -- Морус Анатолій Анатолійович. Нагороджений:

1. Медаллю учасника АТО. 2016 рік

2. Медаллю учасника бойових дій. 24.08.2016 рік

         Богданівці пам’ятають історію рідного села, вшановують минуле і мріють про мирне небо над Україною.

Село Богданівка. Приватний історико – краєзнавчий музей

19 жовтня 2013 року. Відкриття історико – краєзнавчого  музею с. Богданівки

13 жовтня 2013 року. Екскурсія в музеї

Історико – краєзнавчий музей с. Богданівки. Зала побуту

Історико – краєзнавчий музей с. Богданівки. Зала Великої Вітчизняної війни

Історико – краєзнавчий музей с. Богданівки. Зала сільського господарства

Історико – краєзнавчий музей с. Богданівки. Зала сучасності

  Переможець конкурсу “Її Величність Богданівка” 2013, 2015 року Горбач Ярослав

Відвідувачі історико – краєзнавчого музею с. Богданівки. Хор «Просвіта» м.Києва

Відвідувачі історико – краєзнавчого музею с. Богданівки.

Учителі історії Яготинського району

Відвідувачі історико – краєзнавчого музею с. Богданівки

Відвідувачі історико – краєзнавчого музею с. Богданівки

Учні Богданівського НВК

Відвідувачі історико – краєзнавчого музею с. Богданівки.

Учні шкіл Яготинського району

Відвідувачі історико – краєзнавчого музею с. Богданівка.

Жителі смт.Згурівка

Відвідувачі історико – краєзнавчого музею с. Богданівки.

Жителі і гості села.

Відвідувачі історико – краєзнавчого музею с. Богданівка.

Білокур Борис Миколайович (місто Яготин)

Список використаної літератури