Презентація "Проблеми формування мотивації навчальної діяльності школярів за сучасних умов"

Потрібно, щоб усі учні вже із самого початку ясно бачили мету з усіма проміжними ланками й прагнули досягти її. Я. А. Коменський

Стимул — це насамперед засіб, який спонукає дитину до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної значущості. Сюди можна віднести отримання пільг на екзаменах, суспільно-політичні, моральні, економічні причини.

Мотивація передбачає: • морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»; • прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності; • пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?».

Мотив — це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. Він більше індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Наприклад, батьки, яких потрібно потішити оцінкою, приємне відчуття своєї майстерності або відчуття радості від відкриття нового тощо.

СОЦІАЛЬНІ. МАЮТЬ ШИРОКИЙ СПЕКТР СВОГО ПРОЯВУ. ПЕРЕДУСІМ ЦЕ ПРАГНЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ШЛЯХОМ УЧІННЯ УТВЕРДИТИ СВІЙ СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС – У СУСПІЛЬСТВІ В ЦІЛОМУ, У ПЕВНОМУ СОЦІАЛЬНОМУ КОЛЕКТИВІ (СІМ’Ї, КЛАСІ ТА ІНШІ)

СПОНУКАЛЬНІ. ПОВ’ЯЗАНІ З ВПЛИВОМ НА СВІДОМІСТЬ ШКОЛЯРА ПЕВНИХ ЧИННИКІВ: ВИМОГ БАТЬКІВ, АВТОРИТЕТУ ВЧИТЕЛІВ, КОЛЕКТИВУ ОДНОЛІТКІВ ТА ІНШІ

ПІЗНАВАЛЬНІ. ПРОЯВЛЯЮТЬСЯ У ПРОБУДЖЕННІ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ І РЕАЛІЗУЮТЬСЯ ШЛЯХОМ ОТРИМАННЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД САМОГО ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ І ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ. ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ Є ПРОВІДНОЮ СФЕРОЮ В ЇЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. ТОМУ, ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПІЗНАВАЛЬНИХ МОТИВІВ – ПРОВІДНИЙ ФАКТОР УСПІШНОСТІ ПІЗНАННЯ, ОСКІЛЬКИ ЧЕРЕЗ НЬОГО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ПРИРОДНА ПОТРЕБА ЛЮДИНИ

ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНІ. ВІДОБРАЖАЮТЬ ПРАГНЕННЯ ШКОЛЯРА ОТРИМАТИ ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ ДЛЯ УЧАСТІ У ПРОДУКТИВНІЙ СФЕРІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. ЦІ МОТИВИ ВСТУПАЮТЬ В ДІЮ НА ЕТАПІ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ І БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ОВОЛОДІННЯ ПРОФЕСІЙНОЮ ОСВІТОЮ

МЕРКАНТИЛЬНІ. ПОВ’ЯЗАНІ З БЕЗПОСЕРЕДНЬОЮ МАТЕРІАЛЬНОЮ ВИГОДОЮ ОСОБИСТОСТІ. ВОНИ НЕ Є ВИРІШАЛЬНИМИ, ДІЮТЬ ЛИШЕ ВИБІРКОВО, ЗАЛЕЖНО ВІД ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОНКРЕТНОЇ ЛЮДИНИ

ЗАГАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ МОТИВІВ *УЧЕНЬ СПІВУЧАСНИК НАВЧАННЯ, А НЕ ВИКОНАВЕЦЬ ВОЛІ ВЧИТЕЛЯ; * ОКРЕСЛЕННЯ ПЕРСПЕКТИВ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ; * ДОБИРАТИ МАТЕРІАЛ, ЯКИЙ БИ ВИКЛИКАВ ІНТЕРЕС ДО ПІЗНАННЯ НОВОГО; * РІЗНОМАНІТНІСТЬ ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ (РОЛЬОВІ ІГРИ, ДИСКУСІЇ, МОЗКОВІ ШТУРМИ, ДЕМОНСТРАЦІЇ, ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ, СТВОРЕННЯ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПРЕЗЕНТАЦІЙ, РОБОТА В МАЛИХ ГРУПАХ. *СТАВИТИ РЕАЛІСТИЧНІ ВИМОГИ; * ЦІЛІ ВИЗНАЧЕНІ САМИМ УЧНЕМ, ЗАВЖДИ Є БІЛЬШ ЦІННІСНИМИ, НІЖ ПОСТАВЛЕНІ ВЧИТЕЛЕМ АБО БАТЬКАМИ; * ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ;

* СИТУАЦІЯ УСПІХУ ЧЕРЕЗ ВИКОНАННЯ РІЗНОРІВНЕВИХ ЗАВДАНЬ; * ПОХВАЛА І ВИНАГОРОДА МАЮТЬ БУТИ ПУБЛІЧНИМИ; * ЯКЩО ДИТИНА ДИВУЄТЬСЯ, ЦІКАВИТЬСЯ – ВОНА ПОЧИНАЄ МИСЛИТИ. НОВІ ІДЕЇ – ПРОДУКТ ТВОРЧОЇ УЯВИ. ОТЖЕ, ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ – НАЙДУЖЧА МОТИВАЦІЯ ДО НАВЧАННЯ; * ОПЕРАТИВНИЙ ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК УЧИТЕЛЯ Й УЧНЯ; * УНИКАТИ ПРИНИЗЛИВИХ КОМЕНТАРІВ; * УЧЕНЬ МАЄ ОЧІКУВАТИ НА НАГОРОДУ ЗА УСПІХ; *УНИКАТИ ЖОРСТОКОЇ КОНКУРЕНЦІЇ МІЖ УЧНЯМИ; *ЗАЛИШАТИ ЗА УЧНЕМ ПРАВО ОБИРАТИ ВИДИ РОБОТИ; * МОТИВУВАТИ ШКОЛЯРА НА КОЖНОМУ ЕТАПІ УРОКУ;

не слід занижувати учню оцінку за пропуски, несерйозне ставлення до навчання, недисциплінованість і неслухняність. Розвивати в учнів мотиви обов'язку і відповідальності в навчанні. Стимулювати позитивну мотивацію школярів під час навчання. Вдосконалювати методи і прийоми роботи, спрямовані на підвищення інтересу до предмета. - розвивати мотиваційну сферу. - Стимулювати пізнавальну активність учнів. - Розвивати вміння практично застосовувати набуті знання

МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 1. МЕТОД ЕМОЦІЙНОГО СТИМУЛЮВАННЯ У ПОЄДНАННІ ЗІ СЛОВЕСНИМ МЕТОДОМ (ПРИЙОМИ ЗАЦІКАВЛЕННЯ, ЗДИВУВАННЯ); 2. НАВЧАЛЬНІ ЕКСКУРСІЇ (ПРИЙОМ ПАРАДОКСУ); 3. НАОЧНІ (ДЕМОНСТРАЦІЯ); 4. ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВІ; 5. ПРАКТИЧНІ (ДАТИ АЛГОРИТМ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ).

6. МЕТОДИ, ЯКІ СТИМУЛЮЮТЬ ПІЗНАВАЛЬНІ ЗАПИТИ УЧНІВ (НЕЗАКІНЧЕНІ ЗАВДАННЯ, ТЕКСТИ, ЯКІ СПОНУКАЮТЬ СТАВИТИ ЗАПИТАННЯ АБО ШУКАТИ ПРАВИЛЬНИХ ШЛЯХІВ ВИКОНАННЯ, СПРЯМОВАНІ НА ОТРИМАННЯ ДОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ); 7. МЕТОДИ, ЩО СТИМУЛЮЮТЬ ІНІЦІАТИВУ УЧНІВ (САМОСТІЙНЕ ТВОРЧЕ СКЛАДАННЯ ЗАВДАННЯ, ПОШУК АНАЛОГІВ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ); 8. МЕТОДИ, ЩО СТИМУЛЮЮТЬ ІНІЦІАТИВУ, ЯКА ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ПІД ЧАС ДІЯЛЬНОСТІ (ПРИЙОМ НАВМИСНИХ ПОМИЛОК, ПРИЙОМ “ЛАБІРИНТУ”, ПРИЙОМ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ); 9. МЕТОДИ ЩО СТИМУЛЮЮТЬ КОЛЕКТИВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ Й СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ (ЗМАГАННЯ, ДОПОМОГА ОДНОКЛАСНИКУ, КРИТИКА).

Виходячи з потреб мотиваційного забезпечення навчального процесу, можна використовувати такі методи навчання через шляхи формування мотивації I. Інформаційні методи навчання: бесіда, лекція, розповідь, консультація, демонстрація, експертиза, доповідь, огляд, звіт, пояснення, розмова, ілюстрація, повідомлення, кінопоказ, інструктаж, аналіз різних носіїв інформації, екскурсії, інтерв'ю, зустрічі з видатним гостем. Шляхи формування мотивації: історичний ракурс, яскраві інженерні факти, біографії вчених, привернення уваги, практична необхідність матеріалу для фахівця та його цінність для інтелектуального розвитку, здивування, привернення, цікавість, залучення асоціативної пам'яті, емоції, дискусія, уміння спілкування.

II. Операційні методи: робота з підручниками, опорними схемами, мнемоніками (запам’ятовування), алгоритмами, орієнтовними картками, поетапне формування знань, практичні методи, вправи, лабораторні роботи, «роби так, як я», тренінг, програмування навчання, АОС, експеримент, самостійна робота. Шляхи формування мотивації: створення ситуації, що авансує успіх, робота на майбутні цілі, прагнення до мети, увага до змісту, заохочення, пред'явлення навчальних вимог, групова робота, самостійне досягнення результату, критика та самокритика, складання планів, аналіз випадків із практики, людська цінність знання.

III. Творчі методи навчання: аналіз конкретних ситуацій, ділова гра, «діловий кошик», форум, обговорення напівголосно, «думай і слухай», інноваційна гра, лабіринт дій, метод аперцепції-інтеракції, «мозкова атака», панельна дискусія, програма саморозвитку, студія активного випадку, евристика, метод контрольних запитань, метод проб і помилок, творчий діалог, проблематизація, метод «круглого столу», імітаційна гра, проектування тощо. Шляхи формування мотивації: створення пізнавальних протиріч, проблемно-пошукових ситуацій, емоційний настрій, навчання, засноване на діяльності, допитливість, аналіз подій, вирішення інцидентів і конфліктів, дослідження обставин, ігровий азарт, рольова гра, використання ПК, самоаналіз діяльності, рефлексія, реакція викладача й аудиторії, колективний пошук, похвала, знання про можливості, фінансування, професійна необхідність, очікування.

IV. Методи контролю та зворотного зв'язку: семінар, колоквіум, конференція, симпозіум, залік, іспит, захист проекту, доповідь, реферат, щоденник відпрацьованої практики, рубіжний і підсумковий контроль, анкетування, вікторина. Шляхи формування мотивації: закріплення отриманих знань, доведення їх до рівня навичок і вмінь, ретроспективний аналіз, змагальність, положення у групі, рейтинг, хіт-парад, якість досягнутих результатів, перехід від контролю до самоконтролю, цінність контрольованих характеристик, відкритість діагностики, досягнення поставлених цілей, кількісні критерії рівня знання, досягнення в галузі інтелектуального розвитку, оцінка своєї діяльності та діяльності товаришів, винагороди, задоволення.

Що ми очікуємо? актуалізації позитивних емоцій на кожному уроці (емоційний комфорт уроку) позитивна реакція дітей на навчальне навантаження, особливостей викладу вчителем навчального матеріалу, форми і характеру навчальних завдань підвищення розумової активності, розвитку в дітей позитивної особистісної системи навчання домінування позитивного оцінювання над негативним на адресу дитини формування позитивної стійкої мотивації до навчання розвиток та формування інтересу до навчання очікуваний результат: суттєва якісна зміна результатів освітньої діяльності вчителів та учнів