Виховна година «Людина починається з добра»

Виховна година «Людина починається з добра»

Мета: Ознайомити учнів із життям і творчістю В.О.Сухомлинського.

Формувати вміння міркувати, оцінювати свої вчинки. Спонукати до пізнання світу. Викликати бажання наслідувати позитивні риси персонажів прочитаних оповідань.

Виховувати працелюбність, повагу до старших і любов до рідної землі, доброту, людяність.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, крилаті вислови Сухомлинського.

 

Хід виховної години:

Наш захід ми присвячуємо творчості видатного педагога, мудрого вчителя, директора школи, доброго сина і тата.

На дошці портрет В.О.Сухомлинського

Подивіться на ці задумливі очі, скільки в них доброти, тепла, розуму. Це не просто портрет великої Людини, а портрет великого Учителя, в якого вчилися і вчаться всі: і дорослі, і малі. Наша розповідь про Василя Олександровича – вчителя добра й краси.

Це була людина високого поетичного дару. І не лише тому, що він писав і друкував вірші. Усе, до чого торкалися його руки, його серце, світилося поезією.                     (В. Терен)

Народився В.О. Сухомлинський 29 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району, Кіровоградської області у небагатій сім'ї. Його батько Олександр Омелянович Сухомлинський працював за наймом як тесляр і столяр у поміщиків та окремих селянських господарствах. 
Мати — Оксана Юдіна, працювала в колгоспі. В їхній сім'ї, крім Василя, було ще троє дітей — Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали вчителями. 
Закінчивши навчання в семирічній школі, де був одним з найкращих учнів, улітку 1934 р. вступив до Кременчуцького педагогічного інституту і став студентом факультету мови і літератури, але через хворобу у 1935 р. припинив навчання у ВУЗІ і сімнадцятирічним юнаком розпочав свою педагогічну роботу. 
А в 1948 р. за власним проханням стає директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував до кінця свого життя. 23 роки життя в Павлиші стали найпліднішими. 
Не раз був нагороджений орденами і медалями за свою плідну працю. 

2 вересня 1970 р. перестало битися серце В. О. Сухомлинського. Він прожив 52 роки. Але фізична смерть на поклала край життю його творчих надбань. І тому ми сьогодні зупинимось на одній зі сходинок багатогранної творчості вчителя-педагога В. О. Сухомлинського - казках. Розглянемо казки видатного педагога про добро і чуйність до людей. 

Вчитель: Є люди, як свічки

Згорають, відходять в небуття.

Є люди, як зірки, -

Горять і світять все життя.

Та ні, це не зірки, холодні, мертві.

Вони – серця, засвічені у небі,

Які горять, обігрівають все і не згаснуть.

Ці слова про нього, хто 32 роки, вів свій педагогічний щоденник, а потім його роздуми у щоденнику ставали книгами. Для наймолодших – він написав понад 1500 казок, новел і легенд, і ми їх читаємо залюбки.

 

• Як ви розумієте слово особистість? (Відповіді дітей).

Учитель. Але бувають і такі випадки. Жив колись хлопчик Абихто. Прокидався будь - коли, умивався абияк, знехотя, щоб ніхто не сварив, снідав і йшов куди-небудь, гуляв аби з ким, аж доки не обридало. Повертавсь додому думаючи: «Будь що будь, будь як небудь…» Якось хлопчину запитали: «Ким ти хочеш  бути?» він неохоче відповів : «А мені все одно. Ким-небудь.» Так і виріс хлопчик  Абихто. Виріс та так ніким і не став. І прозвали його – Ніхто.

• Яким був цей хлопчик? Чи хотіли б бути схожими на нього?
• Чому його звали Ніхто?
• Яку пораду ви дали б хлопчикові?

Учень : Добрим бути просто чи не просто?

         Не залежить доброта від зросту.

Учень : Як людей полюбиш – пошануєш.

Силу для добра в душі відчуєш.

Учень : І закрутиться Земля скоріше,

Якщо разом станемо добріші.

Учень : Доброта з роками не старіє,

Доброта від холоду зігріє.

Учень : І якщо вона, як сонце світить,

То радіють і дорослі, й діти.

Вчитель. Все своє життя Сухомлинський працював у школі з дітьми. Тому він склав 10 правил: чого не можна робити. Послухайте і запам’ятайте їх.

Гра "Якщо ти добра людина, то повинен ..."

Умова гри . Якщо людина повинна робити те, що я називаю, то ви плескаєте в долоні, а якщо ні, то тупотіть ніжками.

1. . Допомагати мамі мити посуд.
2. . Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.

3. . Не вмиватися.
4. . Берегти рідну природу та охороняти її.
5. . Шанувати працю інших людей.
6. . Галасувати, коли хтось відпочиває.
7. . Бути вихованою, стриманою.
8. . Обманювати, хвалитися.
9. . Насміхатись з чужого горя.

10.                .  Добре вчитися, багато читати.
11.                . Не слухати батьків.
12.                . Допомагати друзям у біді.
13.                . Ділитися тим що в тебе є.
14.                . Ображати інших.
15.                . Захищати слабкого.
16.                . Спати на уроках.
17.                . Красти.
18.                . Любити своїх батьків.

 

 

10 ПРАВИЛ: ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ

 Не можна ледарювати, коли всі працюють,

 Не можна сміятися над старістю і старими людьми, про старість треба говорити тільки з повагою.

 Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо зі старшими.

 Не можна виявляти незадоволення тим, ,що в тебе немає якоїсь речі.

 Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі.

 Не можна робити того, що осуджують старші.

 Не можна залишати старшу рідну людину одинокою

 Не можна збиратися в дорогу не спитавши дозволу і поради у старших.

 Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

 Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка.

А тепер послухайте казку про любов семи дочок до своєї матері. (Діти читають казку в особах «Сьома дочка» з «Чистої криниці»).

Сьома дочка

Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір'ю.

— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.

— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.

— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, — сказала третя.

— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.

— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.

— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці помити ноги.

 

Вчитель:

   Запам᾽ятай, моя дитино, з юних літ

На все життя, щоб знала, як прожити.

  Людина для добра приходить в світ

Й покликана завжди добро творити.

Нелегко це, хто що б не говорив,

Й не кожному зробити це вдається.

Бо в світі стільки смертних є гріхів,

Що доброта не завжди йде до серця.

Та ти – людина, і тому учись

Добро творити, людям співчувати.

До цього світу пильно придивись,

Злим помислам навчися лад давати.

Йди з добротою – це собі затям,

Із ласкою, прихильністю, привітно.

Й не розлучайся х добрим почуттям,

Хай доброта в душі суцвіттям квітне.

Як поле засівається зерном, так наша нива – розумом, красою і добром.

Вчитель:

А ми покликані ці зерна проростити –

В дитячих щирих душах відродити.

І він допомагає це зробити…

Це вчитель з літери найбільшої, що є

Це той, хто дітям серце віддавав своє.

Вклонімось, діти, перед ним – Талановитим, мудрим і святим.

Заключна частина.

Читання віршів учнями.

1 .Цей світ, як казка, як безмежне диво! Захоплює, дивує, кличе ввись. Життя чарівне, я така щаслива,

І ти до цього світу придивись

2.В душі одразу сонечко засяє

І забринить проміння доброти, Бо світ нас всіх, як мати пригортає, Лиш серденько відкрий до світла ти!

3.Якщо людина добре серце має,
Вона іде у світ добро творить.
В її очах любов і ласка сяє,
Така людина сонечком горить!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Борщ із скибкою свіжого хліба» («Чиста криниця». Читає учень). 

Борщ зі скибкою свіжого хліба

В однієї матері було два сини — Працьовитий і Ледачий. Одного разу поїхав Працьовитий у поле — землю орати, а Ледачий пішов у садок під грушею лежати…

Мати думає: «Що б його смачне на обід синам зварити?» Зварила борщу зі свіжою капустою, зі сметаною, з кропом і буря­ками. А до борщу спекла хліба свіжого, пахучого.

Сіла мати біля столу, чекає синів. Ось уже й сонце стало на вечірньому прузі, а Працьовитого немає. Ледачому вже під гру­шею не лежиться, хочеться їсти, та знає, що обідати мати дає обом разом.

Ось і приїхав Працьовитий. Умився, перевдягнувся, сів за стіл, і Ледачий сів.

Насипала мати дві миски борщу, нарізала хліба. Запахло в хаті борщем і свіжим хлібом, їсть Працьовитий та дякує матері:

— Ой, смачного ж ви борщу наварили!

Виїв Працьовитий миску й ще попросив. А Ледачий з'їв одну

ложку — скривився — зажурився, а як третю з'їв, — на стіл схи­лився, ложку поклав і питає матері:

— Мамо, чого це борщ такий недобрий?

— Їдь, сину, завтра в поле, — каже мати, — то й борщ буде добрий, і хліб пахучий буде…

— Чому ледареві був борщ несмачний? Що йому порадила мати?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читання віршів учнями.

1 .Цей світ, як казка, як безмежне диво! Захоплює, дивує, кличе ввись. Життя чарівне, я така щаслива,

І ти до цього світу придивись

2.В душі одразу сонечко засяє

І забринить проміння доброти, Бо світ нас всіх, як мати пригортає, Лиш серденько відкрий до світла ти!

3.Якщо людина добре серце має,
Вона іде у світ добро творить.
В її очах любов і ласка сяє,
Така людина сонечком горить!

 

 

 

 

 

 

 

Учень : Добрим бути просто чи не просто?

         Не залежить доброта від зросту.

Учень : Як людей полюбиш – пошануєш.

Силу для добра в душі відчуєш.

Учень : І закрутиться Земля скоріше,

Якщо разом станемо добріші.

Учень : Доброта з роками не старіє,

Доброта від холоду зігріє.

Учень : І якщо вона, як сонце світить,

То радіють і дорослі, й діти.