Виховна година "Любов до України вічна!"

Виховна година на тему:

 «Любов до України вічна!»

Автор: Черненко Тетяна Дмитрівна

         Любіть Україну у сні й наяву,

       вишневу свою Україну,

       красу її вічно живу і нову

       і мову її солов'їну.

           В. Сосюра

 Україна — рідна, священна земля наших дідів і прадідів. Тут ми народилися і виросли, тут вперше побачили сліпучу синь українського неба і простори зелених ланів.

Мій рідний краю, де поля безмежні,

Квітуча Березівщино моя,

Степів перлина горда, незалежна,

Домівка рідна, пращурів земля.

 

Розкинулись моря ланів широких,

Під небом дозрівають врожаї,

Волошки розквітають синьоокі,

Свої пісні співають солов"ї.

 

Моя матусе, милий рідний краю,

Твоєй красою серце я живлю,

Природу Батьківщини прославляю

І щиро кажу: "Я тебе люблю!"

    (Таня Черненко «Мій рідний край»)

Рідний край починається для нас не тільки з батьківського порога, з маминої посмішки. Все починається із села чи міста, з прадавніх коренів нашого роду.

Серед степів перлина є одна,

Ім'я її відоме в Україні,

Там найгарніша щедрая земля,

Там первоцвіти вишні і калини.

 

Тече там річка, весело струмить,

Джерела з-під землі пісні співають,

Лелеки там сповідують блакить,

Нива червоні маки вишивають.

 

Волошки синьоокії цвітуть

У золотій пшениці серед поля,

Там малюки щасливії ростуть,

Там всіх чекає благодатна доля.

 

Там відчуває кожен благодать,

Панує мир на вулицях, в домівках;

Ти теж повинен цю перлину знать,

Її ім'я чудове - "БЕРЕЗІВКА". 

    (Таня Черненко «Березівка»)

 Наш український рід справді прекрасний. Тут споконвіку шанували працю, хліб на столі, рушник на стіні, вербову гілку, криницю з журавлем. Тут здавна над усе любили волю. Тут завжди народжувалися душевні народні пісні…

Зігріває душу українська пісня:

Про Дніпро широке, червону калину,

Мальовничі землі, рідну Батьківщину.

Про садок вишневий, квіти - чорнобривці,

Ліс, степи безкрайні і поля пшениці,

Гори - полонини, літні довгі ночі,

Зустрічі таємні та сльози дівочі.

Про рушник, що мати вишивала сину,

У дорогу дальню проводжа дитину.

Про життя та волю, велику родину,

Козаків хоробрих – синів України,

Хто за рідну землю у боях загинув,

Над усій землею наша пісня лине! 

               (Таня Черненко «Зігріває душу українська пісня»)

 Рідний край, матінка-земля, родина, Батьківщина, ненька-Україна… Які це прості і разом з тим прекрасні і святі для нас слова. Наше життя починається не лише з щебетання пташок, першого проміння сонечка, барвінку, верби та калини, без яких як кажуть, нема України, а й із вишиванки.

Вишиванка, вишиванка -

Це сорочка, мов веснянка.

Вишиванка - сила роду,

Довга нитка - це свобода.

 

Кожен колір - є основа:

Дух народу, мудрість слова.

Біллий колір - єдність, цнота,

А рожевий - то турбота.

 

Чорний колір - біль, жалоба,

Синій - вірність, рідна мова.

А червоний, то - кохання,

Життя, пристрість та бажання,

 

Лідерство, міцне здоров'я,

(Символ Божої любові).

Колір зелені - стабільність,

Фіолетовий - то зрілість,

 

Жовтий - теплота й повага,

Чесність, щедрість, рівновага.

Помаранчевий - це гідність,

А блакитний - мрія, ніжність.

 

Різнобарв'я на тканині -

Це культура України.

Прославляймо у співанках

Оберіг наш - вишиванку! 

       (Таня Черненко «Вишиванка, вишиванка»)

 Як не любити таку країну, як не пишатися нею?! Хіба можна вибрати іншу?! Від любові кожного з нас залежить, яким буде майбутнє України. Любити Батьківщину – це значить працювати і творити во ім’я рідної землі. Любов до рідного краю нерозривно пов’язана з любов’ю до землі, до безсмертних слів знаменитих письменників та поетів, до нашої історії...

Думи... Серця думи -

Біль та крик народу,

В них живе і радість,

Й мова про скорботу.

 

Вічність на папері -

Сторінки життєві,

Погляд з акварелі

На часи миттєві.

 

Пам'ять про могили

Пращурів та рідних,

Піснь під небосхилом

Про сусідів східних

 

І вірші Шевченка -

(Батька України),

Про дітей та неньку,

Червону калину

 

Та часи жалоби,

Напади орд, кривду,

Життя землеробів,

Паничів та злидні.

 

Про сім'ю, прощення,

Козацькую силу,

Край у сьогоденні

Та лиху годину...

 

Душа мліє, плаче

Над Дніпром, над полем,

Де Тарас, юначе,

Всім пророчив долю... 

       (Таня Черненко «Думи серця…»)

 Любов до солов’їної української мови живу у серці кожного українця.

Хай всі бажання на землі здійсняться,

Людська молитва об'єднає нації,

Кордони зникнуть в сутінках щоденних,

Замайорить свобода слів буденних.

 

І мова українська, немов птаха,

Злетить до синеви небес, до Бога!

Її почують: і мудрець, й невдаха,

Бо в кожнім слові серцю допомога.

 

Душа землі розправить свої крила,

Здійсняться заповітні людські мрії

І Україна підійме вітрила

Назустріч долі кращої й надії! 

       (Таня Черненко «Мова-птаха»)

 Звеличуйте мову в поезії, прозі щоденно, відкрийте світові її.

 Звеличуйте поезію щоденно,

У віршах прославляйте рідну мову!

Нехай не покидає вас натхнення

І в римах світлих оживає слово!

 

Хай Муза ваші думи окриляє,

Даруючи наснагу щохвилини.

Душа і серце гучно заспіває

Поемами про вільну Україну!

    (Таня Черненко «Звеличуйте поезію щоденно»)

Спілкування державною мовою - є важливим для становлення незалежної самостійної України та національно-патріотичного виховання кожного громадянина держави. Україна — незалежна, суверенна держава. Вільний народ. Наша рідна мова повинна лунати над всією планетою… 

Рідну мову ми славімо

У піснях - віршАх назавжди,

Рідний край благословімо

І борімося за правду!

 

Сльози висохнуть від сонця,

Що у небі так палає.

Хай Небесна Свята Сотня

Нас від горя захищає!

 

Ми, нащадки Батьківщини,

Будем вічно пам’ятати

І молитися щоднини

За Небесних наших братів.

 

Разом назавжди, єдині,

В цьому наша, люди, сила!

Не скорімося віднині

І не ляжемо в могилу!

 

Нехай думки ворожнечі

Згинуть із землі назавжди.

Не прогнуться наші плечі

Від лукавої неправди.

 

Земля мову народила,

Що від серденька лунає.

Янгола хранять нас крила,

Над Вкраїной що літає!

 

Рідну мову й Батьківщину

Прославляємо навіки!

Храни, Боже, Україну!

Мир і воля - наші ліки! 

    (Таня Черненко «Рідну мову ми славімо»)

 Справжній патріота своєї Вітчизни це той, хто вміє шанувати державні символи, свята, звичаї народу; бережливо ставитися до національного багатства країни: мови, культури, традицій; поважати героїчне минуле держави; оберігати природу та рідну землю; любити сім’ю, народ, Батьківщину; підтримувати волонтерську та активістську діяльність; захищати незалежність та територіальну цілісність України. Чим глибше проникнення людини в скарбницю матеріальної і духовної культури Батьківщини, осмислення нею найвищих досягнень своєї нації, тим глибші її патріотичні почуття.

Разом  - ми сила!

В вірі кріпне побратимство,

Разом будем "Я" і "ТИ",

Бог - життя, земля - дитинство,

А надія - то мости.

 

Слово - сила, міцна зброя,

Що гостріша за ножі,

Батьківщина - мати, воля,

Непідкореність душі.

 

Біль у серці за неправду,

Думи в кожного свої:

Сім'я, діти, кошти, влада,

Життя в місті чи в селі.

 

Щоб не було суперечок,

Ми всі - браття! Ми - рідня!

Ранок чи обід, чи вечір,

Пам'ятаймо, ТИ і Я!

 

Миру мир у всьому світі,

Днів без горя та війни,

Хай щастить дорослим, дітям,

Радощів земних, весни,

 

Довголіття та кохання

(Як Кобзар пророчив всім),

Щоб здійснилися бажання

   Й благодать пришла у дім. 

                     (Таня Черненко «Побажання народам»)

 Бути українцем – значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу.

Воїн український у лиху годину

Мужньо захищає рідну Україну.

Днями і ночами завжди на сторожі,

Не пройдуть повз нього недруги ворожі.

 

Не страшні ні зливи, ні вітри холодні,

Гріють його серце матері долоні

І слова завітні: "Друзів, не цурайся.

Будь хоробрим, сину, живим повертайся!

 

Ангел - охоронець нехай оберігає

Та від куль ворожих завжди захищає»...

І звучить молитва Пресвятій Марії

За всіх воїнів - синів, щоб були живії.

 

Сильні та відважні сини України

Захищають мужньо нашу Батьківщину.

Готові боротися за честь і свободу,

Та продовження святого козацького роду.

 

До землі уклін тобі, хоробрий солдате,

Будемо про подвиги вічно пам'ятати!

Воїн український - захисник держави,

      За мир, спокій на землі тобі Вічна Слава! 

     (Таня Черненко «Воїн український»)

Вічна пам’ять про героїчні вчинки захисників та захисниць нашої держави будуть жити у серцях українського народу.

Минають тижні, йдуть години,

Спливає час, проходять дні…

А над землею слова линуть:

«Хай буде МИР!» і «НІ, війні!»

 

Не заживуть від горя рани,

Що залишила всім війна.

Синів убитих плачуть мами

В холодній хаті у вікна.

 

Жінки самотні залишились,

(Від горя серце – попалам),

Сумують вдови на могилах

Та навіщають Божий храм.

 

Осиротіли малі діти -

Загинув тато на війні…

Несуть до обелісків квіти -

Волошки й маки польові.

 

Болить душа всього народу

За тих, хто на війні поліг -

За мирних й воїнів зі Сходу,

Братів, хто в битві допоміг.

 

І плаче гірко Україна

За рідних діточок-синів.

Щодня із вуст молитва лине:

«Хай буде мир", «Кінець війні»!

 

Ридає дощ сльозами з неба

За вбитих на війні синів…

А десь, над полем українським,

     Летить до нас клин журавлів. 

     (Таня Черненко «Не заживуть від горя рани»)

Низький уклін українській жінці, що є колискою вічного життя.

     Ти - цвіту яблуневого краса,

Ти - аромат, що землю огортає,

Ти - синь небес, ранковая роса,

Ти - сонце, що теплом всіх зігріває.

 

Ти - грація березових гаїв,

Пташиний щебет, що в садах лунає,

Ти - загадковість й насолода снів,

Ти - крила янгола, що обіймають.

 

Ти - іскра, що запалює серця,

Ти - стежка, що веде до Перемоги,

Ти - Чорне море, Ти - жива ріка,

Ти - милість, благодать, дарунок Бога.

 

Ти - муза, Ти - мелодія душі,

Поезії безсмертної натхнення,

Зірковий танець, чарівні пісні,

Народна мудрість і жива Легенда.

 

Ти - затишок, сімейний оберіг,

Ти - джерело життя людського роду,

Ти - сльози радості, дитячий сміх,

Ти - почуття, Ти - матінка-природа.

 

Ти - вишиванка, калиновий цвіт,

Поля, ліси та гори, полонини,

Ти - подих вітру, Ти - лелек політ,

Провісник щастя, вірність лебедина.

 

Ти - шелест малахітових дібров,

Мрійливий настрій, легкий, мов хмаринка,

Ти віра і надія, Ти - любов,

Ти - серце України! Мати! Жінка!

   (Таня Черненко «Ти – мати, Батьківщина, жінка»)

Тільки почуття патріотизму, любові й глибокої гордості за Вітчизну разом з вірою у її величне майбутнє дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це- моя країна, мій народ, моя Україна! 

Україно моя,

Ти - натхнення навіки,

Ти - безмежні поля,

Від печалю Ти ліки;

 

Ти - барвистість степів

І річок синь блакитна,

Ти - коріння дідів,

Ти для нас - мати рідна!

 

Свята земле моя,

Ти біду переможеш,

Знай, Ти - наше життя,

Хай хранить тебе Боже! 

     (Таня Черненко «Україно моя»)

 Жити заради миру на рідній землі, бути справжнім патріотом та дотримуватися найголовніших заповідей  - ось головна ціль українського народу.

Не плач. Не бійся. Не проси

І не згинайся перед кожним.

Свій хрест Ти з гордістю неси,

Помилок не роби безбожно.

 

Не шли прокльони ворогам,

Їх покарає святий Боже.

З душею чистою йди в Храм,

Молитва щира допоможе.

 

Не гнівайся на дурнів Ти,

Залиш образу, будь мудрішим.

Крокуй рішуче до мети,

Завжди будь сильним, сміливішим.

 

Живи. Борись. Перемагай.

Надію не втрачай і віру.

Ти - Українець! Пам'ятай!

І схожим ти не стань на звіра. 

       (Таня Черненко «Заповідь»)

Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав великий Тарас Шевченко, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і нашу мелодійну мову.

Кобзар залишив "Заповіт":

Живіть без горя сотні літ!

Щоби не знали: лиха рабства,

Години лютої тиранства,

 

Калюж кривавих на землі,

Дітей загиблих у труні,

Стрільби на площах та майданах,

Тюремних камер та кайданів,

 

Продажних кривдників-царів

Та ненаситних паничів,

Прокльонів братських за спиною

Та у сусідських руках зброї.

 

За правду слова та добро,

За Батьківщину, за Дніпро,

Борітеся за мир, за волю,

Брати та сестри чорноброві!

 

Щоб жили дружно на землі,

Як в небі вільні журавлі.

Хай Кобзаря "слова-вітрила"

Дарують віру в Бога й силу! 

                        (Таня Черненко «Кобзар залишив Заповіт»)

Шануймо себе й свою гідність і шановані будемо іншими. Честь і Слава Воїнам України!

Від куль під сердцем пам'ятаєм рани,

Криваві шрами за Вітчизну на душі,

За справедливість боремось роками,

Терористичні напади нам не страшні.

 

І хто прийде зі зброєю у гості,

Відчує силу Українських Військ в ту ж мить,

Відпір вчинити недругам ми в змозі,

Усім нападникам ми радимо: "Біжіть"! 

       (Таня Черненко «Сила наших військ»)

 Україна – наш спільний дім. Тож давайте завжди дбати про добробут, злагоду і мир нашої рідної землі!

 

*   *   *

 

Інтернет джерело: https://erudyt.net/vixovni-zaxodi/den-nezalezhnosti-ukraini/stsenarij-vyhovnoji-hodyny-na-temu-ty-budesh-zhyty-ukrajino-krajina-schastya-i-dobra.html#more-8262

Посилання на сторінку автора поетичних творів: https://stihi.ru/avtor/lhfwtyf  https://sites.google.com/site/svitaroundnasall/ukraiena-moa-zemla