Виховна година "Історія рідного краю в іменах"

ВИХОВНА ГОДИНА НА ЗАПРОШЕННЯ

«ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ В ІМЕНАХ»

Мета. Ознайомити з життєтворчістю видатних земляків;  показати доцільність розвитку талантів для подальшого життя;  виховувати почуття патріотизму, гордості за свій рідний край, шанобливе ставлення до історичної спадщини народу.

Обладнання.  Мультимедійна презентація «Історія рідного краю в іменах»; мультимедійний проектор і екран; комп'ютер; виставка друкованих видань про Глухів.

Хід заходу

І. Організаційний етап

1. Повідомлення теми і мети заходу

Ведуча. Добрий день, шановні гості! Ми раді вітати вас в цьому гостинному залі. Сьогодні ми представляємо до вашої уваги  виховну годину на запрошення «Історія рідного краю в іменах».

Це справжній літопис рідного краю, що постає перед нами через імена видатних історичних діячів рідного краю, які створювали його славу від сивої давнини до сьогодення. Ми хочемо познайомити вас з життєтворчістю славетних земляків, щоб викликати почуття гордості за свій рідний край,  за його інтелектуальну  і моральну міць і потужний духовний потенціал.

ІІ. Основний етап

1. Читання вірша «Балада про Глухів»

Ведуча. Всі ми хочемо жити і зростати на красивій і багатій землі. Та щасливе майбутнє не виникає само по собі, а  будується  невтомною працею і силою духовних поривань. Майбутнє нерозривно пов’язане з сучасністю і минулим. Ця думка є головною у творі Миколи Єрохи «Балада про Глухів». Пропонуємо вашій увазі цей вірш.

З сьогодення повертаюсь

Я в глибинь твоїх  століть.

Чую: в сіверському краї

Давнина твоя гримить.

Ти ‒ столичний і гетьманський,

Ти ‒ в звитяжній боротьбі.

Березовський і Бортнянський

Славу вознесли тобі.

…Ти живеш провінціально.

Заповідно день гряде.

Брама долі ‒ Тріумфальна

На Веригине веде.

Гордимось, цінуєм, славим

Вік відроджень і надій.

Як Терещенко поставив

Храм святих Анастасій.

Тая слава не померкне,

Не всиха, як падолист.

Глухову нову епоху

Дарував капіталіст.

Вуз Довженків ‒ чистий, світлий,

Давній твій авторитет.

У життя несе освіту

Красень-університет.

Ось вона, моя колиска,

Сиве древності гніздо.

Над собором небо висне

Сонячним, блакитним дном.

День новий ‒ нові принади,

У обновках древній град:

У Трофименковім саді ‒

Багатоквартирний сад.

Не в князівстві наша слава,

Край ‒ не вотчина мала.

В нас минулих літ держава

Братством сильною була.

На межі століть, мій Глухів,

Епохальним, славним будь ‒

Сильний і плечем, і духом,

Як козацький гордий люд.

Твоя доля златоверха

У соборах і хрестах.

Твоя слава не померкла

У легендах і піснях.

Дух гетьманщини витає

Над сивинами століть.

Твої весни розцвітають,

Вічний твій вогонь горить.

Оксамитові каштани

Ніжним цвітом пломенять.

Вже нові твої гетьмани

За керманичів стоять.

Відродися, освятися,

Глухів древній, молодий.

Це про тебе моя пісня.

Гімн любові, краю мій!

ІІ. Виступи учнів «Вулиці міста розповідають»

 Ведуча.   Бурхливу історію Глухова пам’ятають вулиці міста. Багато з них названі на честь видатних земляків-глухівчан.

Ведуча. Одними з наших славетних земляків були всесвітньо відомі музиканти.

1. Сквер Максима Березовського і Дмитра Бортнянського

Учень 1.  Композитор Максим Березовський, який визнаний у всьому світі, як найталановитіший автор української церковної музики, народився 1745 року в Глухові. Початкову музичну освіту отримав у Глухівській музично-співоцькій школі. Потім навчався в Київській духовній академії. Юнаком Максим Березовський за гарний голос був влаштований спершу в Придворну співочу капелу у Петербурзі. У ці роки Березовський вже стає досить відомим композитором. У 20-річному віці направлений на навчання в Італію до Болонської академії. Отримав диплом академіка Болонської філармонічної академії з відзнакою. Болонська академія занесла його ім’я як обдарованого учня на мармурову дошку золотими літерами, нагородила титулом академіка.  Досконало грав на скрипці та клавесині. В Італії Березовський став відомий не тільки як автор хорових концертів, а й складних інструментальних творів. Автор опери «Демофонт», яка мала надзвичайний успіх і викликала похвали знавців та всіх відомих музикантів того часу. Через 9 років повернувся до Петербурга і був зарахований до штату придворних музикантів.  Основоположник церковного хорового концерту. Написав чимало хорових концертів, побудованих на українських народно-пісенних інтонаціях. Після нього залишилось багато творів, які і досі виконуються в наших церквах. Відомі його концерти «Не отвержи меня во время старости», «Господь воцарився», хорових циклів «Літургія». Численні концерти, хорали сьогодні є класикою духовної музики. Життя геніального композитора з України, «українського орфея», було надзвичайно коротким, але його музична діяльність заслуговує на  світове визнання.

У 1995 році школі мистецтв надано ім’я Максима Березовського. Створено чудовий пам᾽ятник Максиму Березовському в нашому місті. Сквер перед Будинком культури названий сквером Березовського і Бортнянського.

2. Вулиця Дмитра Бортнянського

Учень 2.  Великий українській композитор, хоровий диригент, музичний педагог Дмитро Бортнянський народився 1757 року в Глухові. Навчався в Глухівській музично-співоцькій школі. Малий Дмитро за сильний голос і музикальність був відвезений до Петербурга у Придворну співочу капелу. Пізніше, зважаючи на особливий талант нашого юного земляка, вирішено відправити  Бортнянського на навчання до музичних шкіл Італії, де він навчався протягом десяти років у Венеції, Болоньї, Римі та Неаполі. Виявив себе, як талановитий композитор, почав писати сонати, хорали, ораторії, опери. В Італії були з успіхом поставлені опери Бортнянського «Креонт», «Алкід», «Квінт Фабій»  на італійські лібрето. Після повернення до Петербургу у 1779 році був призначений композитором придворної співацької капели, а пізніше – її директором. Сам диригував хором капели.  Бортнянський написав більше 100 творів хорової духовної музики. У своїй творчості органічно поєднав традиції українського національного хорового мистецтва, західноєвропейського бароко та класицизму, розвинув жанр циклічного хорового концерту. 

У Глухові встановлено пам'ятник славетному земляку та барельєф на місці будинку, де він народився. Ім'я композитора носить Сумське вище училище мистецтв і культури. Щорічно там проводиться  Всеукраїнський конкурс хорових диригентів імені Дмитра Бортнянського. В Глухові є вулиця Дмитра Бортнянського.

  Ведуча. Імена відомих яскравих художників пов’язані з Глуховом.

3. Вулиця Антона Лосенка

Учень 3.   Найвидатнішим художником 18 століття, що був пов’язаний з нашим краєм, є уродженець Глухова Антон Павлович Лосенко. Дуже рано він втратив батьків, виховувався у родичів. Маючи великі здібності до музики і живопису, він ще хлопчиком потрапив у Петербург, навчався у кращих художників того часу в Академії мистецтв. Кілька років він провів за кордоном (Париж, Рим). Найважливішим у творчій спадщині Антона Лосенка є ряд картин з вітчизняної історії, до якої він звернувся першим і здобув славу родоначальника  історичного живопису. За картину «Володимир перед Рогнідою» він одержав звання професора й академіка, згодом став президентом Академії художеств. Багато працював в портретному жанрі, створив образи відомих діячів культури 18 століття – Сумарокова, Волкова, Шувалова та інших.  Важливі заслуги Антона Лосенка і в справі художньої освіти, підготовки молодих митців. Він заклав основи педагогічної майстерності, залишивши когорту учнів і послідовників. Його педагогічна діяльність, а також його підручник (ним користувалися до середини 19 століття)  істотно вплинули на розвиток художньої освіти. Картини Лосенка зберігаються в музеях Росії, Білорусі, України (картина «Авель» ‒ у Харківському художньому музеї).

Вдячні глухівчани за прославлення рідного міста одну з вулиць назвали його ім’ям.

4. Вулиця Миколи  Мурашка

Учень 4. Серед вулиць Глухова є вулиця, що носить назву визначного художника, мистецького критика і педагога другої половини 19 століття Миколи Івановича Мурашка. Народився він у Глухові. Там починав своє навчання, познайомився з живописом. Спеціальну освіту здобув у Петербурзькій Академії мистецтв. Згодом син Миколи Терещенка Іван разом з Миколою Мурашко заснував і фінансував відому Київську рисувальну школу. Мурашко став організатором художньої освіти в Києві. З цієї школи потім вийшло багато відомих діячів українського і російського образотворчого мистецтва. Керував рисувальною школою 32 роки. І хоча в лютому 1901 року вона була закрита, та саме її учні стали засновниками Української академії мистецтв. Як художник і педагог Мурашко зростав під впливом руху передвижників, був близьким другом художника Іллі Рєпіна. Мурашко був організатором численних художніх виставок у Києві, написав ряд книг і навчальних посібників з образотворчого мистецтва, створив кілька майстерних портретів Тараса Шевченка, Петра Могили  та картин переважно пейзажного характеру – «Над Дніпром», «У парку» та інші. Він є автором цікавої і повчальної книги «Спогади старого вчителя».

  Тому про  видатного художника, уродженця нашого міста нагадує вулиця, що носить його ім’я.                                    

Ведуча. Одна з вулиць міста названа на честь цілої династії славетних людей, виходців з нашого рідного краю.

5. Вулиця Терещенків

Учень 7. Назва вулиці тісно пов’язана з родиною Терещенків, які багато зробили для розвитку рідного міста. Родоначальник династії – Артем Якович Терещенко. Він перебрався до Глухова з маленького села Локоть, розпочав торгівлю, за допомогою якої досяг гарних достатків. Свій будинок побудував на вулиці, яка згодом стала називатися Терещенківська (зараз це будинок Інституту Луб’яних культур). Саме в цьому будинку народилися діти, уже уродженці міста Глухова. Найстарший з них  Микола Артемович Терещенко народився 14 жовтня 1819 року і став відомою історичною фігурою в рідному місті.  Він був не тільки найбільшим підприємцем і цукрозаводчиком, а й меценатом – благодійником. Для родини Терещенків нагромадження капіталу аж ніяк не було самодостатнім. Яскравим прикладом цього є те, що збудовано в Глухові на кошти родини: чоловіча і жіноча гімназії, ремісниче училище, пансіон для гімназистів, дитячий притулок, міське училище, земська лікарня, учительський інститут зі службами, повітовий банк, Анастасіївський собор, синагога та ряд приватних будинків та інше.  Терещенки зробили вагомий внесок у розвиток передової на той час промисловості, а як меценати сприяли розвиткові освіти, науки, культури, мистецтва на рідній землі, та за її межами, заслуговує на окреме дослідження.  Загалом родина Терещенків в кінці Х1Х сторіччя вклала в розвиток рідного Глухова, як на той час не просто велику, а навіть астрономічну суму понад 5 млн.рублів золотом. Наряду з серйозним заняттям бізнесом Микола Терещенко бере участь в громадському житті. У 1985 році його обрали старшим бургомистром  глухівського магістрату, а на протязі 1860 – 1872 років він був міським головою Глухова. 

Благодійницька  діяльність вихідців із простого народу Терещенків була гідним чином  оцінена. У Глухові 23 серпня 1909 року Миколі Терещенку було встановлено пам’ятник. Пам’ятник стояв між Спасо-Преображенською  та Трьоханастасіївською церквами. Микола Артемійович Терещенко прожив довге і наповнене життя. Купець першої гільдії і глухівський міський голова, таємний радник, цукровий король і підприємець, меценат і філонтроп, почесний громадянин Глухова і Києва, – ось далеко не весь перелік його заслуг перед українським народом.  

Сьогодні славні імена благодійників Терещенків, лозунгом яких було «Прагнення до громадської користі», повернуті до рідного їм Глухова. Відкрито пам’ятну дошку у колишній родовій садибі Терещенків (нині Інститут Луб’яних культур), повернута попередня назва центральній вулиці міста – вулиці Терещенків, відкрито експозиції, присвячені родині Терещенків у народному історико-педагогічному музеї педуніверситету та краєзнавчому музеї. Мером нашого міста певний час був представник цього роду Мішель Терещенко.

Ведуча. Як ви гадаєте, що послугувало нам джерелами знань про рідний край? Прошу звернути увагу на виставку, на який представлені писемні джерела про нашу малу Батьківщину.

Опис виставки

 ІІІ. Заключний етап

Ведуча.   Історія кожної держави складається з історії маленьких міст і сіл, що її утворюють. Це ніби багатогранний вінок, майстерно сплетений протягом тисячоліть.

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Той ім’ям не вмре ніколи

В спогадах народу…

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Тільки той віддав всю душу,

Все, що міг, народу.

Так писав наш земляк з Сумщини, поет Олександр Олесь.

Глухів – найдавніше місто сучасної Сумщини. У  нашому місті тісно переплелось давнє минуле, що не може будь-кого залишити байдужим, і сьогоднішній день, який вписує нові яскраві сторінки в нашу історію. Наша земля виростила і виховала людей, що прославили Україну далеко за її межами. І наші земляки не соромилися говорити: «Ми – Глухівчани».      Тому наша мала Батьківщина – Глухів – частина  великої Батьківщини – України, гідно несе своє звання українського краю.

Закінчити ми хочемо уривком з вірша місцевого поета  Віктора Серих  «Глухів ‒ це історія жива».

Вельми славне місто

 Старовинний Глухів,

 Що на річці Есмані стоїть.

Лебедине пісне

Вік би тебе слухав,

Бачу тебе протягом століть.

 … Глухів -  це минуле

 І наше сучасне,

 Звичаї, традиції, пісні.

 Ми ще не забули

 Про своє прекрасне

 Ще  бажаєм мріять навесні.

 Друзі-глухівчани,

 Все старе рятуйте,

 Без нього майбутнього нема,

 А що зруйнували, знову відбудуйте.

 Глухів – це історія жива!

  Ведуча.  На цьому наше спілкування  закінчується. Дякуємо за увагу.